Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Методичка РКС.doc
Скачиваний:
20
Добавлен:
21.02.2016
Размер:
726.53 Кб
Скачать

Тема 4. Рекреаційне природокористування та охорона природи у рекреаційних комплексах

АНОТАЦІЯ:

Тема присвячується вивченню екологічних аспектів рекреаційного природокористування.

НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ:

  • мати уявлення про позитивні та негативні наслідки рекреаційної діяльності на навколишнє природне середовище;

  • знати категорії природоохоронних територій, що існують в світі і в Україні;

  • вміти визначати рекреаційну ємність території.

ФОРМИ КОНТРОЛЮ:

1.Тестування.

2.Усне фронтальне опитування.

3. Усне індивідуальне опитування.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТЕМИ:

Розвиток рекреації знаходиться в прямій залежності від стану навколишнього середовища.

Позитивний вплив рекреації на природне середовище:

1. Сприяє обґрунтуванню та фінансуванню охорони природних територій, розвитку національних парків, інших територій:

В Східній Африці є принцип «Дикі тварини приносять дохід – дикі тварини будуть жити довгі роки». В нац. парку Руанди туристи, що їдуть подивитися на горил приносять 1 млн. дол. як плату за вхід і 3 млн. дол. як інші витрати. Непал за рік отримує більше 100 млн. дол. від бажаючих підкорити гірські вершини. Лев приносить дохід 27 тис. дол.;

2. Допомагає обґрунтуванню охорони історичних об’єктів;

3. Стимулювання покращення якості навколишнього середовища;

4. Підвищення рівня екологічної освіти місцевого населення;

Негативний вплив:

  1. Забруднення води від каналізації курортів від роботи водного транспорту;

  2. Забруднення повітря транспортом;

  3. Шумове забруднення;

  4. Порушення естетики ландшафтів;

  5. Накопичення сміття;

  6. Порушення екології природних територій. (найбільш вразливі прибережні, морські, гірські, пустельні екосистеми);

  7. Шкода археологічним та історичним пам’яткам;

  8. Проблеми землекористування.

Ширина проникнення рекреантів в природні ліси не перевищує 1 км, найбільше використовується зона 0,2-0,5 км. Вона підлягає найбільшому навантаженню:

- витоптування;

- розведення вогнищ;

- стоянка автомашин;

- засмічення;

- порушення дерев;

- знищення квітів;

- шумове забруднення;

тощо

Відповідно до Закону України “Про природно-заповідний фонд” існує 11 категорій природних територій особливої охорони:

  1. Біосферний заповідник;

  2. Природний заповідник;

  3. Національний природний парк;

  4. Заказник;

  5. Пам’ятник природи;

  6. Парк пам’ятник садового паркового мистецтва;

  7. Дендропарк;

  8. Ботанічний сад;

  9. Зоологічний сад;

  10. Регіональний природний парк;

  11. Заповідне урочище.

Рекреаційна діяльність заборонена в біосферних та природних заповідниках (виключення становлять буферні зони, екологічні стежки, музеї)

Категорії природних територій особливої охорони, що існують в світі:

1. Науковий заповідник;

2. Національний парк;

3. Пам’ятка природи;

4. Заповідник, що охороняє окремі частини екосистеми (наприклад тварин);

5. Ландшафти, що охороняються;

6. Ресурсні заповідники;

7. Антропологічні заповідники;

8. Ресурсний район.

Національні природні парки – категорія ПТОО, що є найбільш пристосованою до рекреаційного використання. НПП поділяються на 4 зони:

1) Заповідна (всі види діяльності заборонено);

2) Охоронно-ландшафтна (для малоінтенсивної рекреації);

3) Рекреаційна (припускається наявність стаціонарних рекреаційних закладів;

4) Рекреаційно-господарча (припускається розміщення виробничих підприємств).

Постанова КМУ “Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися бюджетними установами ПЗФ” передбачає плату за:

  • перевезення, розміщення, проживання, харчування рекреантів

  • фото-, кіно-, телевізійні зйомки в межах ПЗФ

  • надання спортивно-туристського обладнання

  • організація конференцій

  • реалізація тварин, деревини, саджанців, насіння, ягід, грибів, сувенірів

- здавання в оренду приміщень

Плата обчислюється за формулою

, де

W – плата за рекреаційну послугу

K1 – коефіцієнт співвідношення об’єктів ПЗФ і категорій природних ландшафтних комплексів

K2 – коефіцієнт співвідношення об’єктів ПЗФ і категорій рекреаційних територій

N – норматив оплати

Норматив плати обчислюється за формулою

, де

Q1 - споживча вартість рекреаційних послуг

Q2 - вартість природоохоронних заходів в межах ПЗФ

Q3 - часткові витрати (заробітна плата екскурсовода, оренда приміщень, витрати на виготовлення квитків

Подолання суперечності задоволення рекреаційних потреб населення та охорони навколишнього середовища вимагає наукового обґрунтування

Рекреаційна дигресія – процес втрати природно-територіальним комплексом його цінних з точки зору рекреації властивостей

Стадії деградації ПТК

  1. корінні незмінені

  2. мало змінені

  3. помірно змінені

  4. сильно змінені

  5. деградовані

ПТК мають різну стійкість до антропогенного навантаження. Методики визначення рекреаційного навантаження не доопрацьовані.

Рекреаційне навантаження – число рекреантів, що відвідати певну ділянку ТРС за одиницю часу

Рекреаційна ємність – число рекреантів на певній території, які перебувають на території певний час не спричиняючи її дигресії

Рекреаційна ємність обчислюється за формулою

,де

Е- рекреаційна ємність

N – припустиме рекреаційне навантаження

S –площа території

Рекреаційна ємність Карпат становить на рік 8-9,5 млн. рекреантів (з них 2,2 для тривалого відпочинку) та 12 млн. екскурсантів. Зараз цей потенціал використовується на 10%

Рекреаційне природокористування - раціональне використання природних багатств для задоволення рекреаційних потреб людини

Рекреаційне природокористування включає:

  • організацію рекреаційної діяльності на основі використання природних ресурсів і умов

  • задоволення рекреаційних потреб

  • попередження негативних змін у довкіллі.

Рекреаційне природокористування має регіональні особливості і повинного розглядатися в контексті регіональної господарчої діяльності

Функції рекреаційного природокористування:

  • соціальна;

  • економічна;

  • природоохоронна.

Заходи з охорони навколишнього середовища:

  • монтаж правильних комунальних систем (сонячні батареї, циклічні системи водопостачання);

  • створення адекватних транспортних систем;

  • благоустрій територій (буферні зони, місця для вогнищ, екологічні стежки);

  • застосування екологічних принципів проектування;

  • управління потоками відвідувачів;

  • інформування рекреантів, підвищення рівня їхньої екосвідомості;

  • полювання та риболовля в спеціально відведених місцях;

  • створення недорогих об’єктів для місцевих мешканців, інформування населення про позитивні наслідки розвитку рекреації;

  • належна підготовка кадрів у сфері туризму;

  • екоменеджмент (для кожного конкретного проекту розвитку застосовувати ОВНС, концепцію стійкого розвитку).

Екологічні індикатори стійкого розвитку:

  • Задоволення населення станом навколишнього середовища

  • Обсяг фінансування екологічних заходів

  • Якість атмосферного повітря

  • Якість питної води

  • Якість поверхневих вод

  • Використання води, електроенергії, газу

  • Обсяги стічних вод на одного мешканця

  • Здоров’я населення

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.