2.4 Структура екосистем

У структурному плані екосистеми можуть ділитися на підсистеми й блоки, що грають роль “цеглинок”. У число структурних елементів входять популяції, консорції (сукупність різнорідних організмів, тісно пов'язаних між собою і залежних від центрального члена співтовариства, екологічно й просторово відособлена частина фітоценозу, що складається з рослин однієї або декількох близьких життєвих форм ), яруси рослинності. Кількість можливих зв'язків між членами екосистеми визначається за формулою:

, (2.1)

де: А - число зв'язків, N - число видів в екосистемі.

Бувають екосистеми:

монодомінантні- екосистеми з одним основним видом продуцента (монокультура);

олігодомінантні- екосистеми з декількома основними видами продуцентів і консументів (у поняття варто було б уключити і редуцентів );

полідомінантні - екосистеми у котрих немає чіткої переваги невеличкого числа видів над іншими. Ці екосистеми багаті розмаїтістю живих організмів, вони ще називаються бездомінантними.

Чим же визначаються межі різноманіття екосистем? Чому в різних регіонах вони так сильно відрізняються по складу й багатству видів? У результаті чого видове багатство вищих рослин, наприклад, на арктичних островах не перевищує 50 - 100 видів на 100 кв. км, а в тропіках на такій самій площі можна виявити більше 1000 видів? Це пов'язано, по-перше, із дією лімітуючих чинників , насамперед кліматичних, вони визначають, які саме види найкраще пристосовані до існування в тих або інших умовах, а, по-друге, із дією принципу еколого-географічного максимуму видів. Відповідно до цього принципу - для нормального функціонування будь-якої екосистеми в ній повинно існувати стільки і таких видів, скільки і яких необхідно для максимального використання енергії, яка надходить і забезпечення кругообігу речовини.

В структурному плані екосистеми складаються з біотичної та абіотичної частин. Біотична частина складаються з живих організмів трьох видів: продуцентів (рослин), консументів (тварин) і редуцентів (бактерій, мікробів, грибків). Абіотична частина складаються з органіки, неорганіки, і субстрактного середовища, яке включає повітряний, водяний режим та фізичні фактори. Структура екосистем подана на рисунку 2.1.

Екосистема

Біотична

Абіотична

Органіка

Неорганіка

Продуценти

Редуценти

Консументи

Субстрактне середовище

Рисунок 2.1.- Структура екосистем.

2.5. Екологічні фактори

Властивості екосистем описують за допомогою екологічних факторів.

Екологічні фактори - усі складові середовища існування, що впливають на життя й розвиток організмів і на які вони реагують реакціями пристосування.

Розрізняють такі види екологічних факторів:

1. Абіотичні - фактори неживої природи. Вони поділяються на: хімічні - хімічний склад повітря, води, ґрунтів і фізичні - температура, освітленість, вологість, тиск, рівень радіації й ін...

2. Біотичні- фактори живої природи, пов'язані з діяльністю тварин, рослин, мікроорганізмів.

3. Антропогенні - фактори прямо або побічно зобов'язані своїм походженням із діяльністю людини.

Стосовно екосистеми розрізняють зовнішні й внутрішні екологічні фактори

Зовнішні(екзогенні ) - фактори, що діють на екосистему через зовнішнє середовище, але самі практично не відчувають зворотної дії (потоки Сонячної енергії, розмір атмосферних осадків і ін..).

Внутрішні- фактори якості екосистеми. До них відносять:

а) мікрометеорологічні - освітленість, температура, вологість приземного прошарку повітря, утримання в ньому кисню, вуглекислого газу тощо;

б) ґрунтові - температура, вологість і склад ґрунтів, утримання гумусу, доступність мінерального харчування, окисновідновний потенціал;

в) біотичні - щільність популяції різноманітних видів, їх віковий склад, морфологічні, фізіологічні і поведінкові характеристики тощо.