6.3. Завдання раціонального природокористування

Серед найбільш загальних завдань раціонального природокористування доцільно назвати наступні:

Комплексний підхід до вивчення та використання природного середовища, що передбачає:

а) науково обґрунтоване визначення потреб суспільства в природних ресурсах, нових джерелах ресурсів та їх економічну оцінку;

б) створення загальної теорії природокористування;

в) наукове прогнозування масштабів та наслідків зростаючого впливу багатогранної діяльності суспільства на природне середовище;

г) комплексне вивчення впливу господарської діяльності на природне середовище та оперативний моніторинг за напрямами, величиною та динамікою його зміни в результаті цього впливу;

д) розробку теорії та принципів практичного створення раціональних природно-технічних систем та створення оптимальних моделей таких систем як форм територіальної організації продуктивних сил суспільства.

В цьому відношенні важливим завданням раціоналізації природокористування є розробка та впровадження технологічних схем комплексного використання природних ресурсів.

Можна назвати основні загальні вимоги, що стосуються всіх природокористувачів:

1) максимальне використання всієї маси ресурсу, що вилучається з природного середовища (включається до господарського обігу); використання всіх корисних елементів (властивостей), що входять до складу ресурсу; повна утилізація як технологічних так і супутніх відходів, як сировини для подальшої переробки;

2)ефективне очищення різноманітних відходів виробничого та побутового характеру, що є основними агентами забруднення природного середовища, а також очищення вже забруднених природних компонентів;

3) застосування альтернативних видів енергії;

4) озеленення;

5) застосування схем водоспоживання замкнутого циклу з метою економії водних ресурсів та запобігання забруднення гідросфери;

6) переважне застосування агротехнічних та агробіотехнологічних методів ведення сільського господарства та скорочення до мінімально можливих рівнів агрохімічних заходів;

7) оптимізація меліораційних заходів, яких нараховується понад 35 видів. Меліорація - це корінна або суттєва зміна природного середовища з метою його покрашення для ведення господарства (сільського, лісового) або для життєдіяльності людини. Будь-яка меліорація - це зовнішнє вторгнення до усталеного механізму взаємодії компонентів природного середовища. Беручи до уваги складність такого механізму та недостатній рівень його вивченості людиною, неважко зробити висновок про неможливість достовірного передбачення великої сукупності результатів меліораційного втручання та запобігання негативних його наслідків;

8) створення системи заповідних природних об'єктів;

9) важливим завданням є комплексний підхід до вибору методів (напрямів) вирішення проблем природокористування, які б передбачали оптимальне поєднання наукових досліджень та розробок, впровадження якісно нових виробничих технологій, адміністративно-примусових заходів, законодавче регулювання, застосування методів економічного примусу та стимулювання, природоохоронної освіти та виховання, популяризації та пропаганди природоохоронних ідей, використання можливостей міждержавного (міжнародного) природоохоронного співробітництва. Особливе місце серед комплексу таких заходів на сучасному етапі взаємодії суспільства й природи відіграє економічне регулювання природокористування, яке дає можливості (у тому числі і фінансові) та створює економічні умови для успішного здійснення всіх перелічених напрямів.