2.5.1. Лімітуючи екологічні фактори, принцип Лібіха. Межа толерантності екосистеми

Живі організми, а значить і екосистеми, реагують на силу впливу того або іншого екологічного фактора. Негативний вплив екологічного фактора може виникати як у випадку надлишку, так і нестачі його дози . Тому є поняття сприятлива доза, або зона оптимумуекологічного фактора й зона песімуму

(доза фактора,за якою організми почуваються пригнічено). Залежність ступеня впливу екологічного фактора від його дози показана на рис. 2.2.

звуться критичними значеннями(критичними точками). Зона між

критичними значеннями екологічного фактора зветьсязоною толерантності (зоною виживання ) екосистеми стосовно даного екологічного фактора. Найбільше поширені організми із широким діапазоном толерантності щодо всіх екологічних факторів.Зона оптимуму –набір значень екологічного

фактора оптимально сприятливих для життя й розвитку живих організмів..

Для нормальної життєдіяльності екосистеми будь-який екологічний фактор повинен приймати оптимальні значення або хоч би не виходити за межі критичних точок - закон оптимуму.

Лімітуючи екологічні фактори - це ті екологічні фактори, доза яких наближається до критичних значень, тобто значення яких вище або нижче оптимального значення.

Таким чином,лімітуючи фактори здержують розвиток організмів за рахунок недоліку або надлишку цього фактора порівняно з потребою.

Принцип Лібіха - стійкість екосистеми визначається найслабшою ланкою в ланцюзі її екологічних потреб (тобто стійкість визначається тим компонентом, що у мінімумі).

Уся сукупність умов необхідних для існування того або іншого виду живих організмів, а також його роль у біологічному співтоваристві становлять екологічну нішу. Кожний вид займає свою нішу у співтоваристві

Питання для самоконтролю:

1.Дайте визначення экосистемы.

2.Дайте загальне представлення про структуру экосистем і функціях компонентів у них.

3.Що таке екологічні фактори, і яких видів вони бувають?

4. Що таке: «зона толерантності», «зона оптимуму»,«зона песимума»,

критичні значення екологічного фактора (критичні крапки)?

5. Сформулюйте принцип Либиха.

6. Сформулюйте закон Либиха-Шелфорда.

Лекція 3 Тема лекції: біосфера, її структура

План:

 Поняття “Біосфера”. Навчання Вернадського про біосферу

 Структура біосфери

 Основні типи речовини у біосфері

 Живі організми в біосфері

 Атмосфера

 Гідросфера

 Літосфера

 Структура біосфери, запропонована Реймерсом

3.1. Поняття “Біосфера”. Навчання Вернадського про біосферу

Основоположниками вчення про біосферу є В. І. Вернадський та Тейяр де Шарден. Існує декілька визначень біосфери. Більшість сучасних екологів (Ю.Одум, В. Д. Федоров, Т. Г. Гільманов, М. Ф. Реймерс, К. М.Ситник)

розуміють біосферу як об’єднання усіх живих організмів, що знаходяться увзаємозв’язку з фізичним середовищем Землі. З цього погляду біосфера становить собоюсукупність екосистем нашої планети.

Вернадський назвавбіосфероюту область нашої планети, в якій існує або будь коли існувало життя і котра постійно піддається або піддаваласявпливу живих організмів.

Або: Біосфера - сфера життя або область існування живих організмівна Землі

Основні положення учення І. Вернадського про біосферу такі:

1. Біосфера - планетарне явище космічного характеру, тобто

В.І.Вернадський пов’язував її утворення та еволюцію з організованістю Космосу. "Для нас є зрозумілим,- писав він,- що життя є явище космічне, а не суто земне". Цю думку В. І. Вернадський повторював багаторазово: "початку життя в тому Космосі, який ми спостерігаємо, не було, оскільки не було початку цього Космосу. Життя вічне, оскільки вічний Космос”.

2. В.І.Вернадським було розроблено уявлення про біосферу як глобальну єдину систему Землі, де основний хід геохімічних перетворень визначається життям. В. І. Вернадський довів, що живі організми, відіграють дуже важливу роль у формуванні образу Землі. Хімічний склад атмосфери,гідросфери й літосфери обумовлений життєдіяльністю організмів. "Якби на Землі не було живих організмів, писав В. І. Вернадський, її образ був би таким само незмінним і хімічно інертним, як незмінний образ Місяця". Мінеральні інертні речовини переробляються живими організмами й одержують нові якості.

В. І. Вернадський першим указав на існування біокосних тіл, які є продуктом взаємодії неживої та живої матерії. Живі організми, володіючи величезною спроможністю пристосовуватися до умов існування, самі активно їх змінюють. Таким чином, жива й нежива матерія на Землі складають єдине ціле, що власне і зветься біосферою.

3_{. В.І. Вернадський показав, що стабільність біосфери виявляється в сталості її загальної маси} (), енергії пов’язаної з живими речовинами () і середнього хімічного складу всього живого. Стабільність біосфери В. І. Вернадський зв’язував із тим, що функції життя в біосфері - біохімічні функції незмінні протягом геологічного часу, і жодна з них не з’явилася знову.

Усі функції живих організмів (створення газового середовища, окисні процеси, концентрація хімічних елементів і т. д.) не можуть виконуватися організмами будь-якого одного виду, а тільки їх комплексом. Звідси В. І. Вернадський робить важливий висновок: біосфера Землі сформувалася із самого початку як складна система з величезною кількістю видів, кожний з яких виконує свою роль у загальній системі.