51. Стандартизація – це:

а) діяльність, у результаті якої підприємство одержує дозвіл на виробництво тієї чи іншої продукції;

б) діяльність з метою (спрямована на) досягнення ступеня упорядкування у визначеній області за допомогою встановлення положень для загального і багаторазового застосування у відношенні реально існуючих або потенційних задач;

в) процедура, при якій перевіряється якість продукції, що виготовляється.

52. Порядок розробки державних стандартів визначений:

а) ДСТУ ISO 9004–1–95;

б) ДСТУ 1.2–2003;

в) ДСТУ ISO 10013.

53. На стадії організації розробки стандарту підприємствами

вирішуються наступні питання:

а) видається наказ по підприємстві, призначається керівник і виконавці, визначаються терміни, розробки і впровадження стандарту, розробляється технічне завдання;

б) змінюються структура підприємства, формуються нові функції підрозділів;

в) призначеною комісією розробляється проект стандарту підприємства.

54. Стандарт підприємства затверджує:

а) орган стандартизації;

б) відомство;

в) підприємство.

55. Сертифікація – це:

а) діяльність за участю виготовлювача, замовника й органа сертифікації, у результаті якої оцінюється якість виробленої продукції;

б) процедура, у результаті якої установлюється відповідність продукції нормативним вимогам;

в) процедура, за допомогою якої третя сторона дає письмову гарантію про те, що продукція, процеси, послуги відповідають заданим вимогам.

56. Сертифікат – це:

а) свідчення, видане незалежним органом, що засвідчує якість товару, що поставляється фактично на ринок, і його відповідність умовам контракту;

б) супровідний документ, що додається до інших документів при постачанні продукції;

в) паспорт продукції, що підтверджує якість виготовленої продукції нормативним вимогам.

57. Основні принципи сертифікації:

а) обов’язковість і добровільність, відповідальність і об’єктивність учасників сертифікації, забезпечення безпеки продукції і її якостей;

б) добровільність і зацікавленість учасників, облік рівня розвитку науки і техніки, економічних вимог;

в) об’єктивність і відповідність продукції, що сертифікується, визначеним вимогам, конкретним стандартам, технічним умовам.

58. Органи сертифікації:

а) Держспоживстандарт України, Держархбудконтроль, іспитові центри;

б) Держспоживтандарт України, підприємства, лабораторії;

в) Держспоживстандарт України, органи сертифікації, спеціалізовані по видах продукції, іспитові центри.

59. Державні стандарти України систем якостей, що не відповідають міжнародним стандартам:

а) ДСТУ ISO – 9001 – 95, ДСТУ.1.0 – 2003;

б) ДСТУ ISO 10013, ДСТУ ISO - 9001 – 95, ДСТУ ISO – 9002 – 95;

в) ДСТУ ISO - 9001 – 95, ДСТУ ISO – 9002 – 95.

60.Стандарти на продукцію і послуги встановлюють вимоги:

а) яким повинна задовольняти продукція, група продукції, послуга споживача;

б) в послідовності операцій, виконання методів для того, щоб забезпечити їхню відповідність призначенню;

в) послідовності робіт, правила, режим, норми й технічні засоби для різних видів й об’єктів контролю продукції, процесів, послуг.

61. Стандарти на процеси встановлюють вимоги:

а) яким повинна задовольняти продукція, група продукції, послуга;

б) послідовності операцій, виконання методів для того, щоб забезпечити їхню відповідність призначенню;

в) послідовності робіт, правила, режим, норми й технічні засоби для різних видів й об’єктів контролю продукції, процесів, послуг.

62. Стандарти на методи контролю встановлюють вимоги:

а) яким повинна задовольняти продукція, група продукції, послуг;

б) до послідовності операцій, виконання методів для того, щоб забезпечити їхню відповідність призначенню;

в) до послідовності робіт, правила, режим, норми й технічні засоби для різних видів об’єктів контролю продукції, процесів, послуг.

Змістовий модуль 7. «Розробка і документування системи управління якістю у будівництві»

63. Створення продукції і перевірки її якості здійснюється на наступних стадіях життєвого циклу:

а) у процесі експлуатації, при технічному обслуговуванні;

б) при перевірці матеріалів, що надходять, і комплектуючих, у процесі виробництва, готової продукції;

в) при перевірці матеріалів, виробів, при виготовленні й експлуатації.

64. Комплексність управління якістю продукції полягає в:

а) контролі якості продукції працівниками підприємства на всіх рівнях її створення;

б) контролі якості продукцією спеціальною службою на всіх рівнях її створення;

в) управлінні якістю продукції на всіх рівнях створення продукції за участю всіх підрозділів організації, субпідрядника, а також думки споживачів.

65. Сертифікацію систем якості здійснює:

а) замовник, орган сертифікації;

б) підприємство, замовник;

в) орган сертифікації.

66. Основні етапи розробки систем управління якістю:

а) організація, документування, проводження і корегування системи по результатам перевірок;

б) визначення політики в області якості, розробка «Настанови з якості», коригування систем по результатам перевірок;

в) прийняття політики в області якості, організація роботи з якості, впровадження системи по результатам перевірок.

67. Мета створення і впровадження системи управління якістю в будівельних організаціях це:

а) покращення якості будівельної продукції і одержання підвищеної маси прибутку;

б) реалізація політики в області якості, досягнення належного рівня прибутку з урахуванням якості продукції, задоволення споживача;

в) підвищення ефективності виробництва, знищення прямого браку і переробок продукції.

68. При документуванні СУЯ будівельною організацією розробляться наступна документація:

а) «Настанова з якості», «Програма якості», внутрішньофірмові документи у виді стандартів підприємств, методик, інструкцій, положень;

б) стандарти підприємств, «Програма якості», методики, інструкції з якості;

в) стандарти, основні положення, різні положення про діяльність будівельної організації, положення про відділи, посадові інструкції.

69. При створенні СУЯ на підприємстві проводиться наступна підготовча робота:

а) приймається вищим керівництвом політики в області якості, видається наказ по підприємству, призначається робоча група;

б) проводиться засідання технічної ради підприємства, наказом назначається відповідальний керівник за розробкою і впровадження системи;

в) проводиться засідання технічної ради або інформаційна нарада, приймається рішення про створення системи якості. Розробляється план-графік підготовчих робіт для документування.

70. Рішення технічної ради або інформаційної наради оформляється:

а) наказом по підприємству;

б) протоколом технічної ради або інформаційної наради;

в) зверненням до учасників розробки системи.

71. Мета розробки Положення про Коордінаційну раду або робочу

групу на підприємстві це:

а) визначити право, обов^’язки і відповідальність цих утворень;

б) постановка задач по своєчасній розробці системи і її впровадження в дію;

в) притягнення персоналу до участі в розробці системи.

72. Вимоги до створюваної СУЯ викладені в:

а) ДСТУ ISO 9001 – 2001;

б) ДСТУ ISO 9002 – 95;

в) ДСТУ ISO 9003 – 95.

73. На підприємстві план-графік підготовчих робіт для документування СУЯ на підприємстві розробляє:

а) відділ технічного контролю сумісно з другими відділами підприємства;

б) відділ якості під керівництвом головного інженера;

в) координаційна рада або робоча група.

74. Вивчення системи законодавчих актів при проведенні технічного навчання є:

а) не обов’язковим;

б) на догляд керівництва підприємства;

в) обов’язковим.

75. Повний цикл виготовлення будівельної продукції представляє собою:

а) проектування, матеріально-технічне забезпечення, будівельно-монтажні роботи, монтаж, наладка і комплексне опробування устаткування, введення об^’єкту в експлуатацію;

б) підготовка до виробництва об^’єкту, створення будівельної бази, закупки, будівництво і введення в експлуатацію;

в) маркетингові дослідження, планування і проектування об^’єкту, матеріально-технічне забезпечення, будівництво і введення в експлуатацію.

76. Функція підготовки виробництва в системі управління якістю:

а) являється обов^’язковою тільки у випадках будівництва крупних об^’єктів;

б) обов^’язкова у всіх випадках;

в) не обов^’язкова.

77. В управлінні якістю приймають участь наступні підрозділи підприємства:

а) тільки відділ якості;

б) тільки відділ технічного контролю;

в) всі відділи і підрозділи підприємства.

78. Програми якості при документуванні СУЯ розробляється обов^’язково:

а) для нової будівельної продукції;

б) для нового процесу;

в) при значної модернізації виробництва.

79. Аудит системи якості проводе:

а) підприємство, замовник, незалежний орган;

б) вищестоячий орган, підприємство, замовник;

в) галузеве міністерство, підприємство, консалтингова фірма.

80. Видає підприємству сертифікат на систему якості:

а) аудиторська або консалтингова фірма, яка проводе сертифікацію;

б) орган сертифікації;

в) замовник підприємства.

Заліковий модуль 3. Управлінські аспекти якості в Україні і за кордоном.

Змістовий модуль 8. «Контроль і оцінка якості будівельно-монтажних робіт (БМР)»

81. Вхідний контроль на вхідну продукцію:

а) не обов^’язковий, якщо є паспорт або сертифікат;

б) обов^’язковий на сировину, матеріали і вироби;

в) обов^’язковий на всю вхідну продукцію.

82. Перевірку систем якості здійснює:

а) підприємство, замовник, незалежний орган;

б) держспоживстандарт, вищестояча організація, замовник;

в) підприємство, замовник, суспільство по захисту прав споживача.

83. Діаграма Ісікави, за допомогою якої проводиться аналіз дефектної продукції, має вигляд:

а) кривої, що відбиває частоту і тенденції появи дефектів;

б) гістограми, що відбиває частоту і число дефектів на один виріб;

в) «риб^’ячого» кістяка з причинами можливих дефектів.

84. Органи, що здійснюють контроль якості продукції це:

а) ліцензійні центри, відділи управління якістю, ВТК;

б) Держспоживстандарт (Держархбудконтроль), відомства, підприємства;

в) спеціальні служби, іспитові центри, відділи маркетингу.

85. Ліцензія на виробництво та виготовлення тієї чи іншої продукції – це:

а) інструкція, затверджена у встановленому порядку, що визначає порядок виготовлення якісної продукції;

б) перелік видів продукції, що має право виготовляти власник, затверджений у встановленому порядку;

в) офіційний документ, що дає право власнику виконувати визначений вид діяльності за умови виконання установлених вимог і затверджений у порядку, установленому законодавством.

86. Види контролю якості продукції по стадіях виробничого процесу:

а) приймальний контроль, контроль партіями, безупинний контроль, контроль збереження;

б) контроль виробів по всіх стадіях життєвого циклу продукції, по кількісній чи якісній ознаці, контроль готової продукції, контроль транспортування;

в) вхідний контроль, операційний, готової продукції, транспортування, збереження.

87. Технічному контролю підлягає:

а) продукція, процеси її створення, застосування, транспортування, збереження, технічного обслуговування і ремонту, а також відповідна технічна документація;

б) продукція, методи її виробництва, технологічний процес, монтаж, складування, процес ремонту, а також інструкції і розроблених заходів;

в) продукція, її транспортування до місця монтажу (споживання), монтаж, обслуговування, а також відповідні стандарти і положення.

88. На післяпроектних стадіях життєвого циклу продукції застосовується принцип:

а) максимуму корисного ефекту від використання зразка продукції;

б) порівняння сукупностей значень одиничних показників якості оцінюваного зразка продукції із сукупністю базових значень тих же показників;

в) частки дефектності.

89. Методи оцінки технічного рівня і якості продукції є:

а) іспити вимірювальних приладів, які руйнують і не руйнують, змішані;

б) диференціальний, комплексний, змішаний, статистичний, оцінка експертами;

в) диференціальний, змішаний, що не руйнує й експертний.

90. Оцінка продукції на стадії її виготовлення полягає у:

а) відповідності технологічного процесу її виготовлення;

б) відповідності фактичних показників параметрів виготовленої продукції в процесі експлуатації;

в) визначенні міри відповідності фактичних значень параметрів і показників якості продукції, що виготовляється, до її експлуатації установленим вимогам креслень і стандартів.

Змістовий модуль 9. «Людський фактор в забезпеченні функціонування систем якості»

91. Питання управління якістю продукції на підприємстві зобов’язані очолювати:

а) головний інженер;

б) перший керівник;

в) заступник керівника з якості.

92. Політику в області якості на підприємстві визначає:

а) трудовий колектив;

б) відділ управління якістю;

в) вище керівництво.

93. Здійснює горизонтальні зв^’язки між підрозділами в питаннях управління якістю продукції:

а) відділ маркетингу;

б) вище керівництво;

в) начальники відділів підрозділів.

94. Винуваті у низькій якості продукції:

а) від 1% до 20% - робітники, від 80% до 99% - керівники;

б) 10% - відділ ОТК, 20% - робітники, 30% - керівники;

в) 40% - провина робітників і 30% - керівників.

95. Роль керівника середньої ланки в управлінні якістю продукції яке:

а) здійснює безпосереднє керівництво;

б) контролює і стежить за відповідністю виготовленої продукції нормативній;

в) є сполучною ланкою між вищим керівництвом і підлеглими з питань управління якістю продукції.

96. Інформація буває неправдивою через:

а) навмисні перекручування для того, щоб показати себе з кращої сторони;

б) бажання показати себе з кращої сторони, уникнути неприємностей від керівництва і ненавмисні перекручування;

в) неефективність оцінки якості праці працівників і як наслідок їхнє байдужне відношення до вірогідності інформації.

97. Колективне управління в удосконаленні якості продукції – це стиль управління:

а) при якому активна роль належить рядовим працівникам, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі;

б) при якому встановлений твердий контроль з боку вищого керівництва за виконанням підлеглими наказів і розпоряджень з питань якості;

в) при якому провідна роль з питань якості належить середній ланці, що є вихователем своїх підлеглих.

98. Груповий підхід в удосконаленні якості продукції полягає у:

а) створенні спеціальних груп у поліпшенню якості продукції;

б) спільних зусиллях 2-х чи більш осіб для виконання конкретної задачі;

в) колективному керівництві при рішенні питань якості продукції.

99. У керівника повинна бути наступна кількість підлеглих:

а) рекомендується до 10 підлеглих і 10-ти контрольованих їм ланок;

б) до 7-ми підлеглих і до 14-ти контрольованих їм ланок;

в) від 5-6-ти підлеглих і 8-10-ти контрольованих їм ланок.

100. Основна мета гуртків якості:

а) скоротити кількість бракованої продукції, що випускається робітниками;

б) вишукати додаткові можливості для ефективного управління якістю з боку майстрів і лінійного персоналу нижнього рівня, а також сприяти з його саморозвитку;

в) участь робітників у колективному управлінні якістю продукції, підвищення їхньої відповідальності і самоконтролю.

101. Основні принципи створення гуртків якості:

а) добровільності, самовдосконалення, взаєморозвитку, загальна участь в остаточному підсумку;

б) створюються за розпорядженням керівництва для рішення конкретної задачі з питань якості продукції;

в) створюються з досвідчених і кваліфікованих працівників, які беруть участь у виробничому процесі.

102. У гуртках якості беруть участь:

а) тільки робітники;

б) робітники і молодший лінійний персонал;

в) всі працівники фірми і її підрозділів, що працюють на одному робочому місці.

103. При виконанні тих чи інших завдань з якості на кожному рівні керівництва повинні бути задіяні наступні твердження:

а) «драбина удосконалення»;

б) «ефект водоспаду»;

в) «процесний підхід».

104. Каору Ісікава з регулювальником порівнює керівника:

а) вищої ланки;

б) середньої ланки;

в) нижчої ланки.

105. До керівників середньої ланки не відноситься функція:

а) посередництво між керівництвом вищої ланки та співробітниками;

б) визначення політики в області якості;

в) орієнтація підприємства на перспективу.

Змістовий модуль 10. «Досвід управління якістю будівництвом в закордонних країнах»

106. Контроль якості продукції в Японії здійснюється на наступних рівнях:

а) відділом управління якістю, лінійним персоналом, керівництвом підприємства;

б) загальнофірмовий, повний контроль якості за участю всіх робітників та службовців;

в) службою ВТК, кружками якості, функціональними комітетами й іншими групами якості, функціональними комітетами й іншими групами якості.

107. В Японську концепцію «Точно вчасно» закладена ідея:

а) виробляти в необхідних кількостях продукцію до терміну в період найбільшого її попиту;

б) забезпечувати своєчасну якісну підготовку виробництва для виготовлення якісної продукції;

в) виробляти і поставляти готові вузли до моменту зборки готового виробу, а окремі деталі до моменту зборки вузлів і матеріали до моменту зборки деталей.

108. Границі застосування системи «Канбан»:

а) при виготовленні дорогих деталей;

б) в сукупності із системою «Точно вчасно» і є її складовою частиною;

в) при виготовленні крупногабаритних елементів.

109. Термін «Канбан» означає:

а) запис, табличку, спеціальну картку, що використовується як сигнальна інформація на необхідність постачанням додатково визначеного числа деталей;

б) графік із щоденним постачанням матеріалів, конструкцій, виробів, що комплектують та інше;

в) контрольну карту регулювання постачань матеріально-технічних ресурсів.

110. Система заслуг в американських корпораціях при управлінні якістю продукції включає:

а) моральне і матеріальне стимулювання, у тому числі грошові премії, оголошення подяки в наказі, нагородження знаками;

б) матеріальна компенсація, грошові винагороди, суспільне визнання окремої особистості і діяльності груп, особисте визнання начальства;

в) моральне заохочення у виді подяки, занесення на дошку пошани й у книгу пошани, нагородження знаками й орденами. Матеріальне заохочення у виді різних грошових премій.

111. Забезпечення якості функціонування системи в американських корпораціях здійснює:

а) спеціальна служба забезпечення якості;

б) відділи правління якістю;

в) відділ маркетингу.

112. Книгу „Японські методи управління якістю” написав:

а) Каору Ісікава;

б) Акіо Маріта;

в) Лі Якокка.

Змістовий модуль 11. «Економічні аспекти якості»

113. Витрати на якість, пов'язані з життєвим циклом будівельної продукції класифікується на:

а) науково-технічні, управлінські, базові;

б) науково-технічні, управлінські, виробничі;

в) по виправленню браку, базові, науково-технічні.

114. Витрати на якість пов'язані з браком класифікуються на:

а) поправного й непоправного браку, викликані рекламаціями;

б) поправного браку й оплачуваного збитку, понесеного споживачем;

в) поправного браку споживачеві в процесі експлуатації продукції.

115. З діяльністю кадрових служб пов’язані наступні витрати на якість:

а) формування персоналу й зниженням його плинності;

б) змінюваність персоналу і його навчання;

в) підбор і розміщення кадрів, їх навчання і підвищення кваліфікації.

116. До виробничих витрат відносяться:

а) матеріальні, технічні, трудові й котрі прямим рахунком включаються у вартість будівельної продукції;

б) прямі витрати й пов'язані з переробкою браку;

в) всі витрати й збиток оплачуваної споживачеві.

117. Функціонально - вартісної метод застосовується для аналізу витрат на якість у наступних випадках:

а) на етапі вибору продукції, що буде затребувана споживачем і в процесі її освоєння;

б) на стадії підготовки виробництва й освоєння продукції;

в) на етапах проектування, технологічного планування, підготовки й освоєння продукції.

118. Метод бальної оцінки застосовується для аналізу витрат на якість у наступних випадках:

а) для визначення економічної ефективності;

б) для визначення конкурентоспроможності продукції;

в) коли неможливо застосувати той або інший метод.

119. Витрати в будівництві при переході від існуючих рішень до нових визначаються:

а) коефіцієнтом зниження поточних витрат;

б) економічною ефективністю зниження витрат;

в) відмінностями в п. 1, 2.

120. Абсолютний розмір браку визначається:

а) собівартістю щодо забракованої продукції, виробів і витрат на поправний брак;

б) як різниця вартості остаточно забракованої продукції і витрат на поправний брак;

в) як абсолютна величина вартості браку зробленої продукції.

7. Література, що рекомендується за курсом

1. Басовский Л.Е. Управление качеством. Учебник / Басовский Л.Е., Протасьев В.Б. – М.: ИНФРА, 2000. - 196 с.

2. Боженко Н.В. Управління якістю. Основи стандартизації і сертифікації продукції / Боженко Н.В., Губа О.К. Львів - 2001

3. Вакуленко А.В. Управление качеством: Навч.-метод. посіб. для самостійного вивчення дисципліни. - К.:КНЕУ, 2004 - 167с.

4. Гавриленко А.Г. Маркетинг в строительстве: Учебное пособие / Гавриленко А.Г., Долгалева Е.В., Гончарова Л.А. - Макеевка: ДонНАСА, 2005. - 188с.

5. Гавриленко А.Г. Управление проектами: Учебное пособие. / Гавриленко А.Г., Долгалева Е.В. - Макеевка: ДонГАСА, 2003. - 250 с.

6. Гавриленко А.Г. Управление качеством. Учебное пособие для вузов / Гавриленко А.Г., Кирнос А.И. - Макеевка: ДГАСА, 2001. - 302 стр.

7. ДСТУ 1.0:2003. Національна стандартизація. Основні положення.

8. ДСТУ 1.5:2003. Національна стандартизація. Правила побудови, викладення, оформлення та вимоги до змісту нормативних документів.

9. ДСТУ 1.2:2003. Національна стандартизація. Порядок розроблення національних нормативних документів.

10. ДСТУ 1.3:2003. Національна стандартизація. Правила побудови, викладення, оформлення, погодження, прийняття та позначення технічних умов.

11. ДСТУ 1.6:2003. Національна стандартизація. Правила реєстрації нормативних документів.

12. Данилов Н.Н. Технология и организация строительного производства: Учебник для техникумов / Данилов Н.Н., Булгаков С.Н., Зимин М.П.; под ред. Н.Н. Данилова. - М.: Стройиздат., 1988. - 752 с.

13. Декрет Кабінету Міністрів України «Про державний нагляд за додержанням стандарту, норм і правил та відповідальність за їх порушенням». -К., 8 квітня 1993. Відомості Верховної Ради України, 1993, № 23.

14. Декрет Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» (зі змінами і доповненнями) 10 травня 1993 р., № 46-93. Зібрання постанов уряду України, 1993, №8. '

15. Державний комітет України в справах містобудування та архітектури. Порядок запровадження обов'язкової сертифікації в будівництві. - К.: ЗНДІЕП,

1995.

16. Дикман Л.Г. Организация и планирование строительного производства: Управление строительными предприятиями с основами АСУ: Учеб. для строит. вузов 3-е изд. перераб. и док. - М.: Высш. шк., 1988 - 559 с.

17. Дорофієнко В.В., Операційний менеджмент: Підручник / Дорофієнко В.В., Колосюк В.П. - Донецьк: ВІК, 2006. -418с.

18. Закон Украины «О метрологии и метрологической деятельности» от 15.06.2004 года.

19. 3акон України «Про основи містобудування» від 16.11.92. р №2780-ХП з внесеними змінами 08.02.2001р. №2257-ПI.

20. 3акон України «Про стандартизацію» від 17.05.01 р. №2408- ПI із змінами внесеними ЗУ від 01.12.05 р. №3164-ІV.

21. Закон України «Про захист прав споживачів» (з внесеними змінами і доповненнями). - К.: 15 грудня 1993, № 36-84-ХИ. Відомості Верховної Ради України, 1994, №1.

22. 3акон України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення в сфері містобудування». - К., 14 жовтня 1994, № 208/94-ВР. Відомості Верховної Ради України, 1994, № 46.

23. Закон України «Про стандарти, технічні регламенти і процедури оцінки відповідності» від 01.12.05 р. №3164-ІV.

24. Исикава К. Японские методы управления качеством. - М.: Экономика 1998.-215с.

25. Качество в Украине. Путь к возрождению, путь в Европу. Діловий вісник, 1994, №4.

26. Керівні вказівки щодо розроблення настанов з якості: ДСТУ 3816-98 (ISO 10013: 1995 (Е)). -К.: Держстандарт України, 1998.- 11с.

27. Коршунов Д. Стандартизация и качество продукции. - Экономика Украины, 1995, №5.

28. Купряков Е.М. Стандартизация и качество промышленной продукции. Учебник для вузов. 2-е издание. - М.: Высшая школа, 1991. - 304 с.

29. Комплексная система управления качеством продукции. Под редакцией А.В. Гличева. - М.: Из-во Стандартов, 1977. - 207 с.

30. Костюченко В.В. Менеджмент строительства: Учебное пособие / Костюченко В.В., Крюков К.М., Кудиков О.А.; под ред. В.В. Костюченко. -Ростов-на-Дону: Феникс, 2002. - 448 с.

31. Менеджмент в строительстве (региональный аспект): Монография / [Дорофиенко В.В., Летников Н.С., Долгалева Е.В., Беззубко Л.В., Гавриленко А.Г. и др.]; под ред. В.В. Дорофиенко - Макеевка: ДонГАСА, 2004. - 269 с.

32. Настанови відносно перевірки систем якості. Перевірка: ДСТУ ISO 10011-1-97. - К.: Держстандарт України, 1997. - 49с.

33. Никсон Ф. Роль руководства предприятия в обеспечении качества и надежности. - М.: изд-во стандартов, 1990. - 231 стр.

34. Огвоздин В.Ю. Управление качеством. Основы теории и практики. Учебное пособие. - М.: Изд-во «Дело й сервис», 1999. - 160 с.

35. Окрепилов В.О. Управление качеством. Учебник для вузов. 2-е издание дополненное и переработанное. - М.: Экономика, 1998. - 639 с.

З6. Основы управления качеством. Учебное пособие. С.К. Фомичев и др.-К.: МФУП, 2000. – 196 с.

37. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Державний архітектурно-будівельний контроль» від 25.03.93 р. № 225 зі змінами і доповненнями Постановами від 07.04.95 № 253, від 11.10.02 № 1510, від 12.05.04 №609.

38. Постанова Верховної Ради України «Про затвердження положення щодо захисту прав споживачів». - К., 25 січня 1995, № 26/95-ВР. Відомості Верховної Ради України , 1995, № 5.

39. Розова Н.К. Управление качеством. - СПБ: Питер, 2002. - 224 с.

40. Рыжков Н.И. Управление качеством продукции в новых условиях. - М.: изд-во Стандартов, 1992. - 162 стр.

41. Системи управління якістю. Положення і словник: ДСТУ ISO 9000-2009. -К.: Держстандарт України, 2009.

42. Системи управління якістю. Вимоги: ДСТУ ISO 9001-2009. - К.: Держстандарт України, 2009. - 21с.

43. Системи управління якістю. Настанови щодо поліпшення діяльності: ДСТУ ISO 9004-2001. - К.: Держстандарт України, 2001. - 20с.

44. Управління якістю та забезпечення якості. Терміни та визначення: ДСТУ 32-30-95. - К.: Держстандарт України, 1995.

45. Указ Президента України «Про Положення про Державний Комітет України з питань технічного регулювання і споживчої політики» від 18 березня

2003 року № 225/2003 із змінами і доповненнями, внесеними Указами Президента України від 5 березня 2004 року-№ 280/2004, від 10 січня 2005 року № 18/2005.

46. Управление качеством продукции. Справочник. Под редакцией В.В. Бойцова. - М.: Издательство стандартов, 1985 - 404 с.

47. Управление качеством. Учебник для вузов. Под редакцией С.Д. Ильенковой. - М.: Банки и биржи, НИТИ, 1998. - 200 с.

48. Харрингтон Д. Управление качеством в американских корпорациях. -М.: Экономика, 1990. - 272 с.

49. Положение о порядке лицензирования предпринимательской деятельности, утвержденное Постановлением Кабинета Министров Украины 03.07.98, № 1020. - Д.:негоциант, 1998, № 30.

50. Степанов В. Проблемы развития системы испытаний и сертификации продукции / Степанов В., Андриенко П., Синятинский С. - Экономика Украины, 1994, №1.

51. Шахпаронов В.В. Организация строительного производства / Шахпаронов В.В., Аблязов Л.П., Степанов В.И.; под ред. В.В. Шахпарокова. — 2-е изд. перераб. и доп. - М.: Стройиздат., 1987. - 460 с.

52. Шонбергер. Японские методы управления производством. М.: Экономика, 1998. - 251стр.

53. Шулькевич М.М. Справочник по конролю качества строительства жилых и общественных зданий / Шулькевич М.М., Дмитренко Т.Д., Бойко А.Н.: - 2-е изд. перераб. и доп. - К.: Будівельник, 1986. - 328 с.

54. Яновский Я. Сертификация - путь к цивилизованной рыночной экономике. - Экономика Украины, 1994, № 1.

55. Гавриленко О.Г. Управлігння якістю в будівництві: Навч. посібник / [Гавриленко О.Г., Долгальова О.В., Югов А.М., Жеребйов Я.І., Пушкарьова Н.О., Девятка В.В.]; під заг. ред. д.е.н., проф. В.В. Дорофієнка. – Донецьк: Вид-во «Ноулідж» (доенцьке відділення), 2010. – 419 с.

Додаток 1