ek_prats_ukr

Наявність у країні нестабільності соціально-політичних умов, недосконалість діючого законодавства приводять до зниження інвестиційної діяльності в цілому. Однак у регіоні в даний час здійснюється ряд заходів для посилення інвестиційної привабливості. В області зовнішньоекономічної регіональної діяльності - величезне місце займає створення вільних економічних зон (ВЕЗ).. Прийнятий у 1999 м на основі Указу Президента Закону України «Про спеціальні економічні зони і спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» створює можливості залучати інвесторів, знаходити додаткові засоби на розвиток галузі, використовуючи пільги по оподатковуванню, надані цим Законом. Основна увага в ВЕЗ приділяється випускові конкурентноздатної продукції, що забезпечує можливість постачання на експорт і збільшення валютних надходжень.

В області значно активізована робота зі створення ВЕЗ «Донецьк» і «Азов». Уведення в області спеціального режиму інвестиційної діяльності дозволило одержати вже перші результати. Радою по вільних економічних зонах за 1998-2000 р. було розглянуто і схвалене 92 інвестиційних проектів на загальну суму 3,8 млрд. гривень або 678 млн. доларів США, у тому числі за участю іноземних інвесторів – 52 проекту на суму 1,9 млрд. гривень 66 інвестиційних проектів знаходяться в стадії реалізації : на одних підприємствах будуються нові виробництва і цехи, на інші, за рахунок модернізації, наращуються наявні виробничі потужності. По 63 інвестпроектам загальною вартістю 2,3 млрд. грн. Ведуться будівельномонтажні роботи. За перше півріччя 2000 р. надійшло інвестицій на суму 1,2 млрд. грн. На долю іноземних інвестицій приходиться 65 %. На 141,7 млн. доларів надійшло устаткування і матеріалів, необхідних для реалізації інвестпроектів. Реалізація інвестпроектів передбачає створення більш 9 тисяч нових і збереження 20 тисяч наявних робочих місць. Майже на 30 підприємствах, що реалізують 38 проектів, облямовано продукції на суму понад 800 млн. гривень, із яких більш ніж на 200 млн. гривень відправлено на експорт. Побудований фірмою «Киргил» завод по переробці насінь соняшника уже випустив тисячі тонн продукції.

46 з 92 інвестпроектів приходяться на базові галузі промисловості : металургію - 9, хімічну – 19, машинобудування – 6, і вугільну10, 20 проектів – на легкому й харчову, в агропромисловому комплексі – 9 проектів на 97 млн. грн., транспорті й зв'язку – 13 проектів на 543 млн. грн., у комунальному господарстві – 4 проекти на 146 млн. грн. У ВЄЗ «Донецьк» почате будівництво заводу по випуску електропобутової техніки. У ВЕЗ «Азов» планується розміщення трьох терміналів: рослинної олії, нафтопродуктів і рідких азотистих з'єднань.

На Донецькому металургійному заводі зроблено більш 129 тисяч тонн сталі. На засоби основного інвестора ДМЗ – транснаціональної компанії Metallsrussia закінчується корінна реконструкція электросталеплавильного цеху, у який уже вкладене 95 млн. доларів. Тут побудована машина безперервного лиття заготівель, пек-ківш для непічноі обробки стали, обновлена нова газоочистна установка. На засоби інвесторів завод має намір реконструювати доменний і мартенівський цехи, прокатні стани. Після цього ДМЗ у технічному відношенні

«Краснолиманськая». Загальна сума її проектів перевищила 16 млн. доларів США. Перший проектмодернізація технологій очисних робіт з відпрацювуванням виємочних полів, другий

– відпрацьовування самих виємочних полів на основі техніки нового покоління. Для ВАТ

81

«Шахта» Комсомолець Донбасу» проект на суму 7,8 млн. доларів США полягає в обробці вугільної кулі механізованим комплексом підвищеної продуктивності, Затверджені проекти шахт «Южнодонбаська 1» і ГП «Шахта ім. Стаханова». Сума затверджених і вкладених проектів складає більш 77,7 млн. доларів США.

Світовий досвід господарювання свідчить, що національний капітал здатний витримати конкуренцію з іноземним капіталом тільки тоді, коли він сам структурується в могутні промислово-фінансові групи. (ПФГ). В основі організації ПФГ лежить приватний капітал, але діючий під контролем і при частковому фінансуванні держави. Україні діяльність ПФГ здійснюється відповідно до Закону України «Про промислово-фінансові групи в Україні» від 21.11.1995 р. Вони створюються з метою сприяння структурної перебудови економіки України, прискорення НТП, збільшення конкурентноздатності товарів і ін.

На регіональному рівні слід зазначити прийняття Обласною Радою програми «Донецька область-2010», де також визначені пріоритети і головні задача в рішенні найважливіших регіональних проблем.

Регіональна соціальна політика полягає в реалізації соціальної політики й забезпеченні соціального захисту різних шарів населення регіону. У Донецькій області успішно діють регіональні програми, спрямовані на захисти й турботу про інвалідів, пенсіонерів («Ветеран»), молоді, багатодітних родинах, підтримці талановитих, обдарованих дітей і т.д. Успішно працює в області регіональна програма «Зайнятість» – у краї зареєстрований один із найнижчих в Україні рівнів безробіття, На 1.06.2000 р. він склав 3,4 %, що менше, ніж у середньому по країні, Розробка цієї програми починається із захисту планів соціальноекономічного розвитку міст і сіл області., де позначені реальні шляхи зменшення безробіття, створення робочих місць.

В області науково-технічної політики в регіоні створюється концепція регіонального розвитку науки і техніки, на основі всебічного аналізу й прогнозування розвитку господарського комплексу регіону визначені пріоритети в даній області. Науково-технічна політика в регіоні спрямована на подальшу інтеграцію в державну й світову економіку.

Демографічна політика в регіоні здійснюється в напрямку стабілізації відтворювальних процесів, і в першу чергу, шляхом розвитку медичного обслуговування населення, поширення системи екологічно чистого харчування.

Загальна характеристика трудового потенціалу регіону

Донецький регіон є одним із високорозвиненіших у промисловому відношенні в Україні. Багато в чому це зв'язано з наявністю в ньому гарного трудового і науковотехнічного потенціалу. Дамо коротку характеристику потенціалу нашого регіону, особливостей його формування, розподіли і використання.

В даний час трудові ресурси регіону формуються за рахунок молоді, що вступає в трудовий вік. Слід зазначити, що в області, як і в цілому по Україні складається несприятлива демографічна ситуація - низька народжуваність, постаріння населення, висока смертність серед осіб молодого й середнього віку. Сьогодні питома вага населення у віці старше працездатного досягло більш 21% у загальній чисельності населення. Частка осіб, що

82

знаходяться за межами працездатного віку , але що продовжують працювати, збільшується. Чисельність працюючих на промислових підприємствах за останнім часом різко скоротилася. Основними причинами цьому з'явилися - невиплата заробітної плати на підприємствах: Відбувалося переміщення трудових ресурсів у сфери обслуговування, у недержавний сектор економіки.

Структура зайнятості трудових ресурсів залежала від історично сформованого розміщення продуктивних сил, спостерігалася невелика диспропорція у використанні чоловічих і жіночих трудових ресурсів. Серйозні проблеми виникають у використанні трудових ресурсів у зв'язку із закриттям нерентабельних вугільних підприємств.

У регіон спостерігається наявність слабка організованих міграційних потоків, значна плинність кадрів: нераціональне використання трудового потенціалу. Усе це наносить величезну шкоду економіці регіону: підприємств.

Процес формування трудових ресурсів необхідно розглядати у двох аспектах – кількісному і якісному. Кількісний аспект залежить від чисельності працюючих, а якісний - зв'язаний з рівнем освітньої й професійної підготовки.

У Донецьком регіоні діє 140 профтехучилищ із контингентом учнів більш 65 тисяч чоловік. Більшість училищ розташовують нормативною учбово-матеріальною базою. У них створено 4,5 тисяч навчальних майстерень, полігонів і навчальних кабінетів, де експлуатувалося більш 10 тисяч одиниць технологічного устаткування.

На жаль, у даний час училища випробують труднощі, зв'язані з недостачею державного фінансування з фактичним припиненням допомоги з боку підприємств-замовників кадрів, спостерігається відставання училищ у технічному оснащенні сучасним устаткуванням, забезпеченням їх сировиною й матеріалами. Це усі викликає необхідність здійснення об'єднання, а часом навіть і ліквідацію дрібних профтехучилищ, скорочення штатів викладачів і т.д.

Науково-технічний потенціал у регіоні зосереджений як у виробничій сфері, так у науково-дослідних академічних і прикладних інститутах, у системі вищої школи. Науковий потенціал регіону представлений 225 науковими установами й організаціями, у тому числі 76 науково-дослідними, 77 проектно-конструкторськими, 28 державними вузами. У регіоні функціонує науковий центр НАН України. У його склад входять Фізико-технічний інститут, Інститут економіки промисловості, Інститут економіко-правових проблем, інститут фізикоорганічної хімії і вуглехімії, Інститут прикладної математики й механіки, Ботанічний сад. Головними задачами цих установ є – підвищення рівня теоретичних досліджень, посилення підготовки наукових кадрів, сприяння впровадженню сучасних досягнень науки й практики в промислове виробництво.

У науці і науковому обслуговуванні зайнято близько 50 тисяч чоловік, що складає близько 0,6 % від загального числа населення регіону. В академічному секторі науки число працюючих складає 4,3 % від загального числа зайнятих у науці і науковому обслуговуванні, у галузевому секторі – 70 %, у вищій школі – 25,8 % Чисельність наукових співробітників складає більш 13 тисяч чоловік ( з яких близько 40 % - це кандидати й доктори наук). Більш 50 % усіх наукових кадрів

зайняті проблемами вугільної промисловості, металургії, машинобудування і т.д. Однак найвища частка докторів і кандидатів наук серед галузей народного господарства приходиться на охорону здоров'я.

83

Великий розвиток у регіоні одержали також недержавні вузи, малі научновпроваджувані центри й підприємства Створення недержавних навчальних закладів, філій вузів дозволило збільшити число фахівців з вищим утворенням. Вони дозволили здійснити заміну фахівців-практиків, поліпшити співвідношення між фахівцями вищої й середньої кваліфікації.

Але все-таки необхідно відзначити, що число науковців, що приходяться на 10 тисяч населення в 5,5 рази менше: чим аналогічний показник у США. У результаті скорочення централізованого фінансування науково-дослідних установ, зменшення обсягів господарсько-договірної діяльності відбувалося погіршення соціально-економічного положення науковців, падіння їхнього рівня життя загальна чисельність працюючих у сфері науки знизилася на 15-20 %, чисельність приймаючих участь у наукових розробках знизилася на 16 %., а число кандидатів наук зменшилося на 12 %. Причому ідуть із науки молоді вчені у віці до 40 років Визначена частина учених у даний час працює закордоном.

Прийняття Закону України «Про наукову й науково-технічну діяльність» дозволяє підняти престиж наукової діяльності: створює визначені основи соціального захисту для працівників цієї сфери діяльності: сприяє залученню молодих кадрів. Цьому буде також сприяти збільшення частки витрат держави на науку у валовому внутрішньому продукті, витрат підприємств на фінансування науково-дослідної діяльності.

Характеристика особливостей стану ринку праці в Україні й у регіоні

Перехід до ринкової економіки неминуче привів до великих змін у використанні трудових ресурсів. З перебудовою господарського життя країни з'явилося багато нових факторів, що впливають на якісні характеристики ринку робочої сили. Так, наприклад, еміграція населення в країни далекого зарубіжжя в основному охоплює висококваліфіковані кадри, фахівців, здатних витримати конкуренцію на світовому ринку робочої сили. Для України вона буде мати двоякий наслідок -, з одного боку, скоротиться речення робочої сили, з іншого боку - погіршиться її якість.

В міру поглиблення економічної реформи формується ринок праці, заснований на виключному праві людини розпоряджатися своїми здібностями до праці і регульований збалансованістю попиту та пропозиції робочої сили. На відміну від командного розподілу й перерозподілу трудових ресурсів, ринок праці регулює особисте право громадян на працю і підвищує його економічний статус у суспільстві. Тепер кожна людина сам добровільно обирає форму зайнятості, вид діяльності й професію. Ніхто не має права примушувати людини до праці адміністративними способами.

Інтенсивність вивільнення і перерозподілу робочої сили залежить від безлічі факторів, головні, із яких – зміна форм власності, ліквідація нерентабельних і неконкурентоспроможних підприємств виробництв, структурна перебудова.

Найбільш загрозливим фактором росту безробіття і масового вивільнення людей з виробництва є розвал міжгосподарських зв'язків і згортання з цієї причини виробництва на великих і найкрупніших підприємствах першого підрозділу. Розрив горизонтальних економічних зв'язків, порушення договірних зобов'язань із постачання продукції

84

супроводжуються зниженням обсягів продукції, скороченням числа робочих місць і працюючих. Перебудова системи керування супроводжується скороченням числа зайнятих

вапараті державного, галузевого, регіонального керування.

ВУкраїні питома вага працездатного населення складає близько 95%. Рівень зайнятості населення досить високий, але, незважаючи на це, безробіття стала об'єктивним явищем і мають тенденцію до збільшення. З моменту введення в чинність Закону України «Про зайнятість населення» число безробітних збільшилося майже в 13 разів.

При цьому найбільше гостро проблема з безробіттям коштує в традиційно праценадмірних областях України, де зосереджено 51,6% загального числа безробітних. У першу чергу, це стосується наступних областей: Івано-Франківської, Волинської, Тернопільської. Але не слід забувати, що поруч із явним безробіттям має місце її схована форма. За даними регіональних центрів зайнятості більш 7000 підприємств, організацій і об'єднань України у зв'язку з економічними причинами давали свої працюючі неоплачувані відпустки тривалістю більш 2 тижнів. В умовах скороченого режиму роботи працювало 554,3 тис. чіл. Або 12,5% середньоесписочної чисельності, із них неповний робочий день було зайнято 11,5%, неповний робочий тиждень (88,5%). Продовжує відбуватися процес витиснення робочої сили із суспільного виробництва, скорочення попиту на неї. Якщо на початковому етапі цей процес відбувається за рахунок скорочення на підприємстві схованого надлишку робочої сили (в основному управлінський і допоміжний персонал), то надалі йому піддалося значне число висококваліфікованих робітників і фахівців із причини реорганізації, перепрофілювання й ліквідації підприємств.

Головною задачею як і раніше залишається досягнення збалансованості робочих місць і трудових ресурсів. Однак відбувається щорічне скорочення потреби підприємств України в робочій силі

Відбувається погіршення можливості трудящих у виборі місця роботи. Якщо в 1991 р. на один, зареєстрованого незайнятого працівника приходилося 13 місць, то зараз на один робітника приходиться 5 місць, а на фахівця - місць вільних практично немає. Найбільш важке положення в Івано-Франківській області, де на одну вакансію фахівця претендує 10 чіл. Дисбаланс між територіальною потребою й реченням робочої сили збільшується ще і професійно-кваліфікаційною невідповідністю.

Положення на ринку туди в Донецькій області значно краще, ніж у західних областях країни, але також тут мається ряд серйозних проблем.

Основне навантаження по працевлаштуванню безробітних в області лежать на обласному центрі зайнятості, а також керування праці й зайнятості населення Донецької облдержадміністрації. На обліку в їхніх структурах знаходилися близько 200 тис. незайнятих людей. Офіційно зареєстрований рівень безробіття в нашій області складає 3,45 % від працездатного населення. В окремих областях України ці показники виглядають значно гірше. Так що можна говорити про більш сприятливу ситуацію в нас у регіоні з незайнятим населенням, чим у середньому по країні.

Вобласті намагаються використовувати можливості великих капіталовкладень в економіку регіону відповідно до Закону України “Про спеціальні економічні зони і спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області”, що дає право на пільгове оподатковування додатково притягнутих засобів. Непорушною умовою при твердженні

85

інвестпроектів на Раді по ВЕЗ і ТПР є створення на підприємствах області нових і збереження старих робочих місць.

Використовується весь потенціал регіону для створення нових робочих місць. Сьогодні в області працевлаштуванням людей у тім або іншому ступені займаються також дев'ять недержавних фондів і структур. Витрати на створення робочого місця оцінюються в 20-25 тис. доларів США.

Незважаючи на зниження попиту на робочу силу, програмою зайнятості передбачається працевлаштувати близько 30 відсотків незайнятого населення. З початку року удалося працевлаштувати по області ледве більш 30 тис. чоловік. Особливо може допомогти в рішенні проблеми працевлаштування використання 3,7 тис. незайнятих громадян на суспільних роботах.

У2000 році програмою зайнятості передбачено створити 1920 нових робочих місць потреба в робочій силі для їхнього заміщення складе понад 2000 чоловік. Створення місць планується за рахунок засобів підприємств. З державного фонду сприяння зайнятості передбачається виділення безпроцентних позичок безробітним для заняття підприємницькою діяльністю. На ці мети програмою зайнятості передбачається виділити понад 28 тисяч гривень.

Понад 60 відсотків створюваних робочих місць, а саме 1209, планується ввести в дію відповідно до програми, розробленої інститутом ДИОС. На ці місця планується працевлаштування вивільнених шахтарів із шахт “Центральна”, ім. Батова, “Червоногвардійська”, ім. Орджонікідзе.

Самою істотною мірою соціальної підтримки незайнятого населення стала виплата допомоги з безробіття. Протягом 1997 року посібник одержували 4304 безробітних. Крім того, матеріальну допомогу одержали 18 безробітних і 36 членів їхніх родин. Витрати на виплату посібників і матеріальну допомогу склали 88089 тис. гривень. Мінімальний розмір посібника в 1997 році склав 12,5 гр., максимальний - 194,19 гр. Середньомісячний розмір допомоги на одному безробітного склав у 1997 році 42,50 гр. Середня тривалість безробіття торік склала 6,6 місяців і може протривати в 1998 році до 8 місяців.

Узв'язку з закриттям у місті нерентабельних шахт, складністю працевлаштування через скорочення потреби підприємств у робочій силі, невідповідності професійнокваліфікаційної структури попиту та пропозиції на ринку праці, проблеми із зайнятістю можуть ускладнитися і рівень безробіття збільшиться більш ніж утроє.

Перелік і терміни закриття шахт визначені програмою розвитку вугільної промисловості України і її соціальною сферою до 2005 р. До цього періоду передбачається закрити 41 шахту й розріз, до 2015 р. - ще 28 шахт. За прогнозами в результаті вибуття потужностей по Донецькій області процес вивільнення охопить понад 34 тисяч чоловік.

Основна частина шахтарів, що вивільняються, проживає в містах Сніжне і Торез, де повинні закритися 10 шахт. Труднощі працевлаштування зв'язані також з тим фактом:, що це міста мають багатофункціональну структуру виробництва (частка зайнятих у вугільній промисловості в таких містах перевищує 50 %). Багато працівників шахт, що закриваються, будуть працевлаштовані на інших підприємствах галузі, частково знайдуть собі роботу самостійно, підуть у бізнес, звернуться в центри зайнятості. Однак, як показує практика роботи центра зайнятості Донецької області тільки до 60 %, що вивільняються і зареєстрованих у центрі зайнятості шахтарів працевлаштуються за фахом, і 10 %

86

направляться на перепідготовку. До основних напрямків працевлаштування шахтарів можна віднести наступні: робота із закриття шахти, на нових підприємствах. Відкритих у рамках програми створення нових робочих місць, робота на малих і середніх підприємствах, організованих керівництвом шахти або об'єднання. Разом з тим прийняте рішення про закладку 22 шахт і 1 вугільного розрізу, також передбачається запровадження в дію на ряді шахтах других черг і ділянок, реконструкція і технічне переозброєння 53 шахт і розрізу «Костянтинівський». Для знову споруджуваних шахт, других черг і розрізів до 2005 р. буде потрібно додатково близько 45 тисяч робітників, а на наступний період до 2015 р. – ще понад 60 тисяч шахтарів.

Відповідно до розпорядження глави облдержадміністрації Віктора Януковича “Про співробітництво між Європейським Союзом, Донецькою облдержадміністрацією й Міністерством вугільної промисловості України”, у Горлівці Макіївці, Донецьку вже створено 12 центрів соціальної адаптації населення. Цим документом, що став першим на просторах колишнього СРСР, передбачене узгодження дій органів виконавчої влади на місцях і міжнародних структурах по широкомасштабному рішенню питань зайнятості населення. Спільними зусиллями розроблений ефективний механізм по створенню в містах і районах області нових робочих місць і організації професійного перенавчання осіб, що залишилися без роботи.

Спільними зусиллями колишні гірники, члени їхніх родин, не затребувані на виробництві випускники гірських факультетів вузів Донбасу проходять перенавчання по програмі ТАСИС і працевлаштовуються на підприємствах регіону. Так, після початкового етапу співробітництва перші сто чоловік уже змогли одержати роботу. При цьому відповідно до укладених договорів, усі вони протягом півріччя будуть одержувати зарплату від ЄС в обсязі 100 євро, після чого придбають спеціальність і залишаться трудитися на підприємствах.

Позитивний досвід Франції в справі надання всебічної допомоги безробітним, що виявили бажання зайнятися підприємництвом, був покладений в основу українськофранцузького співробітництва у сфері зайнятості. Службою зайнятості Донецької області був вивчений досвід по навчанню безробітного населення за принципом властивої французької Асоціації “СЕПАК”: “Створи своє робоче місце, відкриваючи своє власне підприємство”.

Для цього обласним центром профорієнтації була розроблена технологія добору з незайнятого населення осіб, що бажають займатися підприємницькою діяльністю. У 1996 р. 15 безробітне, минуле тестування, що зуміли довести реальність своїх бізнес-планів, пройшли спеціальне навчання. Французька сторона поділилася з ними своїми специфічними розробками і відпрацьованої протягом п'ятнадцяти років методологією організації навчального процесу.

У ході навчання коректувалися первісні бізнес проекти, і уточнювалася професійна придатність претендентів. Після придбання необхідних знань, успішного захисту своїх бізнес проектів, що проходили при участі французьких фахівців, що відзначили високу професійну підготовку навчених і гарна якість проектів, вони почали свою власну справу.

Оскільки в Донецькій області, як і в Україні в цілому, відзначене зниження обсягів виробництва промислової і сільськогосподарської продукції, то було прийняте рішення надавати підтримку тільки тим малим підприємствам підприємців із числа безробітних, котрі

87

будуть займатися не посередницькими торгово-закупівельними операціями, а випуском продукції, що користується попитом. Так, за допомогою французької асоціації «СЕПАК» у місті Донецьку створене і діє мале підприємство по сервісному обслуговуванню телевізійної техніки, у Старобешевському районі Донецької області організовано три малі підприємства (1 фермерське з послугами по ремонті сільськогосподарської техніки і 1 по виготовленню лакофарбових матеріалів із використанням нової технології).

Економічна, юридична, організаційна й інша необхідна допомога знову створеним малим підприємствам буде на пільгових умовах виявлятися французькою асоціацією “СЕПАК” постійно.

Унікальність методики асоціації “СЕПАК” полягає в тім, що французькі фахівці не тільки організують навчання, а створюють разом з безробітними їхні малі підприємства, а потім протягом усього періоду існування не випускають них із поля зору, допомагають радами, беруть участь у їхньому подальшому розвитку, роблять технічну, фінансову і консультативну підтримку. Таким чином, знову створене підприємство має можливість вижити в умовах конкуренції і дати робочі місця іншим людям.

Відповідно до Угоди, асоціація “СЕПАК” протягом 3-х років повинна передати області свою методологію навчання й підтримки в створенні безробітними підприємств малого бізнесу, допомогти установити контакти з діловими колами Франції, для того, щоб дати можливість підприємцям одержати в аренду устаткування^-устаткування-міні- устаткування для реалізації своїх планів, організувати спільними зусиллями мережі малих підприємств.

Протягом 3-х років у Донецькій області повинне бути відкрито 15 філій, що будуть випускати, і підтримувати щорічно по 4 групи підприємців, що складаються з 15-20 чіл. Кожен підприємець - власник малого підприємства - зможе найняти від 5 до 15 чіл., що дозволить щорічно створювати 300-900 нових робочих місць.

Система навчання за методикою асоціації “СЕПАК”, уперше застосовувана в Україні, раніше була апробована у Франції, Чехії, Словаччині, де зарекомендувала себе позитивно.

Робити які-небудь висновки про підсумки навчання безробітних за даною методикою поки не представляється можливим, оскільки для досягнення бізнес успіху пройшло ще дуже мало часу.

Службою зайнятості Донецької області зроблені тільки перші кроки на шляху міжнародного співробітництва

Більш докладне вивчення стану ринку праці в регіоні було здійснено на прикладі великого промислового центра – м. Макіївки. Населення міста Макіївки складає 465,5 тис. чоловік (частка працездатного населення - 52,7% від загальної чисельності). В останні роки демографічна ситуація в місті характеризується значним перевищенням смертності над народжуваністю населення в 1996 р. - удвічі, у 1998 р. - майже втроє. Протягом останніх років місто не має розширеного відтворення трудових ресурсів.

Протягом 1998 – 1999 років на ринку праці в місті збереглися тенденції минулих років, – дуже повільно відбувалася структурна перебудова економіки, широкий розмах прийняло сховане і явне безробіття і нерегламентована діяльність громадян. Усі ці фактори значно вплинули на стан ринку праці в м. Макіївці.

88

Зареєстрований рівень безробіття, як і в попередні роки, виявився значно нижче, прогнозованого програмою зайнятості населення. Аналіз чисельності безробітних показує, що на 01.01.99 м у порівнянні з 01.01.92 р. чисельність безробітних збільшилася більш ніж у 12 разів. Привласнено статус безробітного в плині IV кварталу 1999 р. 50 % від усіх зареєстрованих у році безробітних.

Ситуація на ринку праці в місті характеризується високим ростом чисельності офіційно зареєстрованих безробітних. На сьогоднішній день у місті офіційно зареєстровано три з половиною тисячі безробітних (рівень безробіття складає менш одного відсотка).

Так, якщо в першому півріччі 1995 р. щомісяця в середньому реєструвалося 38 безробітних, то в у наступному відбувалося збільшення цього числа - до 76, а потім і до - 130. Ця тенденція збереглася й у дійсному часі. За два місяці 2000 р. офіційно зареєстроване безробіття збільшилося в 1,4 раза. За останні два місяці поточного року статус безробітного привласнили 240 чіл., що більше, ніж в аналогічному періоді минулого року.

Процес вивільнення працівників із підприємств і організацій міста продовжується. Характерною рисою цього процесу є збільшення в 4,5 раза загалом, кількості вивільнених питомі ваги працівників, що виконували некваліфіковані роботи, а частка робочі професії, що мала, знизилася на 13,6 %.

На сьогоднішній день ціна робочої сили гранично низка, для двох третіх працівників вона не забезпечує прожиткового рівня. Ця причина з'явилася результатом падіння інтересів до праці, його значимості. Так, що в службу зайнятості, що були звільнені за власним бажанням у 1999 р. було в 3 рази більше, ніж у 1998 р. Аналіз сформованої практики свідчить, що гнітюча частина працівників, що звільняються з метою знайти більш підходящу роботу, а також вивільнені з підприємств міста працівники до послуг служби зайнятості не прибігають. Лише близько 40 % попадають на офіційний ринок праці.

Збільшується потік у службу зайнятості осіб, що бідують у соціальному захисті. У 1999 р. громадян цієї категорії зареєстровано вдвічі більше чим за 1998 р. У їхньому числі 63

%- жінки, 25 % - молоді до 21 року, 8 % - особи передпенсійного віку.

Зметою забезпечення працевлаштування соціально незахищених категорій населення міська служба зайнятості внесла речення, і з лютого 1998 року затверджена квота бронювання в кількості 1950 робочих місць.

При значній кількості заброньованих робочих місць працевлаштування громадян, не здатних на рівних конкурувати на ринку праці склала 48 % (631 чіл.). Найбільшу частину працевлаштованих на такі місця займає молодь у віці до 21 року68% (431 чіл.).

Ефективність працевлаштування могла б бути значно вище за рахунок кращого використання робочих місць, заброньованих для окремих груп населення, що вимагають соціального захисту.

Постійно служба зайнятості міста нарощувало обсяги професійної підготовки. На професійне навчання було спрямовано велике число безробітних, із тих, що пройшли навчання працевлаштовано приблизно до 40%.

Становить інтерес аналіз складу безробітних. Із загальної чисельності безробітних робітників - 24%, службовців - 74%, осіб, що не має спеціальності - 2%. Фахівці й службовці представлені такими спеціальностями: інженери різних профілів, товарознавці, учителі, економісти, бухгалтери і т.д. У структурі осіб, що навчалися, вивільнені склали 11%, безробітні - 25%, молодь до 28 років - 67%, молодь до 21 року - 24%, жінки - 75%.

89

Аналіз складу безробітних показав, що серед них жінок більш 90%, молоді до 28 років - 27,8%, вивільнених у зв'язку зі змінами в організації виробництва - 54%, звільнених за власним бажанням - 32%. Молодіжне безробіття має сезонний характер, найбільший сплеск звичайно, спостерігається щорічно в ((( кварталі, коли після закінчення навчання і літнього періоду число. Особлива увага в місті приділяється працевлаштуванню молоді. З цією метою на підприємствах міста на 2000 рік заброньовано 1069 робочих місць. У 1999 році працевлаштовано на заброньовані місця 42 відсотка молоді до 21 року і стільки ж - 15-літніх підлітків.

Спостерігається тенденція зменшення вакансій посад і вільних робочих місць. Якщо в 1996 р. середньомісячна кількість складала 2275, у 1997 р. - 1711, у 1998 р. - 893, 1999 р. - 842, а на 01.03.2000 р. - 422. Змінюється і їхня структура. Так, якщо на 01.01.1996 р. у місті малося 3203 вакантні місця, у т.ч. 961 для фахівців і службовців, то на 01.01.2000 р. їхня загальна кількість скоротилася в 4,5 раза, у т.ч. для фахівців і службовців - у 3,5 раза. Більшість вільних місць відносяться до робочих професій, зв'язаним з важкими й шкідливими умовами праці.

Характеристика ринку праці буде неповної, якщо не проаналізувати існуючий попит на робочу силу, динаміку зміни й структуру наявних вакансій. У народногосподарському комплексі міста чітко визначилася тенденція до скорочення попиту на робочу силу. Дані про вакансії у службі зайнятості свідчить про це. Відбувається зменшення числа вакансій. Це підтверджується наступними середньорічними даними 1991 рік - 3803 одиниці 1992 - 2275, 1993 - 1711, 1994 - 893, 1996 - 365, 1997 - 332. Про труднощів працевлаштування свідчать такі дані. З представлених на 01.01.99 р. 846 вакансій посад і робочих місць, тільки 27 (3%) – призначені для фахівців і службовців. Підприємства міста відчувають потребу, в основному,

укваліфікованих чоловічих робочих спеціальностях.

Зогляду на аналіз динаміки росту чисельності безробітних фахівці прогнозують, що під кінець року в місті варто очікувати від 1500 до 2000 чоловік безробітних, що відповідає рівневі безробіття 0,6 - 1,1%.

Основними напрямками діяльності міської Ради народних депутатів, міської адміністрації і служби зайнятості в області регулювання зайнятості є: своєчасна й повна інформація міського центра зайнятості, передана всіма підприємствами незалежно від форм власності, про наявність вакансій і вільних робочих місць, про вивільнення працівників і ліквідованих підприємств. А також укомплектування вакантних і раціональне використання діючих робочих місць; розвиток нетрадиційних форм зайнятості; підготовка, перепідготовка й підвищення кваліфікації працівників; організація суспільних робіт. Для реалізації цих напрямків щорічно розробляється й здійснюється в місті програма зайнятості населення.

На 2000 рік програма базується на прогнозних розрахунках ринку праці, а також на реченнях, що стосується його регулювання, можливостей працевлаштування і соціальної підтримки населення.

Головною метою дійсної програми є розробка заходів щодо реалізації активної політики зайнятості з метою попередження масового безробіття й надання соціальної підтримки вивільненим працівникам і незайнятому населенню.

Підсумовуючи результати аналізу стану ринку праці в місті можна відзначити наступне:

90