Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

ek_prats_ukr

.pdf
Скачиваний:
9
Добавлен:
21.02.2016
Размер:
1.07 Mб
Скачать

. Система перепідготовки і підвищення ділової кваліфікації в США може бути представлена наступною схемою:

1.Короткострокові курси при школах бізнесу й університетах.

2.Вечірні курси

3.Внутріфірмові курси підвищення кваліфікації

4.Перепідготовка на основі довгострокових угод між фірмами і школами бізнесу й університетами

5.Перепідготовка на робочому місці припускає створення

груп працівників, що навчаються на основі розбору конкретних господарських ситуацій. Таку форму використовують фірми "ИБМ", "Дженерал моторз", "Хъюллет-Паккард"

Керування персоналом припускає здійснення різних мір, розроблених і прийнятих у кожній фірмі. Загальними для них є такі міри, як - представлення підлеглими своєму керівництву робочих звітів або доповідей про виконану

роботу і

про плани на майбутнє. Такі звіти складаються працівниками всіх

рівнів

керування і представляються в залежності

від

прийнятого у фірмі

порядку: щодня,

щотижня,

щомісяця

ними щорічно. Вони служать,

з одного боку,

інструментом контролю

і сприяють підвищенню відповідальності за доручену

справу,

а з

іншої сприяють

розвиткові ініціативи

працівників, прийняттю

на

себе

конкретних

зобов'язань

по

удосконалюванню господарської діяльності фірми;

 

 

 

 

 

- проведення щотижня оперативних нарад

на

вищому рівні керування з урахуванням

керівників виробничих підрозділів і центральних служб. На таких нарадах

заслуховуються звіти керівників

по актуальних питаннях поточного моменту,

проводиться

обговорення

конкретних мір

і прийнятих рішень,

що після їхнього схвалення на нараді

приймаються до виконання.

 

 

 

 

 

 

 

В американських фірмах звільнення персоналу,

 

завжди

супроводжується

тривалою

серією оцінних і виховних прийомів,

за винятком екстремальних ситуацій (злодійство,

шахрайство,

очевидне порушення порядку).

 

 

 

 

 

Оцінка роботи кожного працівника проводиться один або

два рази в

рік.

Результати

проведеної

оцінки обговорюються працівником

і

його начальником і

підписуються

обома сторонами. Вони містять

перелік

недоліків

у

роботі

і шляхів їхньої

ліквідації, а

також, у разі потреби, попередження про звільнення або про те, що подальше перебування на посаді залежить від поліпшення роботи.

Остаточне рішення про звільнення працівника приймає керівник на три^-трьох-два-три рівнів вище безпосереднього начальника. Якщо що звільняється є членом профспілки, то причини звільнення обговорюються з представниками профспілки і відповідно до трудової

угоди. Працівник у

будь-якому випадку може оскаржити рішення про звільнення

на

більш високому рівні керівництва або через суд. У деяких фірмах маються

комісії

з

трудовим спорам, що

розбирають скарги працівників у зв'язку зі звільненням.

До складу

таких комісій входять

як представники адміністрації, так і робітники.

 

 

111

Оплата і стимулювання праці в розвинених країнах

Довічна заробітна плата - категорія, характерна для Японії. Суть поняття полягає в тому, що в японській фірмі стимулюється не стільки праця, скільки працівник, не просто його трудові функції, а весь творчий потенціал працівника.

Система Аткинсона - погодинна оплата праці, що передбачається при виконанні напружених технічно обґрунтованих норм до 75%.

Система оплати праці Барта-Меррика - система оплати праці, заснована на мінімізації витрат ручної праці, жорсткості норм за рахунок застосування твердої системи нормування.

Система Бедо - система оплати праці, при якій застосовується особлива методика нормування праці, коли все різноманіття робіт виражається в спеціальних одиницях трудовитрата. У цих одиницях виміряється робота, що може і повинний виконати її кваліфікований робітник, що освоїв, протягом однієї хвилини.

Система оплати праці Ганнта - комбінація погодинної і відрядної форм оплати праці, що передбачає: гарантований погодинний заробіток при невиконанні норм виробітку; високий стимул до перевиконання норм; зацікавленість у підвищенні кваліфікації.

Система «відкладених виплат» - така система, коли замість виплат додаткового доходу готівкою працівникам видаються акції на відповідні суми.

Система Раккера - виплата колективних премій усім працюючої за зниження частки витрат у порівнянні з нормативами у вартості умовно-чистої продукції.

Система Скэнлона - заздалегідь установлюваний визначений відсоток прямих витрат на робочу силу в загальній вартості продукції, зафіксований в угоді між адміністрацією (власниками) підприємств і робітниками. Система покликана стимулювати ріст продуктивності праці і скорочення чисельності працівників.

Система оплати праці Ф. Тейлора - система, при якій праця робітників, що виконують напружені технічно обґрунтовані норми виробітку, оплачується по підвищених тарифних ставках. У випадку невиконання цих норм розрахункові ставки істотно знижуються.

Система Хэлси - система оплати праці, заснована на тім, що заробіток робочого, що виконав або перевиконали встановлену норму виробітку, визначається як сума двох доданків: добутку годинної ставки на кількість відпрацьованих годин і так називаної «премії за зекономлений час».

Система оплати праці в США передбачає наступне:

робітники одержують погодинну оплату,

що зв'язано з високим рівнем механізації

праці, де вироблення від робітника практично не залежить;

мінімальна оплата праці (як і погодинні

ставки) регулюється законом;

при визначенні середнього рівня оплати фірми стежать, щоб вона не була нижче, ніж в інших фірм у даному географічному районі; абсолютні розміри заробітку залежать від кваліфікації працівника і вартості проживання в даній місцевості;

підвищення заробітку звичайно виробляється щорічно для всіх працівників, чия робота оцінюється позитивно. Розміри заробітків інженерно-технічних працівників і посібники не

112

оголошуються.

Вони

встановлюються

на

 

основі індивідуальної

угоди

між

адміністрацією

і відповідним працівником.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Премії виплачуються

звичайно

 

тільки

вищому

керівництву фірми.

Заохочення

здійснюється

шляхом

матеріального стимулювання

і

просування

по

 

ступінях

ієрархії. Просування по службі безпосередньо зв'язано

з

підвищенням кваліфікації через

систему навчання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Гнучка система оплати праці, коли

визначена

частина заробітку ставиться в

залежність

від загальної ефективності роботи, забезпечує можливість уникнути звільнень

і разових

скорочень

 

базової

зарплати

і

підвищувати продуктивність праці.

 

 

 

 

Основними видами додаткової оплати праці в

США є:

 

 

 

 

 

 

 

премії управлінському персоналові; компенсаційні виплати

при виході у відставку;

 

при незмінній величині базового окладу -

премії, що залежать від величини прибутку;

доплати за підвищення кваліфікації і стаж

роботи; оплата

 

без погодинних ставок; продаж

працівникам акцій компаній і

ін.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У Японії кожен працівник автомобільної компанії одержує як

преміальні

виплати до

50 % величини базової зарплати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Гнучкі системи оплати праці засновані

на

участі працівників у прибутках фірми або в

розподілі доходів.

У США більш 350 тис. фірм використовують різні

програми участі

працівників у прибутках, зокрема, для

утворення

пенсійних фондів;

оплати

праці

менеджерів;

для

разових преміальних виплат за підсумками року,

величина яких

залежить

від обсягу отриманою фірмою прибутку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Система

розподілу

доходів

припускає

створення визначеного

механізму

 

розподілу

додаткових доходів, одержуваних у

результаті

росту продуктивності праці в тім підрозділі,

де працівник трудиться.

При

цій системі преміальні виплати залежать від продуктивності

праці;

якості

продукції;

економії

 

матеріалів;

задоволення вимог споживачів;

надійності роботи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Преміальні виплати одержує кожен працівник, але рівень їхній залежить

від

результатів

діяльності

конкретного підрозділу,

у якому

він

працює:

При такій системі

існує

тісний взаємозв'язок між результатами роботи і величиною премії в кожного працівника.

Практика показує, що використання

гнучких систем участі дозволяє значно підвищити

рівень оплати праці при одночасному

збільшенні

продуктивності

праці і прибутковості

виробництва. Це новий підхід

і формуванню системи оплати праці. Він включає також

елементи

морального стимулювання

працівників,

зокрема,

за раціоналізаторську

діяльність,

нові положення

про поділ відповідальності, про

стабільність складу

працівників фірми і плинності кадрів і ін.

Організація нормування в закордонних країнах

Зміни, що відбуваються в нормуванні праці обумовлені об'єктивними потребами науковотехнічного прогресу. Найважливішим фактором є прагнення підприємців в умовах конкуренції, що загострилася, підвищити ефективність використання трудового потенціалу працівників фірми. Це досягається з, однієї сторони, шляхом інтенсифікації праці робітників та службовців на основі встановлення більш твердих і напружених норм, а з іншого боку –

113

шляхом удосконалювання організації нормування. Сучасне закордонне нормування праці відрізняється строгим раціоналізмом, постійним удосконалюванням його методології, сполученням робіт із проектування і нормування трудових процесів із проектуванням технологічних процесів. Це стало можливим завдяки ,створення на базі сучасних комп'ютерних засобів автоматизованих систем мікроелементного нормування, спеціальних банків нормативних даних і т.д. Автоматизовані системи нормування праці на фірмах функціонують у єдиному комплексі з автоматизованими системами внутріфірмового планування й організації виробництва ( наприклад, із системою «точно в термін»):, у якому закладений принцип : час початку кожної наступної операції визначається з термінів здійснення попередньої.

В даний час розробляються і впроваджуються спеціальні програми нормування праці. До числа методів, що забезпечують високу якість і надійність розроблювальних норм і нормативів, закордонні фахівці відносять мікроелементне нормування (МТМ) (ФРН).Воно ґрунтується на обліку взаємозв'язків між функціонуванням організації і виміром основних параметрів цього процесу. До основних вимог відносять наступні : завдання мають потребу в плануванні виміру часу, необхідного для їхнього виконання, облік витрат часу на здійснення виробничих процесів означає тільки «реєстрацію» існуючого стану. Тому необхідно скласти шкалу тимчасових витрат стосовно до кожної операції до початку її виконання. За цією досить абстрактною моделлю проглядаються конкретні можливості.

На базі основного методу МТМ була розроблена система стандартних показників. А на їхній основі складено більш 60 каталогів, що з'явилися фундаментами для застосування автоматизованих систем на виробництві. Новим етапом розвитку МТМ стали універсальні системи аналізу для одиничного і дрібносерійного виробництва. При їхній розробці використовувалися методи математичної статистики на базі ПК. Це забезпечило високу швидкість проведення аналізу- у 20-30 разів вище основного, первісного методу МТМ.

Система МТМ припускає розробку пілотних проектів. Вони носять модельний характер з наступним змістом інформації : можливості і його поліпшення за рахунок найбільш раціонального ,структуровання доцільною

механізацією й удосконалювання організації виробництва за принципом регулювання послідовності операцій. Сюди входять також визначення часу для автоматизованого планування виробництва, можливість раціоналізації і т.д. Дослідження в рамках проекту повинні дозволити зробити висновки про співвідношення між тимчасовими витратами, визначеними за допомогою МТМ , і колишніми нормативами.

Застосування мікропроцесорної техніки підвищує якість і надійність установлених норм і нормативів часу, скорочує трудомісткість і терміни проведення дослідних-нормативно- дослідницьких робіт, підвищує ефективність праці нормувальників.

Закордонний досвід в області поліпшення умов і охорони праці

Вивчення передового закордонного досвіду є в даний час достатно важливою проблемою. Це підтвердили дані, отримані в ході опитувань працівників, що займаються керуванням і контролем за станом умов і охорони праці. З числа опитаних тільки 32 % були знайомі з закордонними системами керування умовами й охороною праці. Інші зізналися, що

114

вони не мають ніякої можливості ознайомитися з передовим закордонним досвідом. А тим часом у багатьох країнах накопичений визначений позитивний досвід у рішенні питань підвищення безпеки праці.

В даний час за рубежем широке поширення одержала міжнародна система оцінки охорони праці, розроблена в США на початку 70-х років, заснована на ідеї Ф. Берда і Р. Лофтуса у формі Міжнародної системи оцінки техніки безпеки. Вони прийшли до висновку, що рівень техніки безпеки можна вимірити так само, як і розміри виробничих фондів і капіталу на будь-якому підприємстві. Були виділені 20 окремих контрольованих елементів, таких як <<заходу для запобігання аварій», аналіз нещасних випадків і подій, «оцінка програм по охороні праці» і ін. Кожному елементові визначалася «вага» (коефіцієнт), виходячи з важливості, значимості цього елемента для всієї системи, і складався спеціальний запитальник з відповідями «так» і «немає. Бали, привласнені відповідям по всім 20 елементам, помножені на «вагу» кожного елемента, підсумовувались , і по цій сумі визначався рівень безпеки обстеженого підприємства.

Упровадження даної системи оцінки дає можливість зіставлення рівнів безпеки і стани умов праці в різних країнах. З огляду на, що в Україні застосовується традиційний метод оцінки рівня безпеки, а міжнародна система оцінки ще не одержала широкого поширення, процедура порівняння рівнів безпеки вкрай скрутна.

У багатьох промислово розвитих країнах рівень виробничого травматизму досить високий. Комісією Європейського економічного співтовариства щорічно в багатьох країнах фіксує нещасні випадки зі смертельним результатом. Збитки США викликані травматизмом на виробництві, складають більш 25 млрд. доларів. Загальні витрати тільки на виплату компенсацій у зв'язку з захворюваннями пневмокониозом зросли за останні 20 років більш ніж у 10 разів, а економічні втрати, зв'язані з професійною захворюваністю шкіри перевищують 100 млн. доларів щорічно. По оцінках експертів, 70-80 % усіх нещасних випадків у промисловості зв'язано з недостатньо свідомим відношенням до охорони праці, нездатністю швидко розпізнавати потенційну небезпеку, правильно її оцінювати і приймати найбільше вірне рішення в сформованій ситуації, т. е забезпечити особисту безпеку, сповістити про небезпеці навколишніх, ужити заходів по ліквідації аварії і т.д.

Причини недоліків у системі безпеки праці за рубежем - це насамперед інертність, відсутність належної підготовки, незацікавленість у дотриманні норм безпеки і недооцінка небезпеки. Експерти дійдуть висновку висновкові: незалежно від прогресу в технічних, організаційних, законодавчої областях вирішальне значення в боротьбі з травматизмом має людський фактор.

Для підвищення рівня безпеки виробничого персоналу необхідно забезпечити: наявність гнучкої законодавчої системи в області охорони праці; ефективне, швидке і скоординоване співробітництво підприємств і компаній у рішенні питань забезпечення належних умов і охорони праці; співробітництво з НДІ і конструкторськими бюро, що займаються рішенням питань охорони праці в різних

галузях промисловості, з фірмами-виготовлювачами устаткування, з територіальними органами нагляду за охороною праці, із профспілками, спеціалізованими виданнями і т.д.

У ФРН боротьба з травматизмом заснована на таких принципах: виявлення причин нещасних випадків; застосування простих і надійних технічних засобів забезпечення

115

безпеки; обов'язкового виконання норм і вимог інструкцій з охорони праці на робочих місцях і на окремі види робіт.

Однією з важливих умов забезпечення високого рівня умов і охорони праці за рубежем є створення нормативно-законодавчої бази на державному і галузевому рівнях, заснованої на рекомендаціях і конвенціях МАРНОТРАТ і ЄЕС, якщо держава є членом цього співтовариства.

Для країн - членів ЄЕС існує визначена процедура підготовки нових законів в області умов і охорони праці. Як приклад можна розглянути розробку положень, що регламентують припустимі рівні шум ^ 3 1986 р. спеціальна комісія опублікувала директивний документ «Про дотримання припустимих рівнів шуму», обов'язковий для всіх країн ЄЕС. У 1988 р. був опублікований документ «Шум на робочих місцях – заходу робочих груп і станцій Керування охорони праці і техніки безпеки в 1984-1988 роках». Горнотехнічні інспекції випустили рекомендаційні листи, на підставі яких були в 1989 р. прийняті Правила про шум на робочих місцях, що діють з 1 січня 1990 р.

Але дана законотворча процедура має ряд недоліків. Одним з них є неінформірованність країн ЄЕС про виконання вимог законів кожною країною окремо. Щоб розглянута система була визнана діючої, необхідно створити загальноєвропейські органи контролю, що діють по принципах федеральної інспекції й інспекцій окремих штатів, прийнятим у США. Досвід ЄЕС у цьому напрямку можна було б поширити на країни СНД, зокрема на удосконалювання національних законодавств (особливо у відношенні соціальних гарантій і компенсацій за роботу в шкідливих і небезпечних умовах праці і відшкодуванні збитку внаслідок отриманих травм або профзахворювань), на встановлення єдиних міжгалузевих норм і правил але охороні праці, критеріїв оцінки умов праці, створення міждержавного наукового центра по цій проблематиці.

У багатьох країнах успішно здійснюються спеціальні державні і федеральні програми по поліпшенню умов і охорони праці, успіх яких багато в чому залежить від позиції адміністрації, раціонального розподілу обов'язків між виконавцями, підтримки безпечних умов праці технічними засобами, наявності системи збору достовірної інформації про нещасні випадки й аварії, ефективності системи надання першої допомоги потерпілим, профілактичного медичного обслуговування, особистої відповідальності робітників.

Методологія планування довгострокових програм передбачає принципи взаємного ув'язування планів на всіх рівнях планування при збереженні незалежного планування на кожнім рівні й участі підприємств зі своїми плановими рішеннями, якщо ці

рішення не впливають на вищестоящий рівень і загальну стратегію, не вимагають додаткових ресурсів понад тих, котрими розташовує підприємство (планові рішення, що не задовольняють даним умовам, представляються на твердження в раду вищестоящого рівня), і наступні стадії: формування «проблемного масиву» (визначення системи небезпек і можливостей), виявлення цілей, вибір або створення засобів, за допомогою яких буде досягатися поставлена мета, планування ресурсів (визначення обсягу і структури споживаних ресурсів, часу їхнього використання, способів одержання, недоступних у даний час), розробка, упровадження заходів, контроль їхнього виконання, результати впровадження.

Велика частина нормативів по безпеці в промисловості, що існує за рубежем, спрямована на зменшення імовірності аварій, а не на повне їхнє усунення. При цьому виникає дилема:

116

які повинні бути заходу щодо запобіганню небезпек і де границя між небезпекою, що може бути допущена у високорозвиненому суспільстві, і небезпекою, що не може бути прийнятна. Існують два підходи до рішення цього питання. У Нідерландах і в США, наприклад, - це принцип ненульового ризику, що припускає неможливість досягнення абсолютної безпеки й орієнтує вчених на встановлення науково й економічно обґрунтованого рівня прийнятного ризику.

УФРН — це концепція такого ризику, що має на увазі створення абсолютно безпечних технологій. Технічне право Японії припускає принцип ненульового ризику, тобто готовності на випадок надзвичайної виробничої ситуації. Очевидно, що принцип ненульового ризику є більш прийнятним для нашої країни, тому що створити абсолютно безпечні умови праці ми в даний час не можемо в силу ряду технічних і організаційних причин.

Крім того, у багатьох промислово розвитих країнах діє в даний час струнка система законів і законодавчих актів, присвячених умовам і охороні праці. Так, у США поряд із Законом «Про охорону праці» діють закони про договір особистого наймання, про безпеку і гігієну праці у вугільній промисловості, про оповіщєння працюючих про виробничу небезпеку, про забруднення виробничого середовища й ін.

По оцінках фахівців, для України найбільший інтерес представляє законодавча система в області умов і охорони праці, що існує у ФРН, що включає Закон про обов'язок усіх підприємців забезпечувати безпека праці, Закон про виробничих лікарів і фахівців з охорони праці. Гірський федеральний закон і ін.

Убагатьох країнах були розроблені спеціальні концепції по охороні праці у вугільній промисловості і програми, здатні зацікавити як робітників, так і роботодавців у строгому дотриманні вимог цих законів. Однак прийняття цих законів у ряді випадків супроводжувалося негативними моментами в економіці цих країн. Спостерігалися простої ряду шахт США, тому що малі підприємства не могли дозволити собі здійснити великі фінансові витрати на встановлення необхідних запобіжних систем і пристроїв.

Для великих, сильних у фінансовому відношенні шахт, витрати на безпеку не представляли погрози їх існуванню, однак вони вели до підвищення собівартості продукції і зниженню видобутку вугілля. Цей момент необхідно враховувати при створенні спеціального закону по безпеці праці у вугільній промисловості України.

Крім того, за рубежем існує численна система правил, що регламентують стан умов і охорони праці у вугільних шахтах (Єдині правила захисту від несприятливих кліматичних впливів у шахтах і ін.).

Важливим елементом, що впливає на успішну діяльність в області керування умовами й охороною праці, є наявність органів, що здійснюють цю діяльність: державних органів керування, спеціальних служб підприємств, суспільних формувань, що займаються питаннями умов і охорони праці.

Уряді закордонних країн створені спеціальні органи по керуванню умовами праці: комісії

зохорони праці при Міністерстві соціального керування (Австрія), Вища рада по гігієні і безпеці праці (Іспанія), Національна рада по безпеці праці і Керування по охороні праці (США), Вища рада по попередженню нещасних випадків (Франція) і т.д. Створення служб охорони праці на підприємствах, їхні права й обов'язки регламентуються здебільшого в законодавствах цих країн, але іноді ці питання одержують своє висвітлення в колективних договорах на підприємствах. Служби охорони праці є звичайно самостійними підрозділами

117

підприємств і бувають двох видів: комітети з охорони праці, куди на паритетних засадах входять представники підприємців і працюючих, і відділи техніки безпеки, куди входять представники підприємця і фахівці в області безпеки праці, промислової гігієни й ін.

У деяких країнах, крім традиційних комітетів (відділів) охорони праці, для виконання специфічних задач створюються спеціалізовані служби, що роблять консультативну допомогу підприємствам, особливо дрібним (США), рятувальні служби для порятунку людей при ліквідації аварій (ФРН), служби по ліквідації наслідків катастроф (ФРН) і ін. У ряді країн уповноважені по охороні праці і члени комітетів з охорони праці обираються комітетом профспілок, при цьому права цих людей захищені законодавством, що забороняє накладати на них стягнення або звільняти них під час перебування на цій роботі і протягом року після її закінчення (Іспанія).Для поліпшення якості контролю за станом охорони праці на підприємствах США розробляється спеціальний перевірочний лист, де вказуються найбільш небезпечні ділянки і робочі місця, що вимагають особливо ретельної перевірки, а для підвищення оперативності роботи членів комітету з охорони праці у виробничих приміщеннях вивішується список із указівкою місцезнаходження кожного члена комітету в робочий час (Франція). На змінних роботах у кожній зміні обов'язково призначається уповноважений по охороні праці, що робить огляди за графіком.

Значне місце при перевірках стану охорони праці приділяється питанням відповідності робочих місць і устаткування вимогам ергономіки "і (ФРН, Іспанія, Нідерланди, Норвегія). В Франції і Бельгії підприємці повинні щорічно представляти комітетові програму заходів щодо профілактики виробничого травматизму і профзахворювань на підприємстві. На підприємствах складаються щорічні звіти, що включають список устаткування, при роботі на якому відбулися нещасні випадки, перелік шкідливих речовин і матеріалів, що послужили причиною професійних захворювань, зведення про працюючих, що піддаються впливові шкідливих виробничих факторів.

Важливим питанням є визначення складу і чисельності працівників служб охорони праці і комітетів. У ФРН у законодавчому порядку передбачений контроль вищих органів за фактичною чисельністю фахівців з охорони праці, кількість яких планується в залежності від чисельності працюючих на підприємствах. Для кожного фахівця служби охорони праці плануються витрати робочого часу (1 ч на один працюючого, при більш високому класі небезпеки виробничих процесів підприємства - 2-4 ч). До складу служб охорони праці входять: бюро по ергономіці, служба промислових лікарів, різні формування по профілактиці травматизму, запобіганню аварій, розслідуванню і реєстрації нещасних випадків, захисту від пожеж, вимірів різних параметрів і їхнього аналізу і т.д. Суспільні комітети з охорони праці нерідко очолює технічний директор підприємства. До складу комітету входять фахівці з охороні праці, члени виробничої ради, лікарі, уповноважені по охороні праці і т.д. При комітеті створюється експертна рада по охороні праці, в обов'язку якого входить здійснення експертизи на відповідність стандартам проектно-технічної документації, устаткування, продукції.

Поряд з позитивними моментами в діяльності служб і комітетів з охорони праці необхідно відзначити, що головним їхнім недоліком є те, що в більшості країн вони не можуть давати обов'язкові для адміністрації розпорядження по усуненню виявлених недоліків. Спостерігається також істотне обмеження їхньої самостійності в ході проведення незалежних перевірок. Вони не мають права застосовувати штрафні санкції до адміністрації

118

підприємств. За рубежем так само, як і в нас, нерідко ці функції беруть на себе державні органи.

Одним з найбільш діючих елементів впливу на підприємців з боку державних органів є існуюча в багатьох країнах законодавчо закріплена система матеріальної відповідальності за порушення в області умов і охорони праці. Розроблений також механізм судового розгляду справ, зв'язаних з порушеннями охорони праці, причому штрафи нерідко досягають досить значних сум, що відповідають ступені нанесеного збитку. Так, у США за навмисне або кількаразове порушення Закону про професійну безпеку і здоров'я штраф може складати 10 тис. доларів за кожне порушення. Якщо підприємець не усуває порушення, то він знову зобов'язаний виплатити штраф до 1 тис. доларів за кожний прострочений день. Якщо в результаті порушення охорони праці відбулася смерть працівника, то після винесення вироку суду про позбавлення волі винного, підприємство штрафується в судовому порядку до 10 тис. доларів. У випадку часткового усунення виявлених порушень суд також виносить рішення про негайний висновок людей (до усунення порушень) з небезпечної ділянки. При визначенні розміру штрафу суд враховує наступні обставини: кількість і вага попередніх порушень на даному підприємстві, суму збитку унаслідок виявлених порушень, - загальну виробничу характеристику підприємства, причини і вага порушення, ступінь провини власника і його прагнення швидке усунути порушення. До осіб, винним у навмисному порушенні правил охорони праці, застосовуються більш серйозні покарання: тюремне ув'язнення до 1 року або штраф до 25 тис. доларів, а за повторне порушення - висновок до 5 років або штраф до 50 тис. доларів. Строгі міри покарання застосовуються також за витік інформації про передбачувану інспекцію стану техніки безпеки, за дачу помилкової інформації. У законодавстві США передбачена кримінальна відповідальність фахівців служб охорони праці, якщо з їхньої вини (у результаті протиправних дій або бездіяльності) стався нещасливий випадок на виробництві. При цьому враховується, чи інформував працівник служби охорони праці керівництво підприємства про ті наслідки, до яких може привести порушення правил безпеки, або сховав це. Законодавство не знімає кримінальної відповідальності з тих працівників служби охорони праці, що сліпо виконували указівки свого керівництва, якщо це привело на практиці до порушення правил безпеки.

В Франції в Кодексі по праці передбачене накладення штрафу на посадових осіб, винних у порушенні вимог охорони праці, до 8 тис. франків за кожне виявлене порушення. Крім того, суд може зажадати від підприємства спеціальну програму по усуненню недоліків, термін реалізації, який не повинний перевищувати 5 років. Витрати підприємства за ці роки не повинні перевищувати середню річну суму стягнутих страхових відрахувань протягом 5 років, що передували року, у якому відбулося порушення норм по охороні здоров'я і безпеки. У випадку повторних порушень правопорушник позбавляється судом волі на термін до 1 року або штрафується на суму до 60 тис. франків, або те й інше одночасно. Якщо повторення порушень було зафіксовано в офіційній доповіді, представленій після того, як правопорушник був засуджений, і якщо не були прийняті заходи для безпеки й охорони здоров'я, необхідні законом, суд може прийняти рішення про повне й остаточне або тимчасове закриття підприємства. При цьому працівникам, зайнятим на цьому підприємстві, компенсується збиток, понесений унаслідок порушення трудового договору. Суд також може заборонити правопорушникові займати відповідні посади на період до 5 років, як на даному підприємстві, так і на аналогічних підприємствах.

119

Виходячи з вищевикладеного, дійдемо висновку, що в багатьох країнах накопичений визначений позитивний досвід у рішенні питань підвищення безпеки праці, і наша задача зараз як можна повніше і глибше його вивчити, проаналізувати, постаратися використовувати в нас у країні.

120

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]