8.2. Особливості нормативної бази аудиту установчих документів і власного капіталу

Готуючись до проведення аудиту установчих документів і власного капіталу, аудитору необхідно добре вивчити нормативну базу з цього питання, яка є досить значною за обсягом, тому для зручності її можна згрупувати таким чином:

• нормативні документи, що регламентують порядок створення в Україні під­приємства, його реєстрації, ліквідації, реорганізації, ведення підприємниць­кої діяльності тощо;

• нормативні документи, що регламентують порядок ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності з питань власного капіталу;

• нормативні документи, які регламентують порядок проведення аудиторської перевірки;

• внутрішні нормативні документи підприємства.

Джерелами формування майна підприємства є власні кошти (власний капітал) і позикові кошти (позиковий капітал). Власний капітал, у свою чергу, складається зі статутного, зменшеного на величину вилученого та неоплаченого капіталу, пайово­го капіталу, додаткового капіталу, резервного капіталу та нерозподіленого прибутку (непокритого збитку). За "Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіта­лу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій", затвердженим наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291 (далі — План рахунків), окремі скла­дові власного капіталу підлягають обліку на балансових рахунках 40 "Статутний ка­пітал", 41 "Пайовий капітал", 42 "Додатковий капітал", 43 "Резервний капітал", 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)", 45 "Вилучений капітал", 46 "Нео-плачений капітал".

Статутний капітал являє собою зафіксовану в установчих документах загальну вар­тість активів, що є внеском власників (учасників) до власного капіталу підприємства.

Для оцінки фінансового стану підприємства статутний капітал визначальної ролі не відіграє. Тут має значення розмір усього власного капіталу і його співвідношення з іншими розділами активу і пасиву балансу. Важливість статутного капіталу випли­ває з інших функцій, які він виконує, а саме:

1. Статутний капітал, що є сумою внесків, надає необхідну інформацію про частку у ньому кожного з власників. Розмір частки, у свою чергу, визначаєступінь участі кожного з власників в управлінні підприємством, суму коштів у загальній вартості власного капіталу підприємства, яку він повинен отри­мати при ліквідації підприємства, а також, у деяких випадках, при його вихо­ді із числа засновників.

2. Розмір статутного капіталу надає інформацію користувачам фінансової звіт­ності підприємства про мінімальний розмір його власного капіталу. Якщо, на­приклад, у господарському товаристві інші складові власного капіталу мо­жуть зменшуватися власниками за їх самостійним рішенням, то для зменшення статутного капіталу необхідне проведення передбачених законо­давством процедур і відсутність заперечень кредиторів.

Головною новацією у бухгалтерському обліку статутного капіталу з 1 січня 2000 року є те, що всі підприємства, незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, на балансовому рахунку 40 "Статутний капітал" повинні відобража­ти тільки зафіксований в установчих документах розмір внесків власників у майно підприємства. Раніше в законодавстві така пряма норма існувала тільки для госпо­дарських товариств і спільних підприємств.

Основні відмінності формування статутного фонду підприємств різних форм власності