- •В.І. Лазаренко
- •Передмова
- •Тема 1. Соціальні норми та соціальні відхилення
- •1. Види та форми відхилень: „аномалія”, „патологія”, „аномія”, „девіація”
- •Соціальна патологія
- •2. Норма та її види
- •3. Соціальний контроль та механізм його функціонування
- •4. Соціальні відхилення
- •Бібліографічні посилання
- •Тема 2. Поняття про девіантну поведінку та її види
- •1. Поведінка як психологічна категорія і властивість індивіда
- •2. Критерії визначення девіантної поведінки
- •3. Види поведінкових відхилень
- •4. Девіантна поведінка як прояв дезадаптації дітей і підлітків
- •Типи кризових|кризисних| ситуацій, які сприяють дитячій і підлітковій|підліток| дезадаптації:
- •Бібліографічні посилання
- •Тема 3. Поняття важковиховуваної дитини
- •1. Поняття «важкої|скрутного|» дитини|дитяти|
- •2. Причини поведінки неповнолітніх, яка відхиляється
- •Бібліографічні посилання
- •Тема 4. Поняття соціальної профілактики |напра
- •Визначення соціальної профілактики та її види
- •2. Структура процесу соціальної профілактики
- •3. Методи профілактичної інтервенції
- •Бібліографічні посилання
- •Тема 5. Поняття психологічної коррекції, її види і форми
- •1. Співвідношення понять "психотерапія", "психокорекція" і "тренінг"
- •2. Переваги групової форми соціально-педагогічної роботи
- •3. Особливості організації групової тренінгової| роботи з|із| дезадаптованими дітьми і підлітками
- •Бібліографічні посилання
- •Екзаменаційні питання з курсу “основи профілактики та корекції соціальних відхилень”
- •Групи ризику формування алкогольної та наркотичної залежності.
Бібліографічні посилання
Беличева С.А. Основы превентивной психологии.–М.: «Соц. здоровье России»,1993.–180с.
Дети в кризисных ситуациях: профилактика негативных явлений и социально-психологическая помощь / Под общ. Ред. И.Д. Зверевой. – К.: Наук. світ, 2001. – 63с.
Лютий В. Соціальна робота з групами девіантної поведінки: Навчальний посібник. – К., 2000. – 51с.
Матвійчук О.С. Психокореційний тренінг як засіб профілактики девіантної поведінки підлітків // Практична психологія та соціальна робота. – 1998. – № 1. – С. 20-22; № 2.– С. 16-18.
Модуль: Методика освіти «рівний рівному» / Лещук Н., Зимівець Н., Авельцева Т., Ковганич Г., Мирошніченко Т., Руда О.– К.: Міленіум, 2002. – 132с.
Модуль: Спілкуємось та діємо / О. Безпалько, В. Гончарова, І. Авдєєва, Ж. Савич. – К.: Міленіум, 2002. –112с.
Оржеховська В.М. Про концепцію превентивного виховання дітей та молоді // Практична психологія та соціальна робота. – 1999. – № 2. – С. 8.
Ранняя профилактика отклоняющегося поведения учащихся (Психолого-педагогический аспект): Пособие для учителя/ Под ред. В.А. Татенко, Т.М. Титаренко. – К.: Рад. Школа, 1989. – 128с.
Реан А.А. Психологическая служба школы. Принципы деятельности и работа с «трудными». – СПб., 1993.
Тема 5. Поняття психологічної коррекції, її види і форми
Проведення корекційної роботи з|із| дітьми і підлітками є|з'являється| одним з найвідповідальніших заходів в роботі педагогів і психологів. Тому важливо|поважно|, щоб|аби| в корекційній роботі враховувалися результати попередньої психологічної діагностики. Психодіагностична робота, підбір і використання діагностичних методик не вичерпує всіх проблем, які доводиться вирішувати|рішати| в роботі з|із| проблемними дітьми. І разом з тим|в той же час| вони дають можливість|спроможність| визначити основні джерела проблем і труднощів, які має|відчуває| дитина|дитя| або підліток і виявити резерви, що є|наявний| у неї, на які можна спертися в проведенні психокорекційної роботи.
У арсеналі психолога і педагога повинні знаходитися|перебувати| різні методи і прийоми надання|виявлення| допомоги дитині|дитяті| і реабілітаційної роботи з|із| нею. Найчастіше проблеми, з|із| якими необхідно працювати, пов'язані з розвитком особистості|особистості| дитини|дитяти|, такі як тривожність, самооцінка, порушення поведінки (агресивність, конфліктність), порушення стосунків з|із| батьками, однолітками, труднощі в учбовій діяльності, проблеми профорієнтації.
1. Співвідношення понять "психотерапія", "психокорекція" і "тренінг"
Слід зробити декілька зауважень термінологічного характеру. Для позначення різноманітних форм групової психологічної роботи використовується досить великий круг термінів, межі, сфери застосування яких, вельми розмиті: психотерапія, психокорекційна робота, тренінг, навчання. Без сумніву, подібне положення з несталими термінами пов'язане з відносною новизною цієї області практичної психології і значною мірою – з тим, що подібні види практичної діяльності здійснюються, як правило, на стику психотерапії і психокорекції, з одного боку, і навчання – з іншою.
Тому важливо|поважно| знатися на їх сенсі|змісті| і змісті|вмісті|, а також тому, що між ними є схожого, що різного, в чому їх самостійне значення.
Під терапією прийнято розуміти широку сферу наукової і практичної діяльності фахівців (лікарів, психологів і ін.). Можна говорити про існування медичної, психологічної, соціологічної і філософської моделі психотерапії.
Психотерапія – це комплексна лікувальна вербальна і невербальна дія на емоції, думки, самосвідомість людини при багатьох психічних, нервових і психосоматичних захворюваннях. Умовно розрізняють клінічно орієнтовану психотерапію, спрямовану переважно на пом'якшення або ліквідацію наявної симптоматики (медична модель). І особистісно орієнтовану психотерапію, яка прагне допомогти людині змінити своє відношення до соціального оточення і до власної особистості (психологічна модель).
Навіть при розгляді психотерапії в рамках|у рамках| медичної моделі, слід звернути увагу, що в даному випадку використовуються виключно|винятково| психологічні прийоми, методи і засоби|кошти| дії на особистості|особистість| і вирішення її проблем, а не медикаментозні або фармакологічні. У клінічно-орієнтованій моделі психотерапії використовують такі методи як гіпноз (навіювання), аутогенне тренування (самонавіяння). У особистісно орієнтованій моделі психотерапії використовується значна кількість методів і прийомів різних психологічних шкіл і напрямків|направлень| (психоаналіз, гештальттерапія|, гуманістична психологія, бихевіористична| психологія|направлення| і ін.).
Таким чином, психотерапію можна розглядати|розглядувати| як діяльність лікарів|лікарок| (психотерапевтів) і практичних психологів. При цьому під психотерапією слід розуміти «надання|виявлення| психологічної допомоги здоровим людям в ситуації різного роду психологічних утруднень|скрути|, а також у разі|в разі| потреби поліпшити якість власного життя» [2]. Практичний психолог (тренер) використовує ті ж методи, що і клінічний психотерапевт, проте|однак| його завдання|задача| не в знятті або полегшенні симптомів хворобі, а в створенні|створінні| умов для оптимального функціонування або розвитку особистості|особистості|, в цілях поліпшення|покращання| взаємин з|із| іншими людьми (членами сім'ї, друзями, колегами і ін.).
Психологічна корекція визначається як спрямована психологічна дія на ті або інші психологічні структури з метою забезпечення повноцінного розвитку і функціонування особи (Р. Л. Ісуріна, 1990). Психологічну корекцію зазвичай розглядають не тільки (і не стільки) як метод, який застосовується в медицині, але і як напрям діяльності практичного психолога (не обов'язково лікаря-психотерапевта).
Психотерапія набагато старша за психологічну корекцію – її виникнення у власному сенсі|змісті| слова дослідники відносять до 1904-1905 рр., пов'язуючи цей момент з лікарською діяльністю І. В. Вяземського (Росія) і Дж. Паретта (США), а появою терміну "групова психотерапія" ми зобов'язані Дж. Морено|морений|, який запропонував його в 1932 році.
Між тим, виникнення психологічної корекції прийнято вважати тільки 50-і роки ХХ сторіччя, коли М. Форверг розробив новий метод, основою якого були рольові ігри з елементами драматизації, і який був названий соціально-психологічним тренінгом – СПТ.
Найчастіше різноманітні форми групової роботи позначаються поняттям "Тренінгові групи". Усвідомлюючи відносність цього терміну (втім, як і терміну, що часто зустрічається, "групове навчання"), ми використовуємо цей термін, маючи на увазі під тренинговими групами всі спеціально створені малі групи, учасники яких (психічно здорові люди) за сприяння ведучого-психолога включаються в своєрідний досвід інтенсивного спілкування, орієнтований на надання допомоги кожному у вирішенні різноманітних психологічних проблем і в самоудосконаленні (зокрема, в розвитку самосвідомості).
Виникнення психологічного тренінгу як нової форми взаємодії психолога з|із| людьми, що потребують психологічної допомоги, і цих людей між собою найтіснішим чином пов'язано з розвитком групової психотерапії і психокорекції. Разом з тим,|в той же час| ми вважаємо за необхідне розрізняти ці поняття.|уявляти|
В чому ж полягають основні відмінності|відзнаки| групового психологічного тренінгу від терапії, корекції і навчання|вчення|?
По-перше, на відміну від психотерапії, мета тренингової роботи не пов'язана власне з лікуванням. Ведучий тренінгу орієнтований на надання психологічної допомоги, а не на лікувальну дію. Це положення, зрозуміло, не унеможливлює застосування оздоровчих процедур. У тренінгу можуть брати участь не тільки фактично здорові люди, але і невротики, і люди з граничними станами психіки. У останньому випадку практичному психологу (що не має медичної освіти) рекомендується працювати спільно з клінічним психотерапевтом.
По-друге, відмінність психологічного тренінгу від психокорекції визначається тим, що в тренінгу приділяється увага не стільки дискретним характеристикам внутрішнього світу, окремим психологічним структурам, скільки розвитку особистості в цілому. Крім того, корекція безпосередньо пов'язана з поняттям норми психічного розвитку, на яку вона орієнтується, тоді як в деяких видах тренінгів взагалі не розглядається категорія норми.
По-третє, тренинговую роботу неможливо звести тільки до навчання, тому що когнітивний компонент не завжди є в тренінгу головним і може деколи взагалі бути відсутнім. Ряд фахівців вважає за найбільш цінним для учасників тренінгу отримання, перш за все, емоційного досвіду. Втім, психологічний тренінг дуже тісно стикається з розвиваючим навчанням, що розуміється в широкому сенсі слова.
При всьому цьому в тренінгу можуть застосовуватися психотерапевтичні, корекційні і навчальні методи, що у цілому ряді випадків|в цілому ряді випадків| не дозволяє однозначно визначити форму групової роботи.