2. Структура процесу соціальної профілактики

Кожна соціальна проблема або проблема особистості|особистості| викликана|спричиняти| унікальним ходом природних, соціальних і психологічних чинників|факторів| і розвивається в специфічних умовах. Проте|тим не менше|, проаналізувавши загальну|спільну| природу социіальних| проблем, можна визначити універсальні завдання|задачі| соціальної профілак­тики| і розробити модель технології, на основі якої в конкретних умовах можна побудувати|спорудити| програму профілактичної роботи.

Причини будь-якої соціальної проблеми лежать в суперечності між умовами життєдіяльності і можливостями індивіда, соціальної групи, суспільства. Соціальні умови не дозволяють, перешкоджають індивіду задовольнити свої потреби, а індивід, із-за власних якостей, виявляється нездатним задовольнити свої потреби в конкретних умовах свого існування або змінити ці умови. До того ж негативні соціальні умови впливають безпосередньо на індивіда, послаблюючи його адаптивні можливості і перешкоджаючи його особистісному розвитку. З іншого боку, індивід (соціальна група) своїми діями можуть самі погіршити умови своєї життєдіяльності.

На основі аналізу соціальних і особистісних чинників проблеми визначаються завдання соціальної профілактики:

• досліджувати причини і чинники|фактори| проблеми або негативного соціального явища|;

• встановити ресурси, необхідні для подолання|здолання| проблеми|наявний|;

• запобігти негативному|заперечному| впливу середовища|середи|;

• розширити можливості|спроможності| для задоволення потреб, подолання|здолання| про­блем|, повноцінної життєдіяльності (підвищити соціальні ресурси);

• подолати|здолати| особистісні чинники|фактори|, які сприяють викне­нню,| загостренню проблем або заважають|мішають| її рішенню|розв'язанню|;

• підвищити особистісні ресурси, здатність|здібність| особистості|особистості| адекватно реагувати на проблеми, долати|переборювати| їх і задовольняти потреби;

• організувати взаємодію суб'єктів в подоланні|здоланні| проблеми, організу­вати| діяльність, спрямовану|спрямовану| на попередження|попереджувати| і подолання|здолання| проблем.

Отже, профілактика будь-якої соціальної проблеми має бути спрямована як на соціальне середовище, в якому вона виникає, так і на особистість, яка від цієї проблеми страждає. Для аналізу чинників проблеми можна скористатися наступною їх класифікацією:

Таблиця 1.

Чинники|фактори| соціальної проблеми

		Об'єктивні	Суб'єктивні
	Макросоціальні	Природні і соціальні умови, явища, процеси, які породжують проблему або сприяють її загостренню: природні явища, економічні процеси, стан законодавства, суспільної моралі, соціальної інфраструктури, і т.ін.	Позиція, дії або бездіяльність окремих осіб, які сприяють проблемі в масштабі суспільства: політика правлячої еліти, погляди і поведінка політиків, відомих і впливових осіб
Соціальні умови	Мікросоціальні	Особливості мікросередовища, малої групи, які породжують проблему або сприяють її загостренню: соціальний статус, матеріальний стан, особливості культури сім'ї, особливості трудового або учнівського колективу, неформальної групи і тому подібне	Позиція, дії або бездіяльність окремих лип в безпосередньому оточенні носія проблеми, які породжують проблему або сприяють її загостренню: уявлення, погляди, позиція, поведінка батьків, співробітників, керівників, неформального оточення
Особистість	Індивідуальні	Індивідуальні особливості носія проблеми, які не залежать від його усвідомленого вибору і породжують проблему або сприяють її загостренню: особливості стану здоров'я, функціонального стану темпераменту, інтелекту, емоційно-вольової сфери, обізнаність	Позиція, дії або бездіяльність носія проблеми, які породжують проблему або сприяють її загостренню: погляди, переконання, мотивація, звички, стереотипи поведінки, спрямованість інтересів, ціннісні орієнтації

Успіх профілактичної роботи багато в чому залежить від дотримання основ­них| принципів соціальної профілактики:

- забезпечення права людини на вільний вибір своєї поведінки, ограни­ченного| подібним правом інших людей, відмова від спроб маніпулювання людиною;

- ненасильницький характер|вдача| профілактики, добровільність участі в профі­лактичних| заходах;

- екологічність, безпека профілактичних дій для представників цільових груп і їх виконавців|виконувачів|;

- відповідність профілактичних дій потребам і інтересам предста­вників| цільових груп, їх віковим і соціокультурним особливостям;

- попереджувальний характер|вдача| профілактики.

Ці принципи необхідно враховувати при визначенні змісту і виборі методів профілактичної інтервенції [1; 2; 7].