3. Сукупна пропозиція. Цінові та нецінові фактори, що визначають сукупну пропозицію

Сукупна пропозиція(AS)- це обсяг товарів та послуг, який підприємства (фірми) готові виробляти та продавати протягом року за кожного рівня цін (за інших сталих умов).

AS = f (РЦ;СеВ) (4.3).

Класична модель сукупної пропозиції – це модель, згідно з якою сукупна пропозиція не залежить від рівня цін, оскільки заробітна плата й ціни є абсолютно гнучкими.

Класична модель описує економіку в довгостроковому періоді. Довгостроковий період – це період, протягом якого ціни на ресурси встигають пристосуватися до цін на товари таким чином, щоб у економіці підтримувалась повна зайнятість.

Довгострокова крива сукупної пропозиції відображує виробничі можливості країни й будується на таких умовах:

а) обсяг виробництва обумовлений лише кількістю факторів виробництва та існуючою технологією і не обумовлений рівнем цін;

б) зміни у факторах виробництва й технології відбуваються поступово;

в) економіка функціонує за умов повної зайнятості факторів виробництва, отже, обсяг виробництва ВВП дорівнює потенційному;

г) ціни та номінальна заробітна плата є гнучкими, їх зміни підтримують рівновагу на ринках.

За даних умов крива сукупної пропозиції вертикальна. Вона характеризує потенційний рівень обсягу виробництва (тобто обсяг виробництва за умов повної зайнятості, при якому ресурси економіки використовуються повністю, а безробіття перебуває на природному рівні). Отже, у класичної моделі сукупна пропозиція не залежить від цін.

Отже, в довгостроковому періоді зростання цін збільшує лише номінальну заробітну плату, а реальні параметри економіки залишаються незмінними: безробіття зберігається на природному рівні, а сукупна пропозиція – на рівні потенційного ВВП. Пряма залежність довгострокової сукупної пропозиції від потенційного ВВП не слід розуміти як кінцевий результат руху економіки на певну дату довгострокового періоду. Сутність цієї залежності полягає в іншому – вона існує у вигляді закону-тенденції, згідно з яким у довгостроковому періоді, незважаючи на можливі відхилення сукупної пропозиції від потенційного ВВП у короткостроковому періоді, динаміка сукупної пропозиції і фактичного ВВП визначається лише динамікою потенційного ВВП.

Класична модель сукупної пропозиції

Кейнсіанська модель сукупної пропозиції - це модель, згідно з якою між рівнем цін і сукупною пропозицією існує пряма залежність, оскільки заробітна плата є негнучкою в короткостроковому періоді.

Кейнсіанська модель пояснює зв’язок між рівнем цін і сукупною пропозицією в

короткостроковому періоді (зазвичай протягом року) та базується на таких передумовах: а) неповна зайнятість у економіці; б) ціни на товари та номінальна заробітна плата жорсткі (не гнучкі).

Кейнсіанська модель сукупної пропозиції

Горизонтальний (кейнсіанський) відрізок кривої сукупної пропозиції свідчить про те, що економіка знаходиться у стані глибокого спаду, або депресії. Обсяг реального ВВП тут нижчий від потенційного. Ця ділянка показує, що за високого рівня безробіття та інших незадіяних ресурсів можна розширити виробництво без збільшення витрат на одиницю продукції й підвищення рівня цін.

Проміжний відрізоккривої відображає розширення обсягу сукупної пропозиції під впливом зростання рівня цін до максимально можливого рівня (саме цей відрізок репрезентує дію закону пропозиції). Він показує стан економіки, що виходить з кризи і депресії, нарощує виробництво, збільшуючи при цьому витрати на одиницю продукту, що веде до зростання цін.

Вертикальний (класичний) відрізоквідображає стан економіки за умов повної зайнятості. Будь-яке збільшення рівня цін не приведе до зростання реального обсягу пропозиції, адже економіка уже працює на повну потужність. Тобто додаткового зростання реального ВВП не відбувається, а спостерігається інфляційне зростання. Цей відрізок, зазвичай, збігається з довгостроковою кривою сукупної пропозиції.

Ціновими факторами, які визначають нахил короткострокової кривої сукупної пропозиції, є зміна процентної ставки та зміна рівня цін.

Нецінові фактори - це зовнішні екзогенні змінні моделі короткострокової сукупної пропозиції. Коли вони враховуються, обсяг виробництва і рівень цін на продукцію стають ендогенними змінними даної моделі.

Нецінові фактори (зміни в яких приводять до зміни середніх витрат і прибутковості підприємств за даного рівня товарних цін, що спонукає підприємства змінювати обсяг виробництва).

Нецінові фактори зсувають криву AS ліворуч (зменшення сукупної пропозиції) або праворуч (збільшення сукупної пропозиції). До них належать:

По-перше, зміна цін на ресурси відбувається під впливом таких чинників:

а) наявність внутрішніх ресурсів; б) ціни на імпортні товари; в) домінування на ринку.

Серед нецінових чинників сукупної пропозиції найбільш мінливими є ціни на ресурси. Це стосується як ціни на робочу силу, тобто номінальної заробітної плати, яка може змінюватися залежно від товарних цін, так і цін на матеріальні ресурси (сировина, матеріали, паливо тощо). Якщо ціни на ресурси зростають, то за інших незмінних умов збільшуються середні витрати і зменшується рівень прибутковості виробництва. Це викликає скорочення обсягів виробництва і підвищення товарних цін, що переміщує криву AS ліворуч. Якщо ціни на ресурси знижуються, обсяг виробництва збільшуються, товарні ціни знижуються, а крива AS зміщується праворуч.

По-друге, зміни в продуктивності ресурсів (відношення реального обсягу виробництва до затрат). Продуктивність ресурсів залежить від технологічного рівня виробництва і впливає на обсяг продукції, яку економіка спроможна виробити за наявної кількості ресурсів.

Зростання продуктивності ресурсів є однією з передумов збільшення довгострокової сукупної пропозиції, що викликає зміщення її кривої праворуч. У короткостроковому періоді тимчасове зростання продуктивності ресурсів зменшує середні витрати. Це підвищує прибутковість виробництва, збільшує його обсяг і знижує товарні ціни і призводить до зміщення кривої AS праворуч.

По-третє, зміни економічних правових норм можуть призвести до змін витрат на одиницю продукції в результаті дії таких чинників: а) податки; б) субсидії; в) державне регулювання економіки, яке може призвести до зменшення або збільшення середніх витрат.

Якщо рівень оподаткування підприємств зростає, то чистий прибуток зменшується. І навпаки. В першому випадку збільшується рівень виробництва і знижуються товарні ціни, що переміщує криву AS праворуч; у другому – зменшуються обсяги виробництва і зростають товарні ціни, що переміщує криву AS ліворуч.

Субсидії, які держава надає підприємствам знижують дійсну величину середніх витрат, що приводить до підвищення їх прибутковості. Це стимулює підприємства збільшувати обсяг виробництва і викликає зниження товарних цін, що переміщує криву AS праворуч. І навпаки, скасування субсидій спричинює негативний вплив на обсяг виробництва, підвищує товарні ціни, внаслідок чого крива AS переміщується ліворуч.