ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. Сутність предмет аудиту
1.1 Історичні аспекти становлення та розвитку аудиту.
1.2 Сутність аудиту, його цілі та задачі.
1.3 Класифікація аудиту.
1.4 Роль і місце зовнішнього аудиту у структурі системи фінансового контролю в Україні.
Питання на самостійне опрацювання (4 години)
1.5 Історичні аспекти становлення й розвитку аудита в Україні.
1.6 Зв'язок аудита з іншими формами фінансового контролю.
1.7 Особливості організації й проведення зовнішнього й внутрішнього аудита.
1.8 Класифікація аудиту та аудиторських послуг.
1.1 Історичні аспекти становлення та розвитку аудиту.
Актуальність. Аудит є атрибутом ринкової економіки, адже він виступає як основне джерело інформації про дійсний фінансовий стан окремого підприємства та резерви його діяльності. Розвиток підприємств недержавної форми власності, а також роздержавлення і приватизація майна, – ці процеси об'єктивно обумовили необхідність становлення і подальшого розвитку незалежного аудиту. Історично склалась і затвердилась мета аудиту – формування професійної думки аудитора щодо достовірності фінансової звітності підприємства та узагальнення сформованої думки в аудиторському висновку, що надасться замовнику.
Предметом аудиту виступають процеси і явища, відбиті документально і пов'язані з господарською діяльністю підприємств. Способи дослідження дій і подій у системі суб'єкта господарювання з метою підтвердження виданої ним фінансової інформації є методом аудиту. Аудит залежно від масштабів роботи поділяється на загальний і локальний, за формою він може бути внутрішнім і зовнішнім. За ініціативою проведення аудит може бути добровільним і обов’язковим. Важливим є поділ аудиту залежно від тривалості співпраці між клієнтом і аудитором: на первинний і повторний. Завдання аудиту визначені в Законі України «Про аудиторську діяльність», де вказано, що аудиторська діяльність в Україні включає в себе аудиторські перевірки і аудиторські послуги.
Мета: Дослідити сутність аудиту, його головну мету, предмет, метод та завдання. Визначити яке місце займає аудит в діяльності підприємства та основні його види.
Грамотне ведення обліку в умовах ринкової економіки - один з найважливіших чинників ефективного управління сучасним підприємством. Аналізуючи правильно підготовлені дані бухгалтерського обліку, керівник виявляє слабкі місця в роботі фірми, відшукує можливість усунути їх, знаходить резерви підвищення ефективності й подальшого розвитку виробництва.
Однак облікову інформацію використовує не тільки керівництво фірми. Користувачами фінансової звітності виступають дійсні та потенційні інвестори, працівники, позикодавці, постачальники та інші кредитори, замовники, уряд та урядові установи, громадськість.
Усі названі вище зовнішні користувачі зацікавлені в достовірній, повній і правдивій інформації про діяльність підприємства і його фінансовий стан.
Аудиторська діяльність задовольняє потреби багатьох суб'єктів економічних відносин, які мають єдиний загальний інтерес — бажання отримати не просто інформацію, що міститься у фінансовій звітності, а достовірну інформацію.
Виникнення аудиту пов'язане з поділом інтересів тих, хто безпосередньо займається управлінням підприємством (адміністрація, менеджери), і тих, хто вкладає гроші в його діяльність (власники, акціонери, інвестори). Останні не могли і не хотіли покладатися лише на ту фінансову інформацію, що надавали адміністрація і бухгалтери підприємств. Часті банкрутства підприємств, обман з боку адміністрації суттєво підвищували ризик фінансових вкладень.
Перші незалежні аудитори з'явилися ще в XIX ст. в акціонерних компаніях, коли акціонери змушені були шукати стороннього незалежного фахівця, який міг би дати об'єктивний висновок про фінансовий стан підприємства.
Історичною батьківщиною аудиту вважається Велика Британія, де закон про обов'язковий аудит вийшов у 1862 р., у Франції - 1867 р., у США - у 1937 р. Сьогодні практично в усіх кранах світу з ринковою економікою діє громадський інститут аудиту зі своєю правовою та організаційною інфраструктурою.
У Росії слово «аудит» (від лат. audio – той, що вислуховує) з'явилося в часи Петра І. Посада аудитора об'єднувала в собі деякі обов'язки діловода, секретаря і прокурора. Аудиторів називали в Росії присяжними бухгалтерами, однак визнання вони не набули.
Перехід до нових економічних відносин був обумовлений змінами у відносинах власності. У лютому 1991 р. Верховна Рада України ухвалила Закон «Про власність», в якому суб'єктами права власності України визначені: народ України, громадяни, юридичні особи і держава. Закон надав реальні права індивідуальної власності широким прошаркам населення. Почали розвиватися підприємства недержавної форми власності, формувалась верства власників. Подальший розвиток цього процесу був пов'язаний з роздержавленням і приватизацією державного майна. Усі ці процеси об'єктивно обумовили необхідність становлення і подальшого розвитку незалежного аудиту.
В Україні аудит набув широкого розвитку з виходом Закону «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 р. № 3125-12 і створенням Аудиторської палати України і Союзу аудиторів України.
Висновок: Значення аудиту в ринковій економіці полягає у забезпеченні потреб суб'єктів економічних відносин у достовірній, повній та об'єктивний інформації, що міститься в фінансовій звітності підприємства.
Слово «аудит» від лат. audio – той, що вислуховує. Історичною батьківщиною аудиту вважається Велика Британія, де закон про обов'язковий аудит вийшов у 1862 р.. Розвиток підприємств недержавної форми власності що пов’язано з роздержавленням і приватизацією державного майна, ці процеси об'єктивно обумовили необхідність становлення і подальшого розвитку незалежного аудиту.