Мультиплікативний вплив приросту інвестицій на приріст доходу

Етапи ділових угод	Зміни
	У доході ∆ВВП	У споживанні ∆СВ (ГСС = 0,75)	У заощадженні ∆З (ГСЗ = 0,25)
1-й 2-й 3-й n-й	10,00 7,50 5,62 0,00	7,50 5,62 4,22 0,00	2,50 1,88 1,40 0,00
Разом	40,00	30,00	10,00

З таблиці видно, що зростання доходу на першому, тобто початковому, етапі на 10 млрд. грн. викликає зростання споживання на 7,50 млрд. грн. (10 х 3/4) і заощаджень на 2,50 млрд. грн. (10х1/4). Заощадження є вилученнями з потоку доходи–витрати, а споживчі витрати обсягом 7,50 млрд. грн. у вигляді доходу на другому етапі ділових угод отримають інші суб’єкти ринку і, в свою чергу, будуть споживати 5,62 млрд. грн. (7,50 х 3/4) та заощаджувати 1,88 млрд. грн. (7,50 х 1/4). І так далі.

Хоча ефект перших і наступних витрат початкового приросту запланованих інвестицій із кожним черговим циклом витрат зменшується, підсумковий приріст доходу становить 40 млрд. грн., за умови, що процес іде до останньої копійки. Тобто в кінцевому підсумку початковий приріст запланованих інвестицій на 10 млрд. грн. відповідно призводить до зростання рівноважного ВВП на 40 млрд. грн.

Отже, мультиплікатор інвестицій у цьому прикладі дорівнює:

Дія мультиплікатора припиняється тоді, коли сума всіх заощаджень (10 млрд. грн.), які були спричинені початковим збільшенням інвестицій (на 10 млрд. грн.), компенсує цей початковий приріст запланованих інвестицій.

Мультиплікатор витрат – це число, на яке потрібно помножити зміну автономних витрат, щоб визначити зміну рівноважного ВВП.

Існує взаємозв’язок між мультиплікатором і граничними схильностями до споживання й заощадження.

Мв = = (9.4).

Даний мультиплікатор називається простим, оскільки він враховує лише один канал вилучень – заощадження. Але, як відомо, до вилучень з економічного кругообігу входять також податки та імпорт. Мультиплікатор витрат, який враховує всі вилучення (заощадження, податки, імпорт), називається складним. Він може бути в умовах закритої та відкритої економіки.

Спираючись на цей мультиплікатор, можна обчислити приріст ВВП, спричинений будь-якою початковою зміною сукупних витрат, якщо вилучення відбуваються лише в формі заощаджень. Тому в загальному контексті це є простий мультиплікатор витрат:

∆ВВП = Мв х ∆СуВп (9.5), де:

∆ВВП – приріст ВВП;

Мв – мультиплікатор витрат;

∆СуВп – початкова зміна сукупних витрат.

3. Рівноважний ввп в умовах неповної та повної зайнятості Рецесійний розрив

На графіку ВВП2 - це потенційний обсяг виробництва, якому відповідають сукупні витрати на рівні СуВ2. Але фактично економіка перебуває в умовах неповної зайнятості. Сукупні витрати (СуВ1) в дійсності менші від потенційних (СуВ1 < СуВ2), а фактичний рівноважний ВВП значно менший, ніж потенційний (ВВП1 < ВВП2).

Це означає, що в економіці спостерігається дефіцит сукупних витрат, тобто обсяг витрат є недостатнім для того, щоб повністю використовувати наявні потужності, що характеризує економіку в стані неповної зайнятості. Рецесійний розрив – величина, на яку повинен зрости сукупний попит (сукупні витрати), щоб підвищити рівноважний ВВП до неінфляційного рівня повної зайнятості, тобто до потенційного ВВП.

∆ВВП рецесійний = ∆ СуВп х М в.

+∆СуВ п = (9.6), де:

+∆СуВ п – рецесійний розрив (необхідне початкове збільшення сукупних витрат);

∆ВВП рецесійний – реальний приріст ВВП, необхідний для досягнення ВВП потенційного.

(+ ∆ВВП рецес. = ВВПп – ВВПфакт (9.7), де:

ВВПп – потенційний ВВП;

ВВПфакт. – фактичний ВВП;

Мв – мультиплікатор витрат.