Графік функції споживання
Оскільки існує автономне споживання, то внаслідок цього крива функції споживання не проходить через початок системи координат, а зміщується вгору на його величину.
Отже, згідно з кейнсіанською теорією зміна індуційованого споживання залежить від поточного доходу, а автономного – від багатства і запозичення. У графічній моделі зміна індуційованого споживання проявляється як переміщення точки споживання вздовж нерухомої кривої споживання. Зміна автономного споживання проявляється через переміщення кривої споживання вгору або вниз.
Якби споживчі витрати повністю дорівнювали б доходу, то графік функції споживання набув би форми бісектриси. В будь-якій точці бісектриси споживання повністю дорівнює доходу. Але насправді споживачі витрати зазвичай менші, і навіть інколи більше за ДКВ. Це відображає лінія функції споживання. Точка Б означає нульове заощадження, повне споживання доходу. Праворуч від точки Б – зона чистого заощадження, яка обмежується кривою споживання та бісектрисою. Величина чистих заощаджень завжди вимірюється вертикальним відрізком між кривою функції споживання та бісектрисою.
Обсяг споживання визначається відстанню від осі доходів до кривої функції споживання. Ліворуч від точки Б - зона переважання споживання над доходами, тобто життя в борг або за рахунок попередніх заощаджень. Перевищення споживання над доходом є “чистим від’ємним заощадженням”, його вимірюють відстанню між бісектрисою та кривою споживання. Автономне споживання – споживання, яке не залежить від доходу кінцевого використання.
Графік функції заощадження
Обсяг заощаджень визначається відстанню від лінії доходу до кривої функції заощадження. Ця відстань повністю збігається з відстанню від кривої споживання до бісектриси на попередньому графіку функції споживання. Точка Б на графіку так само показує нульове заощадження. На відрізку ліворуч від точки Б заощадження домашніх господарств є від’ємними (функція заощадження лежить нижче нульової горизонтальної лінії). З наведених графіків функцій споживання та заощадження видно, що і споживання, і заощадження прямо залежать від доходу, зростаючи зі збільшенням доходу і зменшуючись при його скороченні.
Математичний вираз функції споживання:
CВ = f (ДКВ) (7.2).
Свої заощадження населення спрямовує на фінансові ринки. Тому заощадження не тільки є функцією доходу, а й залежить від процентної ставки (ПС).
З = f (ДКВ,ПС) (7.3).
Оскільки ДКВ = СВ + З
CВ = f (ДКВ, ПС) (7.4 ).
Середня та гранична схильність до споживання та заощадження
Залежність споживання та заощадження від ДКВ називається схильністю до
споживання та заощадження. Схильність домашніх господарств до споживання та заощадження залежить не лише від їхнього бажання, а й від рівня їхнього доходу. У кейнсіанській теорії споживання є функцією не номінального, а реального доходу. Якщо ціни зростають, то реальний дохід домашніх господарств зменшується і навпаки.
Розрізняють середню та граничну схильність до споживання та заощадження.
Середня схильність до споживання(ССС) - частка доходу кінцевого використання, що спрямовується на споживання (у відсотках).
ССС =
х100% (7.5).
Середня схильність до заощадження(ССЗ) - частка доходу кінцевого використання, що спрямовується на заощадження (у відсотках).
ССЗ =
х100% (7.6).
Згідно з кейнсіанським припущенням щодо середньої схильності до споживання, чим вище дохід, тим більшою є його частка, яка спрямовується на заощадження, тобто на збільшення багатства.
Оскільки ДКВ = CВ + З, то ССС + ССЗ = 100% або 1 (7.7).
Середня схильність до споживання має перевищувати середню схильність до заощаджень, тобто ССС > ССЗ (7.8).
Принципову роль у кейнсіанській теорії відіграє гранична схильність до споживання. Вона являє собою коефіцієнт, який показує, на скільки одиниць зміниться величина споживання у разі зміни доходу на одну одиницю.
Гранична схильність до споживання(ГСС) показує, яка частка додаткового доходу кінцевого використання спрямовується на додаткове споживання.
ГСС =
х
100% (7.9).
Гранична схильність до споживання характеризує рівень використання поточного доходу на поточне споживання.
Оберненою стороною граничної схильності до споживання є гранична схильність до заощадження – коефіцієнт, який показує, на скільки одиниць зміниться величина заощадження у разі зміни доходу на одну одиницю.
Гранична схильність до заощадження(ГСЗ) вказує на співвідношення між додатковими заощадженнями та додатковим доходом кінцевого використання, який спричинив ці заощадження.
ГСЗ =
х
100% (7.10).
ГСС + ГСЗ = 1,0 або 100% (7.11).