Лекція 1. Макроекономіка як наука

1. Об’єкт та предмет макроекономіки.

2. Суб’єкти макроекономіки та їх взаємодія.

3. Логічна модель макроекономіки.

1. Об’єкт та предмет макроекономіки

Макроекономіка – економічна наука, що досліджує сутність, результати та наслідки спільної економічної діяльності всіх учасників народного господарства.

Головне завдання макроекономіки полягає в необхідності забезпечення суспільства знаннями, спираючись на які можна створювати умови для підвищення ефективності національної економіки і завдяки цьому підвищувати рівень задоволення матеріальних потреб.

Макроекономічний аналіз має два рівні:

а) ex post аналіз – національне рахівництво (базується на визначенні макроекономічних параметрів минулого періоду з метою отримання інформації про те, як національна економіка функціонувала і яких результатів досягла);

б) ex ante аналіз - прогностичне моделювання (це прогнозне моделювання економічних явищ та процесів на основі певних теоретичних концепцій).

Головним методом відображення фактичної поведінки економіки є моделювання макроекономічних процесів. Модель – це спрощена картина реальності, абстрактне узагальнення фактичної поведінки досліджуваних явищ в економіці.

Під макроекономічними моделями слід розуміти математичні рівняння, в яких реальні економічні процеси виражені в абстрактному та спрощеному вигляді. Для створення моделі потрібно знайти функцію, яка пов’язувала б ендогенні та екзогенні змінні макромоделі.

Ендогенні змінні (або внутрішні) – це величини, що визначаються в результаті розв’язання моделі (наприклад, рівень зайнятості, рівень інфляції і безробіття, величина реального валового внутрішнього продукту, рівень цін, реальна процентна ставка).

Екзогенні змінні (або зовнішні) – величини, що встановлюються урядом та центральним банком (наприклад, рівень державних витрат, ставки оподаткування, величина пропозиції грошей). Модель показує, як екзогенні змінні впливають на ендогенні.

Слід розрізняти статистичні та динамічні моделі. Статистичні моделі – це такі, що фіксують економічний процес на початку та в кінці певного періоду й не зображують перехід від одного стану до іншого. Динамічні моделі – такі, що зображують економічні процеси з урахуванням фактору часу.

Економічна система – це певним чином упорядкована система зв’язків між виробниками і споживачами матеріальних і нематеріальних благ і послуг. Кожна економічна система розв’язує три основні економічних питання: що виробляти?, як виробляти?, для кого виробляти?

Основні ознаки класифікації економічних систем: 1)  форма власності на засоби виробництва; 2) спосіб регулювання економічної діяльності.

Економічні системи: традиційна (натуральна) економіка; централізована (командно -

адміністративна) економіка; ринкова економіка вільної конкуренції; регульована

ринкова (змішана) економіка, або соціально орієнтована ринкова економіка.

Об’єктом макроекономіки є історично визначена економічна система (економічна

система в цілому та її агреговані параметри).

Макроекономіка вивчає не окремі економічні одиниці, а їх сукупності, тобто агрегати. Так, всі суб’єкти економіки поділяються в макроекономіці на чотири агрегати: домашні господарства, бізнес-фірми, держава, сектор закордон (решта світу). Економічні суб’єкти здійснюють свою діяльність переважно за допомогою ринків. Тому вся сукупність ринків теж структуризується в окремі агрегати: товарний ринок, ринок праці, грошовий ринок тощо. І нарешті, макроекономіка має справу з такими агрегованими показниками, які характеризують загальні умови та сукупні результати економічної діяльності людей. Серед них основними є такі: валовий внутрішній продукт, сукупний попит, сукупна пропозиція , рівень цін, безробіття, інфляція тощо.

Агрегування-- це поєднання окремих одиниць або даних у одну одиницю.

Щоб уміти впливати на економіку для підвищення її ефективності, потрібно знати механізм її функціонування. Тому предметом макроекономіки є ефективність функціонування механізмів економічної системи (економіки). З метою цього вивчення макроекономіка виконує дві функції: позитивну і нормативну. Перша відповідає на питання: (як воно є), тобто спрямована на обґрунтування висновків, які показують сучасний стан економічного розвитку країни; друга відповідає на питання: (як має бути), тобто спрямована на обґрунтування рекомендацій щодо шляхів подальшого розвитку національної економіки.

Макроекономіка є теоретичною основою економічної політики держави: фіскальної (бюджетно-податкової), монетарної (грошово-кредитної), соціальної та зовнішньоекономічної.

Фіскальна політика - це сукупність заходів держави у сфері оподаткування та державних закупівель з метою цілеспрямованого впливу на соціально-економічний розвиток країни.

Монетарна політика – це розробка та здійснення системи заходів, з допомогою яких держава здійснює грошову пропозицію та регулювання грошової маси для стабілізації економіки. Монетарну політику проводить центральний банк країни (у нашій державі - Національний банк України, який застосовує такі методи: операції на відкритому ринку, зміна рівня мінімальної резервної норми та зміна облікової ставки).

Соціальна політика держави – комплекс соціально-економічних заходів, направлених на послаблення нерівності в розподілі доходів та майна, на захист населення від безробіття, підвищення цін, знецінювання заощаджень.

Зовнішньоекономічна політика – заходи уряду, які впливають на обсяги зовнішньої

торгівлі. До основних елементів зовнішньоекономічної політики належать: 1) торговельна політика; 2) валютна політика; 3) політика іноземного інвестування.

Торговельна політика відіграє головну роль у зовнішньоекономічній політиці. Розрізняють два основних типи торговельної політики – це протекціонізм (політика захисту національних виробників від іноземних товарів) і вільна торгівля (торговий лібералізм; фритредерство) - торгівля з незначними тарифними і нетарифними бар’єрами або взагалі без них.

Методи макроекономіки: наукової абстракції; аналізу; синтезу; індукції; дедукції. Основним методом макроекономічного дослідження є економіко - математичне моделювання.

Основні функції макроекономіки: теоретико-пізнавальна, практична, прогностична, виховна і методологічна. Теоретико-пізнавальна зводиться до можливості сформувати науковий погляд на макроекономічні явища і процеси. Суть практичної полягає в формулюванні певних рекомендацій щодо практичної діяльності суспільства на макрорівні, тобто макроекономіка є теоретичної основою економічної політики держави. Методологічна функція означає, що макроекономіка є теоретичною базою таких конкретних економічних дисциплін як фінанси, кредит, банківська справа та інших.