85. Підряд на наукові-дослідні, дослідно конструкторські та технологічні роботи.

За договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується прове сти за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її. Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи.Сторонами договору виступають виконавець та замовник. Виконавець — це юридична особа будь-якої форми власності або фізична особа, яка має необхідний за законом обсяг дієздатності. Здебільшого виконавцями таких робіт є наукові та науково-дослідні (науково-технічні) установи, інститути, організації, комплекси, навчальні заклади III—IV рівнів акредитації, національні наукові центри,державні академічні наукові організації, громадські наукові організації, підприємства, що мають у своєму складі лабораторії, науково-дослідні та конструкторські підрозділи. Замовником можуть бути юридичні особи будь-якої форми власності, фізичні особи з необхідним за законом обсягом дієздатності, держава, АРКрим, територіальні громади. Договори на проведення НДР та ДКТР двосторонні, консенсуальні, оплатні та укладаються у простій письмовій формі. До істотних умов цих договорів слід віднести: предмет, ціну та строк виконання. Предметом договору на виконання НДР є одержані в процесі проведення фундаментальних або прикладних наукових досліджень наукові результати,зокрема: нові знання, відкриття, винаходи. Предметом договору на виконання ДКТР є одержані в процесі доведення наукових і науково-технічних знань до стадії практичного використання науково-прикладні результати: нове конструктивне чи технологічне рішення,експериментальний зразок, закінчене впровадження тощо.Усі отримані результати, навіть якщо вони мають нематеріальний характер, повинні відображатись у формі, що забезпечує можливість їх відтворення використання та поширення: звіт, висновок, наукова праця. У договорах про виконання ДКТР такою формою є і ескізний проект, конструкторська або технологічна документація, натурний зразок.

86. Договір про надання послуг. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановле­но договором. Загальними ознаками, які об'єднують усі договірні зобов'язання про надання послуг у єдину групу, є особливості об'єкта. Вони полягають у тому, що, по-перше,це послуги нематеріального характеру, а по-друге — вони нероздільно пов'язані з особистістю послугонадавача. Зазначені особливості можна продемонструвати на прикладі розмежування зобов'язань про надання послуг та підрядних зобов'язань. Основною розмежувальною ознакою у цьому випадку буде результат діяльності, що здійснюється послугонадавачем. Якщо у зобов'язаннях підрядного типу результат виконаних робіт завжди має оречевлену форму,то у зобов'язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця немає оречевленого змісту. Сама послуга споживається у процесі її надання, тому її визначення дається як діяльність, спрямована на задоволення будь-яких потреб. Відповідно, послуги, що надаються боржником кредитору, носять нематеріальний характер. Слід особливо підкреслити, що деякі види послуг у результаті їх надання можуть вносити певні зміни в матеріальну сферу, наприклад, послуги стоматолога, перукаря, але визначальною ознакою при їх наданні буде сама діяльність послугонадавача, оскільки при послугах продається не сам результат,а дії,які до нього призвели. Звідси друга розмежувальна ознака полягає в тому,що послуга не може існувати окремо від виконавця, оскільки споживається в процесі діяльності останнього. На відміну від договорів про надання послуг у підрядних договорах сам зміст зобов'язання полягає в тому, щоб передати оречевлений результат роботи. З урахуванням наведених особливостей слід зазначити,що ст. 177 ЦК серед переліку об'єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об'єкт.

87. Поняття та види транспортних договорів.    Транспортні договори - це такі господарські договори, які спрямовані на організацію та/або забезпечення перевезень вантажів надання інших транспортних послуг учасникам господарських відносин. Транспортні договори укладаються, як правило, за обов'язкової участі транспортних підприємств або індивідуальних підприємців, які спеціалізуються на перевезеннях. Транспортні договори класифікуються за різними ознаками:    А) за видом транспорту, який використовується для надання транспортних послуг на: транспортні договори на залізничному транспорті; транспортні договори на морському транспорті; транспортні договори на внутрішньому водному транспорті; транспортні договори на повітряному транспорті; транспортні договори на автомобільному транспорті; транспортні договори на трубопровідному транспорті; Б) за ознакою домінування в договорі організаційних чи майнових елементів на: (1) організаційні та (2) договори про надання транспортних послуг;В) за характером транспортних послуг, надання яких передбачається договором, на: (а) договори перевезення вантажів або організованих груп пасажирів, якщо договір укладається, наприклад, туристичною фірмою; (б) договори про надання інших транспортних послуг або комплексу послуг (зазвичай віддзеркалюють специфіку певного виду транспорту).

88. Особливості зберігання на товарному складі. Товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності. Товарними складами можуть бути зернові склади, овочесховища, нафтосховища, холодильники, митні склади тощо. На відміну від загального договору зберігання, договір складського зберігання завжди є оплатним, тож істотною умовою договору складського зберігання є плата за послуги зберігання. Товарний склад на підтвердження прийняття товару видає складський документ, при цьому вважатиметься, що договір зберігання укладено в письмовій формі. Особливістю складських документів є те, що вони не тільки підтверджують зобов'язання товарного складу щодо збереження товару, а й можуть у встановленому порядку передаватися іншим особам, унаслідок чого переходить право вимоги речі, яка є предметом договору складського зберігання, або речі можуть переходити у заставу. Перелік складських документів визначений у ЦКУ. Це, зокрема, складська квитанція, просте складське свідоцтво, подвійне складське свідоцтво. Як правило, бланки складських документів є бланками суворої звітності, а кожен примірник має номер і серію.

89. Договір управління майном. Істотні умови та сторони у договорі управління майном. За договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).  Істотні умови договору управління майном.1. Істотними умовами договору управління майном є:1) перелік майна, що передається в управління;2) розмір і форма плати за управління майном.У ЦК України перелічені ті умови договору управлін­ня, без погодження яких він вважається неукладеним. Такі умови називають істотними. Вони безпосередньо вказані у законі. До істотних відносяться також умови, згода з якими повинна бути досягнута за заявою однієї із сторін (обумов­лювані умови). Таким чином, при укладенні конкретного договору управління майном сторони повинні погодити усі умови, перелічені у ЦК, а також ті, на яких під загрозою відмови від договору наполягає одна із сторін. Визнання договору неукладеним тягне за собою наслідки недійсності правочину.

90. Відповідальність та припинення договір управління майном. Припинення договору управління майном. Договір управління майном припиняється у разі:1) загибелі майна, переданого в управління;2) припинення договору за заявою однієї із сторін у зв'язку із закінченням його строку; 3) смерті фізичної особи-вигодонабувача або ліквідації юридичної особи-вигодонабувача, якщо інше не встановлено договором;4) відмови вигодонабувача від одержання вигоди за договором; 5) визнання управителя недієздатним, безвісно відсутнім, обмеження його цивільної дієздатності або смерті;6) відмови управителя або установника управління від договору управління майном у зв'язку з неможливістю управителя здійснювати управління майном; 7) відмови установника управління від договору з іншої, ніж указана в пункті 6 цієї частини, причини за умови виплати управителеві плати, передбаченої договором;8) визнання фізичної особи—установника управління банкрутом;9) повного завершення виконання сторонами договору управління майном.

91. Поняття та характеристика договору концесії. Договір комерційної концесії - це договір, за яким одна сторона (правоволоділець) зобов’язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг. Правова характеристика договору: консенсуальный, двосторонній, оплатний. Укладення договору комерційної концесії переслідує мету отримати однією особою дозвіл на використання об’єктів інтелектуальної власності та комерційного досвіду для успішної реалізації товарів, надання послуг чи виконання робіт і впливати таким чином на розширення ділової репутації іншої особи. З позиції користувача - це можливість використання у підприємницькій діяльності комплексу виключних прав контрагента, а правоволодільця - створення виробничої, торгової чи збутової ланки в мережі свого бізнесу для просунення товарів чи послуг, розширення ринку їх збуту.

92. Характеристика договору уступки вимоги та переведення боргу. Передача кредитором своїх прав за зобов'язанням іншій особі називається уступкою вимоги, або цесією. Для виникнення цесії необхідна згода між первісним кредитором і новим, що стосується згоди боржника, то вона не потрібна, оскільки становище боржника не міняється. Разом з тим, необхідно повідомити боржника про цесію, щоб боржник знав, кому виконати зобов'язання. У відносинах між організаціями уступка вимоги допускається, і в умовах ринкових відносин сфера її значно розширюватиметься. Разом з тим, уступка вимоги не повинна порушувати правил фінансування, суперечити державному замовленню, яким встановлено договірні відносини між визначеними особами (підприємствами). Вибуття із зобов'язання первісного боржника і вступ у нього нового боржника називається заміною боржника, або переведенням боргу. Переведення боргу, на відміну від цесії, можливе лише за згодою кредитора. Переведення боргу — це договір між первісним і новим боржником. Воно повинно бути оформлене за правилами, які передбачені для форми угод. Письмова форма необхідна, якщо в цій самій формі виражено зобов'язання, за яким учиняється переведення боргу. При переведенні боргу обов'язки первісного боржника передаються новому боржникові в повному обсязі. Тому новий боржник вправі висувати проти вимоги кредитора усі заперечення, основані на відносинах між кредитором і первісним боржником.

93. Припинення зобовязнь. Під припиненням зобов'язання слід розуміти припинення існування прав та обов'язків його учасників, які становлять зміст зобов'язання.При припиненні зобов'язання перестає існувати, і його учасників більше не пов'язують ті права та обов'язки, які раніше з нього випливали. Це означає, що кредитор більше не має права пред'являти до боржника будь-які вимоги виходячи із даного зобов'язання, сторони не можуть переуступити свої права та обов'язки у встановленому порядку третім особам і т. д. ля припинення зобов'язання необхідна наявність певної підстави — юридичного факту, з настанням якого закон або договір пов'язують припинення зобов'язання.Припиненню зобов'язань присвячена глава 19 ЦК України. Вона містить загальні способи припинення зобов'язань:виконання, зарахування, збіг боржника і кредитора в одній особі, угода сторін, зміна плану, неможливість виконання, смерть громадянина або ліквідація юридичної особи. Одні правоприпиняючі факти виникають з волі учасників зобов'язання, причому, як правило, задовольняючи майновий інтерес кредитора. До них належать: належне виконання, зарахування, угода сторін. Інші припиняють зобов'язання незалежно від волі учасників і стадії його виконання: смерть громадянина, що є учасником зобов'язання особистого характеру, ліквідація юридичної особи — учасника зобов'язання, збіг боржника і кредитора в одній особі, неможливість виконання.

99