1.6.1. Основні показники складської діяльності

Показники роботи складу можна представити трьома укрупненими групами показників, що характеризують:

• інтенсивність роботи складів;

• інтенсивність використання складських площ;

• фінансово-економічні показники роботи складу.

Складський товарообіг – кількість продукції, відпущеної зі складу за певний період, виражене у вартісних показниках. Даний показник відображає не тільки загальний обсяг продажів продукції зі складу, але й продаж їх по окремих товарних групах.

Вантажообіг складу – показник, що характеризує трудомісткість роботи й обчислював обсягом продукції різних найменувань, що пройшла через склад за встановлений відрізок часу (доба, місяць, рік). Можливий розрахунок вантажообігу складу по прибуттю або по відправленню (однобічний вантажообіг). Кількість продукції, відпущеної зі складу протягом певного періоду, виражається в натуральних показниках (кілограм, тонна).

Вантажонапруженість складу характеризує його завантаження в тоннах розраховуючи на площу складу, призначену для безпосереднього зберігання продукції.

Питоме навантаження складу характеризує масу вантажу, що доводиться на 1 м² складській площі.

Коефіцієнт перевантаження – середня кількість операцій, зроблена з кожною фізичною тонною вантажу в процесі виконання перевантажувальних робіт. Коефіцієнт перевантаження обчислюється шляхом розподілу суми тонно-операцій (закінчене переміщення 1 т вантажу із транспорту на транспорт, із транспорту на склад) на кількість фізичних тонн. Чим менше коефіцієнт перевантаження, тим рациональнее організовані ці роботи.

Показники ефективності використання складської площі й обсягу показують, наскільки раціонально використовується складський простір.

Коефіцієнт нерівномірності завантаження складу визначається як відношення вантажообігу найбільш напруженого місяця до середньомісячного вантажообігу складу.

Коефіцієнт використання вантажного обсягу складу характеризує щільність і висоту укладання продукції.

Коефіцієнт оборотності продукції на складі характеризує інтенсивність проходження продукції через склад певної місткості.

Продуктивність праці персоналу складу обчислюють виходячи з розмірів вантажообігу складу, а також чисельності всіх складських працівників і підсобних робітників, закріплених за складом.

1.6.2. Організація технологічного процесу на складі

Складський технологічний процес – сукупність послідовно виконуваних операцій, пов'язаних з підготовкою до приймання продукції, надходженням, переміщенням, розпакуванням, прийманням продукції по кількості і якості, розміщенням на зберігання, укладанням, отборкой, комплектацією, підготовкою до відпустки й відпуском продукції споживачеві.

Технологічна карта – форма документації, що відображає детальну пооперационную розробку складського технологічного процесу із вказівкою технічних коштів, витрат часу й праці на його виконання. Технологічні карти складаються на весь процес переробки продукції на складі або на окремі його етапи (надходження, продукції, відправлення продукції);

У технологічних картах визначається:

• зміст роботи (перелік виконуваних операцій);

• виконавці;

• перелік документів, що становляться по ходу технологічного процесу.

Наприклад, технологічні карти приймання продукції містять:

• графіки надходження продукції протягом дня;

• послідовність виконання операцій;

• кількість працівників, зайнятих розвантаженням і прийманням продукції.

Технологічні графіки передбачають виконання складських операцій у часі (протягом зміни, доби). Це можуть бути:

• графіки роботи вантажно-розвантажувальних механізмів;

• графіки прибуття покупців на склад або в зал товарних зразків для отборки продукції;

• графіки роботи зони експедиції.

Мережна модель складського процесу являє собою графічне зображення складських операцій, послідовне чергування робіт і операцій складського технологічного процесу.

Сітковий графік роботи складу – мережна модель із розрахованими параметрами й строками виконання складських операцій і робіт.

Процес надходження продукції на склад:

• фізична обробка вхідних потоків продукції;

• ідентифікація продукції;

• уточнення кількості і якості продукції;

• підготовка звітів;

• переміщення продукції на місце її використання або зберігання.

Підготовчі заходи, проведені на складі до прибуття продукції:

1) установлюються місця розвантаження транспортних засобів;

2) перевіряється наявність необхідної кількості піддонів;

3) установлюється, за допомогою яких механізмів і встаткування розвантажується й переміщається продукція, що надійшла;

4) визначаються місця зберігання вступник продукції;

5) визначається необхідна кількість працівників складу й складського встаткування;

6) здійснюється підготовка приемосдаточной документації.

Операції, здійснювані на етапі надходження й приймання продукції:

1) проведення підготовчих заходів щодо приймання продукції;

2) перевірка цілісності вагонів, контейнерів, транспортного впакування;

3) розвантаження транспортних засобів;

4) оцінка схоронності поверхні транспортного впакування;

5) облік всіх розбіжностей і ушкоджень до підписання документів перевізника;

6) перевірка кожної позиції продукції по пакувальному аркуші й рахунку;

7) переміщення продукції в зону приймання;

8) розпакування;

9) перевірка кількості і якості продукції;

10) контроль документальної й фізичної відповідності партії поставки замовленню покупця;

11) установлення фактичної кількості, якості й комплектності продукції, визначення відхилень і причин, що викликали;

12) документальне оформлення прибулої продукції (процедура оприбуткування);

13) розкладка по місцях зберігання;

14) формування складської вантажної одиниці.

При прийманні продукції від перевізника одержувач зобов'язаний перевірити:

1) наявність на транспортних засобах (вагоні, цистерні, баржі, трюмі судна, автомобільному фургоні) або на контейнерах пломб відправника або організації, що здійснює проміжну перевалку;

2) цілісність пломб;

3) стан транспортних засобів (вагона, контейнера);

4) наявність маркування вантажу;

5) справність тари;

6) відповідність найменування продукції й маркування транспортній тарі даним, зазначеним у товарно-транспортних документах. Одержувач зобов'язаний зажадати від перевізника видачі продукції по кількості місць або ваги у всіх випадках, коли такий обов'язок покладений на нього правилами, що діють на транспорті, і іншими нормативними актами.

Крім того, одержувач зобов'язаний установити, дотримувалися правила перевезення, що забезпечують запобігання продукції від псування й ушкодження (укладання вантажу, вентилювання, температурний режим), а також оглянути перевезену продукцію.

Приймання продукції – перевірка відповідності кількості, якості й комплектності продукції її характеристиці й технічним умовам, зазначеним у договорі.

Види приймання продукції в одержувача:

Попередня, її ціль:

• огляд продукції на підприємстві продавця для встановлення відповідності її кількості і якості умовам договору;

• установлення правильності впакування й маркування продукції.

Остаточне приймання продукції призначене для встановлення фактичного виконання поставки у встановленому місці й у належний строк. Місце остаточного приймання продукції звичайно встановлюється в договорі поставки. Воно може бути позначене як:

• підприємство або склад продавця;

• погоджений порт відвантаження;

• залізнична станція відправлення або аеропорт;

• порт призначення;

• прикордонна або кінцева залізнична станція в країні призначення;

• склад покупця;

• кінцевий пункт продажу продукції.

Приймання продукції по кількості – процедура звірення маси кількості місць і одиниць фактично, що надійшла продукції, з даними супровідних товарно-транспортних документів (рахунку-фактури, товарно-транспортної накладної). Проводиться в строки, зазначені в інструкціях. Недостача оформляється комерційним актом.

Операції при прийманні продукції по кількості:

1) відбір тарних місць для розкриття;

2) розкриття транспортної тари;

3) підрахунок кількості або зважування одиниць продукції;

4) звірення фактичної кількості продукції, що надійшла, з даними транспортних і інших супровідних документів – рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, специфікацій, опису, пакувальних аркушів, а також з умовами договору поставки;

5) укладання продукції на піддони;

6) складання акту про вагу тари.

Здача продукції – передача продукції продавцем у володіння покупця відповідно до умов договору купівлі-продажу. У результаті передачі покупець одержує можливість здійснювати повний контроль над продукцією. Вручення товарораспорядителъных документів розглядається як передача самої продукції.

Відвантажена вага або кількість – вага або обсяг продукції, установлювана в пункті відправлення й зазначений перевізником у відповідному транспортному документі (коносаменті, накладній, поштовій квитанції).

Вивантажена вага або кількість – вага, установлена в застереженому пункті призначення. Зважування продукції звичайно провадиться під час розвантаження продукції або через певний час після її закінчення присяжними вагарями (лічильниками, тальманами), що діють на підставі повноважень, одержуваних від місцевої влади або торговельних палат.

Приймання продукції по якості являє собою процедуру виявлення якості й комплектності продукції, що надійшла на склад, а також відповідності тари, упакування й маркування встановленим вимогам державних стандартів, технічно умов, затвердженим зразкам (еталонам), умовам договір поставки) і супровідним документам (сертифікат якості, санітарний сертифікат, ветеринарний сертифікат). Проводиться у встановленими інструкціями термін. При виявленні недоброякісної або некомплектної продукції приймання припиняють і складають комерційний акт.

Комплектність продукції – наявність у продукції, переданої продавцем покупцеві, всіх її тридцятилітніх частин, об'єднаних єдиним функціональним призначенням даної продукції. Комплект продукції – довільний набір різнорідних видів продукції, функціонально між собою не зв'язаних.

Методи перевірки якості продукції:

– приймання по стандарті. Здійснюється по обраному або встановленому галузевому, міжнародному, національному стандарті або за звичаєм, характерному для місця здачі-приймання продукції. Як стандарт використовують держстандарт, ГОСТ або інший стандарт, уведений урядовою організацією, союзом підприємців, асоціацією виробників продукції даного виду й іноді страховими компаніями. У стандарті звичайно приводиться характеристика якості продукції;

– приймання по технічних умовах, установленим у договорі поставки (технічні умови можуть бути використані у випадках відсутності стандартів і поставки одиничної продукції, для якої розробляються спеціальні вимоги. Технічні умови узгоджуються сторонами і є невід'ємною частиною договору поставки);

– приймання по зразках (зразки продукції докладно описуються в контракті або передаються покупцеві);

– приймання по втримуванню певних речовин у продукції (сторони договору поставки попередньо встановлюють граничне втримування речовин або компонентів (наприклад, металів, сплавів, руди), у продукції);

– приймання по виходу готового продукту. (в умовах договору поставки встановлюється окремий показник або критерій для оцінки кількості того кінцевого продукту, що може бути отриманий із продукту, що поставляється, при використанні конкретної технології виробництва, погодженої сторонами договору);

– приймання по натуральній вазі одиниці продукції (у договорі поставки повинен бути зазначений натуральна вага одиниці продукції, наприклад бушель для зернових).

Перевірка якості при відвантаженні. Продавець зобов'язаний при відвантаженні зробити перевірку якості продукції за свій рахунок і пред'явити покупцеві протокол обмірювання або перевірки (або сертифікат якості компетентного органа). У такій перевірці може брати участь і представника покупця.

Розміщення продукції в зоні зберігання.

Вимоги, пропоновані до системи зберігання:

• високий ступінь використання площі й обсягу складу;

• вільний доступ до кожної одиниці зберігання;

• швидке реагування на зміни в структурі запасів продукції;

• можливість висотного складування й зберігання продукції;

• легкість обслуговування споживачів;

• можливість автоматизованого керування запасами продукції на складі;

• виконання принципу («перший прийшов – перший пішов»);

• низький рівень інвестицій і витрат на будівництво;

• низький рівень експлуатаційних видатків, а також витрат на технічне обслуговування.

Показники, що враховуються при організації правильного розміщення продукції на складі:

• габаритні розміри складу (довжина, ширина й висота);

• загальна й корисна площі складу;

• кількість наявного встаткування для зберігання продукції (стелажі, лотки, піддони, контейнери);

• пропускна здатність складу.

Перелік операцій, що входять у процедуру зберігання:

• організація складського простору;

• оформлення складських і фінансових документів;

• розміщення продукції на зберігання;

• створення необхідних умов зберігання й охорони продукції;

• організація обліку продукції;

• рух і переміщення продукції;

• забезпечення можливості використання підйомно-транспортного встаткування.

Способи зберігання продукції:

• штабельна;

• стелажна.

Основні форми зберігання продукції:

• одиничне зберігання;

• лінійне розташування;

• блокове розташування.

При розміщенні продукції на зберігання забезпечується дотримання правил зберігання, що рекомендуються постачальником, кожного виду продукції

Виконання замовлення починається з отборки продукції з місць зберігання. Підставою для отборки може служити відбірний аркуш.

Методи відбіру продукції

- індивідуальний відбір (для одного замовника) – це послідовне комплектування окремого замовлення. При індивідуальної отборке продукція відразу укладається у відповідну тару й по закінченні процедури отборки готова до перевірки й відправлення одержувачеві;

- комплексний відбір (для групи замовників) – укладається у відборі одиниць зберігання одночасно для декількох замовників по одному зведеному відбірному аркуші.

Комплектація провадиться з безлічі різних видів продукції певних асортиментів, що є в наявності, відповідно до замовлення споживача.

Процедура комплектації зводиться до підготовки продукції.

Сюди входять:

1) одержання відбірного аркуша, що містить замовлення покупця;

2) документальне оформлення підготовленого замовлення;

3) контроль над підготовкою замовлення;

4) помаршрутное комплектування партій відправлення;

5) переміщення укомплектованих партій відправлення в зону навантаження;

6) підготовка партії відправлення до відпустки (упакування, окантовка, маркування, переупаковка, укладання на піддони, у контейнери);

7) оформлення відпуску продукції;

8) об'єднання замовлень покупців у партію відправлення оформлення товарно-транспортних накладних;

9) навантаження партій відправлень в автотранспортні засоби, контейнери, залізничні вагони;

10) відправлення по призначенню (доставка) або відвантаження;

11) експедиційні операції по відправленню продукції покупцям (формування маршрутів, навантаження транспортних засобів, централізоване доставка продукції);

12) здача продукції одержувачам (у випадку централізованої доставки).

Процедура відпуску продукції зі складу укладається у виконанні замовлень на продукцію, що зберігається на складі.

Графік завезення – розклад часу отборки й доставки товарів у роздрібні торговельні підприємства. У графіку вказують номер маршруту, дні завезення, найменування торговельного підприємства, його адреса, вид транспорту, годинники доставки.