Розділ 1 оСобливості логістичної діяльності в поліграфічній галузі

1.1. Виробничі технології в поліграфічній компанії

Технологія поліграфії містить 3 основні групи виробничих процесів: формні, друковані (власне поліграфічні) і оздоблювальні. Формні процеси спрямовані на виготовлення друкованої форми - пристосування або пристрою, який формує барвистий шар у відповідності з конфігурацією зображувальних елементів оригіналу. Завдання друкованих процесів - отримання множинних друкованих відбитків, що відтворюють оригінал. Оздоблювальні процеси завершують виготовлення друкованої продукції.

Формні процеси включають набірні процеси (виготовлення текстової друкованої форми) і процеси виготовлення ілюстративний друкованої форми. Текстова форма може бути отримана з типографського шрифту методами ручного набору або ж за допомогою набірних машин, комплектуючих літери і виготовляють форму або її напівфабрикат (у вигляді, наприклад, фотокопії, див фотоскладальні машина). Широке поширення одержали різні методи автоматичного набору. Ручні способи виготовлення ілюстративний друкованої форми в сучасній поліграфії використовуються як методи станкової графіки або для створення оригіналів, згодом відтворених фотомеханічним або іншим шляхом. Серед ручних способів високого друку найбільшою популярністю користуються гравюра на дереві, або ксилографії, ліногравюра; глибокого друку - різцева гравюра на металі, офорт, акватинта; плоского друку - літографія. Ілюстраційні форми виготовляють фотомеханічними методами (автотіпія, фотоцинкографії, фотолітографія, фототипія та ін), а також за допомогою електронних гравірувальних машин. Оригінал, що підлягає фотомеханічними репродукування, фотографують на репродукційному фотографічному апараті (напівтонові оригінали фотографують через растр). Негативний або позитивне зображення в копіювальних рамах копіюють на металеву пластину, на яку попередньо нанесений світлочутливий шар. Потім пластину піддають відповідній обробці і труїть в травильних машинах. При відтворенні багатоколірних оригіналів виготовляють кольороподілених друковані форми за допомогою цветоделітельного фотографування або із застосуванням електронних цветоделітелей - цветокорректоров. При необхідності одночасного друкування тиражу на кількох машинах оригінальну друковану форму копіюють, виготовляючи т. н. вторинну форму. Для виготовлення вторинних форм високого друку широко використовується стереотипи, а також електролітичні методи.

1.2. Аналіз поліграфічного ринку. Проблеми стримуючі розвиток

Станом на кінець 2008 року ємкість українського поліграфічного ринку оцінена у 2,5 млрд. дол., що складає трохи менше 0,5% від світової частки. З них менше половини припадає на витратні матеріали та біля третини на поліграфічне устаткування. За прогнозам експертів ця цифра продовжуватиме зростати, а ринок залишатиметься інвестиційно привабливим у найближчі декілька років, хоча темпи росту падають (індекс росту в 2007 році склав 108%, у 2008 – 102,3%). В основному це пов’язано з загальносвітовим економічним спадом та залежністю поліграфічного ринку від інших галузей промисловості, зокрема, ринкудрукованих видань та рекламної продукції. В період з 2003 по 2008 роки їх частка в загальному об’ємі поліграфічних послуг зменшилася з 52,5 до 43,3%.

Серед технологій виробництва друкованої продукції найбільшим попитом користується офсетний друк (42,5%), яким на листових та рулонних машинах виготовляється понад 70% поліграфічної продукції.

Щоправда останнім часом спостерігається послаблення позицій офсетного друку в області виготовлення упаковки та етикеток з причин конкуренції з боку картонних коробок флексографічного друку (10%), термоусадочних і самоклеючих етикеток (щорічний приріст 5-6% та 12-15% відповідно). В той же час відмітимо, що у різних країнах світу ринок замовлень на цифровий друк вже сформувався, в Україні він продовжує активно зростати і сягнув 30% усіх послуг. За ним ідуть флексографія та ризографія – 15% та 8,5% відповідно.

Помітною тенденцією на ринку поліграфічних послуг є впровадження комбінованих друкарських машин, що поєднують різні технологій, наприклад, офсетного друку і флексографії. Спостерігається також зростання попиту на багатокольорову друковану продукцію. Якщо в 2004 році її доля складаламенше 40%, то сьогодні цей показник збільшився до 45%, а до 2020 року за прогнозами експертів він повинен досягти 70%, причому передбачається, що значну частку ринку (біля 10%) займе продукція з використанням п’яти і більше фарб.

Як і в усьому світі, основну частину української періодики складають газети та журнали – 32% . Констатуємо, що уповільнення рості сегменту рекламної поліграфічноїпродукції в основному пов’язане з наступними тенденціями:

• зменшення кількості рекламних матеріалів, що розповсюджуються у пресі;

• зростання ринку директ-маркетингу та електронних носіїв інформації;

• корпоративна преса, починаючи з 2006 р., почала поступатися місцем корпоративним Інтернет-ресурсам.

Отже, спираючись на вищезазначені цифри, можна зродити висновок, що при рості сумарного обороту підприємств поліграфічної сфери на 34% їх доходність падає (прибуток за даними 2008 року склав 98,6% по відношенню до 2007 року). Цьому є декілька причин.

По-перше, розвиток поліграфічної галузі в Україні стримується високою вартістю типографічного оснащення. Щоб досягти успіхів необхідно зробити ставку на устаткування для високоякісного друку, а ціна сучасних друкарських машин або комплексу фінішного оснащення складає не менше 1 млн. дол. У зв’язку з цим, в Україні усе більше поліграфічних підприємств інвестують у поліграфічне обладнання, бувшого використанні. Основна їх частка ввозиться в Україну десятьма крупними постачальниками. До списку лідерів входять такі фірми, як «ВИП Системы», «Киевполиграфмаш», «Интертехнодрук», «Палитра», Print-Port, «Аверс», «Меттехнобилдинг», Screen та ін. Останнім часом активну роль серед постачальників починають грати представники російських поліграфічних фірм: «Апостроф», «Вариант», «Ям Интернешнл» та «Нисса».

Другим серйозним бар’єром для входу на ринок є дефіцит спеціалістів. Для даної галузі кадри в Україні на сьогодні готують два поліграфічні інститути в Києві (НТУУ «КПІ») і Львові («Львівська політехніка») та декілька коледжів. Тому ринок праці в сфері експлуатації високоякісного поліграфічного оснащення дуже вузький, а вартість кваліфікованих кадрів досить висока.

Відмітимо також низький поріг інвестицій в поліграфічну галузь, які за даними Держкомстату в 2007 році склали лише 0,2% (3 млн. дол.) від загального об’єму інвестицій в економіку країни. Щорічний об’єм типографічного оснащення, що доставляється в Україну, складає третину потреб галузі. Крім цього, початок 2009 р. охарактеризувався погіршенням інвестиційного клімату: за перші 5 місяців року об’єм інвестицій знизився до 0,1% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Приймаючи це до уваги, основним джерелом утримання своїх позицій на ринку, випуску конкурентоздатної, високоякісної продукції та послуг для поліграфічних компаній є використання в своїй роботі передових технологій.

Сучасний розвиток науки і техніки дозволяє постійно удосконалювати поліграфічні технології згідно потреб ринку, формувати сприятливі умови для інтернаціоналізації ринку.