- •2.1. Аналіз технологічності конструкції
- •2.1.1. Аналіз технологічності конструкції по якісним показникам
- •2.1.2. Аналіз технологічності конструкції за кількісними показниками
- •2.2. Визначення програми випуску деталей та типу виробництва
- •2.3. Вибір форми вихідної заготовки та способу її виготовлення
- •2.4. Розрахунок міжопераційних припусків
- •2.5. Розробка технологічного процесу
- •2.5.1. Вибір технологічних баз обробки
- •2.5.2. Розробка технологічного процесу обробки деталі, вибір обладнання та засобів технологічного оснащення
- •2.6. Розрахунок режимів різання
- •2.6.1.1. Операція 030. Перехід 1
- •2.6.1.2. Операція 025. Позиція ііі, перехід 1
- •2.6.1.3 Операція 035. Позиція 1 перехід2
- •2.6.2. Розрахунок режимів різання дослідно – статистичним методом
- •2.7 Технічне нормування технологічного процесу
2.6.1.3 Операція 035. Позиція 1 перехід2
Зміст переходу: Розточити отвір 100 Н8 до97,6Н12 напрохід.
Приймаємо ріжучий інструмент: розточувальний різець з ріжучою частиною з твердого сплаву за ГОСТ 9795 – 84, який встановлений в розточувальну оправку 6300 – 0563 за ГОСТ 21221 – 75.
Позначення різця: 2142 – 0149.
hxb= 20 х 20 мм,L= 80 мм;n= 13 мм.
Матеріал пластини – твердий сплав ВК8, табл. 3, стор. 117, [7].
Геометричні параметри: = 60,1= 10,ф= 3,ф= 5,ф= 4.
Стійкість різця Т = 45 хв., стор. 268, [7].
Глибина різання:
(2.35)
де: h= 4,8 мм (табл.2.6) – припуск на обробку.
= 2,4 мм
Визначимо подачу шпинделя:
S = Sтабл.К1К2(2.36)
де: Sтабл.= 1,0 – 1,2 мм/об., карта 24, стор. 60, [9].
К1– поправочний коефіцієнт, який враховує обробку з ударом.
К1= 0,8.
К2– поправочний коефіцієнт, який враховує параметри шпинделю верстата і розточувальної оправки.
К2= 0,8 карта 24, стор. 60, [9].
Підставимо дані у формулу. Отримаємо:
S= (1,01,2)0,80,8 = 0,640,76 мм/об.
Враховуючи примітку до карти 24 та паспортні дані верстату приймаємо:
S = 0,7 мм/об.
Визначаємо швидкість різання, яка допускається ріжучими властивостями різця за формулою:
(2.37)
де: Сv,x,y,m– коефіцієнт і показники степеня, що характеризують оброблюваний матеріал, матеріал ріжучої частини різця і подачі.
Cv = 243;x = 0,15;y = 0,4;m = 0,2табл. 17, стор. 270, [7].
Кv– загальний коефіцієнт, що враховує оброблюваний матеріал, стан поверхневого шару, матеріал ріжучого інструменту.
Kv = Kmv Knv KиvКр (2.38)
де Kmv = 0,87 (формула 2.18, п. 2.6.1.1)
Knv= 0,8 табл. 6, стор. 263, [7]
Kиv= 0,83 табл. 6, стор. 263, [7]
Кр= 0,9 табл. 17, стор. 270, [7].
Kv = 0,870,80,830,9 = 0,512
Підставимо дані в формулу 2.38:
0,512 = 63,5 м/хв.
Розрахункову частоту обертання шпинделя визначимо за формулою 2.18.
= 207 об/хв.
Коректуємо частоту обертання шпинделя по паспорту верстата:
nд= 200 об/хв.
Визначаємо дійсну швидкість різання за формулою 2.30:
= 61,2 м/хв.
Тангенціальна складова сили різання (Н):
Pz= 10CptxSoyVnKp, (2.39)
де: Cp, х, у,n, – стала і показники ступеня для конкретних умов обробки
Cp= 92; х = 1,0; у = 0,75;n= 0 [7, табл. 22, стор. 274].
Кр– коефіцієнт, що є добутком ряду коефіцієнтів, які характеризують фактичні умови різання.
Кр= КmрКрКрКrр(2.40)
де: Кmр– коефіцієнт, який враховує вплив якості оброблюваного матеріалу на силові залежності
де n– показник ступеня;n= 0,4 табл. 9, стор. 264,[7]
= 1,03
Кр, Кр, Кrр– відповідно коефіцієнти, що враховують вплив геометричних параметрів ріжучої частини інструмента на складові сили різання.
Кр= 0,94; Кр= 1,0; Кrр= 1,0 табл. 23, стор. 275, [7]
Підставляємо дані в формулу (2.41):
Кр= 1,030,9411 = 0,968.
Підставляємо дані в формулу (2.39):
Рz= 10922,410,70,7561,200,968 = 1624 Н.
Вісеву силу для перевірки можливості обробки розраховуємо за формулою 2.40, враховуючи показники:
Ср = 46; х = 1,0; у = 0,4; n= 0; Кмр = 1,03; Кр= 1,11; Кр= 1,0; Кrр= 1,0 табл. 22, 23, стор. 274 – 275, [7]
Рх= 10462,410,70,7561,201,143 = 1085 Н.
Найбільше зусилля подачі шпинделя верстата 15000Н. Обробка можлива.
Потужність різання визначаємо за формулою 2.22.
= 1,62 кВт.
Потужність на шпинделі верстата визначаємо за формулою 2.23.
де: Nдв= 25 кВт – потужність двигуна верстата.
= 0,8 – ККД привода верстата.
Nшп= 250,8 = 20 кВт.
20 >1,62 – умова виконується, обробка можлива.
Визначаємо основний технологічний час за формулою 2.35, де:
L=+ у +, (2.41)
де: – довжина оброблюваної поверхні,= 30 мм.
у = 2 мм; = 1 мм.
L= 30 + 2 + 1= 33 мм.
= 0,23 хв.