- •1. Сутність, предмет та методи економічної діагностики
- •2. Конкурентне середовище підприємства: сутність та методика діагностики
- •3. Сутність та зміст стратегічного протистояння підприємств.
- •4. Карта стратегічних груп як інструмент діагностики стратегічного протистояння підприємств-конкурентів
- •5. Встановлення конкурентного потенціалу підприємства за допомогою swot-аналізу.
- •6. Методи обґрунтування конкурентної стратегії
- •7. Поняття та рівні конкурентоспроможності підприємства
- •8.Методичні засади діагностики конкурентоспроможності підприємства.
- •1. Метод аналізу порівняльних переваг підприємств-конкурентів
- •2. Метод, заснований на теорії ефективної конкуренції
- •3. Інтегральний метод
- •4. Метод самооцінки діяльності
- •9. Діагностика конкурентної позиції підприємства
- •10. Поняття та параметри конкурентоспроможності продукції підприємства
- •11.Методика діагностики конкурентоспроможності продукції підприємства.
- •12. Сутність, необхідність і цілі оцінки вартості підприємства.
- •13. Методичні підходи до оцінки вартості
- •14. Зміст та функції управлінської діагностики
- •15. Методологічні основи функціонально-вартісної діагностики системи управління підприємством
- •16. Поняття, зміст і структура виробничого потенціалу підприємства
- •17. Методичні основи діагностики виробничого потенціалу підприємства
- •18 Ресурси підприємства, як основа забезпечення його господарської діяльності
- •19. Сутність, задачі та етапи фінансової діагностики
- •20. Фінансовий стан: сутність та показники оцінки
- •20.Фінансовий стан:сутність та показники оцінки
- •21 Поняття економічної безпеки підприємства.
- •22. Фактори, що впливають на економічну безпеку підприємства.
- •23. Методика оцінки економічної безпеки(економічної стійкості ) підприємства
- •24. Поняття, структура і зміст економічної культури.
- •25. Вплив економічної культури на продуктивність.
7. Поняття та рівні конкурентоспроможності підприємства
Конкурентоспроможність підприємства - комплексна порівняльна характеристика підприємства, яка відбиває ступінь переваги сукупності оціночних показників діяльності підприємства, що визначають його успіх на певному ринку за певний проміжок часу щодо сукупності показників підприємств-конкурентів.
Найбільш узагальнено конкурентоспроможність підприємства можна визначити як потенційну або реалізовану здатність економічного суб’єкта до ефективного довготривалого функціонування у релевантному зовнішньому середовищі.
Конкурентоспроможність підприємства має кілька особливостей, а саме:
1. Конкурентоспроможність не є іманентною якістю підприємства (тобто його внутрішньою, природною якістю). Вона може бути виявлена й оцінена тільки за наявності конкурентів (реальних або потенційних).
2. Це поняття є відносним, тобто воно має різний рівень стосовно різних конкурентів.
3. Конкурентоспроможність підприємства визначається продуктивністю використання залучених до процесу виробництва ресурсів.
4. Рівень конкурентоспроможності підприємства залежить від рівня конкурентоспроможності його складових (передовсім продукції), а також від загальної конкурентоспроможності галузі та країни.
На сучасному етапі розвитку наукових досліджень конкурентоспроможності підприємства намітився дуалістичний підхід до визначення її рівнів.
Залежно від глобалізації цілей дослідження виділяють такі рівні конкурентоспроможності підприємства:
1) світове лідерство;
2) світовий стандарт;
3) національне лідерство;
4) національний стандарт;
5) галузеве лідерство;
6) галузевий стандарт;
7) пороговий рівень.
Якщо підприємство перебуває нижче за пороговий рівень, то вважається зовсім не конкурентоспроможним.
Згідно з другим поглядом виокремлюють чотири рівні конкурентоспроможності підприємства:
1)Підприємства першого рівня розглядають організацію апарату управління як внутрішньо нейтральний елемент потенціалу, а роль керівника обмежують налагодженням випуску продукції, без огляду на проблеми конкурентоспроможності та задоволення потреб споживачів. Зайвими вважають зміну конструкції чи підвищення технічного рівня продукції, удосконалення структури й функцій відділу збуту та служби маркетингу, оскільки не беруться до уваги зміни ринкової ситуації та потреб споживачів. 2)Підприємства другого рівня конкурентоспроможності намагаються зробити виробничий елемент потенціалу «зовнішньо нейтральним». Це означає, що потенціал підприємства повинен повністю відповідати стандартам, встановленим його основними конкурентами.3)А якщо керівники підприємства розуміють конкурентні переваги на ринку дещо інакше, ніж їхні основні суперники, та намагаються не обмежуватися тими загальними стандартами виробництва, що чинні в галузі, то потенціал підприємства еволюціонує до третього рівня конкурентоспроможності. На таких підприємствах виробнича складова потенціалу зазнає сильного впливу з боку складової управління, що сприяє її розвитку та удосконаленню. 4)Коли успіх у конкурентній боротьбі стає вже не стільки функцією виробництва, скільки функцією управління та починає залежати від якості, ефективності управління, організації виробництва, тоді підприємства досягають четвертого рівня конкурентоспроможності свого потенціалу й опиняються попереду конкурентів протягом тривалого часу.