Готувальня і догляд за інструментами

В процесі виконання робіт з топографічного креслення використо­вують різні креслярські інструменти, які випускаються якпоштучно, так і наборам у футлярах. Невеликий плоский футляр, обклеєний все­редині бархатом, з набором креслярських інструментів, розміщених кожний в своєму гнізді, називається готувальнею. (рис. 33)

Рис. 33. Готувальня

Готовальні залежно від їх призначення поділяються на: Ш - шкільну (3- або 4-предметні), Т - топографічну, УК - універсаль­но-картографічну, УС 1б - готовальню удосконалену спеціальну та ін.

Для користування в експедиційних умовах кращою готовальнею вважають топографічну де є циркуль польо­вий, наконечник-викрутка, кронциркуль, наколка, оди­нарна кривоніжка, подвійна кривокіжка, пенал, рейсфедер.

В стаціонарних умовах для виконання креслярських робіт викори­стовують готовальні УС 16 або УК.

Щоб креслярські інструменти тривалий час знаходились в належ­ному стані, необхідно дотримуватися правил їх зберігання та догляду за ними.

Готовальня має знаходитися в сухому місці, осильки від си­рості футляри розклеюються, а інструменти покриваються іржею. Вкладаючи креслярські інструменти в готовальню, їх слід очистити від туші (фарби), насухо протерти, а перед тривалим зберіганням всі мета­леві частини змастити технічним вазеліном. Не можна зіскрібати засохшу на інструменті туш ножем (бритвою), оскільки подряпини на вну­трішньому боці пера рейсфедера, кривоніжки або кронциркуля спри­чинюють їх непридатність. Засохшу туш слід відмочити у воді та ви­далити м'якою ганчіркою.

В процесі роботи креслярські інструменти тупляться, спрацьову­ються і поступово стають непридатними. У кожному інструменті в першу чергу спрацьовується його робоча частина. В циркулях туп­ляться голки; вони починають ковзати по паперу і дають грубі наколи; у рейсфедера і кривоніжки зточуються кінці стулок і вони не можуть дати тонку рівненьку лінію. Потрібно уважно слідкувати за справністю креслярських інструментів і для того, щоб вони були завжди в робочо­му стані, їх слід час від часу заточувати.

Заточують інструменти на дрібнозернистому точильному бруску середньої або вище середньої твердості. Чим твердіший метал крес­лярського інструменту, тим вищаю має бути твердість точильного бруска. Після заточування кожний інструмент шліфують на сухому дрібнозернистому наждачному папері № 00 або 000.

Підвищити якість креслярського пера можна за допомогою шліфу­вання. Для цього перо вставляють в ручку і положивши його спинкою на наждачний папір під кутом не більше 10°, рухають по дузі еліпса — зліва вниз і вверх праворуч, потім назад. Одночасно з рухом зліва праворуч перо повертають навколо осі ручки проти ходу годин­никової стрілки, при русі назад, навпаки, за ходом її.

Щоб заточити затуплені голки вимірювального циркуля, роблять так: регулюють і закріплюють голки так, щоб вони були однакової до­вжини і кінці їх при стулених ніжках циркуля щільно сходшіпся разом та не пружинили при цьому. Потім, тримаючи циркуль правою рукою за його верхню частину біля шарніра, опускають складені разом голки на брусок. При цьому вісь циркуля розташовують під кутом 30 - 35° до площини бруска і, злегка притискуючи циркуль до бруска вказівним пальцем лівої руки (чим твердіший брусок, тим лег­ший натиск), рівномірно рухають голки, описуючи вісімку; починають з середини, описуючи верхнє коло, при цьому слід поступово поверну­ти циркуль навколо своєї осі на 180° вправо; описуючи нижнє коло, циркуль також поступово повертають на 180° в зворотний бік, тобто вліво; повторивши це декілька разів, голки повертають верхнім боком вниз (на брусок) і повторюють ту ж саму кількість разів.

Залежно від стану голок ці операції слід повторити кілька разів. Після цього перевірити наслідок заточування: чи складені разом голки дають один укол і чи не “прилипають” вони до паперу в процесі від­кладання відрізків.

Якщо голки “прилипають”, це свідчить, що вони надто сильно загострені; їх слід злегка затупити і повторити заточу­вання під тупішим кутом.

Заточування одинарного рейсфедера (рис.34) розпадається на дві окремі операції. В першу чергу потрібно зробити стулки однакової довжини і надати їх кінцям правильної овальної форми. Для цього за допомогою регулювального гвинта зводять (без натиску) кінці стулок, ставлять рейсфедер вертикально пером на брусок гвинтом до себе і, не сильно притискуючи перо до бруска, рухають, одночасно нахиляють стулки поперемінне вправо і вліво.

Рух має відбуватися в площині, перпендикулярній до поверхні бруска. Корисно змінювати положення рейсфедера: гвинтом від себе і гвинтом до себе. При цьому дотримуватися однакової кількості рухів для вказаних положень. Слід враховувати, що чим більші нахили вправо-вліво, тим кінець пера буде гостріший. Нахили в один і в дру­гий бік мають бути рівними між собою, сила натиску однакова й рів­номірна. Якщо цих умов не дотримуватися, то одержимо однобоке перо.

Рис. 34. Заточування рейсфедера та пера

Коли кінець пера рейсфедера набуває правильної овальної форми, можна починати другу операцію - власне заточування рейсфедера. Спочатку заточують одну стулку рейсфедера (головка регулювального гвинта зверху), потім іншу (головка гвинта внизу); кількість рухів має бути однаковою, натиск постійним і рівномірним як в першому, так і в другому положенні.

Заточування роблять так: щільно без натиску зводять кінці стулок рейсфедера і тримають його так, як і циркуль. Заточування проводять рухами пера по дузі півкола — зліва вниз і вверх направо, потім назад; одночасно з рухом зліва направо пальцями правої руки повертають рейсфедер навколо осі проти ходу годинникової стрілки, під час зворотного руху - за ходом,

Величина ку­та, під яким при заточуванні слід розташовувати вісь рейсфедера до площини точильного бруска, залежить і від форми стулок: вони бува­ють випуклі, плоскі й комбіновані (одна стулка випукла, друга плоска). Випуклі стулки розміщують під більшим кутом, плоскі - під меншим. Точити слід самий кінчик стулки і лише з її зовнішнього боку.

Подвійний рейсфедер заточують в тій же послідовності, що й оди­нарний. Спочатку зводять докупи стулки кожного рейсфедера, потім самі рейсфедери і в такому вигляді вирівнюють і надають овальної форми стулкам обох рейсфедерів одночасно. Потім, розвівши з'єднувальним гвинтом рейсфедери, заточують кожний з них окремо, як одинарний. Закінчивши заточування, зводять стулки рейсфедерів і ставлять подвійний рейсфедер на площину. При цьому ручка рейсфедера має бути перпендикулярною даній площині, а осі обох рейсфедерів мають знаходитись в одній площині.

Деякі подвійні рейсфедери мають круто зігнуті пера. Оскільки такі пера за своєю формою близькі до перакронциркуля, при заточуванні такого подвійного рейсфедера слід враховувати і застосовувати вказів­ки, викладені нижче, відносно заточування кронциркуля.

Заточування кронциркуля ускладнене тим, що обидві стулки його пера зігнуті в один бік. Тому точити їх слід кожну під своїм кутом до площини точильного бруска. Перед заточуванням з кронциркуля виймають стержень, відкручуючи попередньо головку верхнього кінця трубки. Слід особливо враховувати, що в процесі роботи кронциркулем вісь його пера розташована під кутом до поверхні крес­лення і, обертаючись, описує зрізаний конус. Надавати овальної форми кінцям стулок слід при такому положенні пера кронциркуля, яке воно займає відносно трубки, знаходячись в робочому положенні, а вісь трубки при цьому має рухатися в площині, перпендикулярній до пове­рхні бруска.

Заточувати стулки можна як при зведених, так і при розведених кінцях. Послідовність і прийоми заточування ті ж що й для рейсфеде­рів.

У зібраного після заточування кронциркуля осі стержня й трубки мають співпадати й лежати в одній площині з віссю пера, а кінці сту­лок - рівномірно дотикатися поверхні паперу.

Заточування кривоніжок одинарної та подвійної виконується так само, як і заточування рейсфедерів відповідного типу. Перед заточу­ванням в кривоніжках закріплюють верхню гайку, щоб під час заточу­вання перо і ручка становили одне ціле.