4. Картографічні шрифти Загальні положення
На топографічних планах і картах різних за змістами, призначенням і масштабами зображення природних і соціально-економічних об'єктів і явищ умовними знаками доповнюється підписами.
За своїм значенням підписи є: власними назвами географічних об'єктів (міст, річок, озер тощо), умовними знаками, власними назвами і умовними знаками, власними назвами і умовними знаками одночасно, пояснювальними словами (озеро, гори – часто в скороченій формі, числові, різні характеристики, при виготовленні географічних карт тощо), пояснювальним текстом.
Підписи на топографічних картах і планах допомагають читати і детально вивчати їхній зміст. Підписи виконуються різними шрифтами. Шрифт - це графічна форма знаків алфавітного письма. Залежно від техніки виконання розрізняють такі види шрифтів:
— рукописний - написаний від руки пером чи іншим інструментом на папері або іншому матеріалі;
— рисований - нанесений пензликом або іншим інструментом на той чи інший предмет або матеріал, цим шрифтом виконують художні підписи;
— гравірований - вирізаний або висічений на твердому матеріалі (камені, металі, дереві тощо); використовується на пам'ятниках, архітектурних спорудах тощо;
— друкарський - з рельєфними буквами і знаками, з яких складають (набирають) тексти для друкування на папері.
Найбільш практичне застосування для відтворення тексту на книжках, журналах, газетах, на картах знайшли друкарські і комп'ютерні шрифти.
Різноманітні шрифти, які застосовуються при накреслюванні планів і карт, об'єднують під загальною назвою картографічні. В 2001 році опублікована книга "Умовні знаки для топографічних планів масштабів 1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500", видана Міністерством екології та природних ресурсів України. Ці умовні знаки є обов'язковими для всіх установ, організацій, підприємств незалежно від їхньої відомої належності. І вважаються такими, що не застосовуються "Умовні знаки для топографічних планів та масштабів 1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500", М: Недра , 1989. В опублікованій у 2001 році книзі наведені зразки усіх шрифтів, що застосовуються на топографічних планах для підписів різного призначення. Вони включають повні алфавіти великих і малих букв, та цифри, а також назву та індекси цих шрифтів і розміри їхніх великих букв у міліметрах. Якщо в підписах біля зразків шрифтів стоять дві цифри, то перша відноситься до планів масштабів 1:500 та 1:1000, друга - до масштабів 1:2 000 та 1:5000.
Підписи на топографічних планах і картах мають велике значення. Вони не лише повідомляють назву об'єкта, але й вказують його характерні особливості. Досягається це тим, що різні об'єкти підписуються різними шрифтами, однотипні ж предмети, наприклад, населені пункти, одним шрифтом, але залежно від значення й величини позначаються буквами різних розмірів. Крім того, будь-який шрифт, зберігаючи властиву йому графічну форму, може бути жирним (елементи букв товсті) або світлим (елементи букв тонкі). Букви в підписах можуть бути розташовані вертикально або похило, підпис може складатися лише з великих букв тощо. За загальним виглядом підпису можна відрізнити місто від селища, встановити, чи судноплавна річна, визначити командну висоту і одержати інші додаткові відомості.
Рис.36 Елементи букв
Для створення топографічних планів і карт передбачено повний базовий комплект таких шрифтів для підписів:
- топографічний напівжирний (Т-132);
- рубаний широкий напівжирний (Р-152);
- рубаний широкий (Р-151);
- рубаний (Р-131);
- академічний курсив (А-431);
-БСАМ курсив малоконтрастний (Бм-431);
- древній курсив (Д-431);
- древній курсив основний (До-431);
- древній курсів напівжирний (Д-432)
В усіх
шрифтах букви й цифри складаються із
сполучень окремих елементів: вертикальних,
горизонтальних, похилих, прямолінійних,
закруглених. Наприклад, букви топографічного
шрифту складаються з налитих елементів
однакової товщини, а букви древнього
курсиву складаються зі змішаних елементів
різної товщини. Налиті елементи називають
основними, а волосні - другорядними
елементами. Товщина основного елемента
(т. о. е.) є цілком визначеною величиною.
Вона взята за одиницю виміру, якою
визначається ширина букви і величина
проміжків між буквами в словах. Більшість
букв кожного шрифту має однакову ширину
(нормальну). Ці букви іноді називають
вузькими.
Середні горизонтальні елементи букв: Б, В, Е, Є, Ж, З, Н, Б, Ю і центр перетину елементів букви X робляться вище середини на половину товщини основного елемента, а у букв Р, Ч - нижче середини букви на ту ж величину, у букви Я - посередині букви і у букви А - на одній чверті висоти букви.
У кожному шрифті розрізняють великі й малі букви. Деякі малі букви за формою відрізняються від великих. За шириною в усіх шрифтах маленькі букви не перевищують полуторної ширини нормальної букви, висота ж букв б, р, у у півтора рази більша висоти нормальних малих букв; їх елементи, які виходять за рядок, дорівнюють половині висоти нормальної букви; мала буква ф по вертикалі вдвічі більша норми, вона виходить і за верхній і за нижній рядки на половину висоти.
Розміром окремої букви чи цифри називають її висоту. Від висоти букви залежить товщина основного елемента. Під розміром підпису розуміють висоту малих букв. Висота великих букв і цифр у підписах робиться в півтора рази більшою висоти малих букв. В тій же пропорції великі букви ширші малих, але товщина основного елемента, розрахована за даним розміром, однакова як для малих, так й для великих букв. При різній товщині елементів великі букви у підписах справляють враження плям. У підписах розміром 5 мм і більше товщину елементів великих букв роблять товстішою елементів малих на
0,1-0,2 мм.