2. Об’єм екстренної медичної допомоги:

2.1. Надати хворому горизонтального положення з припіднятими на 15-20 градусів ногами.

2.2. Забезпечити вільну прохідність верхніх дихальних шляхів – розчепити гудзики верхнього одягу, послабити комірець, розпустити пасок, провітрити приміщення.

2.3.Скропити обличчя холодною водою, поплескати по щоках рукою або змоченим у холодній воді рушником, дати вдихнути парів різкопахучих рідин (нашатирний спирт, ефір, лосьйон).

2.4. Увести під шкіру 1-2 мл кордіаміну або 1-1,5 мл 10% розчину кофеїну-бензоату; через 15-20 хвилин хворому можна дозволити встати.

Ситуаційна задача 2.7.

В палату денного стаціонару амбулаторії сімейної медицини поступила хвора З., 49 років, яка 15 років хворіє на дифузний токсичний зоб. Два дні тому назад стан її погіршився: посилились серцебиття, аритмія, задишка, збільшився набряк гомілок та стіп, ЧСШ – 170 уд/хв., АТ – 160/50 мм.рт.ст. Живіт м'який, нижній край печінки на 7 см виступає з-під краю реберної дуги по l.medioclavicularis dextra.

ЕКГ: фібриляція передсердь з прискореним проведенням на шлуночки – 170 імп/хв.

ЕхоКГ: діаметр лівого шлуночка – 8,3 см, правого – 4,5 см, лівого передсердя – 5,7 см; товщина задньої стінки лівого шлуночка – 0,57 см, міжшлуночкової перетинки – 0,6 см; ФВ – 20%.

Діагноз: Дифузний токсичний зоб, важка форма. Гіпертиреоїдна кардіоміопатія: пароксизм фібриляції передсердь. ХСН IIA, систолічна дисфункція лівого шлуночка, III ФК. Тиреотоксичний криз.

Еталон відповіді.

1. Тактика: надати екстренну медичну допомогу і скерувати хворуо в ендокринологічний стаціонар.

2. Об’єм екстренної медичної допомоги:

2.1. Забезпечити повний фізичний та психічний спокій, прикласти міхур з льодом на стопи.

2.2. Для пригнічення секреції тиреоїдних гормонів і зменшення їх синтезу призначити:

- мерказоліл 120 мг/добу (по 30 мг кожні 6 год всередину);

- внутрішньовенно увести один з йодвмісних препаратів – 10 мл 10% розчину йодиду натрію або 1 мл розчину Люголя на 100 мл 5% розчину глюкози (інфузію вводити повторно кожні 8 годин).

2.3. В якості інгібіторів тиреоїдних гормонів застосовувати ß-адреноблокатори – 5,0 мл 0,1% розчину обзидану внутрішньовенно, а відтак по 20 мг кожні 6 год всередину; в разі неефективності обзидану застосувати аміодарон (кордарон) – по 300 мг внутрішньовенно краплинно (розчинити у 200 мл 5% розчину глюкози).

2.4. Заспокійливі та жарознижувальні засоби: 2 мл 2% розчину седуксену внутрішньом'язево, всередину 1-2 г парацетамолу на добу.

2.5. Дезінтоксикаційна та регідратаційна терапія: 0,9% розчин хлориду натрію, 5% розчин глюкози з інсуліном (до 1,5-2 л).

2.6. Консультація хірурга щодо оперативного лікування зобу та кардіолога щодо трансплантації серця.

Ситуаційна задача 2.8.

Випускниця гімназії Х., 18 років, підчас складання випускного іспиту раптово втратила свідомість. Шкільний лікар, який оглянув хвору, знайшов її блідою, з помірно розширеними зіницями, що добре реагують на світло. Дихання збережене, але поверхневе, 27/хв. Пульс слабого наповнення, тони серця ритмічні, ЧСС – 127 уд/хв. АТ – 80/40 мм.рт.ст.

Діагноз: Зомління.

Еталон відповіді.

1. Тактика: надати екстренну медичну допомогу і рекомендувати звернутися до лікаря амбулаторії сімейної медицини для з’ясування причини невідкладного стану.