2. Об’єм екстренної медичної допомоги:

2.1. Вкласти хворого Б. в горизонтальне положення і припідняти нижні кінцівки на 20⁰С.

2.2. Спробувати відновити скорочення серця енергійним ударом по груднині стиснутим кулаком, тобто виконати прекардіальний удар.

2.3. З метою відновлення кровообігу розпочати закритий масаж серця (з частотою 100 компресій на 1 хвилину); на кожні 30 компресій два видихи того, хто реанімує в рот хворого.

2.4. В разі подальшої фібриляції серця провести електричну дефібриляцію. Останню повторювати тричі, розрядами 360 Дж до встановлення синусового ритму або асистолії. Електричні дефібриляції: чергувати з внутрішньовенним уведенням лідокаїну в дозі 1 мг/кг маси тіла.

2.5. У випадку розвитку асистолії для "запуску" серцевої діяльності в центральну вену почергово вводити:

- атропіну 0,1% розчину – 1 мл;

- адреналіну 0,1% розчину – 1 мл;

- алупенту 0,05% розчину – 1 мл (або ізупрелу 0,02% розчину – 1 мл);

- соди - 3% розчину – 20 мл.

2.8. У разі асистолії разом з лікарем кардіологом-реаніматологом налагодити тимчасову трасвенозну електрокардіостимуляцію.

2.9. Реанімаційні заходи продовжувати не менше 60 хвилин, подбавши про заходи згідно правила 4 «Г» (гіпотермія, гемодилюція, гепаринізація, гіпертензія).

Ситуаційна задача 2.5.

Хворий Л., 47 років, знаходиться на "Д" – обліку у лікаря амбулаторії сімейної медицини з приводу дилатаційної кардіоміопатії. Підчас чергового огляду лікарем в лікарській амбулаторії сімейної медицини раптом почалось серцебиття (>300 уд/хв), він зблід, через секунду став синім, зник пульс на сонних артеріях, АТ перестав визначатись, дихань 3-5 за 1 хвилину. Після вжитих лікарем заходів відновилась серцева діяльність, стабілізувалось дихання.

Діагноз: Раптова кардіальна смерть (фібриляція шлуночків) з відновленням серцевої діяльності.

Еталон відповіді.

1. Тактика: надати екстренну медичну допомогу і при стабілізації гемодинаміки скерувати хворого у палату інтенсивної терапії кардіологічного відділу ЦРЛ.

2. Об‘єм невідкладної допомоги:

2.1. Негайна дефібриляція (енергійний удар кулаком по середній третині груднини – прекардіальний удар).

2.2. Електрична кардіоверсія (дефібриляція) – тричі (за необхідності) розрядом 100Дж, повторно - 200 Дж, а відтак 360 Дж (не більше). Перед кожною повторною дефібриляцією внутрішньовенно струменево вводити лідокаїн в дозі 1 мг/кг маси тіла.

2.3. При відсутності ефекту після трьох поспіль дефібриляцій (при постійному моніторному спостереженні за ЕКГ).

2.5. Катетеризувати підключичну вену і струменево уводити адреналін - по 0,5-1 мг кожні 5 хвилин.

2.4. У разі неефективності зазначених засобів інтубувати трахею, налагодити штучну вентиляцію легень через інтубаційну трубку з допомогою дихального мішка.

2.5 Натрію гідрокарбонату увести через 10 хвилин від початку реанімації в дозі 1 ммоль/кг маси тіла і повторно уводити в дозі 1/2 вказаної дози кожні наступні 10 хвилин

Ситуаційна задача 2.6.

Лікар сільської амбулаторії сімейної медицини призначив обстеження хворому Н., 18 років, якого призвали на дійсну строкову військову службу. Під час забору крові з вени йому стало погано: з'явилось запаморочення, потемніло в очах, з'явився дзвін у вухах, посилилось потовиділення, оніміли кінцівки. Шкіра враз стала блідою, вкрилась рясним холодним потом. Пульс – 55 уд/хв, слабого наповнення. АТ – 70/40 мм.рт.ст. Зіниці широкі, реагують на світло, сухожилкові рефлекси в нормі.

Діагноз: Гостра судинна недостатність (ваго-вагальний колапс).

Еталон відповіді.

1. Тактика: надати екстренну медичну допомогу і скерувати хворого на консультативний прийом до лікаря-терапевта або кардіолога.