Індивідуальні практичні завдання

Завдання 1. Прокоментуйте наступне висловлювання: • «Час лікує всі рани»; • «Воля в нас завжди вільна, та не завжди добра»; • «Нічого так не перешкоджає здоров'ю, як часта зміна ліків».

Завдання 2. Прокоментуйте цитати Г. Галілея: • «Говорити плутано вміє кожен, говорити ясно небагато». • «Вища мудрість - знати самого себе».

Завдання для контролю і самоконтролю

1. Яка основна риса і особливість філософського мислення епохи Відро­дження?

2. Що означає антропоцентризм?

3. Порівняйте гео- і геліоцентричні системи Всесвіту.

4. В чому виявився гуманізм християнський і гуманізм епохи Відродження?

5. В чому відмінність розуміння праці в античній філософії Середньовіччя і епохи Ренесансу?

Рекомендована література

1. Антология мировой философии: В 4-х т. – М., 1969. – Т. 1. – Ч.1. – 575 с.

2. Аристотель. Метафизика // Соч.: В 4 т. – М., 1976. – Т.1.

3. Герасимчук А.А., Тимошенко З.І.: Курс лекцій з філософії: Навчальний посібник. – К., 1999. – С.40-48.

4. Захара І. Лекції з історії філософії. – Львів, 1997. – С.40-80.

5. Історія філософії: Підручник / Ярошовець В.І., Бичко І.В. – К., 2002. – С.126-235.

6. Ларіонова В.К. Історія етичних учень. Посібник. – Івано-Франківськ, 2004. – С.74-95.

7. Петрушенко В.Л. Філософія: Курс лекцій. – Львів, 2001. – С.73-107.

8. Подольська Є.А. Кредитно-модульний курс з філософії. – К., 2007.

9. Подольська Є.А., Парафійник Н.І. Філософія. – Х.: Основа, 1997. – С.67-79.

10. Предмет і проблематика філософії: Навчальний посібник / За ред. М.А.Скринника, З.Є. Скринник. – Львів, 2001. – С.90-131.

11. Причепій Є.М. Філософія: Посібник для студентів. – К., 2001. – С.76-87.

12. Сініцина А.В., Татарин Я.Г. Філософія: науково-практичні орієнтири. – Ів.-Фр., 2010. – C.175-197.

13. Сілаєва Т.О. Курс лекцій. – Тернопіль, 2000. – С.18-25.

14. Сморж Я.О. Філософія: Навчальний посібник. – К., 2004.– С.9-35.

15. Татаркевич В. Історія філософії. – Львів, 1997. – Т.2.

16. Філософія. Навчальний посібник/За ред.. Ю.В.Осічнюка. – К., 2003. – С.67-70.

Тема: «Філософія Нового часу. Німецька класична філософія»

Форма заняття: семінарське .

Мета заняття: довести, що філософія Нового Часу являє собою принципово новий рівень у розвитку європейської філософії: вона розвивається в діалозі з експериментальною наукою досягає нового рівня деталізації власної проблематики, а німецька класична філософія постала як вищий етап у розвитку європейської філософії, з’ясувати чим збагатила німецька класична філософія європейську культуру, без чого неможливо уявити собі сучасну інтелектуальну ситуацію в суспільстві.

Питання для обговорення

1. Філософії Нового Часу і її особливість:

• соціокультурні умови, що призвели до змін у світогляді і переорієнтації проблематики;

• визначальні риси філософії Нового Часу;

• відмінність розуміння цінності знання в епоху Античності, Середньовіччя, Відродження і Нового Часу.

2. Проблема методу пізнання в філософії Ф.Бекона та Р.Декарта:

• емпіризм і шляхи пізнання за Ф.Беконом;

• метод індукції Ф.Бекона;

• процес пізнання та раціональна дедукція за Р.Декартом;

• сутність теорії «вроджених ідей»;

• відмінності в підходах до процесу пізнання між Ф.Беконом і Р.Декартом.

3. Вчення про субстанцію. Сенсуалізм:

• розуміння субстанції Р.Декартом;

• поняття субстанції в філософії Б.Спінози;

• «монадологія» Г.Лейбніца;

• сенсуалізм як напрям у пізнанні;

• Дж.Локк і його погляди на пізнання;

• Дж.Берклі і його позиція радикального сенсуалізму;

• основне кредо емпіризму Д.Юма та його об’єктивно-ідеалістична концепція сенсуалізму.

4. Німецька класична філософія як особливий етап розвитку новоєвро­пейської філософії:

• ідейні джерела німецької філософії;

• особливості німецької класичної філософії.

5. Філософське вчення І. Канта:

• «доктричний» період і теорія «Канта-Лапласа» у філософії І.Канта;

- філософія критичного періоду І.Канта; «коперниканський переворот» І. Канта;

• процес пізнання і значення відчуття, розсудку і розуму у формуванні довершеного знання; «апріорі» та «апостеріорі» і їх роль у процесі пізнання;

• кантівський «категоріальний імператив».

6. Ідеалістичні системи Й.Фіхте та Ф.Шеллінга:

• суб’єктивний ідеалізм Й.Фіхте, поняття «Я» та його прояви;

• натурфілософія Ф.Шеллінга, мистецтво і філософія.

7. Філософська система і метод Г.Гегеля:

• об’єктивний ідеалізм Г.Гегеля;

• основні стадії саморозвитку Абсолютної ідеї за Г.Гегелем;

• діалектика гегелівської системи;

• основні закони діалектичного розвитку Г.Гегеля.

8. Антропологічний матеріалізм філософії Л.Фейєрбаха:

• антропологічний матеріалізм Л.Фейєрбаха; розуміння сутності людини;

• відношення Л.Фейєрбаха до релігії;

• основні ідеї німецької класичної філософії, і їх прогресивність.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ

Завдання 1. Складіть словник понять: механіцизм, субстанція, сенсуалізм, індукція, дедукція, емпіризм, раціоналізм, деїзм, об'єктивний ідеалізм, суб'єктивний ідеалізм, , апостеріорі і апріорі, антиномії, абсолютна ідея, антропологічний матеріалізм.

Завдання 2. Порівняйте думки Ф.Бекона та Р.Декарта та обґрунтуйте їх з позицій гносеології:

«Індукцію ми вважаємо тою формою доведення, яка зважає на дані чуттів, схоплює природу та мчить до практики, майже зливаючись із нею». (Ф.Бекон)

«…Досвідні дані про речі часто бувають помилковими, дедукція ж, або чисте виведення одного із іншого, хоча і може бути залишена поза увагою, якщо вона не очевидна, ніколи не може бути неправильно здійснена розумом, навіть вкрай нерозсудливим…». (Р.Декарт)

Завдання 3. Як розуміти декартівську аксіому: «У всьому належить сумніватися» і висновок: «Я мислю, отже, існую» («Cogito ergo sum»)?

Завдання 4. І.Кант писав: «Дій так, щоб ти завжди ставився до людства і в своїй особі, і в особі будь-кого іншого лишень як до мети, і ніколи б не ставився до нього як до засобу». Як Ви вважаєте, в чому полягає гуманістичний зміст даного висловлювання Канта?

Завдання 5. До якого філософського вчення можуть належати подібні судження? Що вони (кожне зокрема) абсолютизують і що недооцінюють?

а) лише чуттєвий досвід, експерименти можуть бути джерелом достовірного знання;

б) джерелом істинного знання може бути тільки людський розум, інтелект.