Шість стартових цілей

Запропоновані шість цілей спрямовані на те, щоби стимулювати відповідальнішу людську поведінку в повсякденному житті, у політичних справах, у науково-дослідницьких пошуках. Найперше завдання, отже, зводиться не до висунення конкретних рішень для тих чи інших проблем, а до того, щоби заставити людей замислитися і підготуватися, прилучив­шись до інформації. Перш за все, особливої важливості набуває фактор часу: зараз все відбувається за таких стрімких швидкостей, що рішення і дії мають здебільшого терміновий характер. Тому необхідно забезпечити можливість негайного широкого розповсюдження доступною для розуміння мовою найважливіших нових знань і фактів у кожній з висунутих проблем. [...] вказані проблеми й цілі за самою своєю природою будуть підсилювати усвідомлення того, що лише глобальний підхід ... може забезпечити шлях до вирішення проблем, що стоять перед людством... Ці заняття повинні знову прищепити нам смак до філософських роздумів про те, хто ми є і якими воліли б стати - всі ми, що належимо до незвичайного виду живих істот, котрий називається людиною. [...]

Перша ціль: «зовнішні границі»

Зараз вже зрозуміли те, що в результаті безконтрольної людської діяльності жорстоко постраждало колись щедре і біологічне життя планети, частково винищені її кращі ґрунти, а цінні сільськогосподарські землі все більше забудовуються і вкриваються асфальтом і бетоном доріг, що вже повністю використано багато найдоступніших мінеральних багатств, що викликане людиною забруднення можна тепер знайти буквально повсюди, навіть на полюсах і на дні океану, і що тепер наслідки цього відбиваються навіть на кліматі та інших фізичних характеристиках планети. [...] Ціль, котру я висуваю, має бути спрямована не тільки на те, щоб відтворити загальний вигляд проблеми, але й на досягнення деяких найважливіших її складових, з тим, аби людина знала, що вона може і що повинна робити, використовуючи природу в своїх цілях, якщо хоче жити з нею у гармонії. [...]

Друга ціль: «внутрішні границі»

Цілком очевидно, що фізичні та психологічні можливості людини теж мають свої границі. Люди усвідомлюють, що, розширюючи своє панування над світом, людина в прагненні до безпеки, комфорту та влади, обростала цілим арсеналом усяких пристроїв і винаходів, втрачаючи при цьому ті якості, котрі дозволяли їй жити у своєму первозданному незайманому природному середовищі проживання, і що це, можливо, ослабило її фізично, притупивши біологічну активність. Можна з впевненістю сказати, що, чим більш "цивілізованою" стає людина, тим менше вона виявляється здатною протистояти труднощам суворого зовнішнього середовища і тим більше потребує того, щоби захищати свій організм і здоров'я з допомогою всякого роду медикаментів, ліків і великої кількості інших штучних засобів. [...] Незнання цих насущних проблем може бути здатним викликати серйозні, непоправні наслідки для людини як особистості і для суспільства в цілому. [...] Так що основне завдання зводиться до оцінки сукупності здібностей і з’ясування, як удосконалювати і пристосувати їх до того, щоб не піддавати людський організм нестерпним напруженням і стресам. [...]

Третя ціль: «культурна спадщина»

Захист і збереження культурних особливостей народів і націй цілком справедливо названі, зокрема, за останні роки, ключовим моментом людського прогресу і самовираження. Ці положення досить часто служать зручним прикриттям для всякого роду політичних хитрощів та інтриг. Разом з тим люди починають більше побоюватися, що в майбутньому всі культури можуть стати на одинці… Не дивлячись на добрі наміри та пусті слова на захист культурних відмінностей, зроблено в дійсності поки що дуже мало. Істинною основою культурного плюралізму майбутнього може стати тільки наша нинішня культурна спадщина. А оскільки вона зараз стрімко деградує й щезає, необхідні найактивніші та термінові заходи, щоби припинити ці непоправні в майбутньому втрати. [...] Слід негайно вжити найсерйозніших й найактивніших заходів щодо спасіння культурної спадщини людства, котрі повинні охопити всі без винятку галузі людської діяльності, використовувати досягнення всіх наукових дисциплін: археології, епіграфіки, палеографії, філософії, етнології, антропології і перш за все історії, – щоби спільними зусиллями людства захистити його культурну спадщину. [...]

Четверта ціль: «світова спільнота»

Суть проблеми зводиться до того, аби виявити шляхи поступового перетворення нинішньої системи егоцентричних держав, керованих схильними до самоправства урядами, у світову спільноту, в основу котрої лягла б система скоорди­нованих між собою географічних і функціональних центрів прийняття рішення, охоп­люючи всі рівні людської організації – від локального до глобального. [...]

П’ята ціль: «середовище проживання»

Однією з важливих проблем, вже зараз глибоко вражаючою людську уяву, але ще не усвідомленою в усіх її воістину грандіозних масштабах, є проблема роз­міщення на планеті протягом найближчих 40 років населення, удвічі більшого, аніж нинішнє. Бо за цей короткий час доведеться докорінно поліпшити, модер­нізувати і, більш того, подвоїти нинішню інфраструктуру – причому не лише житлові будинки, але й усі допоміжні системи, включаючи промислову, сільськогоспо­дарську, соціальну, культурну і транспортну. [...] Всеохоплюючий, єдиний глобальний план людських поселень, що включає як складові частини відповідні заходи національного і регіонального масштабів, став нагальною потребою нашого часу. Звичайно, план цей повинен бути максимально гнучким. Проте разом з тим він має включати у себе декілька всіма визнаних і обов'язкових для всіх залізних правил про охорону і збереження того, що ще залишилось від екологічного заповідника, включаючи сюди не тільки клімат, космічний простір, атмосферу, океани і полярні райони — хоча все це вже перебуває під загрозою і вимагає розумного використання, - але й великі земельні масиви, котрим потрібно на певний час дати спокій від якого б то не було людського втручання, полишивши їх еволюцію самій природі. [...]

Шоста ціль: «виробнича система»

... безперечно, найголовнішою ключовою ціллю людства є ретельний аналіз існуючого виробничого істеблішменту і виявлення того, які перетворення необхідно в ньому запланувати, аби він виявився бути спроможним найближчим десятиріччям чітко виконувати відведені йому функції.