Контрольні питання.

1. Класифікація грубодисперсних систем. Приклади.

2. Методи добування емульсій та їх властивості.

3. Класифікація аерозолей за агрегатним станом дисперсної фази. Що таке смог?

4. Методи добування суспензій та їх властивості.

5. Класифікація емульгаторів. Привести приклади.

6. Класифікація емульсій.

7. Пасти і порошки як лікарські форми.

8. Який механізм стабілізації емельсій поверхнево-активними речовинами?

9. Типи емульсій.Як їх визначити?

10. Яка будова міцели у розчинах ПАР?

11. Що таке солюбілізація?

12. Що таке піни?

13. Яка причина нестійкості емульсій?

14. Поясніть механізм дії емульгатора при стабілізації емульсій.

15. Для одержання стійкої розведеної емульсії прямого типу змішати 1,0 г бензолу (ρ=0,9 г/см³) змішати з водою, що містить олеат натрію. Розрахуйте який мінімальний об’єм дисперсійного середовища необхідно для одержання розведеної емульсії.

16. Який об’єм толуолу і води необхідно змішати в присутності олеату калію для отримання 200 мл концентрованої емульсії? Який тип одержаної емульсії?

17. Змішати 1мл бензолу і 200 мл води в присутності олеату натрію. Якого типу і яка (розведена, концентрована чи висококонцентрована) емульсія утвориться? Відповідь обгрунтуйте розрахунками.

Самостійна робота на занятті.

Виконати лабораторні роботи:

1. Одержати пряму емульсію.

2. Провести інверсію прямої емульсії в обернену.

3. Вивчити властивості емульсій.

Методика виконання роботи

Робота 1. Одержання емульсії типу м/в (масло-вода).

В пробірку налити 5 мл розчину олеату натрію з w = 1 % і прилити 1 мл бензолу, або толуолу, забарвленого барвником. Вміст пробірки добре струсити (1-2 хв). Краплю одержаної емульсії за допомогою скляної палички нанести на предметне скло і розглянути під мікроскопом. Вказати тип емульсії, зарисувати в зошитах і зберегти емульсію для наступних робіт.

Робота 2. Зміна фази емульсії.

Відлити частину емульсії, одержаної в роботі № 1 в пробірку і прилити до неї 5-6 крапель розчину хлориду кальцію w = 1%. Вміст пробірки добре перемішати і розглянути під мікроскопом. Зарисувати як виглядає емульсія, вказати її тип.

Робота 3. Метод змішування емульсій.

Краплю одержаної емульсії в роботі № 1 помістити на предметне скло і поруч прилити краплю води. Повертати скло, поки краплі не зіллються. Що спостерігається?

Робота 4. Одержання емульсії шляхом заміни розчинника.

Розчинити 0,5 мл рослинної олії в 5 мл ацетону і по краплях при сильному струшуванні влити 10 мл води, забарвленої барвником. Вказати зміни, які відбулись.

Робота 5. Одержання суспензій.

1 таблетку активованого вугілля розтерти в ступці. Прилити 1 мл дистильованої води і ще раз розтерти. Одержану суспензію розглянути під мікроскопом. Спостерігати за різними розмірами частинок і їх рухом.

Зарисувати переміщення частинок суспензії.

Заняття 24

Тема: Високомолекулярні сполуки, їх одержання та властивості.

Актуальність теми: Високомолекулярні сполуки (ВМС) займають важливе місце серед речовин, які відіграють важливу роль в організмі. Це природні ВМС – білки, нуклеїнові кислоти, полісахариди. Широкого застосування набули синтетичні та штучні ВМС, які одержують полімеризацією, поліконденсацією чи хімічною обробкою природних ВМС. Розчини ВМС, містять макромолекули, за розмірами частинок можна віднести до колоїдних (однак ВМС не є міцелами). Знання особливостей розчинів ВМС дозволить розуміти процеси, що протікають в організмі, застосовувати їх в лікувальних цілях.

Навчальні цілі:

Знати: способи одержання, класифікацію, властивості ВМС та їх розчинів.

Вміти: визначати ізоелектричну точку білків, ступінь набухання, визначати стійкість ВМС до електролітів та захисну дію розчинів ВМС.

Самостійна позааудиторна робота студентів.

1. Класифікація ВМС за походженням, методами одержання, відношенню до розчинників.

2. Приклади одержання ВМС методом полімеризації.

3. Приклади одержання ВМС методом поліконденсації.

4. Властивості розчинів ВМС.

5. Фактори стійкості ВМС в розчині.

6. Структура і форма макроиолекул, типи зв’язків між ними.

7. Набухання і розчинення полімерів.

8. Фактори, які впливають на набухання.

9. Обмежене і необмежене набухання. Ступінь набухання.

10. Ізоелектрична точка білків. Набухання і в’язкість в ІЕТ.

11. Синтетичні полімери, які застосовуються в стоматології.