Контрольні питання.

1. Напишіть вираз:

а) константи рівноваги;

б) швидкості прямої і зворотної реакції.

Для реакцій:

СО₂(г) + С(тв) =СО (г) N₂ + O₂ = 2NO

N₂ + 3H₂ = 2NH₃ CO(г) + H₂O(г) = CO₂(г) + H₂

2SО₂(г) + О₂(г) = 2SО₃ (г) 2NO₂ = 2NO +O₂

2NO + Cl₂ =2NOCl 2СО + О₂ = 2СО₂

2Н₂ + О₂ = 2H₂O(г) 2NO + О₂ = 2NO₂

С(тв) + Н₂О (г) = СО + Н₂ 2N₂O + O₂ = 4NO

2. Як зміниться швидкість даної реакції, якщо:

а) концентрацію одного з компонентів збільшити в два рази;

б) тиск системи зменшити в три рази;

в) температуру підвищити з 650 до 720 К (температурний коефіцієнт 2).

Самостійна робота на занятті.

Виконати лабораторні роботи.

1. Визначення залежності швидкості хімічної реакції від концентрації

2. Визначення залежності швидкості хімічної реакції від каталізатора.

Методика виконання роботи

Робота 1. Залежність швидкості реакції від концентрації реагуючих речовин.

В 5 пробірок послідовно налити по 0,5; 1,0; 1,5; 2,0; 2,5 мл 0,1 М розчину тіосульфату натрію. В кожну з перших чотирьох пробірок відповідно долити 2,0; 1,5,; 1,0; 0,5 мл води, а п’ята пробірка залишається без змін. Ці п’ять вихідних розчинів умовно назвемо розчини 1. Окремо в 5 інших пробірок наливають по 2,5 мл 0,1 М розчину сірчаної кислоти. Попарно зливають розчини в 1 і 2. Визначають час до початку помутніння розчину в кожній пробірці. Результати спостережень записують в таблицю.

№ п/п	Об’єм в мл			Концентрація вихідного Na2S2O3	Час помутніння
	H2SO4	H2O	Na2S2O3
1	0,5	2,0	0,5
2	0,5	1,5	1,0
3	0,5	1,0	1,5
4	0,5	0,5	2
5		0	2,5

За результатами досліду розраховують концентрації одержаних вихідних розчинів тіосульфату натрію в кожній з пробірок за формулою. Малюють графік залежності в координатах: концентрації тіосульфату – час помутніння. На основі цього зробити висновок залежності швидкості реакції від концентрації тіосульфату натрію.

Робота 2. Залежність швидкості реакції від наявності каталізатора.

В дві пробірки окремо наливають по 2 мл0,1Мрозчину тіосульфату натрію, в інші дві пробірки – по 2,5мл0,5Мрозчину сірчаної кислоти.В одну із пробірок з тіосульфатом натрію приливають 0,5 мл, 0,05 М розчину сульфату міді (каталізатор), а в другу – 0,5 мл води.

Розчини попарно зливають і спостерігають за часом помутніння в кожній пробірці. Вказати дію каталізатора (прискорює чи сповільнює дану реакцію).

Заняття №15

Тема: Використання явища електропровідності розчинів електролітів.

Актуальність теми: Здатність розчинів електролітів проводити електричний струм широко використовується в біології і медицині для діагностики і в лікувальній справі. Знання закономірностей електропровідності різних електролітів залежить від різних факторів, можливість вимірювати опір розчинів за допомогою доступних вимірювальних приладів робить даний метод необхідним для професійної підготовки лікарів.

Навчальні цілі:

Знати: залежність електропровідності розчинів від природи і різних факторів, взаємозв’язок між різними видами електропровідності, ступенем дисоціації і константою дисоціації.

Вміти: визначити опір розчину, питому і молярну електропровідність, ступінь дисоціації і константу дисоціації через вимірювання опору розчинів електролітів.

Самостійна позааудиторна робота студентів.

1. Електропровідність. Провідники 1-го і 2-го роду.

2. Електропровідність розчинів сильних і слабких електролітів. Фактори, що впливають на електропровідність.

3. Питома і молярна (еквівалентна) електропровідність розчинів.

4. Електропровідність при безмежному розведенні. Гранична електропровідність. Закон Кольрауша.

5. Вимірювання електропровідності за допомогою електродної посудини. Постійна електродної посудини.

6. Розмірність питомої і молярної електропровідності та рухливості йонів.

7. Розрахунок ступеня і константи електролітичної дисоціації через електропровідність.

8. Електропровідність клітин і тканин, їх біомедичне значення.