- •1.Вища освіта в Україні у контексті Болонського процесу. Державний стандарт вищої освіти в Україні
- •2.Організація навчального та виховного процесу у внз та факультеті. Студентське самоврядування
- •2.Організація навчального та виховного процесу у внз та на факультеті. Студентське самоврядування
- •«Викладач з лнту отримав премію від Януковича»
- •4.Професія «менеджер»: зміст, характер та сфера майбутньої професійної діяльності. Галузева специфіка змісту підготовки менеджерів у внз.
- •5.Роль випускаючої кафедри в підготовці фахівців
- •6.Інформаційно – методичне забезпечення навчального процесу внз
- •Планування забезпечення навчального процесу методичною літературою
- •7.Досвід роботи підприємств різних форм власності та організаційно – правових форм господарювання в сучасних умовах
- •8.Роль менеджера у підвищенні соціально – економічної ефективності функціонування сучасних підприємств
- •9.Професійне самовизначення студента
- •1. «Чи здатні ви бути керівником?»
- •2. «Командувати чи підкорятися?»
- •7. Менеджер, його роль і місце в організації – електронний ресурс
9.Професійне самовизначення студента
Оцінювання особистості менеджера із загальнолюдських позицій ґрунтується на тому, що це повинна бути розумна і культурна людина, професіонал своєї справи. Насамперед він повинен піклуватися не про свій прибуток (як це рекомендують деякі сучасні видання), а про те, як допомогти клієнтові готелю, як його культурно обслужити, тому що саме на цьому готель і заробляє. Таким чином, вихідним моментом в розгляді вимог до функцій менеджера готелю є розуміння ним того, що саме приносить прибуток готелю. Менеджер здійснює управлінську діяльність і вирішує управлінські завдання. Будучи членом трудового колективу, він досягає результатів праці за допомогою впливу на інших членів колективу (виконавців). Ефективність роботи менеджера залежить багато в чому від того, чи готові підлеглі менеджеру працівники активно співробітничати з ним. Якщо так, то це значно підвищить згуртованість команди. Не всі менеджери відіграють однакову роль, що пов'язано насамперед з рівнем управління, їхніми завданнями і функціями. Виконуючи свої обов’язки, менеджер виступає у певній соціальній ролі, характер якої змінюється з розвитком суспільства. У період, коли виконавці були в більшості своїй сірою безликою масою, мали низький рівень освіти й універсальні навички, весь час перебуваючи під страхом звільнення і в той же час у постійній готовності до бунту через нестерпні умови праці та життя, керівник мав бути безжалісним диктатором, який управляє персоналом за допомогою примусу. З підвищенням культурного рівня працівників, усвідомленням ними себе як особистостей роль диктатора перестала відповідати реальним потребам практики управління. В цих умовах виникла нова роль — батька родини, який не тільки віддає розпорядження, карає чи винагороджує, а й створює сприятливий морально-психологічний клімат, вирішує міжособистісні конфлікти, підтримує своїх підлеглих. Сучасні технологічні і соціальні процеси надзвичайно ускладнились, а знання і кваліфікація виконавців, їх незалежність настільки зросли, що диктаторські замашки і патерналізм практично виключені, неприпустимі, нині домінує ділове співробітництво і консультування. Менеджер стає організатором самостійної роботи підлеглих, об’єднаних у команди.
Досить цікавою є еволюція вимог до керівників. Так, Ф. Тейлор, один із фундаторів науки управління, найважливішими рисами вважав розум, освіту, спеціальні і технічні знання, фізичну спритність чи силу, такт, енергію, рішучість, чесність, розсудливість і здоровий глузд, міцне здоров’я.
А. Файоль так визначає вимоги до керівника: «Перша вимога, якій повинен задовольняти керівник великого підприємства, — бути хорошим адміністратором, тобто бути здатним передбачувати, організовувати, узгоджувати і контролювати. Друга умова полягає в тому, щоб він був компетентним у спеціальній технічній функції, властивій даному підприємству».
Інші якості і знання, які бажано мати всім керівникам:
1) здоров’я і фізична сила;
2) інтелігентність і розумова сила;
3) моральні якості: розсудливість, наполеглива енергія, сміливість, почуття відповідальності, обов’язку і піклування про загальний інтерес;
4) високий рівень загальної культури;
5) загальне уявлення про всі найбільш суттєві функції фірми.
Самоменеджмент — це послідовне та цілеспрямоване використання випробуваних методів роботи в повсякденній практиці для того, щоб оптимально йефективновикористовуватисвійчас. Головна мета самоменеджменту полягає в тому, щоб максимально використовувати особисті можливості, усвідомлено управляти ходом свого життя (самовизначатися) й переборювати зовнішні обставини як на роботі, так і в особистому житті. Кожній людині взагалі, й особливо тій, котра готує себе до роботи менеджера, насамперед необхідно вміти перетворити ситуацію, для якої типова невпорядкованість дій, зумовлена зовнішніми обставинами, у ситуацію цілеспрямованих і здійсненних завдань. Навіть тоді, коли на вас з усіх боків звалюються різні завдання і робота вас поглинає, ви зумієте завдяки послідовному плануванню часу й використанню методів наукової організації праці краще здійснювати свою діяльність, щодня виділяючи резерв часу для справді керівних функцій. На жаль, багато менеджерів занадто орієнтовані на процес діяльності, а не на його результати. При такому підході вони вважають за краще правильно робити справи замість того, щоб робити правильні справи; вирішувати проблеми замість того, щоб створювати творчі альтернативи; зберігати засоби замість того, щоб оптимізувати використання їх; виконувати обов'язок замість того, щоб домагатися результатів; зменшувати витрати замість того, щоб підвищувати прибуток.
Вдосконалення є шляхом формування себе як особистості,розвитку своїх здібностей, набуття знань і вмінь. Як відзначав Л. М. Толстой, прагнення до самовдосконалення вже тому властиве людині, що вона ніколи, якщо правдивий, не може бути задоволений собою. Спонукають до самовдосконалення три обставини: а) наявність у людини потреби до самоповазі і у схваленні іншими. б) неузгодженість в образах свого «Я ідеальне» і «Я реальне»;в) виникають на цій основі самооцінки і самоставлення. Відсутність одного з цих компонентів не приведе до формування мотивації самовдосконалення. Так, навіть якщо я себе буду оцінювати себе не дуже високо, прагнення до самовдосконалення може і не бути, якщо в мене нерозвинена потреба в самоповагу або мені байдуже думка про мене інших людей.
Розрізняють моральне, інтелектуальне і фізичне самовдосконалення. Моральне самовдосконалення пов'язано з самовихованням, інтелектуальне - з самоосвітою, фізичне – з саморозвитком. Вибір спрямованості самовдосконалення пов'язаний як з схильностями людини, так і з конкретними життєвими ситуаціями.
Самооцінку студента в значній мірі визначають успішність процесу його адаптації як на етапі прийняття ним соціальної ролі студента (І-ІІ курси), так і на етапі прийняття професійної ролі (IV-V курси). Важливим моментом щодо професійної адаптації особистості студента, яка починає відбуватися саме на III курсі, є професійне самовизначення студента. Провідною характеристикою на цьому етапі навчання стає домінантність, яка описує прагнення особистості до само актуалізації та критичне відношення до себе як суб'єкту обраного фаху.
Розділ 10
Тести