2. Динамічна геологія та геоморфологія

2.1. Поняття про геологічні процеси та їх роль у рельєфоутворенні. Ендогенні процеси

2.1.1. Поняття про геологічні процеси. Ендогенні процеси

Одна з основних властивостей географічної оболонки – динаміка. Всі природні тіла знаходяться не в статичному стані, а в динамічному, весь час закономірно й цілеспрямовано розвиваючись. В надрах планети і на її поверхні постійно відбуваються процеси, що пов’язані з утворенням, розпадом та метаморфізацією мінералів, гірських порід, утворенням та зміною структурних елементів земної кори, появою та руйнуванням різноманітних форм рельєфу. Ці та інші процеси носять назву геологічних. Рельєф, посідаючи контактне місце у географічній оболонці (на стику твердої оболонки із рідким і газовим середовищами), утворюється безперервною взаємодією й боротьбою двох основних сил природної динаміки Землі – ендогенних та екзогенних геологічних процесів. Ендогенні процеси – це фізичні і хімічні процеси й перетворення, що відбуваються у надрах Землі, в першу чергу в земній корі і верхній мантії. Джерелом енергії цих процесів є внутрішнє тепло Землі, що утворюється внаслідок радіоактивного розпаду, гравітаційних переміщень, хімічних перетворень і т.д. Загальне спрямування ендогенних процесів – створення нерівностей на земній поверхні. Ендогенні процеси, за образним виразом І.М. Коротуна, створюють “кістяк рельєфу”. Серед ендогенних процесів найважливіші – магматичні й тектонічні.

2.1.2. Магматичні процеси і відповідні їм форми рельєфу

Магматизм проявляється в рельєфі в основному через створення інтрузивних (не виходять на денну поверхню) та ефузивних (вивержених) гірських порід, які мають більшу стійкість до руйнування зовнішніми агентами, ніж навколишні осадові породи. Поряд з тим, створені виверженими породами, магматичні тіла, часто безпосередньо впливають на рельєф, утворюючи особливі форми й типи поверхні.

Серед інтрузивних тіл одними з найпоширеніших є батоліти. Батоліти найчастіше виходять на поверхню в центральних частинах антиклінальних піднять, зруйнованих екзогенними процесами й утворюють великі додатні форми рельєфу (розміром у довжину до сотень км, а ширину – до десятків кілометрів), ускладнені більш дрібними формами.

Ще більш яскраво проявляється геоморфологічна роль лаколітів. Вони зустрічаються поодиноко або в групах і чітко простежуються в сучасному рельєфі у вигляді куполів (“короваїв”). Їх осадова покрівля зруйнована і на поверхню виходить більш стійке до процесів денудації інтрузивне ядро. Лаколіти ще називають недорозвиненими вулканами минулого.

Від інтрузивних тіл часто відходять різноманітні жили (січні, міжпластові), виходи яких на поверхню зумовлюють утворення стійких до процесів руйнування мікроформ рельєфу (наприклад, дайки) або уступів своєрідних трапових формації, що являють собою відпрепаровані екзогенними процесами пластові інтрузії.

Геоморфологічні особливості ефузивного (вулканічного) рельєфу насамперед зумовлюються характером вихідного отвору магматичного каналу на поверхню (кратера вулкану). У зв’язку з цим виділяють виверження площинні, лінійні та центральні.

Площинні та лінійні (тріщинні) виверження особливо були поширені у минулі геологічні епохи, коли земні кора відзначалась значно меншою стійкістю. У сучасному рельєфі з ними пов’язані обширні лавові плато.

В наш час найбільш поширеним є вулканізм центрального типу, при якому лава, що подається через магматичний канал, розтікається по кратеру в усі боки, поступово створюючи додатні форму рельєфу – вулканічний конус. В залежності від характеру виверження й форми конусів розрізняють наступні морфологічні типи вулканів:

1. маар – найпростіший тип вулкану, що утворюється внаслідок прояву лише вибухової сили, без нагромадження продуктів виверження, у рельєфі являють собою лійкоподібні або циліндричні від’ємні форми рельєфу діаметром до 3,5 км при глибині до 400 м; часто у них утворюються озера;

2. лавові вулкани – екструзивні куполи, складені майже виключно лавовими потоками, і щитові вулкани, складені базальтовими лавами;

3. Стратовулкани, що складені перешаруванням лавового і пірокластичного матеріалу та утворюються, як правило, в результаті на одного, а кількох вивержень.

4. своєрідні форми рельєфу утворюють так звані грязьові вулкани, через кратери яких постійно чи періодично вивергаються на земну поверхню грязьові маси, горючі гази, тверді уламки, в рельєфі вони виражені у вигляді конічних горбів чи похилих підвищень висотою до 60 м, зустрічаються і на Україні (Керченський п-ів).

На сучасному етапі головними районами локалізації вулканічної діяльності є Тихоокеанський та Середземноморсько-Центальноамериканський вулканічні пояси, а також розломні зони серединноокеанічних хребтів.