§ 6. Хвороби шкіри

Розрізняють зовнішні й внутрішні причини незаразних хвороб шкі- ри. До зовнішніх причин належать фізичні й хімічні фактори. Фізичні фактори — це високі і низькі температури, що викликають опіки та об- мороження різного ступеня, а також тривала дія ультрафіолетового, рентгенівського опромінення і радіоактивних речовин, що викликають еритему, дерматит і некроз шкіри. Хімічні фактори — це кислоти, луги, деякі лікарські речовини (препарати брому, йоду та ін.), які при довго- тривалій дії на шкіру також викликають подразнення і порушення її структури.

До внутрішніх причин відносять ті фактори, які викликають хворо- би шкіри внаслідок порушення обміну речовин. Так, при нестачі віта- мінів (нікотинової кислоти) у собак і свиней розвивається пелагра; по- рушення функції ендокринної системи призводить до появи у тварин мікседеми і склеродермії; захворювання головного та спинного мозку супроводжуються трофічними виразками шкіри та пролежнями; ауто- інтоксикація (при лужних і кислих катарах) проявляється свербежем, алопеціями та дерматитами. Гречка, просо, конюшина, люцерна та ін- ші рослини в період цвітіння і плодоносіння під дією сонячних проме- нів у період жаркої та вологої погоди набувають фотодинамічних влас- тивостей. При поїданні цих рослин у тварин виникають набряки, болю- чість та свербіж шкіри.

Екзема (eczema) — запалення верхніх шарів шкіри, яке супроводжу- ється підвищенням місцевої температури, набряком і свербежем. За- хворювання трапляється у коней, великої рогатої худоби, свиней і особ- ливо часто у собак.

Етіологія. Основними внутрішніми причинами є порушення обміну речовин, в першу чергу фосфорно-кальцієвого і вітамінного, а також порушення діяльності нервової системи, залоз внутрішньої секреції та інтоксикації. Сприяють виникненню захворювання тривала дія дощу на шкіру тварин, погане утримання їх, невміла обробка шкіри лікарсь- кими засобами (скипидаром, формаліном, лізолом тощо).

Патогенез і патолого-анатомічні зміни. При екземі відбувається розширення кровоносних і лімфатичних судин шкіри з наступним на- бряком сосочкового шару. Внаслідок накопичення серозного секрету клітини мальпігієвого шару роз’єднуються, а рогового — починають підніматися, утворюючи пухирці, наповнені світлим серозним вмістом. Якщо виникає інфікування ушкоджених ділянок шкіри, то підсилений лейкоцитоз призводить до утворення пустул і ерозій. З ерозій виділя- ється рідина, яка засихає, утворюючи кірки жовто-червоного кольору. При цьому свербіж змінюється на біль. При загоюванні ерозій відпадає кірка, припиняє виділятися секрет, шкіра починає лущитися і після зникнення лусок набуває нормального вигляду.

Симптоми. У тварин екзема (екзематозний процес) проявляється в таких формах і стадіях: еритематозна — коли на шкірі з’являються ін- фільтровані, набряклі ділянки різного розміру, які сильно сверблять; папульозна — при запаленні шкіри виникає інфільтрація сосочків

245

шкіри з утворенням твердих вузликів, які називаються папулами; ве- зикулярна — під епідермісом накопичується прозорий ексудат з утво- ренням пухирців розміром з горошину; пустульозна — вміст пухирців стає гнійним, а після розкриття везикул і пустул утворюються кірки; себорейна — коли відбувається масивне злущення клітин епідермісу, шкіра поступово набуває нормального кольору і вигляду.

Гостра екзема проходить без всяких симптомів. Проте інколи собаки втрачають апетит, з’являється сонливість, запор, пропасниця або ж відмічається різка збудливість.

Хронічна екзема перебігає локально і дуже рідко поширюється на всю поверхню шкіри. Шкіра в уражених ділянках потовщується, скле- ротується, волосся випадає, з’являються глибокі тріщини, кірочки роз- кладаються і від тварин чується неприємний запах, що нагадує запах гнилої соломи.

У великої рогатої худоби спостерігається себорейна форма екземи, яка з’являється весною і має сезонний характер. Крім того, у корів і би- ків буває екзема міжкопитної щілини і хвоста. Ушкоджені ділянки злущуються, покриваються жирними і товстими кірками, під якими шкіра сильно змочена та інтенсивно забарвлена в червоний колір.

У овець з’являються мокрі пухирцеві висипи. Шкіра червоніє, на- брякає, тріскається, мокне і покривається кірками, вовна випадає, по- являється свербіж. Тварини худнуть. Екзему у овець називають «дощо- вою гниллю».

Екзема у свиней («сажа поросят») перебігає з симптомами везикуля- рних ушкоджень. Пухирці лопаються, на ушкоджених ділянках утво- рюються кірки, які темніють.

Себорейна екзема у коней перебігає без свербежу в лусочковій і рід- ко у везикулярній формі.

Перебіг екземи гострий і хронічний.

Діагноз ставлять за анамнезом і симптомами. Екзему слід диферен- ціювати від дерматиту, лишаю, сверблячки, корости, парші.

Терапія. Тваринам призначають дієтичну годівлю, усувають причи- ни захворювання. Застосовують ультрафіолетове опромінення в тера- певтичних дозах. При еритематозній, папульозній та везикулярній фо- рмах екземи уражені ділянки обробляють тальком, дерматолом, ксеро- формом, вісмутом, піоктаніном, мазями (дігтярною, гідрокортизоновою, нафталановою, цинковою, тетрацикліновою, сульфаніламідною). Якщо є кірочки, то їх спочатку змазують вазеліном і видаляють, а потім роб- лять примочки з 3 %-го розчину борної кислоти, 3 %-го буровського роз- чину чи 1 – 2 %-го розвину таніну, іхтіолу, квасців, етакридину лактату (1 : 1000). Внутрішньовенно вводять 10 %-й розчин натрію броміду з 10 %-м розчином кальцію хлориду в дозі 100 мл кожного один раз на день. Застосовують новокаїнову терапію (внутрішньовенно 0,25 %-й розчин новокаїну). Показані дріжджовані корми, вітаміни, мінеральна підгоді- вля, аутогемотерапія.

Профілактика повинна бути спрямована на забезпечення тварин повноцінною і різноманітною годівлею, яка відповідає особливостям

246

обміну речовин і рівню продуктивності; дотримання гігієни утримання тварин.

Кропивниця (urticaria) — захворювання шкіри, яке проявляється висипом сильно сверблячих папул або пухирців різного розміру. Хворо- ба спостерігається у коней, великої рогатої худоби, свиней і рідше у собак.

Етіологія. Кропивниця виникає рефлекторно при згодовуванні не- доброякісних кормів, при інтоксикації, зумовленій деякими інфекцій- ними хворобами, при дії деяких медикаментів (скипидар, карболова кислота), при укусах комах.

Патогенез. Деякі автори вважають, що кропивниця виникає внаслі- док реакції в організмі антиген — антитіло і є хворобою алергічної при- роди. Інші вважають це захворювання як наслідок аутоінтоксикації.

Симптоми. В ділянці голови, шиї, грудної стінки, живота, крупа ра- птово з’являються папули або пухирці плоскої чи напівкулястої форми. На практиці розрізняють кропивницю з обмеженими плоскими пухир- цями розміром від зерна сочевиці до чорносливу; кільцеподібну — з вираженими пухирцями із западанням у центрі; кропивницю, при якій кільця, зливаючись між собою, утворюють різні фігури; пухирцеву (бу- льозну) — коли на поверхні пухирців виникають міхурці, наповнені серозною рідиною.

У великої рогатої худоби кропивниця перебігає з набряком повік, губ, вух, шкіри голови, вим’я, соромітних губ без утворення пухирців і папул. Хвороба супроводжується сльозо- і слинотечею, утрудненим ди- ханням, кашлем, гіпотонією передшлунків.

Уконей пухирці виникають в ділянці ребер, крупа, шиї. На поверхні пухирців виділяється серозний ексудат, при підсиханні якого утворю- ються кірочки. Температура тіла підвищена.

Усвиней папули з’являються в ділянці спини та боків. Вони спочат-

ку червоного кольору, потім в центрі бліднуть, а їх периферична части- на залишається червоною або фіолетовою. Інколи вони покриваються кірочками.

Уовець кропив’яний висип у вигляді пухирців локалізується на че- ревній стінці з внутрішньої поверхні стегна.

Усобак висип з’являється в ділянці голови, губ, повік, вух. Ушко-

джені ділянки сверблять, волосся на них випадає. З’являється набряк повік, слизової оболонки носа, гортані.

Перебіг кропивниці буває гострий, хронічний і рецидивний. Діагноз ставлять з урахуванням анамнезу та симптомів. Слід дифе-

ренціювати від сироваточної хвороби.

Терапія. Призначають бромисті препарати, внутрішньовенно 10 %-й розчин кальцію хлориду, 20 %-й розчин тіосульфату натрію, підшкір- но — кальцію глюконат. Уражені ділянки обтирають 1 %-м розчином оцту і 2 %-м спиртом. Застосовують симптоматичну терапію.

Профілактика спрямована на усунення етіологічних факторів, які викликають захворювання та дотримання гігієни утримання тварин.

Сироваточна хвороба (morbus seri) — підвищена реактивність орга- нізму в стані сенсибілізації на введення чужорідного білка. Хвороба

247

спостерігається у всіх видів тварин і перебігає у вигляді анафілактич- ної реакції.

Етіологія. Хвороба виникає внаслідок введення чужорідного білка і антигенів, якими частіше всього є гіперімунні і нормальні сироватки крові, кров, сироватка і плазма жеребих кобил, тканинні препарати, бактеріальні токсини, вакцини та ін. Білки, які можуть викликати сен- сибілізацію, надходять в організм парентерально, через травний канал, плаценту.

Патогенез і патолого-анатомічні зміни. Автори нервово-реф-

лекторної теорії вважають, що анафілактичний шок розвивається вна- слідок імпульсів, які надходять із кровоносних судин, під дією яких в корі мозку і підкіркових центрах виникають спочатку збудження, а по- тім гальмування. Збудження вегетативної нервової системи призводить до звільнення ацетилхоліну і симпатину, які впливають на тканини організму. Автори клітинної теорії обстоюють, що антиген, введений в

організм в довільній дозі, вступає у взаємодію з антитілом, внаслідок чого в тканинах активуються ферменти, які розщеплюють білки. В ре- зультаті розщеплення білків вивільняються гістамін, брадикінін, аце- тилхолін та інші речовини, під впливом яких відбувається скорочення м’язів судин, кишок і бронхів.

При патолого-анатомічному дослідженні виявляють крововиливи в підшкірній клітковині, на слизових і під серозними оболонками, в ске- летних м’язах, лімфатичних вузлах, серцевому м’язі, нирках, селезінці. Печінка наповнена кров’ю. Вміст шлунка і кишок з домішками крові. Їх слизові оболонки гіперемовані. Легені набряклі.

Симптоми. У великої рогатої худоби спочатку відмічають неспокій, а

інколи пригнічення. В ділянці введення антигену виникає розлитий і болючий набряк. На шкірі в ділянці шиї, промежини та вим’я з’являється кропивний висип у вигляді пухирців і папул. Розвивається набряк повік, губ та шкіри голови. Голова стає подібною до голови бе- гемота. Шкіра набрякає також у ділянці ануса, соромітних губ, проме- жини та вим’я. Розвивається набряк гортані, який супроводжується характерним симптомокомплексом інспіраторної задишки. При набря- ку легень з’являється кашель, часте дихання, хрипи, носове витікан- ня — спочатку серозне, серозно-слизове, а потім піняве. Пульс приско- рений, малий, слабкий. Відмічають атонію передшлунків, тимпанію рубця, часту дефекацію і сечовипускання.

Усвиней хвороба проявляється неспокоєм, набряком кон’юнктиви, слизових оболонок піхви та прямої кишки, свербежем. Шкіра покрива- ється висипом у вигляді червоних плям. З’являється піняве витікання з рота, блювання. Дефекація і сечовипускання часті. Інколи виникають епілептичні припадки.

Уовець спочатку спостерігають короткочасний неспокій, а потім пригнічення, свербіж, тремтіння всього тіла, хиткість ходи, сльозотечу, задишку, піняве витікання з носа, кашель, слинотечу, скрегіт зубами, часті дефекацію і сечовипускання, хрипи в легенях.

248