Література:

Артикуца Н.В. Мова права та юридична термінологія. – К., 2010.

Ботвіна Н. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови: Наук. Посіб. – К.: Артек, 2010.

Копиленко О.Л., Мурашин Г.О. Лінгвістичні проблеми у законотворчому процесі // Право і лінгвістика. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Ч. 2. – Сімферополь-Ялта, 2008.

Кочерган М.П. Загальне мовознавство. – К., 1999.

Красницька А.В. Юридичні документи: техніка складання, оформлення та редагування. - К.: Парламентське видавництво, 2006.

Токарська А.С. Ділове мовлення юристів у схемах і текстах: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2010.

Українська мова в юриспруденції: стан, проблеми, перспективи: Тези доп. Міжвузівської наук.-практ. конф. – Київ, КНУВС, 2006, 2007, 2008, 2009; Київ, НАВС, 2010.

Український орфографічний словник. Видання третє, перероб. і доп./ Укладачі: Пещак М.М., Русанівський В.М., Чумак В.В. та ін. – К.: Довіра, 2010.

Український правопис. – К.: Наукова думка, 2009.

Тема 3. Українська юридична термінологія та її функціонування в праві України

Семінарське заняття – 2 години

Практичне заняття – 2 години

1. Лексика української мови.

2. Поняття терміна, його ознаки. Групи термінологічної лексики.

3. Генетична природа української юридичної термінології

4. Типи класифікацій юридичних термінів

5. Лексико-семантична та функціонально-стилістична характеристика юридичних термінів.

6. Лексична варіантність в юридичній термінології.

7. Функціонування юридичної термінології в праві України.

Теми рефератів

1. Лексична варіантність в юридичній термінології.

2. Запозичення у складі українського термінологічного фонду.

3. Юридична термінологія цивільного та цивільно-процесуального права.

4. Юридична термінологія кримінального та кримінально-процесуального права.

5. Поняття терміна, його ознаки. Групи термінологічної лексики.

6. Лексикологія та фразеологія як складові частині сучасної української мови.

7. Лексика української мови за походженням та вживанням.

8. Активна та пасивну лексику української мови

Методичні рекомендації

Вивчення першого питання передбачає розгляд основних питань, які належать до сфери лексикології, а саме: 1) лексика української мови за походженням; 2) активна і пасивна лексика української мови; 3) терміносистема української мови, вимоги до вживання термінів; 4) сфера використання термінів і професіоналізмів, відмінності між ними; 5) значення слова, багатозначність слова; 6) синоніми і пароніми в текстах офіційно-ділового стилю, вимоги до вживання. Студенти з`ясовують, що лексика української мови за походженням буває власне українською та запозиченою, за сферою вживання – загальновживаною та обмеженого вживання (діалектизми, професіоналізми, жаргонізми, арготизми, екзотизми), за емоційним забарвленням – стилістично нейтральною, емоційно-забарвленою, за активністю вживання – лексика активного та пасивного запасу. Необхідно звернути увагу на явища багатозначності (акт, стаття, організація, апарат), омонімії (топити, мати), паронімії (суперечка – суперечність), синонімії (державна мова – офіційна мова, нерухомість – нерухоме майно). Також студенти з`ясовують, що в словниковому складі української мови існують два шари лексики: активний і пасивний. Вони згадують, які слова належать до активного, а які до пасивного складу, а також те, що слова пасивного словника утворюють дві групи – застарілі та нові слова; застарілі слова, в свою чергу, поділяються на два види: історизми та архаїзми.

Вивчаючи друге питання, студенти з`ясовують, що термін – це слово або словосполучення, що виражає спеціальне поняття будь-якої сфери науки, виробництва, техніки, мистецтва, суспільно-політичного життя. Основними ознаками терміна є співвіднесеність з поняттям, однозначність, відсутність експресивного й емоційного забарвлення, незалежність від контексту. Слід звернути увагу, що розрізняють такі групи термінів: а) загальнозрозумілі (або загальнонаукові), тобто такі, що поширені в усіх галузях науки (напр., аргумент, класифікація, суб'єкт); б) вузь­ко­спеціальні (або галузеві), тобто ті, що використовуються тільки спеціалістами у певній сфері (напр., екзотизми, полісемія – терміни мовознавства; юриспруденція, обвинувачений – юридичні терміни; резекція, пункція, кома – медичні терміни, психоаналіз, психогенез, психогенний, харизма, духовність індивіда – психологічні терміни і т. д.). Нерідко один і той же термін входить до різних термінологічних систем (напр., реакція (філософія, хімія, політика), суб'єкт (право, філософія, логіка).

Вивчення треього запитання передбачає розгляд таких проблем: генезис й еволюція юридичних термінів; їх зв’язок із походженням та розвитком суспільства, держави, права; найдавніші терміни права; власне українські юридичні терміни; грецькі та латинські терміни в мові права; полонізми, германізми, росіянізми в термінології українського права; взаємодія національних та інтернаціональних елементів у процесі становлення і формування української юридичної термінології.

Студенти при підготовці до четвертого запитання звертають увагу на існування різних типів класифікацій юридичних термінів залежно від поглядів учених: 1) за вертикальним принципом; 2) за горизонтальним принципом; 3) за вживанням; 4) за генетичною ознакою; 5) кодифіковані – некодифіковані; 6) за ступенем конкретності; 7) за точністю значення.

При вивченні п’ятого запитання увага студентів звертається на лексико-семантичні (лексична сполучуваність термінів права, однозначні/багатозначні терміни права, синонімія/паронімія/омонімія/антонімія термінів права) та функціонально-стилістичні (юридичні терміни у складі кліше й усталених формул, у текстах різних стилів і жанрів) особливості юридичних термінів. Обов`язковим є знання вимог, що висуваються до вживання багатозначних слів, синонімів, паронімів, антонімів, омонімів у текстах правової сфери.

При підготовці до шостого запитання увага студентів звертається на синонімію, паронімію, омонімію термінів, що функціонують у правотворчості та правозастосуванні. Аналізуючи питання, бажано звернути увагу на проблеми синонімії в адміністративному, господарському, кримінальному, кримінально-процесуальному, трудовому, цивільному праві України. Окрему увагу слід приділити недолікам лінгвістично-правового характеру в сучасному законодавстві: вживання полісемії, паронімії, синонімії термінів.

При підготовці до сьомого запитання відпрацьовується загальна характеристика юридичної термінології Кодексу про адміністративні правопорушення, Кодексу законів про працю, Кримінального, Кримінально-процесуального, Цивільного, Господарського, Сімейного кодексів України. Аналізуючи питання, бажано звернути увагу на нові терміни в кодексах України; уживання і тлумачення оціночних понять у кодексах України; варіативність юридичної термінології; проблеми синонімії в адміністративному, господарському, кримінальному, кримінально-процесуальному, трудовому, цивільному праві України. Окрему увагу слід приділити недолікам лінгвістично-правового характеру в сучасному законодавстві: вживання архаїзмів, жаргонізмів, метонімії, метафор, калькування.

З лексикою української мови пов`язана фразеологія, адже слова в мові вживаються не ізольовано, а в реченні, утворюючи іноді стійкі словосполучення, що сприймаються як єдине ціле, тобто як певний мовний зворот. Сукупність таких стійких словосполучень називають фразеологією. Означаючи певні предметні поняття, дії, якості, стани тощо, фразеологічні звороти збагачують наше уявлення про навколишню дійсність, відчутно поповнюють словниковий склад мови (не братися за холодну воду – нічого не робити, гіркий хліб – нелегке життя, опинитися між двох вогнів – потрапити у скрутне становище, коли небезпека загрожує з усіх боків).