Передмова

Екологія міських систем — нова ланка в екологічній науці. Об'єктом її вивчення є міські біогеоценози, зокрема їх екотопи (ґрунти і клімат), тобто абіотичні компоненти екосистеми, та біоценози (угруповання рослин, тварин і мікроорганізмів) — біотичні компоненти, пов’язані між собою потоком речовини та енергій.

Окремо в екології міських систем розглядається популяція людей, яка хоч і є явищем соціальним, з точки зору популяційної екології являє собою поліценотичну популяцію, тобто таку, що протягом свого життя переміщується з одного біоценозу в інший, з однієї екологічної ніші в іншу (житло, місце праці, транспорт, рекреація, транзитні переходи тощо). У міру урбанізації та зростання відчуження природного довкілля міська людина (“гомо урбанус”) включає все нові і нові адаптивні (фізіологічні, психологічні, соціальні) механізми, які, напевно, не є без­межними.

Екологія міських систем розглядає урбанізацію як об'єктивний історичний процес підвищення ролі міст у розвитку цивілізації з одночасною трансформацією природного довкілля, а точніше, довкілля існування людини — творця такого феномена, яким є місто. Тому значна увага надається дослідженням генезису міського ландшафту і його біогеоценотичного покриву.

Отже, екологія міських систем — це наука про взаємозв'язки і взаємодію в часі і просторі двох систем — міської (в складі підсистем — соціальної, технічної, енергетичної, інформаційної, керівної, адміністративної та ін.) і природної, а також про ноосферне управління урбоекосистемою. В свою чергу, урбоекосистема — це природно-територіальний комплекс (геокомплекс) зі всією його ієрархічною структурою — від ландшафту до фації, який знаходиться під безпосереднім впливом (минулим, сучасним, майбутнім) міста. Вивченням природної підсистеми, тобто біогеоценотичного шару міста, і покликана займатися екологія міських систем.

Екологія міських систем вже сьогодні володіє інструментальними і біологічними методами індикації міського середовища, які дають можливість виявити дію урбогенних пошкоджуючих факторів і встановити рівень життєвості популяції людей.

Здоров'я міської екосистеми є сумою здоров’я всіх її компонентів — рослин, тварин і мікроорганізмів, серед яких осібно стоїть людина. Тому екологія міських систем має пильно стежити за урбогенними змінами довкілля, особливо його забрудненням — хімічним, фізичним, біологічним та радіаційним.

Старі і нові міста повинні бути зручними для праці і відпочинку городян. Тому сьогодні, як ніколи раніше, стоїть завдання оптимізації міського середовища, для вирішення якої необхідні абсолютно нові підходи. Сьогодні вчені і практики не тільки виявляють незадовільний стан оточуючого середовища, але й, прогнозуючи їх на майбутнє, вивчають складний компонент процесів, що мають перебіг в міських агломераціях, розробляють складні прогресивні технології і прийоми містобудування, створюють автоматичні системи моніторингу природним середовищем, використовуючи все це в проектах і планах як реконструкції існуючих, так і майбутніх міст.

Під час підготовки навчального посібника використано матеріали підручників, посібників, виданих за редакцією М. Клименка (2001), М. Клименка, Ю. Пилипенка, О. Мороза (2010), Ф. Столберга (2000), В. Кучерявого (1999, 2003), В. Кіцно, С.Поліщука, І. Гудкова (2008), Б. Солухи, Г. Фукса (2003) та інших.