1. Порушення толерантності до глюкози.

2. Цукровий діабет вперше виявлений, 2 тип (інсулінонезалежний), легкий ступінь важкості в стані компенсації.

3. Цукровий діабет 2 тип (інсулінонезалежний), середнього ступеню важкості у стані декомпенсації.

4. Цукровий діабет вперше виявлений, 2 тип (інсулінонезалежний), легкого ступеню важкості у стані декомпенсації.

5. Цукровий діабет вперше виявлений, 1 тип (інсулінозалежний), середнього ступеню важкості у стані декомпенсації.

98. Хворий Б., 16 років, зі скаргами на стійку глюкозурію. Глюкозурія вперше зафіксована в 6-річному віці й тримається в межах 0,5—1—1,5 %. Глюкозурія не пов'язана з характером харчування. Кетонурії не було ніколи. Глікемія 3,6—4,5 ммоль/л. Попередній діагноз?

1. Цукровий діабет тип 1.

2. Цукровий діабет тип 2 у молодих.

3. Нирковий діабет.

4. Транзиторна глюкозурія.

5. Ювенільна глюкозурія.

99. На консультацію направлений хворий Б., 26 років з діагнозом «Цукровий діабет вперше виявлений». При обстеженні глюкоза крові протягом дня: 8 год.— 3,6; 11 год. - 3,8; 14 год. - 4,0; 17 год.—4,2; 21 год.— 3,6 ммоль/л. Добовий діурез 3,6 л, глюкозурія 3 %, протеінурія 1,36 г/л. Який найвірогідніший діагноз в даному випадку?

1. Цукровий діабет тип 1.

2. Цукровий діабет тип 2 молодих.

3. Ювенільний цукровий діабет.

4. Нирковий діабет.

5. Тубулопатія.

100. Хворий С., 32 років, направлений на консультацію в зв'язку зі стійким невиліковним парадонтозом. Дані попередніх обстежень: глікемія натще серце 6,0 ммоль/л, через 2 години після їжі 10,2 ммоль/л. Глюкоза у вранішній сечі відсутня. Які зі вказаних обстежень найдоцільніше провести хворому для оцінки стану вуглеводного обміну?

1. Тричі підряд визначити глікемію натще серце.

2. Визначити глюкозу в добовій порції сечі.

3. Визначити глікемію 4 рази на день за харчового навантаження.

4. Провести ТТГ.

5. Визначити концентрацію фруктозаміну.

101. Жінка 54 років, менопауза. Тривалий час турбує свербіння піхви. Лікується у гінеколога в зв'язку з кандидозом вульви. Глюкозурія відсутня. Глікемія натще серце тричі: 4,5; 5,1; 5,4 ммоль/л. Які зі вказаних обстежень можуть свідчити, що спричинює страждання хворої?

1. Обстежити у мікологічній лабораторії для визначення серотипу кандид.

2. Визначити чутливість кандид до медикаментів.

3. Провести ТТГ.

4. Визначити добову глюкозурію.

5. Визначити концентрацію фруктозаміну.

102. До ендокринолога звернулась жінка в зв'язку з невиношуванням вагітності. З анамнезу вияснено, що перша вагітність закінчилась загибеллю плоду в утробі в 38 тижнів, дві після цього закінчились ранніми спонтанними абортами. Кожен раз під. час вагітності спостерігається глюкозурія. При огляді огрядна. Яке зі вказаних обстежень варто провести першочергово?

1. Визначити тип дисліпопротеінемії.

2. Медико-генетичне консультування.

3. Провести базальну термометрію.

4. Визначити толерантність до глюкози.

5. Визначити рівень ІРІ.

103. У хворого 52 років вчетверте протягом року загострюється хронічний панкреатит. Глікемія 10,1 ммоль/л, НвАІс — 9%, глікозурія 3,5 %, кетонурія 4 од. Який зі вказаних діагнозів повинен бути поставленим хворому?

1. 1 тип ЦД.

2. 2 тип ЦД.

3. Інший тип діабету, зумовлений захворюванням підшлункової залози.

4. Панкреатогенний діабет.

5. Панкреатичний діабет.

104. На консультацію ендокринолога самостійно звернувся чоловік 63 років зі скаргами на свербіння шкіри, котре найбільше мучить хворого в нічний час. Свербіння турбує 6 місяців. Консультувався у дерматологів. Діагностована сенільний свербіж й призначена бовтушка з оксидом цинку та ментолом. Вона приносить полегшення на 20—30 хвилин після змазування шкіри. За рекомендацією сусідки приймав бутамід 0,25 тричі в день. Свербіж зникав. Але зараз бутамід вже закінчився. При огляді значна сухість шкіри, ескоріації на ній. Печінка ущільнена, збільшена, нижній край її на 4 см від краю ребра. Про який попередній діагноз можна думати в даному випадку?

1. Хронічний гепатит.

2. Рак печінки.

3. Рак головки підшлункової залози.

4. Атиповий дерматит.

5. Цукровий діабет інсулінонезалежний тип, діабетичний гепатоз.

105. Аліса 7,5 років захворіла діабетом після пневмонії. Діабет компенсується введенням інсуліну актрапід 4 ОД вранці, 6 ОД в обід, 2 ОД перед вечерею. Через 3 тижні лікування в дитини почались гіпоглікемії. Доза інсуліну зменшена до 2 ОД перед обідом, потім інсулін не вводився зовсім. Зберігається нормо-глікемія, аглюкозурія. З чим пов'язаний стан пацієнтки?

1. Діабету не було зовсім.

2. Діабет виник внаслідок діабетогенної дії медикаментів, котрими лікували пневмонію.

3. Розлади вуглеводного обміну є патогенетичною ланкою в перебігу пневмонії.

4. Спонтанною ремісією діабету.

5. Відновленням функції легень, внаслідок чого поліпшується окислення глюкози крові.

106. Жінка 84 років, в котрої двічі через 1 годину після їжі зафіксовано глікемію 10,1 ммоль/л та 9,8 ммоль/л. Огрядна. Суттєвих для діабету скарг нема. Діагноз?

1. Здорова.

2. Цукровий діабет 2 типу.

3. 2 тип ЦД з ожирінням.

4. Порушена толерантність до глюкози.

5. Діабет відсутній.

107. У хворого на ревматоїдний поліартрит, з приводу якого він постійно приймає різну протизапальну терапію, діагностовано цукровий діабет легкої форми (глікемія – 7,2 ммоль/л натще ). Причиною гіперглікемії може бути:

A. Прийом саліцилатів

B. Прийом глюкокортикоїдів

C. Прийом препаратів золота

D. Порушення дієтичного режиму і вживання продуктів збагачених на легкозасвоювані вуглеводи

E. Застосування фізичного навантаження та фізіопроцедур

108. У хворого 37 років раптово після психотравми з’явилася сухість в роті, часте сечовиділення, втрата маси тіла. Глікемія 8,2 ммоль/л,, в сечі 2% цукру. У розвитку захворювання провідну роль має:

A. Збільшення секреції глюкагону

B. Збільшення секреції соматостатину

C. Гіперфункція наднирників

D. Зниження проникливості базальної мембрани клубочків для глюкози

E. Зменшення кількості бета-клітин підшлункової залози

109. Хворому зі стійким дерматомікозом обстежено цукор крові й виявлено такі результати: натще — 5,55 ммоль/л та 6,68 ммоль/л, протягом дня — 7,85; 9,11; 11,13 ммоль/л. Ваше заключення?

1. Цукровий діабет.

2. Цукрового діабету немає.

3. Порушена толерантність до глюкози.

4. Толерантність до глюкози не змінена.

5. Потребує додаткових обстежень.

110. До лікаря звернувся хворий 44 років зі скаргами на незвичайний запах сечі — гнилих яблук. З анамнезу вияснено, що захворів 2 тижні тому під час відрядження до Індії. Турбує спрага, випиває за день 20 літрів води, схуд на 16 кг. При огляді: язик сухий, біля кореня коричневатий, хейлоз, нижній край печінки на рівні пупка, ущільнений, живіт здутий. Призначте найбільш доцільні обстеження для оцінки стану хворого.

1. Активність АсТ, АлТ.

2. Визначення австралійського антигену.

3. Активність гамаглутамілтрансферази.

4. Глікемія.

5. Концентрація фруктозаміна.

111. Хвора з синдромом Піквіка поступає до стаціонару. В анамнезі епізодична глюкозурія, глікемія натще серце 6,8 ммоль/л. Яке зі вказаних обстежень найточніше вкаже на стан вуглеводного обміну на день обстеження?

1. Рівень ІРІ.

2. Рівень С-пептиду.

3. Концентрація НвАІс.

4. ТТГ.

5. Добова глюкозурія.

112. На консультацію ендокринолога звернулась студентка консерваторії, котра з метою схудіння приймала гіпотиазид по 100—150 мг на добу. Останні 2 тижні препарату не приймає. Але продовжується масивна поліурія, нічна полакіурія значне схудіння, турбує спрага. Яку пораду Ви дасте хворій для поліпшення свого стану? З метою нормалізації мінерального обміну.

1. Приймати щоденно порошок калію хлориду по 0,2 г вранці;

2. Приймати 1 % розчин калію хлориду по 2 ст. ложки тричі після їжі;

3. Приймати таблетки аспаркаму по 1 тричі на день;

4. Їсти курагу — по 100 г на добу;

5. З'їдати щоденно по 3 волоських горіхи.

113. Визначення глікозильованого гемоглобіну використовується для:

1. Щоденного контролю стану цукрового діабету.

2. Орієнтовної дози інсулінотерапії при вперше виявленому діабеті.

3. Корекції дози інсулінопрепаратів за кетозу.

4. Корекції дози пероральних гіпоглікемізатів.

5. Оцінки стану компенсації діабету за тривалий період.

114. Який зі вказаних продуктів глікозилювання найточніше відображає характер глікемії, що був 10 днів тому?

1. Нв А_Іс.

2. Нв А_Іа.

3. Нв А_Ів.

4. Фруктозамін.

5. Сумарні продукти глікозилювання гемоглобіну.

115. У чоловіка 48 років з ожирінням та гіпертонією перед від'їздом на санаторно-курортне лікування визначили глюкозу в крові 8,2 ммоль/л, в сечі 1,5 % цукру, сліди ацетону. Про який тип діабету може йти мова?

1. Цукровий діабет тип 1.

2. Цукровий діабет тип 2.

3. Вторинний діабет, зумовлений ожирінням.

4. Медикаментозно - індукований діабет.

5. Вторинний діабет, зумовлений артеріальною гіпертензією.

116. Визначення С-пептиду дозволяє:

1. Встановити тип діабету.

2. Оцінити функціональний стан бета-клітин підшлункової залози.

3. Внести корекцію в інсулінотерапію.

4. Внести корекцію в прийом пероральних гіпоглікемізатів.

5. Діагностувати причину лабільності діабету.

117. Які з перечисленних препаратів можуть спричинити порушення толерантності до глюкози?

1. Ацетилсаліцилова кислота.

2. Аскорбінова кислота.

3. Нікотинамід.

4. Діхлотиазид.

5. Клопідогрель.

118. Вкажіть ендокринні захворювання, за котрих можливий вторинний цукровий діабет:

1. Гіпотиреоз.

2. Феохромоцитома.

3. Автоімунний тироїдит.

4. Інсулінома.

5. Адрено-генітальний синдром.

119. Жінка 73 років, мозковий інсульт, правосторонній геміпараліч, ковтає. Глікемія 7,3 ммоль/л, полоскою «Глюкотест» глюкози в сечі не виявлено. Через 5 днів від початку захворювання позитивна реакція на ацетон при обстеженні за допомогою «кетотесту». Діагноз?

1. 1 тип ЦД.

2. 2 тип ЦД.

3. Діабетична кетонурія.

4. Транзиторна гіперглікемія за мозкового інсульту.

5. Стресова кетонурія.

120. Хлопець 16 років, в котрого спостерігали глікемію 4,48 та 6,68 ммоль/л натще. Ваші дії?

1. Безсумнівно цукровий діабет, призначити лікування інсуліном.

2. Діабет сумнівний, повторити дослідження двічі натще.

3. Запропонувати 2 тижні утримуватись від простих цукрів, а потім знову повторити обстеження глюкози натще.

4. Для стимуляції альфа-клітин призначити манініл 2,5 мг щоранку.

5. Нічого не робити, повторити обстеження через рік.

121. При яких показниках глюкозотолерантного теста слід діагностувати цукровий діабет:

A. Натще від 3,3 до 5,5 ммоль/л.

B. Натще від 5,5 до 6,1 ммоль/л.

C. Натще більш як 6,1 ммоль/л, через 2 години після ТТГ більше як 7,8 ммоль/л.

D. Через 2 години після ТТГ більше як 11,1 ммоль/л.

E. Натще серце більш як 6,1 ммоль/л, через 2 години після ТТГ більше як 11,1 ммоль/л.

122. Хворий М., 32 років, шофер машини швидкої допомоги впродовж місяця схуд на 18 кг, значна поліурія (до 20 л на добу) відповідна полідипсія. Глікемія натще серце 18,4 ммоль/л, глікозурія 4,5%, кетонові тіла не визначаються. Про який тип діабету можна думати в даному випадку?

1. 1 тип ЦД.

2. 2 тип ЦД.

3. Ліпоатрофічний діабет.

4. Вторинний діабет, зумовлений постійними стресами.

5. Панкреатичний діабет.

123. Визначення ІРІ використовується для:

1. Діагностики 1 типу ЦД.

2. Діагностики 2 типу ЦД.

3. Корекції дози препаратів інсуліну.

4. Визначення дози інсуліну при вперше 10іагностовано му 1 типі ЦД.

5. Оцінки функціонального стану бета-клітин підшлункової залози.

124. Оцініть результати тесту толерантності до глюкози: натще серце 7,0 ммоль/л, через 1 год. — 13,2 ммоль/л, через 2 год. — 11,0 ммоль/л.

Нормальний тест.

1. Явний цукровий діабет.

2. Потрібне повторне обстеження.

3. Порушена толерантність до глюкози.

4. Необхідно провести глюкозо-преднізолоновий тест.

125. У хлопчика 5 років після щеплення від кіру температура тіла до 37,8 °С, велика спрага, полідипсія, поліурія. Зростає млявість. Через 6 годин від початку захворювання шумне дихання, сонливість. Ваш попередній діагноз?

1. Післявакцинальний гіпертермічний синдром.

2. Типова післявакцинальна реакція.

3. Післявакцинальна алергія.

4. Цукровий діабет.

5. Психогенна полідипсія.

126. На консультацію направлений хворий Б., 26 років з діагнозом «Цукровий діабет вперше виявлений». При обстеженні глюкоза крові протягом дня: 8 год.— 3,6; 11 год. - 3,8; 14 год. - 4,0; 17 год.—4,2; 21 год.— 3,6 ммоль/л. Добовий діурез 3,6 л, глюкозурія 3 %, протеінурія 1,36 г/л. Який найвірогідніший діагноз в даному випадку?

1. Цукровий діабет тип 1.

2. Цукровий діабет тип 2 молодих.

3. Ювенільний цукровий діабет.

4. Нирковий діабет.

5. Тубулопатія.

127. Визначення С-пептиду дозволяє:

1. Встановити тип діабету.

2. Оцінити функціональний стан бета-клітин підшлункової залози.

3. Внести корекцію в інсулінотерапію.

4. Внести корекцію в прийом пероральних гіпоглікемізатів.

5. Діагностувати причину лабільності діабету.

128. При яких показниках глюкозотолерантного теста слід діагностувати цукровий діабет:

A. Натще від 3,3 до 5,5 ммоль/л.

B. Натще від 5,5 до 6,1 ммоль/л.

C. Натще більш як 6,1 ммоль/л, через 2 години після ТТГ більше як 7,8 ммоль/л.

D. Через 2 години після ТТГ більше як 11,1 ммоль/л.

E. Натще серце більш як 6,1 ммоль/л, через 2 години після ТТГ більше як 11,1 ммоль/л.

129. У хворого з інфарктом міокарду глікемія 8,2 ммоль/л. Від початку захворювання пройшло 2 тижні. Яке з обстежень найбільш доцільно призначити хворому для оцінки стану вуглеводного обміну?

1. Тест толерантності до глюкози.

2. Визначення глікемії натще З дні підряд.

3. Визначення добової глюкозурії.

4. Визначити концентрацію фруктозаміну.

5. Визначити рівень глікозильованого гемоглобіну.

130. Виникненню та прогресуванню цукрового діабету можуть сприяти:

A.Антибіотики.

B. Адреноміметики.

C. Петлеві діуретики.

D. Бета-адреноблокатори.

E. Препарати гормонів щитоподібної залози.

131. З приводу астматичного статусу при хронічному бронхіті хвора 43 років приймала преднізолон за схемою. Після виписки додому з’явилася спрага, підсилився апетит, стало частим сечовиділення. Діагностована гіперглікемія – 8,2 ммоль/л. Як оцінити клінічну картину ?

A. Нирковий діабет

B. Функціональне порушення вуглеводного обміну

C. Цукровий діабет 1 типу.

D. Цукровий діабет 2 типу

E. Цукровий діабет обумовлений прийомом глюкокортикоїдів

132. У хворого 18 років після перенесеного грипу вперше виявлено цукровий діабет. Глікемія натще—15 ммоль/л, глюкозурія — 55 г/л. Яке лікування слід призначити?

1. Дієтотерапія, як самостійний метод лікування.

2. Цукрознижуючі сульфамідні препарати.

3. Бігуаніди.

4. Інсулінотерапія.

5. Пероральні цукрознижуючі препарати та рослинні гіпоглікемізати

133. Призначення інсуліну є обов’язковим в наступних випадках, крім:

1. ЦД 2 типу, середнього ступеня важкості.

2. Хірургічне втручання у пацієнтів з ЦД 2 типу.

3. Під час вагітності у хворих з ЦД 2типу.

4. Лактація на фоні ЦД 2 типу.

5. Кетоацидоз при ЦД 2 типу.

134. Хворому, який має ріст 160 см та масу тіла 50 кг вперше поставлений діагноз: цукровий діабет 1 тип (інсулінозалежний). Глікемія натще— 14,5 ммоль/л, глюкозурія — 60 г/л. Ацетону в сечі немає. Яку орієнтовну добову дозу інсуліну слід призначити?

1. ЗО ОД.

2. 50 ОД.

3. 60 ОД.

4. 25 ОД.

5. <40 ОД.

135. Для інсулінів короткої дії правильно все, окрім:

1. Початок дії через 15-30 хв.

2. Призначаються при виведенні з гіпоглікемічної коми

3. Використовують для лікування кетоацидозу

4. Призначають при операціях, родах

5. Це інсуліни актрапід, хумудар Р, моносуінсулін

136. Початкову добову дозу інсуліну можна розрахувати:

Визначивши рівень глікозильованого гемоглобіну

1. 1 ОД на 0,5 г глюкози сечі

2. 0,5 ОД на 1 кг ваги хворого

3. за результатами ГТТ

4. 4 ОД на 1 ммоль глюкози у крові

137. Хвора 50 років готується до операції у зв'язку з калькульозним холециститом. 5 років хворіє на ЦД, лікується манінілом (3 таблетки на добу). Глікемія натще серце - 5,5 ммоль/л, глюкозурія відсутня. Яке лікування слід призначити?

1. Продовжити лікування манінілом.

2. Призначити бігуаніди.

3. Призначити інсулінотерапію.

4. Застосувати дієту як монотерапію.

5. Призначити рослинні гіпоглікемізати.

138. У хворої на 1 тип (інсулінозалежний) цукровий діабет важкого ступеню в стані субкомпенсації. Вагітність 36 тижнів. Готується до кесаревого розтину. Лікується інсуліном - 32 ОД інсуліну тривалої дії вранці та 16 ОД перед вечерею. Який режим інсулінотерапії слід їй призначити?

1. Лікування інсуліном короткої дії 4—5 раз на добу.

2. Комбінація інсуліну, який вводиться перед сніданком та 3 ін'єкції інсуліну короткої дії.

3. Комбінація інсуліну добової та короткої дії вранці.

4. Комбінація інсуліну короткої та тривалої дії перед сніданком та перед вечерею.

5. Комбінація 3-х ін'єкцій інсуліну короткої дії та інсуліну тривалої дії, який вводиться перед вечерею.

139. У хворого, який знаходиться в стаціонарі глікемічний профіль: о 8 год.— 9 ммоль/л; 11 год.— 12 ммоль/л; 14 год.— 11 ммоль/л; 17 год.— 8 ммоль/л; 20 год.— 4 ммоль/л. Отримує інсулін короткої дії перед сніданком — 10 ОД, перед обідом — 16 ОД, перед вечерею — 10 ОД та о 22 год.— 60 ОД. Яке лікування слід призначити?

1. Збільшити ранкову дозу інсуліну на 2—4 ОД.

2. Зменшиш ранкову дозу інсуліну на 2—4 ОД.

3. Збільшити дозу інсуліну перед обідом на 2—4 ОД.

4. Не змінювати дозу препаратів інсуліну.

5. Збільшити дозу інсуліну перед вечерею на 2—4 ОД.

140. Хворий на цукровий діабет 1 типу скаржиться на підвищення апетиту, збільшення маси тіла за останні 3 місяці на 6 кг. Отримує 80 ОД інсуліну на добу. Глікемія натще серце - 13 ммоль/л, глюкозурія 35 г/л. При обстеженні: ріст 160 см, маса тіла 70 кг Шкіра волога. В легенях без видимих патологічних змін. Тони серця приглушені. Пульс 84 за| хвилину, ритмічний. Живіт неболючий. Печінка на 2 см нижче реберної дуги. Пульсація на судинах нижніх кінцівок збережена. Щитовидна залоза І ступеня, збільшена дифузно. Яке лікування слід призначити?

1. Збільшити добову дозу інсуліну.

2. Зменшити добову дозу інсуліну.

3. Не змінювати дозу препаратів інсуліну.

4. Комбінувати вказану дозу інсуліну з пероральними цукрознижуючими сульфамідними препаратами.

5. Комбінувати вказану дозу інсуліну з субкалорійною дієтою.

141. У хворої на цукровий діабет, яка отримує інсулін у дозі 8 ОД інсуліну актрапід і 24 ОД інсуліну семіленте вранці та 16 ОД семіленте перед вечерею, в останні дні з'явилась підвищена пітливість та відчуття голоду о першій годині ночі. Яку корекцію інсуліну слід провести?

1. Збільшити дозу інсуліну вранці.

2. Зменшити дозу інсуліну вранці.

3. Збільшити дозу інсуліну увечері.

4. Зменшити дозу інсуліну увечері.

5. Збільшити калорійність їжі увечері.

142. Хворий, який отримує 20 ОД інсуліну середньої тривалості дії зранку та 12 ОД цього ж інсуліну увечері, скаржиться на сухість у роті, спрагу на протязі дня. Глікемія натще серце - 8 ммоль/л, глюкозурія — 36 г/л. Хворий дотримується дієти. Яке лікування слід призначити?

1. Збільшити дозу інсуліну вранці.

2. Зменшити дозу інсуліну вранці.

3. Збільшити дозу інсуліну увечері.

4. Зменшити дозу інсуліну ввечері.

5. Комбінувати інсулін з цукрознижуючими таблетками.

143. Хворий на цукровий діабет отримує інсулін монотард перед сніданком 28 ОД та перед вечерею 24 ОД. Глікемічний профіль 6- 12,5 – 13 – 11 - 9 ммоль/л. Тактика лікаря?

1. Перевести на інші препарати інсуліну.

2. Зменшити кількість вуглеводів.

3. Комбінувати інсулінотерапію з препаратами сульфонілсечовини.

4. Змінити дозу монотарда перед сніданком на 32 ОД, перед вечерею на 20 ОД.

5. Змінити дозу монотарда перед сніданком на 24 ОД, перед вечерею на 28 ОД.

144. Хворий на цукровий діабет, який добре себе почував, раптово об 11-й годині втратив свідомість. Тактика лікаря?

1. Ввести інсулін.

2. Ввести 40 % глюкозу внутрішньовенно, струменево.

3. Викликати лаборанта та чекати результатів аналізу крові.

4. Оксигенотерапія.

5. Налагодити внутрішньовенне краплинне введення глюкози з інсуліном.

145. Хворий 30 років, протягом 10 років хворіє цукровим діабетом, приймає інсулін у дозі 46 ОД у двох ін'єкціях. В анамнезі часті гіпоглікемічні коми, зниження зору, біль у нижніх кінцівках. На очному дні визначаються мікроаневризми, крововиливи, розширення вен сітківки. На реовазограмі — зниження амплітуди пульсу. Глікемія натще— 13,2 ммоль/л. Діагноз?

1. Цукровий діабет, інсулінозалежний, перебіг хвороби середній, у стані компенсації. Діабетична ретинопатія та ангіопатія нижніх кінцівок.

2. Цукровий діабет, інсулінозалежний, важка форма у стані декомпенсації. Діабетична ретинопатія (проста ретинопатія), діабетична ангіопатія нижніх кінцівок, (органічна стадія).

3. Цукровий діабет, інсулінозалежний, важка форма у стадії субкомпенсації. Універсальна діабетична ангіопатія.

4. Цукровий діабет, інсулінозалежний, важка форма у стадії декомпенсації.

5. Проліферативна діабетична ретинопатія. 5. Жоден із цих діагнозів.

146. Хворий Б. отримує 110 ОД інсуліну на добу протягом 3 років. До цього лікувався цукрознижуючими сульфаніламідами. За останні 6 місяців його вага збільшилась на 6 кг при підвищеному апетиті. Цукор крові натще 13 ммоль/л, у добовій сечі глюкозурія 3 %. Назвіть найбільш відповідний діагноз:

1. Цукровий діабет, інсулінозалежний, перебіг хвороби середній у стані декомпенсації. Вторинна сульфаніламідорезистентність.

2. Цукровий діабет, інсулінозалежний, важка форма у стадії декомпенсації.

3. Цукровий діабет, інсулінозалежний, важка форма у стадії декомпенсації. Інсулінорезистентність легкого ступеня.

4. Цукровий діабет, інсулінозалежний, важка форма в стадії декомпенсації. Синдром Сомоджі.

5. Жоден з вищезазначених.

147. Хвора Е., 12 років, хворіє цукровим діабетом 3 роки. Отримує 18 од. інсуліну протягом доби. Після перенесеної два тижні тому пневмонії стан погіршився. Посилилась спрага, з'явились біль у животі, нудота, блювання, сонливість. Увечері втратила свідомість. Госпіталізована. Запах ацетону з роту. Пульс 120 на хвилину, малий, АТ 80/45 мм рт. ст. Свідомість відсутня, шкіра суха. Дихання шумне. Язик сухий. Нижній край печінки на 3 см нижче від дуги ребер. На пальпацію живота хвора не реагує. Реакція на ацетон різкопозитивна, глюкоза крові-28 ммоль/л. Попередній діагноз?

1. Діабетична кетоацидотична кома.

2. Гіперосмолярна кома/

3. Лактацидемічна кома.

4. Стан хворої не пов'язаний з діабетом.

5. Діабетичний кетоацидоз.

148. Хворий на інсулінонезалежний цукровий діабет середньої важкості з нормальною вагою протягом 12 років отримував для лікування усі групи цукрознижуючих пероральних препарат та їх комбінації. В останній час лікується манінілом (0, 4 рази на добу та адебітом (0,05) 2 рази на добу. Глікемія 18,2 ммоль/л, добова глюкозурія 28 г/л. Призначити лікування:

Обмеження калорійності дієти.

1. Інсулінотерапія.

2. Голодування.

3. Комбінація інсуліну з адебітом.

4. Комбінація манінілу з інсуліном.

149. Хворий з надмірною вагою отримує 80 ОД інсуліну на добу. Діабет у стані декомпенсації. Призначити адекватне лікування:

1. Збільшити дозу інсуліну.

2. Збільшити калорійність дієти.

3. Зменшити дозу інсуліну до 40 ОД.

4. Зменшити фізичні навантаження.

5. Додати до вказаної дози інсуліну манініл.

150. Хворий лікується інсулінами актрапід 6 ОД та протафан 12 ОД двічі на день, вранці та ввечері. Йому запропоновано інсулін актрафан у дозі 18 ОД двічі на день. Чи можлива подібна заміна?

1. Можлива.

2. Ні, не можлива в амбулаторних умовах.

3. Можлива лише після адаптації в умовах спеціалізованого стаціонару.

4. Хворого, адаптованого до одних препаратів, не потрібно переводити на інші.

5. Можлива, але дозу препарату потрібно зменшити на 15 %.

151. Чи можна змішувати в одному шприці інсуліни актрапід-НМ та протафан-НМ?

1. Не можливо.

2. Інсуліни короткої та тривалої дії вводяться окремо.

3. Можливо.

4. Не можливо, бо втрачається активність актрапіду.

5. Не можливо, бо втрачається активність протафану.

152. Хворий лікується інсуліном «Ленте» свинячо-яловичим у дозі 40 ОД вранці та 16 ОД ввечері. Йому змінюють препарат на «Ленте-НМ». Чи змінюється доза інсуліну при цьому?

1. Ні, залишається аналогічною.

2. Зменшується вечірня доза препарату.

3. Зменшується вечірня доза, але збільшується вранішня.

4. Зменшується загальна доза інсуліну на 15 %.

5. Загальна доза інсуліну, як правило, зростає.

153. Хворий лікується інсуліном «Ленте» в дозі 36 ОД вранці. Просить перевести його на режим інтенсивної інсулінотерапії. Яка метода введення інсуліну відповідає цьому режиму?

1. Вводити інсулін «Ленте» двічі на день.

2. Вранці і ввечері вводити інсулін «Ленте», а в обід інсулін короткої дії.

3. Комбінувати інсулін «Ленте» з інсуліном короткої дії двічі на день.

4. Вводити лише інсулін короткої дії 4 рази на добу.

5. Зменшити вранішню дозу інсуліну «Ленте», а ввечері вводити інсулін короткої дії.

154. Які переваги/недоліки схеми трьохразового введення інсуліну перед введенням його раз на добу?

1. Можна не дотримуватись дієтичного режиму.

2. Можна не обмежувати легкозасвоювані вуглеводи.

3. Поліпшується контроль діабету.

4. Погіршується контроль діабету.

5. Збільшується вірогідність гіпоглікемічних реакцій.

155. На консультації хворий, котрий не дотримується усталеної схеми введення інсуліну, а регулює свій режим інсулінотерапії виключно по відчуттю спраги. Чи вірна подібна метода самоконтролю?

1. Звичайно вірна.

2. Самовідчуття — найкращий метод оцінки компенсації.

3. Об'єктивний метод самоконтролю — визначення вмісту фруктозаміну.

4. Схема інсулінотерапії повинна бути усталеною, а не встановлюватись довільно.

5. Довільна схема інсулінотерапії запобігає інсулінорезистентності.

156. У вагітної в сечі виявлено кетонурію 1—2 од., глікемічний профіль: 4,47—5,62—6,48 ммоль/л. їй встановлено діагноз «Діабет вагітних» й призначено інсулін НПХ 6—8 ОД вранці. Чи доцільна подібна схема інсулінотерапії?

1. Недоцільна, корисніше призначити інсулін НПХ в двох ін'єкціях.

2. Недоцільна, варто призначити інсулін «Ленте».

3. До вказаної дози додати 4—6 ОД інсуліну короткої дії перед обідом.

4. Призначення інсуліну сумнівне.

5. Краще призначити інсулін короткої дії в трьох ін'єкціях.

157. У дівчинки, батьки якої хворі діабетом, виникла нудота, блювота, слабкість та запах ацетону з рота. Аби не допустити діабетичної коми у дитини, батько ввів їй 8 ОД інсуліну протафан. Наскільки вірні дії батька?

1. Безсумнівно вірні.

2. У дівчинки спадкова схильність до діабету й введення протафану попередить його розвиток.

3. Без визначення глікемії інсулін вводити не можна.

4. Причина блювоти й запаху ацетону може бути не пов'язаною з діабетом.

5. Краще ввести інсулін-регуляр.

158. У хворої діабетом з ожирінням протеїнурія 0,132 г/л, глікемія 16,32 ммоль/л, лікується манінілом у дозі 20 мг на добу. Чи варто наполягати на необхідності інсулінотерапії?

1. Ні, бо це збільшить ожиріння.

2. Перевести її на глюренорм,

3. До манінілу додати діабетон.

4. Хвора повинна лікуватись інсуліном.

5. Скомбінувати манініл з діабенезе.

159. Аби запобігти втрати активності інсуліну хворий зберігає його в холодильнику. Яку з рекомендацій Ви дасте хворому?

1. Перед введенням інсуліну вийняти його з холодильника, аби він нагрівся 15 хвилин за кімнатної температури.

2. Після взяття інсуліну з холодильника зігріти його в долонях.

3. Підігріти інсулін до температури тіла.

4. Використовувати не підігрітий препарат інсуліну.

5. Пляшечку з інсуліном, котрий використовується, зберігати при кімнатній температурі.

160. Хворий користується флаконом з інсуліном не більше тижня від початку використання, після чого бере новий. Чи правильно він поступає?

1. Ні, початим флаконом інсуліну можна користуватись впродовж місяця.

2. Ні, допускається використання інсуліну з флакону 2 тижні.

3. Ні, допускається використання інсуліну 10 днів.

4. Ні, допускається використання інсуліну протягом 14 днів.

5. Правильно, бо через тиждень інсулін у флаконі повністю втратить активність.

161. Батьки з сином, хворим на ЦД, приїхали відпочивати до Криму. Необхідний запас інсуліну зберігають у багажнику автомобіля. Через 3 дні відпочинку у хлопчика виникли симптоми декомпенсації діабету. Чим може бути зумовлена декомпенсація?

1. Акліматизацією.

2. Інсоляцією.

3. Морськими купаннями.

4. Вживанням південних фруктів.

5. Втратою активності інсуліну від перегрівання.

162. Хворий вводить інсулін в латеральну поверхню плечей, живіт та стегна. Найкомфортніше відчуває себе при введенні в живіт. Чим це може бути зумовлено?

1. Зручністю введення інсуліну в живіт.

2. Меншою кількістю нервових закінчень.

3. Збільшенням швидкості всмоктування інсуліну.

4. Збільшенням швидкості всмоктування інсуліну.

5. Самонавіюванням.

163. На введення інсуліну виникають ліподистрофії. Який метод їх попередження ви оберете?

1. Змінити препарат інсуліну.

2. Щоденно міняти, місця уколів, не змінюючи виду інсуліну.

3. Вводити інсулін разом з новокаїном.

4. Вводити інсулін разом зі свинячим інсуліном.

5. Обколювати місце ліподистрофій свинячим інсуліном.

164. Хворий на 2 тип ЦД страждає карбункульозом. Чи може це служити показанням для інсулінотерапії?

1. Може.

2. Не може.

3. 2 тип ЦД повинен лікуватись лише пероральними цукрознижуючими засобами.

4. За 2 типу ЦД інсулінотерапія посилює ожиріння.

5. За 2 типу ЦД інсулінотерапія посилює можлилість розвитку гіпоглікемій.

165. У вагітної, котра раніше не хворіла діабетом, глікемія 7,73 ммоль/л, кетонурія. За дієтичного режиму глікемія зменшилась до 7,0 ммоль/л, кетонурія залишається. Який режим подальшої терапії потрібно обрати?

1. З дієти абсолютно виключити жири.

2. Збільшити квоту легкозасвоюваних вуглеводів.

3. Добавити манініл.

4. Необхідна інсулінотерапія.

5. Скомбінувати інсулін з глюренормом.

166. У хворої на 2 тип ЦД прогресує периферійна полінейропатія. Який режим терапії варто порадити хворій?

1. Комбінувати кілька препаратів різних груп.

2. Комбінувати глібенкламіди з бігуанідами.

3. Разом з цукрознижуючими препаратами постійно приймати ізодибут.

4. Стан хворої є показанням до інсулінотерапії.

5. Разом з цукрознижуючими препаратами призначити вітамінопрепарати групи В.

167. Хворий діабетом бажає провести відпустку в горах й займатись спусками на лижах. Який режим інсулінотерапії Ви йому порадите?

1. Одну ін'єкцію інсуліну добової дії.

2. Дві ін'єкції інсуліну проміжної дії.

3. Інсулін короткої дії.

4. Одну ін'єкцію інсуліну добової дії в поєднанні з інсуліном короткої дії.

5. Дві ін'єкції інсуліну проміжної дії в поєднанні з інсуліном короткої дії.

168. Хворому діабетом, який компенсований двома ін'єкціями інсуліну НПХ та ін'єкцією інсуліну актрапід перед обідом, призначена операція. Чи потрібно йому міняти режим інсулінотерапії?

1. Ні, не потрібно до дня операції.

2. За 2 тижні до операції призначити лише інсулін короткої дії.

3. Інсулін короткої дії призначається за тиждень до операції.

4. Інсулін короткої дії призначається за 10 днів до операції.

5. Інсулін короткої дії призначається за три дні до операції.

169. У хворого, який раніше лікувався хлорпропамідом, після призначення інсуліну виникли набряки. Яка можлива причина їх?

1. «Ребаут-синдром» після хлорпропаміду.

2. Інсуліновий набряк.

3. Ниркова патологія.

4. Серцево-судинна патологія.

5. Реакція на ін'єкцію.

170. Хворому на 1 тип ЦД з інсуліновими набряками запропоновані такі режими лікування:

1. Інсулін вводити через день.

2. Почергово щоденно змінювати інсулінопрепарат.

3. Комбінувати декілька препаратів інсуліну.

4. Не вводити інсуліну зовсім.

5. Вводити мінімальну дозу інсуліну та глібенкламід. Якому з режимів варто надати перевагу?

171. Для встановлення адекватної дози інсуліну найкраще скористатись таким обстеженням:

1. Визначення глікемічного профілю.

2. Визначення глюкозурії.

3. Визначення глікозильованого гемоглобіну.

4. Визначення глікемії натще серце.

5. Визначення глюкозурії в ранішній сечі.

172. Для розрахунку дози інсуліну хворому необхідно мати дані про:

A. Вміст в крові цукру.

B. Вміст цукру в крові та сечі.

C. Вміст цукру в крові, вік та тривалість захворювання пацієнта.

D. Вміст цукру в сечі, вік та тривалість захворювання пацієнта.

Е. Вік та тривалість захворювання пацієнта.

173. Нелікованому цукровому діабету 1 типу притаманні такі клінічні ознаки:

A. Прибавка маси тіла.

B. Епізоди підвищення артеріального тиску.

C. Колаптоїдні стани.

D. Втрата маси тіла.

E. Судомний синдром.

174. Згідно рекомендацій] ВООЗ фізіологічна дієта для хворих на цукровий діабет передбачає у добовому раціоні:

А. 20 % жирів, 30 % білків та 50 % вуглеводів.

В. 30 % жирів, 20 % білків та 50 % вуглеводів.

С. 20 % жирів, 20 % білків та 60% вуглеводів.

D. Менш як 10 % насичених жирів.

E. Менш як 12 г солі на день.

175. Які водно-електролітні зміни не виникають при декомпенсації цукрового діабету?

А. Внутрішньоклітинна дегідратація.

В. Вміст бікарбонату натрію в плазмі зменшено.

С. Вміст натрію та хлору не змінений.

D. Гіперкаліємія.

Е. Гіперосмолярність плазми крові.

176. В дитини 7 років, яка хворіє на цукровий діабет І типу протягом 4 днів з’явилася слабість, відсутність апетиту, нудота, в сечі визначаються сліди ацетону. Яка найбільш вирогідна причина цього стану ?

А. Харчове отруєння.

В. Гіперглікемія.

С. Гостре респіраторне захворювання.

D. Кетоацидоз.

Е. Зміни водно-електроліного балансу.

177. Після 1,5-годинного заняття на уроці фізкультури у 15-и річного школяра, що хворіє на цукровий діабет 1 типу з’явилися ознаки гіпоглікемії. Який із симптомів не характерний для вказаного стану ?

А. Поява тремтіння рук.

В. Пітливість.

С. Почуття голоду.

D. Сухість в роті.

E. Запоморочення.

178. Які біохімічні та метаболічні зміни не свідчать на користь розвитку в даний момент гіпоглікемічних проявів у хворої на цукровий діабет 1 типу ?

А. Збільшення осмолярності плазми крові.

В. Відсутність вмісту цукру у сечі.

С. Знижнення вмісту цукру у крові нижче норми.

D. Збільшується вміст катехоламінів у крові.

Е. Пригнічується глікогеноліз.

179. Потреба інсуліну в підростка пубертатного віку, який хворіє на цукровий діабет 1 типу середньої важкості при відсутності кетову

A. 0,3 – 0,5 Од/кг.

B. 0,6 - 0,8 Од/кг.

C .0,8 – 1,0 Од/кг.

D. 1,0- 2,0 Од/кг.

E. Від 2,0 Од/кг.

180. Хворий Н. 23 років вперше захворів на цукровий діабет І типу. Який метод цукрознижуючої терапії не буде включено у схему лікування ?

A. Дієта.

B. Інсулінотерапія.

C. Пероральні цукрознижуючі засоби.

D. Фітотерапія.

E. Режим фізичних навантажень.

181. Після перенесеного ОРЗ раптово з’явилася спрага, стало частим сечовиділення. Цукор крові натще серце 13,2 ммоль/л, глюкозурія – 23 г/л, ацетон відсутній, глікований гемоглобін – 9%. Який метод лікування слід вибрати ?

А. Дієтотерапія.

В. Бігуаніди.

C. Інсулінотерапія.

D. Препарати сульфанілсечовини ІІ генерації.

E. Глітазони.

182. Хвора на 1 тип цукрового діабету, яким хворіє протягом останніх 7 років, отримує 108 ОД інсуліну ’’ Мікстард 30 НМ ”на добу. Протягом останнього року маса тіла збільшилася на 10 кг. Цукор крові натще серце 14 ммоль/л, в добовій сечі – 3 %, реакція на ацетон позитивна. Діагностована генералізована мікроангіопатія. При збільшенні дози інсуліну показники вмісту цукру в крові суттєво не змінюються. Ваш діагноз:

A. ЦД 1 типу важка форма, стадія компенсації, алергія на інсулін.

B. ЦД 1 типу важка форма стадія декомпенсації, інсулінорезистентність.

C. ЦД 1 типу важка форма, стадія субкомпенсації, феномен Сомоджі.

D. ЦД 2 типу середньої важкості, феномен Зуброде.

E. ЦД 2 типу середньої важкості, стадія декомпенсації.

183. У хворої. 40 років, що страждає на цукровий діабет 1 типу важкої форми виникла декомпенсація захворювання, яка супроводжувалася кетоацидотичним станом. Лікування порушень метаболізму проводилася шляхом д/в введення дрібних доз інсуліну короткої дії та ізотонічного розчину хлориду натрію. Через годину у хворого з’явився біль голови, пітливість, перебої в ділянці серця. Цукор крові – 3,5 ммоль/л, вміст натрію - 140 ммоль/л. Що зумовило виникнення цього стану ?

А. Інфекційне захворювання.

В. Гіпокаліємія.

С. Кетоациточна інтоксикація.

D. Наслідок небажаних реакцій організму на інсулінотерапію.

Е. Гіпоглікемія.

184. Після фолікулярної ангіни у 36 літнього хворого на цукровий діабет І типу середньої важкості в стадії компенсації погіршився загальний стан: з’явилася спрага, стало значно частішим сечовиділення, зник апетит, появилася нудота. Глікемія – 18 ммоль/л, в сечі знайдено ацетон. Які мають бути особливості дієтичного режиму у цьому випадку ?

A. Виключити жирну іжу, збагатити дієту лекозасвоюваними вуглеводами.

B. Обмежити їжу збагачену на лекозасвоювані вуглеводи, збагатити білками

C. Обмежити їжу збагачену жирами та білками.

D. Збагатити їжу тваринними жирами та білками.

E. Обмежити їжу збагачену на лекозасвоювані вуглеводи та білки.

185. Хвора на цукровий діабет 1 типу 42 років приймає зранку інсулін короткої та середньої, а перед вечерею тільки середньої тривалості дії. Щоденно, близько 11.00 з’являється головний біль, головокружіння, пітливість. Глікемія зранку натщесерце в межах 6,0 – 6,5 ммоль/л, в сечі цукор та ацетон відсутні. Проведіть корекцію цукрознижуючої терапії.

A. Зменшити вранці інсулін короткої дії.

B. Зменшити вранці інсулін короткої та середньої дії.

C. Зменшити вечірню дозу інсуліну.

D. Зменшити вечірню і ранішню дози пролонгованого інсуліну.

Е. Зменшити вранці інсулін короткої дії і збільшити дозу пролонгованого інсуліну увечері.

186. У пацієнта 41 року, який хворіє на цукровий діабет 1 типу протягом 12 років, після вживання алкоголя, з’явилася різка слабкість, пітливість, серцебиття. психомоторне збудження. Яка причина погіршення загального стану хворого ?

А. Алкогольна інтоксикація.

В. Абстинентний синдром.

С. Гіпоглікемічний стан.

D. Гіперглікемія.

Е. Симпато-адреналовий криз.

187. Хворий 43 років, хворіє на цукровий діабет 1 типу протягом 7 років. Приймав інсулін ” Хумодар К – 25 ”в двох ін’єкціях зранку 12 од., увечері 8 од. Протягом останнього року добова потреба інсуліну необхідного для компенсації збільшилася до 82 од. Як розцінити такий стан і яка подальша тактика лікування ?

A. Синдром хронічного передозування інсуліну. Перевести на похідні сульфанілсечовини.

B. Алергічна реакція на цей вид інсуліну. Перевести на інший пролонгований інсулін.

C. Інсулінорезистентність. До лікування добавити Н₁ гістоміноблокатори

D. Інсулінорезистентність. Перевести на інсулін короткої дії та до лікування добавити глюкокортикоїди.

E. Лікування не змінювати. Удієті обмежити легкозасвоювані вуглеводи.

188. Хворий, який отримує 20 ОД інсуліну середньої тривалості дії зранку та 12 ОД цього ж інсуліну увечері, скаржиться на сухість у роті, спрагу на протязі дня. Глікемія натще серце - 8 ммоль/л, глюкозурія — 36 г/л. Хворий дотримується дієти. Яке лікування слід призначити?

1. Збільшити дозу інсуліну вранці.

2. Зменшити дозу інсуліну вранці.

3. Збільшити дозу інсуліну увечері.

4. Зменшити дозу інсуліну ввечері.

5. Комбінувати інсулін з цукрознижуючими таблетками.

189. Хвора Е., 12 років, хворіє цукровим діабетом 3 роки. Отримує 18 од. інсуліну протягом доби. Після перенесеної два тижні тому пневмонії стан погіршився. Посилилась спрага, з'явились біль у животі, нудота, блювання, сонливість. Увечері втратила свідомість. Госпіталізована. Запах ацетону з роту. Пульс 120 на хвилину, малий, АТ 80/45 мм рт. ст. Свідомість відсутня, шкіра суха. Дихання шумне. Язик сухий. Нижній край печінки на 3 см нижче від дуги ребер. На пальпацію живота хвора не реагує. Реакція на ацетон різкопозитивна, глюкоза крові-28 ммоль/л. Попередній діагноз?

1. Діабетична кетоацидотична кома.

2. Гіперосмолярна кома/

3. Лактацидемічна кома.

4. Стан хворої не пов'язаний з діабетом.

5. Діабетичний кетоацидоз.

190. Хворий вводить інсулін в латеральну поверхню плечей, живіт та стегна. Найкомфортніше відчуває себе при введенні в живіт. Чим це може бути зумовлено?

1. Зручністю введення інсуліну в живіт.

2. Меншою кількістю нервових закінчень.

3. Збільшенням швидкості всмоктування інсуліну.

4. Збільшенням швидкості всмоктування інсуліну.

5. Самонавіюванням.

191. Хворий діабетом бажає провести відпустку в горах й займатись спусками на лижах. Який режим інсулінотерапії Ви йому порадите?

1. Одну ін'єкцію інсуліну добової дії.

2. Дві ін'єкції інсуліну проміжної дії.

3. Інсулін короткої дії.

4. Одну ін'єкцію інсуліну добової дії в поєднанні з інсуліном короткої дії.

5. Дві ін'єкції інсуліну проміжної дії в поєднанні з інсуліном короткої дії.

192. Який із показників найбільш адекватно характеризує стан компенсації цукрового діабету 1 типу?