1. Епілепсію

2. Гіпотиреоз

3. Гіпопаратиреоз

4. Спазмофілія

5. Гіперпаратиреоз.

801. У хворого з токсичним зобом значно збільшені розміри печінки. Чи можна йому призначити мерказоліл?

1. Ні, не можна, бо посиляться розлади печінки.

2. Спочатку провести гепатопротекторну терапію, потім призначати мерказоліл.

3. Призначити мерказоліл під ретельним контролем.

4. Спочатку провести курс глюкокортикоїдної терапії, потім призначити мерказоліл.

5. Антитиреоїдні препарати в подібних випадках не призначаються взагалі.

802. У хворого з важким тиреотоксикозом глікемія натщесерце 8,3 ммоль/л. Якої тактики найдоцільніше дотримуватись в даному випадку?

1. Призначити глібенкламід і по мірі досягнення нормоглікемії призначити мерказоліл.

2. Призначити дієтичне лікування, а по досягненню нормоглікемії мерказоліл.

3. Призначити інсулін.

4. Призначити мерказоліл водночас з метформіном.

5. Призначити мерказоліл та дієтичний режим.

803. У хворого з токсичним зобом важкого перебігу виявлена лейкопенія. Яку лікувальну тактику Ви виберете?

1. Призначити мерказоліл й контролювати стан крові.

2. Призначити мерказоліл одночасно з преднізолоном.

3. Призначити преднізолон, по досягненню нормолейкемії - мерказоліл.

4. Мерказоліл призначати не можна категорично.

5. Спочатку призначити нуклеїнат натрію, по досягненню нормолейкемії - мерказоліл.

804. У хворого дифузним токсичним зобом, котрий лікується мерказолілом в дозі 45 мг на добу, на 14 день лікування зросла млявість, збільшилась температура тіла до 37,8 °С, з'явився біль у горлі при ковтанні. Чим найвірогідніше може бути спричинена подібна клінічна картина?

1. Розвитком паратонзилярного абсцесу.

2. Приєднанням гострої респіраторної інфекції.

3. Ідіосинкрадією до мерказолілу.

4. Алергією до мерказолілу.

5. Розвитком гранулоцитопенії.

805. В приймальне відділення поступила хвора 39 років з діагнозом «Пароксизм миготливої аритмії». При огляді худа, шкіра волога, дифузний зоб III ступеня, миготлива аритмія, ЧСС до 200 на хвилину, дефіцит пульсу до 40, АТ 180/60 мм рт. ст. З анамнезу відомо, що хворіє біля року. Поступово зростала млявість, втрата ваги (20 кг за рік), пітливість, тахікардія. Після психічного перенапруження виник пароксизм миготливої аритмії. Попередній діагноз?

1. Тиреотоксичний криз.

2. Дифузний токсичний зоб III ступеня в ст. декомпенсації, миготлива аритмія.

3. Вегетосудинна дистонія за кардіальним типом.

4. Гіпертонічний криз.

5. Міокардіосклероз, миготлива аритмія.

806. У хворої алергія до йоду. Чи можна їй призначати сканування щитовидної залози з І¹³¹?

1. Можна, адже алергія до стабільних ізотопів йоду, а не до радіоактивного.

2. За алергії до йоду обстеження проводити не можна.

3. Обстеження проводити можна з застосуванням водночас антигістамінних препаратів.

4. Обстеження проводити можна на фоні прийому глюкокортикоїдів.

5. Обстеження провести після курсу десенсибілізації до йодидів.

807. Які з нижче перерахованих препаратів можуть викликати гіпокальціємію?

1. Вітамін Д₃

2. Памідронат

3. Дігоксин

4. Фуросемід

5. Кальцитріол.

808. Жінка, котра лікується з приводу дифузного токсичного зоба ІІ ступеня середньої важкості, завагітніла. Яка найдоцільніша медична тактика в даній ситуації?

1. Можна зберігати вагітність на тлі застосування малих доз мерказолілу.

2. Перервати вагітність за медичних мотивувань.

3. Вагітність не переривати, лікувати йодидами.

4. Замінити мерказоліл на калію перхлорат.

5. Замінити мерказоліл на літію карбонат.

809. Чим зумовлюються порушення толерантності до глюкози при тиреотоксикозі?

1. Надмірним всмоктуванням глюкози в кишечнику.

2. Посиленим розпадом глюкози.

3. Прискоренням глюконеогенезу.

4. Контрінсуліновим впливом тиреоїдних гормонів.

5. Порушенням екскреторної функції підшлункової залози.

810. Що можна вважати критерієм тиреотоксичної (автоімунної) офтальмопатії?

1. Якщо вона виникає за тиреотоксикозу й зникає по досягненні еутиреозу.

2. Якщо вона передує розвитку токсичного зоба.

3. Односторонню локалізацію.

4. Двосторонню локалізацію.

5. Диплопію.

811. В основі розвитку т. з. «йод-базедова» лежить:

1. Стимуляція йодидами продукції тиротропіну.

2. Стимуляція йодидами продукції тироліберину.

3. Деструкція фолікулярного епітелію й масивним виходом в кров тиреоїдних гормонів.

4. Сенсибілізація до Т₄.

5. Декомпенсація функціональної автономії щитоподібної залози.

812. У відділення інтенсивної терапії поступила хвора з судомами верхніх і нижніх кінцівок, „рука акушера”, „кінська стопа”. При огляді шкіра бліда, волога, пульс 80 уд/хв, АП 150/100 мм. рт. ст. З анамнезу відомо, що три тижні тому хвора перенесла оперативне втручання на щитовидній залозі. Ваш попередній діагноз?

1. Гіпоглікемічна кома

2. Епілепсія

3. Гіпокальціємічний криз

4. Правець

5. Гостре отруєння стрихніном.

813. Дайте оцінку результатів гормонального обстеження щитоподібної залози: вільний Т₄ – 1,68 пмоль/л, Т₃ – 1,68 нмоль/л, ТТГ – 0,05 мМО/л.

А. Субклінічнний гіпотиреоз

B. Маніфестний гіпотиреоз

C. Еутиреоз

D. Субклінічний гіпертиреоз

E. Маніфестний гіпертиреоз.

814. В реанімаційне відділення поступив хворий у якого раптово з’явились гострий біль в епігастральній ділянці, нудота, блювання, спрага, поліурія. Хворий блідий, збуджений. Шкіра бліда. Пульс 100 уд/хв. АТ 90/50 мм. рт. ст. М’язова слабкість. На УЗД місяць тому виявили утвір діаметром 1,5 см, котрий щільно прилягає до лівого верхнього полюса щитовидної залози. Ваш діагноз?

1. Гіпокальціємічний криз

2. Гіперкальціємічний криз

3. Гостра надниркова недостатність

4. Гострий панкреатит

5. Тиреотоксичний криз.

815. Хвора С., 52 роки, скаржиться на підвищену дратівливість, емоційну лабільність, посилене потіння, серцебиття, тремор пальців рук та всього тіла. Об’єктивно: пульс 110 уд/хв., аритмічний, АТ 150/60 мм рт.ст. Щитоподібна залоза збільшена до ІВ ст. за рахунок еластичного, чітко окресленого вузла діаметром 2 см у лівій частці. Встановіть попередній діагноз.

А. Дифузний токсичний зоб

В. Ендемічний вузловий зоб

С. Тиреотоксична аденома

D. Автоімунний тиреоїдит, еутиреоїдний стан

E. Підгострий тиреоїдит.

816. У пацієнтки віком 36 років виявлено дифузний токсичний зоб. До очних проявів цього захворювання належать такі симптоми, крім:

А. Кохера

В. Грефе

С. Хвостека

D. Дальрімпля

E. Мебіуса.

817. У жінки 50 років, яка тривалий час (9 міс.) приймає кордарон для корекції порушень серцевого ритму, з'явилась пітливість, тремор рук, відчуття болю та різі в очах. Назвіть можливу причину:

1. Клімактеричний синдром.

2. Міопатія.

3. Йод-індукований тиреотоксикоз.

4. Аміотрофія.

5. Гострий кон'юнктивіт.

818. Котрий із вказаних препаратів має властивість гальмувати перетворення тироксину в трийодтиронін?

1. Пропранолол.

2. Норадреналін.

3. Тіамазол.

4. Преднізолон.

5. Йодид калію.

819. Хвора С, 36 років, поступила в клініку зі скаргами на задишку при незначному фізичному навантаженні, серцебиття, пітливість, слабкість, тремтіння кінцівок, втрату ваги за нормального апетиту. 18 років хворіє на ревматизм, постійно лікується. Погіршення стану наступило після психічної травми місяць тому. При обстеженні: підвищена вологість шкіри, ЧД 22 в 1 хв., ЧСС 130 уд. за 1 хв., ритм правильний. АТ 130/60 мм рт. ст. Аускультативно – мелодія митрального стенозу. ЕКГ: ознаки перевантаження лівого передсердя та правого шлуночка. Щитовидна залоза збільшена до II ступеня, дифузна, безболісна, еластичної консистенції, рухома. Які з перелічених діагнозів відповідають вказаній клінічній картині?

1. Дифузний токсичний зоб II ст., середньої важкості у хворої з ревматичним мітральним стенозом.

2. Ревматизм, активна фаза, митральний стеноз. Гіперплазія щитовидної залози II ст.

3. Аутоімунний тиреоїдит гіпертрофічна форма у хворої з ревматичним мітральним стенозом.

4. Підгострий тиреоїдит у хворої з ревматичним митральним стенозом.

5. Жоден з цих діагнозів.

820. У хворого дифузним токсичним зобом, котрий лікується мерказолілом в дозі 45 мг на добу, на 14 день лікування зросла млявість, збільшилась температура тіла до 37,8 °С, з'явився біль у горлі при ковтанні. Чим найвірогідніше може бути спричинена подібна клінічна картина?

1. Розвитком паратонзилярного абсцесу.

2. Приєднанням гострої респіраторної інфекції.

3. Ідіосинкрадією до мерказолілу.

4. Алергією до мерказолілу.

5. Розвитком гранулоцитопенії.

821. У хворого дифузний токсичний зоб ІВ ст., тиреотоксикоз середньої важкості. Який із наведених лікарських засобів доцільно призначити з метою патогенетичного лікування?

А. Лізиноприл

В. Гідрохлоротіазид

С. Левотироксин

D. Строфантин

E. Тіамазол.

822. Хворий Н., 50 років, скаржиться на біль голови, сльозотечу, відчуття піску в очах, витрішкуватість, іноді – диплопію. Захворів раптово після перенесеного грипу. Лікувався в окуліста, однак без ефекту. Об’єктивно: шкіра волога, пульс 92 уд/хв., АТ 140/75 мм рт. ст. Виражений двобічний екзофтальм, кон’юнктивіт, рухи очних яблук обмежені. Щитоподібна залоза дифузно збільшена І В ст., гладка не болюча. Ознаки якої патології домінують у клінічній картині?

А. Тиреотоксикозу

В. Йододедефіцитного стану

С. Підгострого тиреоїдиту

D. Автоімунного тиреоїдиту

E. Автоімунної (тиреотоксичної) офтальмопатії.

823. У хворого з гіперпаратиреозом з'явилися нудота, блювання, різка м'язова слабкість, біль у животі. Рівень кальцію в крові — 3,5 ммоль/л. Що треба призначити хворому першочергово?

1. Внутрішньовенно ізотонічний розчин натрію хлориду і фуросемід.

2. Преднізолон 40 мг внутрішньом'язево.

3. ДОКСА 1,0 внутрішньом'язево.

4. Мітраміцин внутрішньовенно в дозі 25 мкг/кг ваги.

5. Паратгормон 40 од. внутрішньом'язево.

824. Характерною ультрасонографічною ознакою дифузного токсичного зоба вважають:

1. Рівномірно підвищену ехогенність.

2. Рівномірно знижену ехогенність.

3. Неоднорідну ехоструктуру.

4. Нерівний контур залози.

5. Асиметрію ехографічної картини.

825. У хворої на другий день після тиреоїдектомії з'явились приступи судом. Вкажіть, які з приведених лікарських засобів необхідні для цієї хворої?

1. Седативні препарати.

2. Протисудомні засоби.

3. Препарати кальцію.

4. Нейролептики.

5. Препарати калію.

826. Усі твердження стосовно первинного гіперпаратиреозу вірні, крім:

Призначення хворим тіазидових діуретиків посилює гіперкальціємію чи виявляє її при наявності інших клінічних ознак гіперпаратиреозу.

1. Призначення хворим преднізолону у дозі 30 мг на протязі 5 днів зменшує гіперкальціємію.

2. Особливістю нирково-кам'яної хвороби при гіперпаратиреозі є двобічне ураження нирок, утворення рецидивуючих рентгенконтрастних коралоподібних камінців.

3. Біохімічними ознаками захворювання є гіпокальціємія, гіперфосфатемія, гіперкальціурія, гіперфосфатурія.

4. Симптомами ураження серцево-судинної системи є гіпертонія та порушення ритму серця.

827. Ознаками ураження шлунково-кишкового тракту при гіперпаратиреозі є:

1. Булімія.

2. Нудота.

3. Проноси.

4. Втрата ваги.

5. Пептичні виразки 12-палої кишки./

828. Ознаками третинного гіперпаратиреозу є наведені нижче, крім:

1. Аденоми прищитовидної залози.

2. Остеопорозу.

3. Розвивається на грунті вторинного гіперпаратиреозу.

4. Гіпокальціємії.

5. Високого рівня паратгормону в крові.

829. При якому захворюванні щитоподібної залози найчастіше виникають підстави для черезшкірної тонкоголкової біопсії?

А. Дифузному токсичному зобі.

В. Автоімунному тиреоїдиті.

С. Тиреотоксичній аденомі.

D. Вузловому нетоксичному зобі.

E. Підгострому тиреоїдиті.

830. Хвора К., 64 років, звернулася до лікаря зі скаргами на загальну слабкість, болі в кістках, м'язову слабкість, поліурію, полідипсію, втрату ваги при поганому апетиті, закрепи. Хворіє 10 років. Лікувалась у невропатолога з діагнозом полірадикулоневрит. 6 місяців тому при незначному навантаженні трапився перелом стегна, який погано зростався. Анамнез життя: оперована з приводу перфоративної виразки 12-палої кишки. Об'єктивно: шкіра бліда, суха, землистого відтінку. Кістки кінцівок деформовані, у місці перелому — несправжній суглоб. АТ — 180/100 мм рт. ст., пульс — 90 в 1 хвилину. Лабораторні дані: загальний аналіз крові: Ер. 2,6 1012 л, Нв 90 г/л, лейкоцити — 4,0 106 л, ШОЕ — 18 мм/год. Загальний аналіз сечі: ПВ 1009, реакція лужна, білок, цукор, ацетон відсутні, лейкоцити — 2—3 в полі зору, еритроцити — 1—2 в полі зору. Глюкоза крові — 5,2 ммоль/л, К — 4,2 ммоль/л, Na — 130 ммоль/л, Са — 2,9 ммоль/л, фосфор — 0,8 ммоль/л. ЕК.Г: скорочення інтервалу Т, тахікардія, дифузні зміни в міокарді. Рентген кісток: системний остеопороз, кісти, деформація кісток, патологічні переломи ребер, стегна, деформація хребта. Діагноз:

1. Постменопаузальний остеопороз.

2. Первинний гіперпаратиреоз.

3. Вторинний гіперпаратиреоз.

4. Злоякісна пухлина з метастазами в кістки.

5. Мієломна хвороба.

831. Які додаткові обстеження необхідні для підтвердження діагнозу в попередньому випадку?

1. Визначення рівня паратгормону в крові.

2. Екскреторна урографія.

3. УЗД ділянки шиї.

4. Визначення рівня паратгормону в крові, УЗД ділянки шиї.

5. Визначення добової екскреції 17-ОКС.

832. Яке лікування Ви призначите у випадку верифікації аденоми прищитоподібної залози?

1. Преднізолон.

2. Кальцитонін.

3. Ергокальциферол.

4. Операцію.

5. Фуросемід.

833. Дайте оцінку результатів гормонального обстеження щитоподібної залози: вільний Т₄ – 1,68 пмоль/л, Т₃ – 1,68 нмоль/л, ТТГ – 0,05 мМО/л.

А. Субклінічнний гіпотиреоз

B. Маніфестний гіпотиреоз

C. Еутиреоз

D. Субклінічний гіпертиреоз

E. Маніфестний гіпертиреоз.

834. Які з перелічених клінічних проявів найхарактерніші для синдрому тиреотоксикозу в осіб похилого віку?

1. Переважання моносимптомних форм з вираженими порушеннями функції органів кровообігу миготливою аритмією та недостатністю кровообігу.

2. Переважання шлунково-кишкових розладів.

3. Наявність претібіальної мікседеми.

4. Наявність офтальмопатії.

5. Паркінсонічний тремор пальців витягнутих рук.

835. Ізольований трийодтироніновий тиреотоксикоз найбільш характерний для:

1. Дифузного токсичного зоба.

2. Підгострого тиреоїдиту.

3. Автоімунного тиреоїдиту.

4. Вузлового токсичного зоба.

5. Жодної з наведених патологій.

836. На необхідність хірургічного лікування токсичного зоба вказують такі ознаки, крім:

1. Вузлового характеру зоба.

2. Змішаного характеру зоба.

3. Важкої форми тиреотоксикозу.

4. Зменшення розмірів зоба на фоні медикаментозного лікування.

5. Високого вмісту тиреостимулюючих антитіл.

837. Назвіть найчастішу ЕКГ-ознаку дифузного токсичного зоба у дітей:

1. Прискорення атріовентрикулярної провідності.

2. Збільшення вольтажу зубців.

3. Синусна тахікардія.

4. Миготлива аритмія.

5. Ознаки гіпертрофії лівого шлуночка.

838. У хворого С., 58 років, на сцинтиграмі щитовидної залози спостерігається збільшення правої частки і підвищення поглинання ізотопу. Ліва частка не візуалізується. Після проведення проби стимуляції тиротропіном візуалізуються обидві частки. Найбільш вірогідний діагноз:

1. Рак щитовидної залози.

2. Природжена геміагенезія щитовидної залози.

3. Токсична аденома щитовидної залози.

4. Кіста щитовидної залози.

5. Вузловий нетоксичний зоб.

839. Характерною ультрасонографічною ознакою дифузного токсичного зоба вважають:

1. Рівномірно підвищену ехогенність.

2. Рівномірно знижену ехогенність.

3. Неоднорідну ехоструктуру.

4. Нерівний контур залози.

5. Асиметрію ехографічної картини.

840. Який тиреотоксикоз іменують «трийодтироніновим»?

1. Тиреотоксикоз за полінонодозного зоба.

2. Тиреотоксикоз за вузлового зоба.

3. Тиреотоксикоз у людей похилого віку.

4. Тиреотоксикоз за нормального рівня Т₄ й збільшеного — Т₃.

5. Тиреотоксикоз з миготливою аритмією.

841. Миготлива аритмія з ознаками серцевої недостатності у хворих тиреотоксикозом найчастіше буває:

1. У молодих.

2. У людей зрілого віку.

3. У дітей та підлітків.

4. У людей похилого віку.

5. Як правило, у жінок незалежно від віку.

842. Показанням для призначення глюкокортикоїдів при токсичному зобі є:

1. Зоб значних розмірів.

2. Загрудинна локалізація зоба.

3. Наявність офтальмопатії.

4. Похилий вік хворих.

5. Миготлива аритмія.

843. Хвора К, 39 років, страждає на гіпертонічну хворобу 2 ст. Протягом останніх 4 місяців з’явилась скарги на серцебиття, задишку, підвищену пітливість, зниження маси тіла, тремор рук. Щитоподібна залоза збільшена до ІІІ ст., не болюча, еластична, аускультативно над нею вислуховується грубий систолічний шум. Про яке захворювання свідчить така картина?

А. Синдром Кушинга

В. Гіпертонічну хворобу в поєднанні з ендемічним зобом

С. Синдром Конна

D. Дифузний токсичний зоб

E. Феохромоцитому.

844. Якому лікарському засобу надають перевагу в лікуванні дифузного токсичного зоба під час вагітності?

1. Розчин Люголя.

2. Тіамазол.

3. Літію карбонат.

4. Пропілтіоурацил.

5. Преднізолон.

845. Діагноз «претібіальної мікседеми» ставлять у таких випадках:

1. За гіпотиреозу важкої форми (мікседемі).

2. За гіпотиреозу з переважним набряком гомілок.

3. За дифузного токсичного зоба з набряком та ущільненням передніх поверхонь гомілок.

4. За післяопераційного гіпотиреозу.

5. За автоімунного тиреоїдиту з гіпотиреозом.

846. Судоми при гіпопаратиреозі мають такі ознаки, крім:

1. Частіше мають тонічний характер.

2. Спостерігаються у симетрично розміщених групах м'язів, частіше верхніх кінцівок.

3. Типова судома у нижніх кінцівках — «кінська стопа».

4. Судоми супроводжуються втратою свідомості.

5. Судоми в м'язах гортані можуть призвести до асфіксії.

847. Що можна вважати критерієм тиреотоксичної (автоімунної) офтальмопатії?

1. Якщо вона виникає за тиреотоксикозу й зникає по досягненні еутиреозу.

2. Якщо вона передує розвитку токсичного зоба.

3. Односторонню локалізацію.

4. Двосторонню локалізацію.

5. Диплопію.

848. У жінки 50 років, яка тривалий час (9 міс.) приймає кордарон для корекції порушень серцевого ритму, з'явилась пітливість, тремор рук, відчуття болю та різі в очах. Назвіть можливу причину:

1. Клімактеричний синдром.

2. Міопатія.

3. Йод-індукований тиреотоксикоз.

4. Аміотрофія.

5. Гострий кон'юнктивіт.

849. Хвора С., 60 років, потрапила до лікарні зі скаргами на слабість, задишку, сонливість, набряки на нижніх кінцівках, біль і відчуття перебоїв у діяльності серця. Вага не змінилася. При об'єктивному обстеженні спостерігається миготлива аритмія, тахісистолічна форма. У правій долі щитоподібної залози пальпується вузол, який на сцинтиграмі має вигляд «гарячого». Рівень Т₄ в крові нормальний, рівень Т₃ підвищений. Попередній діагноз:

Атеросклеротичний кардіосклероз, вузловий нетоксичний зоб.

Атеросклеротичний кардіосклероз, рак щитоподібної залози.

Токсична аденома щитоподібної залози.

Вузловий нетоксичний зоб, постміокардитичний кардіосклероз.

Ревматизм, неактивна фаза, стеноз мітрального клапана, вузловий нетоксичний зоб.

850. Яка з перелічених ознак не характерна для токсичної аденоми щитоподібної залози?

1. Наявність вузла в щитоподібної залозі.

2. Малосимптомний перебіг тиреотоксикозу.

3. Важка клінічна картина тиреотоксикозу.

4. Відсутність офтальмопатії та претібіальної мікседеми.

5. На сцинтиграмі – високе вогнищеве захоплення РФП.

851. Вкажіть, яке твердження стосовно офтальмопатії при дифузному токсичному зобі вірне:

1. Один із симптомів ДТЗ.

2. Один із синдромів ДТЗ.

3. Лише випадкове поєднання.

4. Самостійне захворювання, яке часто асоціюється з ДТЗ.

5. Жодне з наведених.

852. Котрий із вказаних препаратів має властивість гальмувати перетворення тироксину в трийодтиронін?

1. Пропранолол.

2. Норадреналін.

3. Тіамазол.

4. Преднізолон.

5. Йодид калію.

853. Який з перелічених гормональних параметрів прийнято вважати найбільш чутливим тестом оцінки функціональних порушень щитоподібної залози?

А. ТТГ

В. Загальний Т₄

С. Вільний Т₄

D. Загальний або вільний Т₃

E. Визначення одночасно Т₄ і Т₃.

854. Щоденна потреба організму в йоді становить:

1. 1—2 г.

2. 14—17 мг.

3. 100—150 мкг.

4. 98—104 нг.

5. 300—500 мкг.

855. Проба з пригніченням трийодтироніном доцільна в діагностиці наступних захворювань щитоподібної залози: