Завдання для виконання Практичне заняття№5

1. Проаналізуйте лексеми, наведені за матеріалами “Практичного російсько-українського словника” О.Ізюмова (1926 р.), з погляду точності і виразності (у дужках записано синоніми до слів, вживані нині). Чому багато з цих слів так і не увійшли до вжитку, не стали термінами? Чи доречним тут є вислів О.Пономаріва: “Нерідко до терміна іншомовного походження виникає синонім, створений на рідному ґрунті. Є тенденція термін іншомовного походження вживати в офіційно-діловому стилі та в суто наукових працях; створений на питомому ґрунті – в науково-навчальній та науково- популярній літературі, в публіцистиці, в красному письменстві”?

Книгозбірня (бібліотека), зложене речення (складне речення), наросток (суфікс), прийдешній час (майбутній час), речівник (іменник), шелестівка (приголосний), риска (тире), азбука, абетка (алфавіт), вольовий спосіб дієслів (наказовий спосіб дієслів), перукар, голяр, цирюльник (перукар), броварник, пивовар (пивовар),помічник, поплічник (помічник).

2. Прочитайте текст. Уважно проаналізуйте, взявши за основу фактори, за якими визначають багатство мовлення носія, особливості стилю одного з Ваших улюблених письменників. Чи погоджуєтеся Ви з показником читабельності, яким користуються в США?

Вчені встановили також фактори, що характеризують стиль окремих авторів чи промовців. Передусім це обсяг словникового запасу. Адже відомо, що мова людини, яка має більший словниковий запас, розмаїтіша й багатша, ніж мова того, хто оперує меншою кількістю слів.

Для підрахунку словесної розмаїтості були складені спеціальні формули. За допомогою однієї з них виявляється найчастіше вживане слово і вимірюється віддаленість між першим і другим випадками його використання. Дану відстань виражають кількістю слів, що знаходяться між першим і другим випадками. За другою формулою кількість ужитих слів ділиться на кількість слів мови. Наприклад, у газетній мові було нараховано всього 44 000 слів, а в одному з газетних текстів — 6000. Отже, індекс становить 0,136 (6000:44000).

Ще одним фактором, який характеризує мову окремої людини, е довжина речень, що виражається загальною кількістю складів у них. Зрозуміло, що цей фактор має значення насамперед у письмовій мові. Вчені США провели такий дослід. Вони підрахували, що в одному американському журналі, наприклад, кількість складів у реченні становить пересічно 13. У діалогах театральних вистав на один прикметник припадає дев'ять інших частин мови. Натомість у науковому тексті цей показник ста­новить лише 1:3. У романах на один прикметник припадають три дієслова.

На основі цих показників деякі психологи роблять висновки про емоційну врівноваженість дітей. Емоційно неврівноважені діти вживають, як правило, більше дієслів (за допомогою яких завжди виражається дія або діяльність), ніж прикметників (які частіше вживаються при описуванні).

В англійській мові, аналізуючи стиль, до уваги беруть не тільки кількість слів у реченні, а й кількість довгих слів, що мають більше трьох складів. Показник читабельності, яким користуються, наприклад, у США, оснований на двох факторах: чим довші речення і чим більше довгих слів вони мають у своєму складі, тим важче читати текст. Інший показник читабельності (показник Флеша) включає ще й третій фактор — кількість особових займенників.

Люди найбільше люблять читати або слухати про інших людей. Тому газетна стаття, в якій подаються спогади очевидця або „інтерв'ю з визначною особою”, викличе, звичайно, більшу зацікавленість, ніж та сама інформація, викладена безособово. В показнику Флеша до уваги береться кількість особових займенників на сто слів тексту і середня кількість особових речень на сто речень тексту. Під особовими реченнями розуміють речення, що вводяться за допомогою лапок, запитання читачів, відгуки тощо.

Важливо запам'ятати, що мова стає цікавішою, якщо наводити приклади із свого власного життя або з життя інших людей. Менш цікавими е зображення та описи неживих предметів, де немає ніякої дії. Так само мало зацікавлять слухача теоретичні міркування та зауваження, виражені абстрактними поняттями, без зв'язку з практикою життя.

І. Томан