Другої світової війни: причини, характери, періодизація.

Причиною Другої світової війни стала діяльність невеликої групи держав- агресорів, спрямована на завоювання світового панування.

Використовуючи як привід незадоволення ряду країн і народів несправедливими умовами Версальсько-Вашингтонської системи договорів гітлерівська Німеччина та ії союзники розв'язали найбільший збройний конфлікт в історії людства. У війні взяла участь 61 держава світу, на території яких проживало 80% населення Землі. В арміях зоюїсих країї: було ! 10 млн осіб. Перша світова війна тривала більше 4 років, а Дру та — 6 років. Вона стала найбільш руйнівною з усіх війн.

Держави-агресори та їх керівники несли підкореним народам ліквідацію демократії, расовий і національний гніт, економічне визискування, утвердження права сильного у міжнародних відносинах. Перемога нацистської Німеччини та її союзників означала б крок назад у світовій історії, вона відкрила б дорогу соціальній, політичній 1 культурній деградації людства. А тому всі ті, хто вів боротьбу з ними, вели справедливу війну. При цьому слід мати на увазі, що серед країн антигітлерівської коаліції була й тоталітарна держава — СРСР.

Дія народів Радянського Союзу визвольна антифашистська війна не стала шляхом до демократії. Скоріше навпаки, як це не парадоксально, ця війна сприяла змцненню радянського тоталітаризму. Однак це нітрохи не зменшує вкладу народов СРСР в перемогу Об'єднаних націй над фашизмом.

Хронологічно Другу світову війну можна поділити на три великі пеіоди. Перший період — з І вересня 1939 року до червня 1942 р. Характерними для нього були зростаючі масштаби війни при збереженні переваги сил агресорів.

Другий період — з червня 1942 р. до липня 1944 р. Це час перелому в ході війни, коли ініціатива і перевага у силах переходять на бік держав антигітлерівської коаліції.

Третій період — з липня 1944 р. до 2 вересня 1945 р. Це заключний етап війни, у ході якого було досягнуто перевагу країн антигітлерівської коаліції. Вона була реалізована розгромом армії противника. У цей час наростала криза правлячих режимів держав- агресорів і наступив їх крах.

У радянській історичній науці існувала дещо інша періодизація, яка грунтувалася на подіях радянсько-німецької війни (І період — 1 вересня 1939-22 червня 1941; II червень 1941 -листопад 1942:-Ш—листопад 1942 - грудень 1943; IV— січень 1944 - травень 1945; V—травень 1945-2 вересня 1945).

Людські і матеріальні втрати держав-учасниць війни величезні. Загальна кількість загиблих така велика, що її можна визначити лише приблизно. Із врахуванням уточнених даних про втрати СРСР число загиблих складає 65-67 млн осіб. Більша половини загиблих — цивільне населення, яке стало об'єктом бомбардувань, масових розстрілів і депортацій. Це свідчить про особливу жорстокість війни.

Страшних руйнувань зазнала Україна. Найбльш болючими і тяжкими були людські втрати. Історики наводять таку цифру втрат людських ресурсів України - 8 млн (19,1%) населення, з них військові втрати становили 2,5 млн осіб, а цивільне — 5.5 млн осіб.

Величезними були демографічні зміни на Україні. У січні 1941 р. в У PCP проживало 41.9 млн осіб, а наприкінці війни було лише 27,4 млн осіб. Отже, вбиті в боях, померлі в концтаборах, депортовані, евакуйовані та емігранти становили 14,5 млн осіб.

З багатьох проблем історії Другої світової війни точаться гострі дискусії. Одним з найбільш дебатованих залишається питання характеру цієї війни, зокрема, щодо дій її учасників на початковому етапі війни; по-перше Великобританія та Франці, по- друге, СРСР в 1939-1941 роках, оскільки оцінка дій антигітлерівської коаліції після 1941 року не викликає сумнівів у її справедливому характері, як і агресивні наміри з самого початку країн осі Берлін-Рим-Токіо. Позиції учасниць війни часто змінювались. Якщо у 30-х років СРСР виступав як учасник, хоч і не оголошених, але прямих збройних конфліктів порти держав осі (зіткнення з Японією на Далекому Сході та у Монголії, збройна участь у громадянській війні на боці республіканській Іспані), то в 1939 р та на початку 40-х років після підписання з Німеччиною пакту пор ненапад та договору про дружбу і кордони західні держави цілком справедливо

24

розглядали СРСР як союзника Третього Рейху. Підтвердження цього були спільні дії проти Польщі, санкціонована Німнччиною війна проти Фінляндії, відторгнення від Румунії Бесарабії та Північної Буковини, анексія Латвії та Естонії, а також той факт, що за 7 млн. марок Німеччина поступилась СРСР Литвою в обмін на ставропольські землі. Саме ці факти роблять спірний характери війни на початковому етапі. Тому зараз більшість істориків на початковому етапі СРСР відносять до агресивних країн, нарівні з Німеччиною, Італією та Японією.