fitsula

виховні заходи запрошуються працівники міліції, суду і прокуратури, які в ході бесід використовують місцеві приклади, причому добирають найбільш показові. Проведену роботу студенти фіксують у щоденниках педагогічного спостереження, а в кінці педагогічної практики про наслідки проведеної роботи пишуть у своїх звітах. На випускних курсах студенти-практиканти складаютьВзірецьпсихолого-педагогічні характеристики на таких підлітків. Під час практики майбутні вчителі посилено вивчають проблеми перевиховання підлітків і про свої спостереження доповідають на підсумковій конференції, де присутні і студенти передвипускних курсів. Підготовлені реферати з цих питань є своєрідними методичними посібниками для самостійного ознайомлення студентів із методикою перевиховання підлітків.

Завершальний етап підготовки студентів до роботи з педагогічно занедбаними підлітками – підготовка і обговорення рефератів на спецсемінарі з педагогіки і курсових робіт на випускних курсах. Реферати на узагальнюючі теми ("Причини неуспішності учнів і шляхи їх подолання", "Методика перевиховання учнів" та ін.) дають одному-двом студентам академгрупи – в основному членам наукового гуртка. У ході обговорення реферату студенти діляться досвідом роботи, якого вони набули під час педагогічної практики.

Цілеспрямований систематичний вплив педагогічної громадськості на особистість педагогічно занедбаного учня сприяє формуванню та зміцненню у нього позитивних якостей: високої організованості, дисципліни, потреби брати активну участь у суспільно-політичному житті школи й України. На цій основі збагачуються можливості вчителя для підвищення ефективності виховання підлітків, розвитку в них уміння активно відстоювати свої переконання, творчо й активно вчитися і працювати.

6.2. Значення виховного впливу батьків у перевихованні

Роль батьків у перевихованні дітей важко переоцінити. Особливе

211

значення має цей вплив на формування почуттєвої сфери підлітка. Предметом піклування педагога стає налагодження нормальних відносин між батьками та їхніми дітьми.

Нерідко батьки припускаються типової помилки: твердять підлітку, що він поганий, у результаті чого той втрачає віру в свої сили. І от наслідок –

байдужістьВзірецьдо навчання, вчинки "на зло" тощо. А досить виявити у дитини

паростки хорошого, підтримати, допомогти – і він душею потягнеться до дорослих, захоче змінити свою поведінку.

Так було з братами Валерієм і Віктором І. У школі і вдома вони не чули нічого, крім слів "злодій", "хуліган", "бандит", "ледар". Працівники служби у справах неповнолітніх з'ясували: хлопці захоплюються технікою, потайки від батьків конструюють підводного човна. Батько керує кораблебудівним гуртком у морському клубі, але синів до себе не бере, "витримує характер". Поставив не зовсім продуману умову: відмінна поведінка в школі і вдома – тоді гурток! Довелося пояснювати батькові, що він своєю впертістю губить синів.

Потрапивши до гуртка, під нагляд батька, хлопці захопилися роботою, дорожать нею і прагнуть бути зразковими у навчанні й поведінці.

Особливої уваги потребують батьки, між якими немає згоди у виборі методів впливу на дитину. Буває, що батько вимогливий і суворий, нерідко карає дитину, а мати добра і м'яка, намагається приховати від нього негативні вчинки сина чи доньки. Різне ставлення батьків збиває з пантелику: заборонене батьком дозволяється матір'ю, окрики і покарання одного змінюються ласкою іншого.

Батько Сашка Л. пише до однієї з спецшкіл про таку домашню ситуацію. Син повернувся додому із спецшколи хорошим хлопцем. А через якийсь час знову став поводитися погано.

І в цьому "допомогли" йому батьки... У спецшколі Сашко звик до певного режиму дня, займався спортом. Матері таке не сподобалося. На

212

цьому ґрунті між батьком і матір'ю почалася "війна". Мати не дозволяла синові навіть заправити своє ліжко, випрасувати сорочку і штани. У хлопця, що не мав ніяких обов'язків, лишалося багато вільного часу. Він почав пропадати вечорами невідомо куди. У щоденнику з'явилися зауваження. Хлопець прогулював уроки, почав курити, грубіянити. Ось що пише батько у

вчинок, я сказав, що обох позбавлю на цілий тиждень всіляких розваг і вони повинні сидіти вдома, поки не усвідомлять своєї провини. А дружина того ж вечора дала Сашкові гроші на кіно, і таким чином хлопець був "премійований" за свій проступок".

листі доВзірецьвихователя: "Коли діти (їх у мене двоє) допустили негативний

Коментарі тут зайві.

Робота з батьками таких підлітків складна і потребує великого педагогічного такту. Навіть інформування батьків про негативні вчинки їхніх дітей має бути продуманим, тактовним. Треба поважати батьківські почуття. В цьому плані слід розглядати й намагання батьків виправдати вчинки своїх дітей. Слід розуміти: це йде не від неповаги до школи, а від того, що батьки не завжди вміють поєднувати розумні вимоги з батьківською любов'ю.

У бесідах з батьками учителі намагаються якомога більше дізнаватися про учня: умови, в яких він виховується, відносини з батьками, риси характеру тощо. Такі відомості допомагають краще будувати процес перевиховання, використовувати при цьому виховні можливості сім'ї.

У бесідах з батьками треба менше скаржитися на невихованість їх дітей, на їхню незадовільну поведінку. Якщо вихованець погано поводиться, інформувати про це батьків треба, але при цьому вказати способи впливу на нього.

Особливе незадоволення, іноді обурення, неприязнь до вчителів у важковиховуваних учнів викликають скарги батькам на їхню поведінку. Зв'язок педагога і батьків у вихованні необхідний, але зловживання скаргами на погану поведінку, навчання сина чи доньки – свідчення безпорадності

213

педагога. Це загострює відносини учня з учителями і батьками.

Один із учнів VI класу пише в записці, що він втік з дому, бо вчитель математики постійно скаржився батькам на нього. Учень не встигав з математики, хоч дуже хотів добре вчитися. Про кожен низький бал доповідали батькові, який лаяв сина. Коли батько дізнався, що син ще й

записку, що повернеться тоді, коли йому дозволять не ходити до школи.

порушувавВзірецьдисципліну, він побив його. Хлопець втік з дому й написав

Особливої уваги потребують батьки, які сліпо люблять своїх дітей і, по суті, шкодять їхньому перевихованню, намагаються виправдати їх, зменшити їхню провину. Такі батьки ні в чому не відмовляють своїм дітям, надмірно

забезпечують їх речами і кишеньковими грішми. Як зауважив

А.С.Макаренко, вони занурюються в море сентиментальності й ніжних почуттів і вже нічого не помічають. А тим часом у підлітка закріплюються негативні риси характеру, формується егоїзм. Нерозумна любов проявляється і в звільненні підлітків від будь-яких трудових обов'язків у сім'ї. Таким батькам слід терпляче роз'яснювати необхідність суворо дотримуватися порад педагогів щодо ставлення до дітей. Батьки повинні зрозуміти, що їхня любов має сприяти вихованню у дітей правильних поглядів, переконань, властивих людині.

У полі зору школи постійно мають бути батьки, у яких недостатньо розвинене почуття відповідальності за виховання і навчання їхніх дітей. Особливо це стосується тих, хто з’являється в школі тоді, копи син щось накоїв. На жаль, частіше існує зв'язок школи із матерями. Батьки рідше ходять на збори класу, обираються до батьківського комітету тощо. Якщо син відчуває, що батько не цікавиться його шкільними справами, його відповідальність знижується.

Так, в одній з шкіл підліток, "випробовуючи" міцність шибок підшипником, "граючись", розбив кілька вікон. Батько послав до школи матір з грішми, щоб відшкодувати збитки. Класний керівник порадив

214

батькові підійти до справи інакше... Батько з сином купили скло, у вихідний день разом вставили шибки. Підліток усвідомив, як боляче батькові розплачуватися за його "гру".

Порада вчителя пішла на користь і батькові, і синові.

За даними дослідників, 60% опитаних батьків педагогічно занедбаних

Батьки, які називали імена друзів своїх дітей, зовсім мало знають про цих друзів.

Знання педагогом умов життя підлітка в сім'ї дає змогу продумати систему роботи з батьками, шляхи й форму їхньої педагогізації. Головне – привернути їх на свій бік, подолати негативне ставлення до школи й учителів, яке в них склалося внаслідок щоденних переживань, неприємних повідомлень про погану поведінку і відставання у навчанні їхніх дітей. Тактовність учителів робить доброзичливими підлітків, викликає у них бажання в міру допомагати вчителям.

підлітківВзірецьне змогли дати конкретної відповіді, з ким дружать їхні діти.

Останнім часом з'явилось багато форм роботи з батьками учнів.

Так, у СШ №№44 і 87 м.Львів систематично проводяться загальношкільні батьківські конференції на теми: "Підліток і закон", "Якщо ви справжні батьки", "Роль сім'ї у вихованні дітей" тощо. У роботі конференцій беруть участь учені, психологи, працівники суду, прокуратури, міліції. Для батьків організовуються культпоходи в театри і кінотеатри.

Важливий захід підвищення відповідальності батьків за виховання дітей

– зв'язок шкіл з адміністрацією і профспілковими організаціями підприємств, установ, де працюють батьки педагогічно занедбаних учнів. Школи практикують засідання педрад на підприємствах за участю працівників адміністрацій та профспілкових організацій. У Львській СШ №17 створено раду профілактики, мета якої – координувати роботу педагогічного

колективу та громадськості з профілактики правопорушень серед школярів.

215

6.3. Залучення громадськості до процесу перевиховання

Цінність впливу громадськості в тому, що він іде від "першоджерела", а не від педагога, до якого учні звикли. Інформація представників громадськості має великий емоційний заряд, довго не забувається.

шкільні умови переносяться деякі форми громадського життя, елементи моральних стосунків дорослих. Участь громадськості у роботі школи сприяє вихованню учнівського колективу, дає йому можливість відчути нерозривний зв'язок з народом, зміцнює впевненість у тому, що суспільство цікавиться інтересами молоді, її майбутнім. Тому такі підлітки відчувають себе корисними для суспільства, в них виникає бажання стати кращими.

Громадська думка пробуджує у педагогічно занедбаних учнів почуття совісті, викликає сором за погану поведінку. Але вплив має здійснюватися делікатно, не слід постійно нагадувати учневі, що він – порушник дисципліни, що йому треба виправитись. Громадська думка спрямовується на факт поганого вчинку, а не на особистість вихованця.

Моральний осуд спонукає підлітка до роздумів про свою поведінку, не дає заспокоїтися й змиритися з існуючим становищем.

Важливе завдання при перевихованні – формування у підлітків потреби у спілкуванні. Багато з них обмежуються спілкуванням у тісному колі своїх друзів. Зв'язки з представниками громадськості долають цю обмеженість, звужують можливості негативного впливу.

ВпливаючиВзірецьна учнів, громадськість використовує такі форми, які застосовує в умовах життя і діяльності колективу трудящих. Цим самим у

Поява у педагогічно занедбаних учнів прагнення до спілкування викликає у них критичне ставлення до негативних вчинків, виробляє громадську шкалу оцінок, за якою вони вибирають власний шлях, змінюють поведінку, переконуються у помилковості своїх поглядів.

Допомога громадськості у перевихованні підлітків – колективне

216

шефство передових робітників, пенсіонерів, студентів, учених. Оскільки сила виховного впливу слова залежить від авторитету, виступи знаних людей переконують вихованців, що тільки гарними поведінкою, навчанням і працею можна завоювати повагу й довір'я у людей.

Особливе місце у роботі громадськості посідає індивідуальне шефство

-познайомитисяВзірецьз особистістю вихованця, розпочати з відвідування навчального закладу, де вияснити його ставлення до навчання,

однокласників, позитивні і негативні сторони поведінки, інтереси, схильності, захоплення;

-познайомитись з умовами життя підопічного у сім'ї (матеріальні умови, культурний рівень, побут сім'ї, ставлення батьків до виховання);

-дізнатися: який вплив мають на підлітка батьки, однокласники, оточуюче середовище, хто з них користується у нього найбільшим авторитетом, які якості цієї людини найбільше цінить підліток;

-познайомитися з друзями підлітка, з середовищем, у якому він знаходиться, вияснити, хто на нього погано впливає, знайти методи і способи впливу не тільки на підлітка, а й на оточуюче його середовище (організація дозвілля, залучення до гуртка, секції);

-виявити особливості характеру і причини відхилень від норми поведінки, вивчити його позитивні якості, розвивати їх, спираючись на них, виховувати в потрібному напрямку;

217

- вивчити ставлення підлітка до праці і людей праці.

Важливим завданням шефської роботи є встановлення контакту між шефами і підлітками. Спостереження за роботою студентів, які допомагають у перевихованні учнів, свідчать: процес установлення психологічного контакту має кілька етапів. Спочатку підліток сторониться свого наставника,

наставника, прислухається до його зауважень, правильно на них реагує, але ще помітні прояви підозрілості і недовір'я. На останньому етапі підшефний приймає вимоги вихователя й сумлінно виконує їх, стає відвертим з ним, ділиться своїми успіхами й невдачами, повністю довіряє наставнику, намагається не засмучувати його своєю поведінкою, звертається до нього за порадою, допомогою, дорожить його думкою.

Психологи визначили фактори, що впливають на встановлення контактів між підлітком та наставником: щирі розмови, часте спілкування – 50%, інтерес шефа до життя підлітка – 20%, спільна діяльність – 16%, особистість шефа – 8%. Ці фактори та їх вплив взаємопов'язані.

Установлення контакту наставника з підлітком залежить від: знання вікових і індивідуальних особливостей учня, його інтересів, прагнень, можливостей, цінних орієнтацій, психологічної готовності сприймати те, що пропонує шеф; уміння підійти до вихованця, знайти спільну мову з ним, виявити повагу до його друзів; уміння знайти й використати у перевихованні інтереси учня, його взаємовідносини у колективі, допомогти порадою тощо.

уникає Взірецьзустрічей з ним – йому соромно перед товаришами, що до нього прикріпили наставника. Згодом учень уже не пручається вимогам

Залучаючи представників громадськості до виховної роботи з учнем, їх знайомлять з умовами його життя і навчання, детально характеризують, розповідають про сім'ю підлітка, найближче оточення, про шкільні успіхи й невдачі. Часом учителі згущують фарби, і це певною мірою дезорієнтує майбутнього наставника. Так, студентка Людмила М. з цього приводу пише у своєму щоденнику: "Я вислухала в учительській стільки поганого про Юрка,

218

що кілька днів боялась навіть думати про зустріч з ним. Коли, нарешті, наважилася, то вже при першій зустрічі він справив на мене непогане враження". Внаслідок проведеної студенткою виховної роботи хлопець виправився, і його було знято з обліку кримінальної міліції у справах неповнолітніх.

НаставникиВзірецьчасто зазнають труднощів у налагодженні контакту з підшефними, особливо під час першої зустрічі. Якщо однокласники знають, що шеф прийшов для виховної роботи з конкретним учнем, це заважає встановленню контакту з ним. Контакти краще встановлювати за межами школи: вдома у вихованця, на вулиці, ніби випадково і т.д. Коли підліток буде поважати свого наставника, дорожитиме дружбою з ним, тоді можна прийти до класу і тактовно подолати сформовану думку про підлітка.

Наставник дізнається багато цікавого про підопічного: злісний порушник дисципліни Володя розвів у себе вдома на вікні ботанічний сад, Петро годинами милується своєю канаркою, Володі принесли відросток екзотичної квітки, Петру подарували книжку про птахів, а з Василем почали грати в шахи. Це й були "ключики" до душ підлітків.

Наставнику важливо знати умови сім’ї, які взаємовідносини між дітьми та батьками, наскільки в останніх виявлене почуття відповідальності перед суспільством за виховання своїх дітей. Тут треба розібратися, хто з членів сім'ї користується найбільшим авторитетом у підлітка, щоб потім непомітно створити ситуацію, яка дає змогу використати прихильності вихованця як один з найбільших виховних стимулів.

Так, наприклад, удалося виправити Василя М. Батько його помер, а мати не зуміла правильно виховати сина. Він потрапив до поганої компанії, почалися конфлікти з колективом класу.

- Якби батько був живий! – сказала мати під час однієї з бесід в інспекції у справах неповнолітніх.

Виявилося, що хлопець дуже любив батька, дорожить пам'яттю про

219

нього. Василя викликали на розмову. Тут же, ніби випадково, був товариш батька хлопця по роботі. Він невимушено включився у розмову.

- Ти часом не син Віктора Петровича?.. "Хороший" син!.. А батько мріяв про інше.

У Василя на очах з’явилися сльози, він почервонів. Результат зустрічі був позитивнимВзірець. Під впливом батькового товариша хлопець відійшов від вуличних "дружків", почав краще вчитися, допомагати матері, потоваришував з однокласниками.

Запитання для роздумів і самоперевірки

1. Обґрунтуйте необхідність для вихователя педагогічно занедбаних учнів специфічних якостей. Які риси особистості педагога гальмують процес перевиховання?

2. Яку допомогу у перевихованні педагогічно занедбаних учнів може надати сім'я?

3. Якими виховними можливостями володіють представники громадськості стосовно цієї категорії учнів?

Практичні завдання

1.Опишіть передовий досвід роботи відомого вам педагога з попередження і подолання педагогічної занедбаності учнів.

2.З газет чи журналів виріжте два-три малюнки з гумористичним зображенням ситуації, в якій зображено стосунки між дітьми та дорослими. Виконайте такі завдання: а) дати загальний опис педагогічної ситуації, визначити, яку проблему ставить автор; б) проаналізувати соціальні, психологічні, педагогічні підстави вирішення такої ситуації; в) придумати педагогічні завдання до запропонованої теми.

220