fitsula

життя і діяльності в школі і сім'ї мають бути продумані й педагогічно доцільні. Точність режиму виявляється в тому, що при його дотриманні не допускається ніяких відступів.

Наші дослідження переконують, що режим тільки тоді сприяє формуванню у підлітка свідомості, дисциплінованості, коли внутрішнє

ставленняВзірецьдо нього позитивне.

У процесі перевиховання підліткам треба роз'яснювати важливу роль вимог режиму. Кожний має усвідомити, що, виконуючи ці вимоги, він може перебудувати свій характер, усунути негативні риси власного характеру. Водночас порушення вимог режиму викликає відповідну реакцію.

Не сприяє вихованню дисциплінованості намагання окремих педагогів приховувати випадки порушення підлітками дисципліни. Це призводить до формування в учнів почуття безвідповідальності. Кожний випадок порушення правил поведінки повинен бути помічений, відповідно оцінений вихователем або учнівським колективом.

З метою виявлення причин порушення вимог шкільного режиму і правил поведінки нами опитано 50 педагогічно занедбаних учнів, які часто допускали такі вчинки. Аналіз відповідей цих учнів показав, що причин такої поведінки багато. Але серед них здебільшого виділяються такі, в основі яких лежать особисті якості вихованців:

легковажність і непродуманість (36,0%), нестриманість і гарячковість (40,0%), розбещеність і недисциплінованість (58,0%), свідоме небажання виконувати вимоги (28,0%), потяг до паління і алкоголю (42,0%), вплив педагогічно більш занедбаних ровесників (12,0%).

Розбір негативних вчинків, допущених учнями, свідчить про те, що вони часто намагаються звалити власну вину на інших. Інколи це виражається у примітивній, грубій формі, коли роблять спробу виправдати себе якимись діями своєї жертви. Наприклад, декотрі можуть стверджувати, що потерпілий сам "поліз" першим у бійку, власноруч завдав собі пошкоджень.

171

Нерідко підліток свою провину не заперечує, але намагається зменшити її міркуванням про те, що так роблять усі або більшість. У службі в справах неповнолітніх часто можна почути: "Що з мене хочете? Хіба мало таких, як я?". У його перекрученій свідомості індивідуальна провина перетворюється на колективну. Йому здається, що він виходить не з своїх власних інтересів, а

діяв такВзірець, як інші. Тому в його очах пом'якшується власна провина, причина якої, на його думку, криється не в ньому самому, а в інших, а він тільки

підкорявся "загальному настрою". Йому тепер здається, що і він, і інші люди думають і діють так само, як і він.

Часто підлітки пояснюють свої аморальні вчинки обставинами, які нібито штовхнули їх на негативний вчинок. Цим вони хочуть викликати у педагога поблажливість до себе (вкрав, бо погано лежало, бив, бо він боягуз).

Педагогічно занедбаний учень інколи виправдовує свої негативні вчинки і перекрученою оцінкою аморальних дій як нібито проявом "героїзму", на який не кожен відважиться. Такий учень воліє бути яскраво вираженою негативною особистістю, ніж взагалі не мати свого обличчя, бути "сіротою". Своїми негативними вчинками намагається звернути на себе увагу, виділитися із загальної маси, допустити проступок і цим самим утвердити себе серед ровесників, піднестися над ними і в своїх власних очах, радіти від насолоди своєю "виключністю". Окремим навіть приємно вкрасти, битися, принижувати інших, протиставляти себе всім і кожному. У помилкових поглядах такого учня негативні нахили перетворюються у позитивні якості, він може навіть хвалитися ними.

Під час аналізу негативної поведінки учня необхідно допомогти йому розібратися у помилкових поглядах, показати шляхи, якими можна виділитися з маси ровесників, залишаючись моральною людиною: праця, навчання, захист слабших від сильніших тощо. При цьому слід пам'ятати, що для учня дуже нелегко зізнатися у своїх помилках, відмовитися від самообману. Адже тоді треба побачити у собі невігластво, боягузтво й інші

172

негативні якості. Для цього вимагається певна мужність, щоб правильно мислити, не боячись істини, дивитись на себе відверто.

Вихованню таких підлітків сприяє систематичний аналіз причин порушень ними дисципліни й вимог режиму. Порушення дисципліни й вимог шкільного режиму найчастіше там, де погано організовано контроль за

-психологічнаВзірецьпідготовка вихованця до сприйняття вимог шкільного життя і порядку, розуміння їх доцільності і необхідності;

-втілення усіх вимог режиму і правил поведінки у шкільні традиції, у

реалізації яких вже головна роль належить колективу, а не наказам, розпорядженням; ,на,великедозволяють,

173

-введення елементів гри до режиму, яким властиві емоційні переживання;

-залучення самих вихованців до роботи по зміцненню шкільного режиму;

-категорична заборона аморальних вчинків і в той же час розумне мотивуванняВзірецьтакої заборони;

-недопущення прояву негативних звичок, неправомірної поведінки і одночасно створення сприятливих умов для прояву позитивних моральних звичок, здорового потягу до хороших вчинків.для важковиховуваного підлітка – це відновлене почуття людської гідності.допомагаєпідліткарусломоралірозширення

Одна з характерних особливостей таких учнів – відсутність у них інтересу до знань. Вони втратили віру в свої сили й здібності, не вірять

174

учителям, бояться їх. Це заважає їм позитивно ставитися до навчання. Тому на кожному уроці доводиться переборювати неповагу до вчителя й школи, пробуджувати віру в свої сили.

Учитель математики Л.М.Смирнова розповіла, як їй удалося виховати інтерес до свого предмета у семикласниці Наталки П. Дівчина часто отримувалаВзірецьдвійки за усні відповіді, не справлялася з контрольними роботами. Глибоке вивчення учениці переконало вчительку, що у Наталки нормальні здібності до математики, але вона не вміє систематично працювати. Вчителька помітила, що дівчина добре розв'язує прості задачі на побудову. Це й стало "ключиком", за допомогою якого вдалося розкрити здібності учениці. Треба було, щоб Наталка повірила у свої сили, випробувала свої можливості спочатку на додаткових заняттях. Самостійне розв'язання задач принесло дівчинці радість творчості. Перші успіхи спонукали її переглянути своє ставлення до математики. Треба було зробити інтерес, що виник, стійким. З цією метою вчителька давала Наталці додаткові завдання на вивчення теоретичного матеріалу і на розв'язування задач, на кожному уроці тримала ученицю в полі зору. Внаслідок копіткої роботи Наталка почала краще вчитися, змінилося її становище у колективі, її ставлення до вчителів і товаришів.

Робота з такими підлітками передбачає: а) виховання у них інтересу до знань; б) формування необхідних для самоосвіти якостей: уміння зосередитись і бути уважним у роботі, контролювати себе, виробляти силу волі, розвивати пам'ять, уміння працювати з книжкою, додатковою літературою, вести відповідні записи тощо.

Труднощі й неефективність навчально-виховної роботи школи з педагогічно занедбаними підлітками зумовлюються тим, що в роботі з ними педагоги не враховують таких особливостей, як: а) перекручена мотивація навчальних дій, вчинків; б) невміння планувати майбутні дії, передбачати їх найближчі і віддалені наслідки, проміжні і кінцеві результати; в) невміння

175

самостійно і твердо користуватися раніше набутими знаннями, уміннями і навичками в нових або незвичних умовах; г) нерозвинуті вміння й навички самоконтролю за процесом виконання діяльності, самооцінки її результатів.

Такі учні нічого не сприймають на віру, тому учитель повинен підтверджувати викладений матеріал висловленнями авторитетів, прикладамиВзірецьз досвіду, унаочненнями, точним аргументуванням.

Цій категорії учнів важко дається навчання, вони потребують постійної допомоги, поки навчаться самі долати труднощі. Зміст допомоги різноманітний: подолання небажання вчитися і ненависті до школи; подолання страху перед поганою оцінкою, висміюванням, компроментацією; відновлення місця в колективі класу і контактів з учителями; озброєння раціональними прийомами розумової праці, надолуження прогалин у знаннях; виконання домашніх завдань; виховання впевненості у можливості вчитися.

Допомога учням надається у вигляді порад і вказівок у доброзичливій формі, а не у формі зауважень, як не треба робити. Замість "не роби так, тому що це погано" краще сказати "спробуй зробити таким чином...". У разі невдачі не слід докоряти, краще підбадьорити учня: "Не вийшло сьогодні, вийде іншим разом".

Дуже важливо правильно організувати учнівську взаємодопомогу. На нашу думку, закріпленням за таким учнем сильнішого не слід обмежувати таку допомогу. Для того, щоб допомогти учневі з кількох предметів, необхідно витрачати багато часу. Тому доцільніше створювати в класах групи навчальної взаємодопомоги з предметів, які формує сам учитель. Педагог держить під постійним контролем роботу всієї групи в кожному класі, допомагає учням, вчить їх, враховує найменші їх успіхи в заняттях з відстаючими. За таких умов відповідь слабшого учня є іспитом для всіх, він бачить вболівання класу і намагається відповісти якомога краще. Це буде реальною відповідальністю не тільки перед учителем і батьками, а й перед

176

колективом, перед самим собою.

Добираючи методи і прийоми навчання, слід пам'ятати, що такі учні характеризуються надмірною рухливістю й збудливістю, але водночас вони і апатичні при словесному викладі навчального матеріалу. Вивести їх з такого стану, зацікавити можна лише активізувавши їх дії, щоб вони самі

сказати, що ця активність принесе користь.

відкривалиВзірецьщось нове, цікаве. Якщо вчитель зможе створити такі умови, коли дитина була б активною у позитивному напрямку, то з упевненістю можна

Студентці-практикантці під час педагогічної практики вдалося таким чином виправити учня Петра Д. Ось що вона пише з цього приводу: "...Петро ходив по класу під час уроку, смикав дівчат за коси, голосно розмовляв і сміявся, почував себе "господарем". А деколи, навпаки, ставав тихим, замисленим і тоді в його очах світилася доброта. У такі хвилини намагалась викликати його на відверту розмову. Але з цього нічого не виходило. Він відразу ж ставав мовчазним. Видно, недовіряв мені... Лід розтанув несподівано. Йшов урок фізики на тему: "Закони Ома для ділянки кола". Звернулась до класу з проханням, щоб хтось допоміг скласти коло. Кажу: "Цю роботу можу довірити тільки тому, хто це зробить швидко і правильно". І враз піднявся Петро. Викликала його до демонстраційного столика. Бачу, що хлопець хвилюється, йому трохи страшнувато, але не хоче виявитись боягузом. Петро повільно йде до столу. Я його підбадьорюю: "Якщо ти це виконаєш, і лампа, що включена в коло, засвітиться, то будеш віднині головним асистентом учителя фізики. А для цього потрібно бути уважним, зосередженим". Весь клас притих. Петро склав схему і лампа засвітилася. Це здивувало весь клас. Петро був задоволений. З цього часу він став асистентом учителя фізики, акуратно виконував свої обов'язки, став цікавитися фізикою. Я скористалася з цього і почала приносити йому різні книги, які він з великим інтересом читав, задавав питання, які йому були незрозумілі. Згодом став членом фізичного гуртка. Нове захоплення

177

вимагало більше часу і він перестав водитися з товаришами, які погано на нього впливали. Одного разу після вечора фізики він проводив мене додому. Я відчула, що він хоче мені сказати щось важливе. І він запитав: "Чи зможуть учителі пробачити мені все те, що я витівав у школі?" Я відповіла: "Звичайно, ми раді допомогти тобі стати справжньою людиною, якщо сам

унайбільшВзірецьяскравій, цікавій і захоплюючій формі. У процесі читання додаткової літератури у дітей розвивається мислення, пробуджуються думки.

Важливий стимул активізації навчального процесу – оцінка, якщо вчитель правильно користується нею. Це дає можливість належно оцінити затрачені учнем зусилля. Наприклад, учень прибув до нової школи, написав диктант, допустивши багато помилок. Після додаткових занять зробив у диктанті набагато менше помилок. Успіхи помітні, а оцінка залишається низькою. Відсутність стимулу в цьому разі призводить до втрати учнем віри

усвої сили, він перестає працювати над собою. Очевидно, є потреба на певному етапі перевиховання тимчасово відступати від існуючих норм

оцінки заради активізації учня, створення умов для позитивного ставлення до навчання.спокоюїхматеріаломпошуковітривалоговикликають

Варто задуматись і над питанням, наскільки допомагає чи шкодить

1 Див.: Сухомлинський В.О. Вибрані твори. – Т.2. – С.449, 178

успішному навчанню учнів низький бал взагалі. Одна з важливих реакцій учня на нього: він перестає думати про урок.

Досвід переконує, якщо запитати учня, якому кілька хвилин тому поставили низький бал, про що йшлося на уроці, він буде мовчати, дивитися відсутнім поглядом, тому що урок йому вже байдужий: ще раз не запитають,

У процесі навчання підлітків повністю виключаються такі моменти, як залякування труднощами, надмірна суворість, зайві вимоги. Іноді доцільно спеціально піти тимчасово на зниження вимог. Пізніше, коли учень з більшою впевненістю почне оволодівати знаннями, можна поступово підвищувати вимоги, доводячи їх до нормального рівня.

Розкривати зміст навчального матеріалу слід так, щоб такі учні поглиблювали знання з моральних норм, культури життя тощо. Підвищення виховної ефективності навчальних предметів можливе за умови, що вчителі попередньо аналізуватимуть навчальні програми, чітко визначатимуть ті виховні моменти, які можна використати на уроці.

а найбільшеВзірецьйого хвилює майбутня розмова з батьками. Отже, йому вже не до навчання.

Прямолінійна розмова з підлітками на моральні теми не завжди ефективна. Тому використовують обхідний маневр. Так, на одному з уроків української мови у сьомому класі вчителька викликала до дошки учня Володимира К., досить безцеремонного, який не поважав ні учителів, ні учнів. Йому запропоновано розібрати речення: "Якщо хочеш, щоб тебе поважали, повинен поважати інших". Під час розбору речення вчитель смислову сторону навмисне не зачіпав. Але учень не витримав і запитав: "Це на мою адресу?". "Чому ж, – відповів учитель, – це формула для всіх. І для тебе, і для мене". Напевне, це був перший випадок, коли Володимир замислився.

Педагогічно занедбані учні не байдужі до змісту матеріалу, який викладає вчитель на уроці. Вони завжди реагують на нього залежно від своїх

179

поглядів і переконань, життєвого досвіду. Маючи негативний життєвий досвід, вони намагаються розглядати явища й процеси, які вивчаються, крізь призму саме цього досвіду.

Зважаючи на це, навчальний процес має бути гранично індивідуалізованим. Індивідуалізація повинна спрямовуватися передусім на

Вчитель має спостерігати і аналізувати поступовий розвиток, оцінювати моральні зміни і в залежності від цього коригувати свої власні впливи, змінювати їх у залежності із зміною особистості. Це дасть можливість помічати навіть невеликі зміни, вказати дитині на них і заохочувати її.

Така спрямованість в оцінці явищ і подій з боку педагогічно занедбаних учнів передбачається вчителем. Він повинен мати на увазі, що під час викладання того чи іншого матеріалу викличе співчуття, а що – скептицизм, у чому учні сумніватимуться, а що візьмуть на озброєння, що відкинуть взагалі. Тоді він зможе впевнено робити наголос на необхідному, відповісти на всі запитання учнів.

Ефективність перевиховання залежить від того, наскільки учень відвертий у своїх висловлюваннях, у ставленні до вчителів. Відвертість виникає тоді, коли підліток довіряє педагогові.

Виходячи з мети перевиховання, на уроці педагоги практикують вільні бесіди й диспути, зацікавленість учнів своїми власними роздумами, вчать вихованців висловлювати свої думки про події, явища, оцінювати їх. Це примушує підлітків глибше замислюватися над суттю життя, його метою, моральними нормами.

розвитокВзірецьі зміцнення тих елементів особистості, які мають основний вплив на мотивацію їх навчання і які у минулому були відхиленням від норми.

Таким чином, стосовно до цих учнів у навчальному процесі має домінувати виховна функція. Випливає це з того, що не можна реалізувати навчальну програму, якщо учень негативно налаштований до навчальної діяльності. Як же його навчити, якщо він не хоче вчитися? У даному разі

180