fitsula

добре знає тих, кому висловлює довір'я, враховує не тільки особливості учня, а й умови, в яких виявляється довір'я, поєднує довір'я з належним контролем за поведінкою учня.

Даний прийом позитивно впливає на тих вихованців, хто намагається змінити свою поведінку на краще, хоче заслужити повагу педагога і

перевиховання.

товаришівВзірець. Прояв довір'я до тих, хто байдужий до думки вихователя і товаришів, не тільки не допомагає виправитись, а й шкодить справі

Індивідуальна виховна робота результативна тоді, коли вона органічно вплітається в канву особистого спілкування, яке відбувається з вихованцем у всіх сферах його життя і діяльності в школі і за її межами. Специфічним призначенням особистого спілкування є:

- відшукання найефективніших шляхів встановлення особистих контактів і довірливих взаємовідносин з дітьми, їх збереження і розвиток;

- визначення і використання з метою перевиховання глибоко інтимних і особисто значимих моментів життя і характеру учня;

- створення сприятливих моральних впливів і емоційного настрою вихованця для роботи з ними в колективі, закріплення і розвиток результатів впливу колективу;

- спрямування педагогічних зусиль на спонукання педагогічно занедбаного учня до усвідомлення себе, власних помилок і недоліків і на цій основі продумування і реалізації власної програми самовиховання.

4.3. Організація самовиховання педагогічно занедбаних підлітків

Виховний процес може бути повноцінним тільки за умови, що вихованці в його результативності будуть зацікавлені не менше, ніж їх наставники, що вони будуть позитивно ставитись до спрямованих на них виховних впливів, працюватимуть над вдосконаленням своєї особистості, тобто будуть активно займатися самовихованням.

151

Досвід роботи з педагогічно занедбаними підлітками переконує, що зусилля педагогів не завжди дають бажаних результатів. За висловом А.С.Макаренка, дається взнаки "опір матеріалу". Виховний вплив дає очікувані результати тоді, коли вихованець виявляє щире бажання й прагнення змінити себе й сам сприяє цьому процесові. Не випадково В.О.СухомлинськийВзірецьписав, що найкращі методи й прийоми лишаються пустими, коли вони не ведуть до того, щоб людина заглянула в себе, задумалася над власною долею.

Питання виховання педагогічно занедбаного підлітка тією чи іншою мірою досліджувало багато вчених – педагогів і психологів. У їхніх працях ґрунтовно розкрита методика педагогічного керівництва процесом самовиховання підлітків. Менше уваги приділяється розкриттю суті прийомів самовиховання. Отже, ми детально спинимося на цьому питанні.

Самовиховання підлітка тісно пов'язане з виховною роботою школи, спрямованою на перебудову його свідомості, почуття і поведінки. Самовихованню передує виховання, і воно є його неодмінною умовою, надаючи самовихованню свідомого, цілеспрямованого та систематичного характеру.

Процес самовиховання потребує від особистості самопізнання, уміння оцінювати свої позитивні й негативні риси. Щоб сформувати у підлітків такі уміння, організують їхню психологічну освіту, проводячи цикл бесід, з яких учні отримують необхідний мінімум відомостей про суть психічної діяльності людини, про свідомість, волю, почуття, мотиви поведінки, характер, інтереси, здібності, темперамент тощо. Щоб усвідомити свої негативні вчинки, треба володіти самоаналізом, самокритикою, тобто вміти подивитися на себе з боку. Саме таких якостей багатьом таким підліткам бракує.

Спостереження переконують, що вони не привчені аналізувати й оцінювати свою поведінку, свої почуття і судження із суспільних позицій, їх

152

рідко спонукають до оцінки своїх дій з позиції інтересів колективу, а просто або хвалять за добрий вчинок, а здебільшого сварять – за поганий. Тому підлітки часто не вміють дати собі об'єктивну оцінку. Інші, навпаки, переоцінюють свої можливості, не визнають своєї провини, звалюють вину на інших.

В Взірецьобох випадках переконують "від протилежного", наводячи яскраві приклади, чітку аргументацію. Багато значить для вихованця критика товаришів, думка авторитетних людей. Підліток "відкриває" в собі такі якості, про існування яких не підозрював або яким не надавав значення.

Самовиховання потребує від людини тривалих вольових зусиль, уміння керувати собою, добиватися поставленої мети, не падати духом у разі невдачі. Досвід переконує, що більшість педагогічно занедбаних підлітків зазнає великих труднощів через слабку волю і це часто гасить хороші бажання. Вольові зусилля у самовихованні прискорюють цей процес. Таким чином, зміцнення сили волі учнів – важливе завдання самовиховання, а вольові зусилля, в свою чергу, сприяють досягненню мети самовиховання.

Підліткам слід розкривати причини слабовілля (лінощі, побоювання, нестриманість) і, стимулюючи вольовий розвиток, залучати їх до таких видів діяльності, які потребують зібраності, організованості, відповідальності. Долаючи труднощі, учні гартують волю, доводять почату справу до кінця, відчувають радість перемоги над собою.

У самовихованні важливо вміти контролювати себе, постійно стежити за собою, щоб не "зірватися" й не допустити негативного вчинку. Самоконтроль допомагає підлітку запобігти помилковим діям і вчинкам.

Важливе значення у самовихованні мають стимули, які спонукають підлітка до роботи над собою. Цінний стимул у самовихованні – ідеал, до якого прагне людина. Його кожний підліток обирає індивідуально, але важливо, щоб цей ідеал відповідав нормам загальнолюдської моралі. Вихователь повинен допомогти учням обрати позитивний ідеал, розвінчати

153

негативний, випадковий.

Процес самовиховання підлітка залежить від рівня розвитку класного колективу. В згуртованому колективі, де панує здорова громадська думка, розвинута взаємна вимогливість, заохочується самостійна робота над собою, вихованець не задовольняється досягнутим, систематично підвищує до себе

вимоги,Взірецьнамагається бути таким, як усі.

Процес самовиховання тривалий і проходить ряд етапів. Знання педагогами змісту й методики роботи на кожному з цих етапів сприяє підвищенню ефективності педагогічного керівництва самовиховання.

На першому етапі робота педагога спрямовується на формування спонукальних мотивів, свідомого ставлення учня до самовиховання. Передусім добиваються, щоб вихованець усвідомив, що його доля залежить не тільки від виховної роботи педагогів, а й від його самостійної роботи над собою. При цьому учень повинен зрозуміти: його самовиховання – не тільки його особиста справа, а й суспільна.

Особливої уваги потребують підлітки, які не помічають своїх недоліків і вважають, що їм нічого виправлятися. Тому "позицію" слід розхитати й подолати, добитися того, щоб важковиховувані самі замислювалися над своєю поведінкою, усвідомлювали необхідність відмовитися від помилкових поглядів і негативних звичок, які штовхають їх на порушення дисципліни.

Щоб збудити інтерес до самовиховання, проводять бесіди з використанням мемуарної літератури й художніх творів про людей, які навіть у крайніх умовах працювали над удосконаленням своєї особистості. Вивчення біографії великих людей дає благодатний матеріал для роботи над собою. Наприклад, Наталка 3. пише: "Після таких бесід я залишаюся наодинці зі своїми думками. Коли ставлю запитання, чому я не краща, мені стає соромно. Так хочеться взнати більше! І я починаю читати й читати. Особливо мені хочеться дізнатися про великих людей, про їхні думки, мету, до чого вони прагнули, що їм заважало, як досягли наміченого. Прочитавши

154

книжку, я наслідую їх. Я хочу бути такою ж сильною, сміливою, рішучою, справедливою, а головне – суворою і вимогливою до себе".

Убесідах з учнями підкреслюється думка, що для досягнення мети необхідна активна участь самої особистості у формуванні в себе позитивних

рис характеру.

З Взірецьпоявою у вихованця сумнівів у правильності своїх поглядів і переконань, готовності працювати над своїм вдосконаленням, починається

другий період роботи із самовиховання. Така готовність визначається: наявністю у нього незадоволення собою; уявленням про ті конкретні недоліки, які необхідно подолати; усвідомленням тих позитивних якостей, які слід сформувати у себе; оволодіванням прийомами самовиховання.

На цьому етапі учневі допомагають сформувати ідеал, до якого треба прагнути, виробляють у нього стійке бажання наслідувати обраному зразкуорієнтиру. Виявивши відмінність між своїм ідеалом і собою, вихованець бачить, які риси йому треба виробити для досягнення ідеалу, яких недоліків позбутися.

Упроцесі самовиховання підліток постійно порівнює себе з ідеалом. Оскільки учень постійно змінюється на краще, його ідеал потребує вдосконалення, збагачення.

Зразок для наслідування дає змогу скласти програму самовиховання. Тут потрібна допомога педагога, тому що, по-перше, вихованці не завжди можуть уявити собі ідеал у всій сукупності його властивостей і якостей; по-друге, вони часто прагнуть позбутися відразу всіх негативних рис або виробити позитивні, що їм не завжди під силу; по-третє, відсутність самокритичності призводить до того, що підлітки не помічають своїх негативних рис.

Не слід вимагати від учня швидкого подолання недоліків: вихованець з таким завданням не справиться і втратить віру в себе.

Учня слід переконати, що постійна робота над собою обов'язково принесе бажані результати.

155

На третьому етапі вихованець починає активно працювати над собою, реалізувати програму самовиховання. Формування позитивних поглядів, подолання негативних рис особистості здійснюється в різноманітних видах діяльності. Для учня – це навчання, праця в майстернях, самообслуговування, участь у гуртках, індивідуальні доручення тощо.

НаВзірецьтретьому етапі самовиховання робота підлітка над собою набуває систематичного характеру. Роль педагога зводиться до корегування обраного

вихованцем ідеалу і методики самовиховання. Процес самовиховання стане самостійнішим, цілеспрямованішим. Функцію консультанта вихователь може відігравати за умови, що між ним і вихованцем установилися щирі й сердечні стосунки.

У процесі самовиховання здійснюється контроль за результатами реалізації намічених планів. З набуттям учнем досвіду роботи над собою зовнішній контроль з боку педагога чи колективу зменшується, підвищуються самостійність та ініціатива підлітка у самовихованні.

Крім залучення вихованця до різних видів діяльності, його озброюють умінням працювати над собою. Пропонуємо такі прийоми:

Крок за кроком. Успіхи у самовихованні підлітка залежить від конкретності здійснюваної ним роботи над собою. З цією метою його привчають щодня планувати свою діяльність. Намічають заходи, виконання яких відіграє важливу роль у формуванні конкретних рис особистості.

Ефективність цього прийому підвищується, коли вихованець звітує про виконання особистого плану.

Чого я домігся за день. Педагогічно занедбаного підлітка треба навчити самоаналізу, самооцінки своїх дій і вчинків. Самооцінка діяльності спонукає до її продовження і вдосконалення. Учням пропонують вести облік своєї діяльності й щодня оцінювати її результати, виставляючи відповідні оцінки.

Облік може вестися у формі спеціального табеля, в якому перелічуються основні види діяльності, що їх вихованець ставить під контроль. Щодня

156

учень сам виставляє собі оцінки.

Доцільно, щоб вихованці не просто відмічали, що завдання виконано, а виставляли конкретні оцінки.

Виставлення оцінок у табелі вже само по собі виховує: підліток змушений проаналізувати свій робочий день, пригадати допущені промахи, самокритичноВзірецьпоставитися до себе. Така самооцінка допомагає підлітку сформувати вміння дивитися на себе збоку, виробляє об'єктивні критерії оцінки своїх вчинків, уміння правильно оцінити свої можливості.

Види діяльності, що піддаються оцінці, можуть бути різними, залежно від особистості вихованця, його позитивних і негативних рис. Ведення такого табеля корисне й тим, що дає наочне уявлення, наскільки стабілізувалася сформована якість у вихованця.

Самозобов'язання. Суть цього прийому полягає в перспективному плануванні роботи підлітка над собою. Такий план-зобов'язання складається на місяць, чверть або півріччя, залежно від того, які якості особистості передбачається сформувати в який термін.

Аналіз самозобов'язань підлітків свідчить про те, що вони правильно спрямовують свою діяльність на подолання окремих недоліків: "Я повинен позбутися грубості, навчитися правильно використовувати вільний час, не обманювати, сумлінно ставитися до громадських доручень", "Мені треба подолати в собі слабовілля, грубість, сумлінно ставитись до навчання".

Самозобов'язання цілеспрямовує, дисциплінує учня. Узявши на себе зобов'язання перед колективом, педагогом чи батьками, підліток не хоче втратити їхню повагу, тому доводить розпочату справу до кінця.

Правила моєї поведінки. Життя і діяльність учня регламентуються вимогами шкільного режиму, правилами поведінки його в колективі, в школі, майстерні, їдальні та в інших місцях. Вимоги шкільного режиму й правила поведінки мають загальний характер і стосуються всіх учнів. Проте існують недоліки, які не проявляються в порушенні дисципліни, наприклад, егоїзм,

157

скупість та ін. Тому вони інколи виявляються за межами виховного впливу ззовні. Важливо допомогти підлітку виробити свої "режимні" вимоги, свої правила поведінки, виконання яких допоможе подолати недоліки, сформувати позитивні якості.

Наведемо приклади таких правил поведінки залежно від того, на яку

-виявлятиВзірецьактивність, не чекати, поки залучать до якоїсь справи;

-не братись за багато справ одночасно;

-розпочату роботу доводити до кінця, продумувати весь хід її виконання;

-завжди виконувати свої обіцянки;

-суворо додержувати режиму дня;себеправилахарактеристику, допомогти знайти недоліки, які слід усунути, те позитивне,.,бачить

що потрібно розвинути, і те, що слід сформувати.

До складання характеристики підлітка залучають всіх вихованців, що

158

добре знають один одного і можуть підказати кожному, над чим йому необхідно попрацювати. Вчитель розпочинає таку розмову з читання складеної ним неповної характеристики на учня, не вказуючи прізвища. У характеристиці відбиті риси, властиві конкретному вихованцеві. Зрозуміло, що кожний пізнає себе. Учні продовжують і уточнюють характеристику, доповнюютьВзірецьте, про що "забув" написати вихователь. У процесі обговорення підлітку даються цінні поради. Вихователь отримує додаткові дані. На основі одержаних відомостей можна уточнити програму перевиховання даного підлітка.

Взаємохарактеристика. Суть цього прийому полягає в тому, що самі вихованці пишуть характеристики один на одного. Написані характеристики зачитують і обговорюють на зборах колективу. Як і в попередньому випадку, вихованці активно доповнюють зміст характеристики, що позитивно впливає на тих, про кого йдеться. Цікаві анкети-характеристики "Що я думаю про тебе". Викликають інтерес учнів бесіди на тему "Мої товариші про мене". Розмова спрямовується так, щоб йшлося про всіх членів колективу, а не тільки про важковиховуваного підлітка.

Самохарактеристика. Визначити слабкі й сильні сторони підлітка допомагає написання самохарактеристик, в яких учні відмічають зміни у своїй поведінці, ставленні до людей тощо.

Досвід показує, що учні не завжди можуть виділити основні риси свого характеру, частіше відмічають другорядні негативні якості, не вміють проаналізувати свої вчинки, ототожнюють такі риси, як упертість і наполегливість, гордість та егоїзм. Вони рідко пишуть про такі якості, як недостатність знань, невміння організувати свій час, навчальну діяльність. Забувають вони й про свою нестриманість, яка часто призводить до порушення дисципліни.

Щоб розвинути у вихованців здатність до самоаналізу, їх орієнтують на те, щоб вони, складаючи самохарактеристики, розкривали позитивні й

159

негативні сторони своєї особистості, а також називали ті якості, які бажано в собі виробити в процесі самовиховання.

Практикують написання підлітками творів або заповнення анкет на теми: "Такий я насправді", "Мої позитивні і негативні якості", "Що в мені змінилося останнім часом", "Яким я уявляю себе в майбутньому". В школах

проводятьВзірецьзбори на тему "Поговоримо про кожного з нас", на яких кожний учень дає самохарактеристику.

Самонавіювання. Прийом самонавіювання застосовують у тих випадках, коли підлітку треба подолати в собі страх перед труднощами, невпевненість у своїх силах, нерішучість. Самонавіювання можливе при високому рівні розвитку особистості. Воно вимагає усвідомлення учнем недоліків свого характеру, бажання позбутися їх, сили волі тощо.

У процесі самонавіювання підліток впливає на себе, повторюючи подумки або вголос певні судження, накази, які добираються з урахуванням особливостей і висловлюються від першої особи, в теперішньому часі, у стверджувальній формі, навіюючи впевненість у можливості справитися з важкою справою, заспокоюючи, знімаючи неприємне почуття ("Я впевнений у собі", "У мене досить сили на цю справу", "Я можу спокійно вислухати зауваження").

Самонавіювання використовується для того, щоб сформувати у підлітка вміння володіти собою, своїми почуттями та поведінкою, прагненням до всебічного розвитку.

Самопідбадьорювання. У процесі самовиховання підлітки часто відчувають розгубленість, втрачають владу над собою в складних ситуаціях, не вірять у свої сили, здібності й можливості. Так, багато з них вважають непосильним засвоєння програмного матеріалу з математики, фізики, хімії, тому пропускають ці уроки, не виконують завдання. Таких учнів переконують у необхідності здобути освіту, підбадьорюють їх нагадуванням прикладів успішного засвоєння ними того чи іншого навчального матеріалу з

160