fitsula

самоствердження і пошук "своєї громади", де підліток міг би відчувати себе "на рівних". Особистісні особливості таких підлітків можуть бути розглянуті в рамках гіперстенічної неврастенії або в рамках паталогічного розвитку, відправною точкою для якого є раптово проявлена стресова ситуація сімейних стосунків. Зароджується тенденція в усьому і все бачити протидію,

Неформальна група формується на основі прагнення подолати емоційний дискомфорт, тому часто саме такого типу підлітки "групуються" для випивки, вживання наркотиків, куріння.

4. В іншому емоціональному напрямку будуються взаємовідносини там, де діти – "кумири сім'ї", де заласканість, всепрощення, нерозумна любов, повне підпорядкування дитячим вимогам готують дитину на роль лідера. Розвивається егоїзм, однобічне бачення цілі і постійні конфлікти з усіма, хто не бачить виключності цієї людини. Саме цей конфлікт стає мотивом переходу від правильних життєвих позицій до антисоціальної спрямованості, небажання виконувати суспільно значимі вимоги, які пред'являє будь-який колектив, призводить до пошуків неформальної групи поза домом і школою. Такий підліток отримує задоволення від визнання його значущості (його розуму, знань, сили, зачіски і т.п.). Таке визнання нерідко і є фактором, що сприяє розвиткові антисоціальної спрямованості, ранньої алкоголізації, палінню.

Завершуючи розгляд сімейних стосунків і особистісних особливостей педагогічно занедбаних учнів, слід згадати, що кожний з них свій індивідуальний досвід, отриманий у сімейних стосунках, робить загальним принципом взаємодії, переносить одиничне на загальне.

активноВзірецьборотися проти уявного зла і робити всім і все на зло. Так появляються негативізм, егоїзм, грубість, готовність до афектів.

У сім'ї підліток проходить важливий етап моральної і соціальної підготовки, яка закріплюється школою, але якщо остання не втрутиться у сімейні стосунки, вважаючи їх благополучними, або ламає їх, вважаючи

11

неблагополучними, створюються передумови для реалізації власної "напівзрілості" мотивації вчинків. Саме поняття "напівзрілість" і є стан "передненормативної" поведінки, в яку треба втручатися, поки не пізно1.

Дослідження переконують, що вивчення умов виховання дітей у сім'ях дозволяє припустити, які властивості у них можуть сформуватися. Так, якщо

характеризуються такими моральними недоліками, як лицемірство, озлоблення, недисциплінованість, прагнення виправдати свою погану поведінку. Відсутність піклування і контролю з боку батьків сприяє формуванню у дітей замкнутості, недисциплінованості, образливості, розхлябаності. В сім'ях, де практикується жорстоке ставлення до дітей, вони виростають хитрими, лінивими, образливими, підозрілими. Наявність у сім'ї антисуспільних традицій виховує у дітей надмірні матеріальні потреби, лицемірство, неповагу до норм моралі. Сліпа любов і вседозволеність у сім'ї по відношенню до дітей формують у них брехливість, примхливість, свавільність тощо.

Із сім'ями першої групи в основному проводять роботу, спрямовану на підвищення їх психолого-педагогічного рівня. З цією метою їх включають до загальної системи педагогічного всеобучу, влаштовують для них консультації з окремих питань виховання важковиховуваних дітей.

Із сім'ями другої групи в основному проводять індивідуальну роботу, у процесі якої домагаються розуміння батьками помилковості своєї поведінки, пробудження відповідальності за виховання дітей, потреби перебудувати атмосферу стосунків у сім'ї, підвести до усвідомлення своєї вини, своїх помилок, сформувати бажання корінним чином змінити сімейний уклад.

в сім'їВзірецьпанує атмосфера негативна, діти часто виростають грубими, агресивними. В сім'ї, де батьки ведуть аморальний спосіб життя, діти

У роботі з третьою категорією сімей спираються на те, що вони також хочуть бачити своїх дітей чесними, культурними, здоровими, слухняними. З

1Див.: Вейнгольд-Рыбкина И.В. Некоторые особенности личности и семейных взаимоотношений у подростковправонарушителей12 //Особенности психологии педагогически запущенных учащихся. – Воронеж. 1982. – С.88-91.

ними обговорюють факти допущених ними промахів у вихованні дітей, ставлять завдання усунення цих недоліків і помилок, зміни сімейних взаємовідносин, поліпшення клімату, який сприяв би формуванню позитивних якостей у їх дітей.

З цією групою батьків працювати набагато складніше, тому що всі

вимагається істотна перебудова стосунків між батьками і дітьми. Упереджене ставлення до порад і рекомендацій педагогів, часто повне їх відкидання вимагає більш продуманого виховного впливу на них. Для таких батьків не байдужа думка батьківської громадськості школи і ставлення до них на роботі. Тому основний шлях впливу на них через батьківську громадськість, виробничий колектив. Головна мета в тому, щоб показати таким батькам негативний вплив їх домашньої обстановки на дітей, розкрити наслідки такого становища на взаємини дитини з дорослими і ровесниками. В цей же час проводять роботу, щоб залучити батьків до діяльності на допомогу школі у вихованні дітей. Щоб побачили своїх дітей, мали можливість порівняти їх з однокласниками, зайвий раз переконатися в необхідності змінити свою позицію по відношенню до школи, необхідні ситуації, які вимагають присутності батьків на шкільних заходах. Після таких відвідин у батьків з'являється бажання внести зміни в характер сімейних стосунків. Не слід сподіватись на швидкі наслідки в цьому плані, але важливо зародити у них сумніви в непогрішності своєї системи виховання, замислитися над її наслідками.

недолікиВзірецьсімейного виховання часто бувають приховані від сторонніх,

Педагог Л.Дунаєва1 вважає, що методичну роботу педагога з сім'єю важковиховуваного учня слід здійснювати поетапно. Перший з них – діагностичний. На цьому етапі детально вивчається характер взаємовідносин між членами сім'ї, причини конфліктних стосунків, що дозволяє намітити шляхи налагодження контактів між батьками і дітьми, визначити і

1 Див.:Дунаева Л.П. Формирование положительных отношений между педагогачески запущенными подростками и родителями13 . - Л.. 1968. -С.13.

використати виховні можливості батьків.

На другому етапі педагог втручається в життя сім'ї з метою перебудови взаємовідносин між батьками і дітьми, зміни негативної позиції батьків відносно дітей чи навпаки. Для цього використовують різноманітні виховні впливи (бесіди, поради, роз'яснення). Ефективність цієї роботи обумовлюєтьсяВзірецьздатністю педагога встановити з батьками довірливі стосунки, вмінням своєчасно знаходити в цих сім'ях позитивні нюанси в настрої батьків (сумнів, надія, радість), пропонувати з педагогічним тактом потрібні рішення, підтримати віру батьків у можливість виправлення дитини, виробити програму спільної роботи по перевихованню підлітка батьками, побачити і усвідомити допущені помилки у вихованні дитини, переконатись у тому, що вони справляться з її перевихованням.

На третьому етапі здійснюється перебудова взаємовідносин між батьками і дітьми. Усвідомивши помилковість своєї позиції, батьки за допомогою педагога перебудовують характер стосунків з дитиною в сім'ї. Така перебудова вимагає від батьків певних знань і вмінь, яких їм часто бракує, а від педагога – постійних зв'язків із батьками, надання їм допомоги в налагодженні контактів з дітьми, терпляче озброювати їх мистецтвом виховання. Індивідуальні бесіди з батьками про характер розвитку їх взаємин з дітьми, аналіз причин успіхів і невдач сприяють підвищенню активності батьків у вихованні дітей.

На четвертому етапі, внаслідок проведеної роботи, розвивають позитивні стосунки між батьками і дітьми. Виробивши правильну позицію у вихованні дітей, оволодівши педагогічними знаннями, батьки вже більш самостійно і правильно здійснюють процес виховання. На цьому етапі батьки за порадою педагога здійснюють самоконтроль і самоаналіз своїх дій. Педагоги спостерігають за діями батьків, коригують їх, в окремих випадках втручаються в процес виховання, щоб уникнути помилок.

На останньому етапі батьки вже самостійно управляють

14

внутрісімейними стосунками, які набирають сталого позитивного характеру. Батьки спільно з дітьми намічають план подальшого життя своєї сім'ї, відводячи в ньому певне місце самим дітям. Педагоги в даному разі розкривають батькам результативність перебудови їх внутрісімейного життя, намічають плани подальшої виховної роботи.

-перевагуВзірецьсловесних методів навчання, обмеження процесу засвоєння знань інформаційною основою, без їх застосування на практиці;

-підміну активності учнів активністю самого вчителя, збіднення їх діяльності, самостійності, творчості формами роботи, які вимагають шаблонне виконання вправ;

-перенесення зусиль і часу по засвоєнню навчального матеріалу на самостійну роботу вдома;

-невміння обґрунтувати, показати учням значення засвоєння знань, уміння користуватися ними, галузь їх практичного застосування, пробудити в.

1 Див.: Невский И.А. Трудный успех. – М., 1981.

15

учнів свідоме мотивування ставлення до оволодіння навчальним матеріалом;

-одноманіття навчальної діяльності учнів, невміння і небажання організувати їх раціональним способом, ефективно використати методи і прийоми;

-невміння спонукати учня до діяльності, сформувати відповідну свідомістьВзірець, особисту значимість, допитливість, мотиви, цілі, підготовку умов для їх досягнення;

-необґрунтовані вимоги до учнів, незнання індивідуальних особливостей їх навчальної діяльності, невміння врахувати їх у навчальній роботі.

Є в роботі школи, в діяльності учительського колективу помилки, що не сприяють належному моральному вихованню учнів, а саме:

-недостатня робота з невстигаючими учнями, в результаті чого окремі з них "випадають" з шкільного колективу, позбавляють його виховного впливу, потрапляють під владу "вулиці", під вплив аморальних елементів;

-формалізм у роботі вчителів, відсутність індивідуального підходу до важковиховуваних учнів, прагнення позбутися їх, незнання або ігнорування дитячої психології;

-недостатній зв'язок школи і сім'ї, розрив шкільного і сімейного виховання, ігнорування умов життя, проведення вільного часу поза школою, слабкий позаурочний вплив школи;

-використання неадекватних методів виховного впливу, упереджене ставлення до цієї категорії учнів, придушення їх самостійності та ініціативи;

-відсутність особистого прикладу педагогів.до них:є

- байдужість до невстигаючих учнів, ігнорування їх прагненнями до успішного навчання, невміння і небажання підтримати їх старання, вчасно

16

допомогти; - неповага до особистості такого учня, до його почуття власної гідності,

виставлення їх недоліків на посміховище класу; - прагнення своє негативне ставлення до педагогічно занедбаного учня

довести до відома учнів класу і викликати відповідне ставлення до нього і у

них, руйнуванняВзірецьтовариських стосунків, виклик неповаги до нього з боку колективу;

- окрики і грубощі по відношенню до такого учня з боку педагогів, звертання до дирекції і батьків з проханням застосувати до нього засоби покарання;

- недостатнє обґрунтування і звинувачення учня в несумлінності, нечесності, огульне заперечення його достоїнств, позитивних рис і якостей;

- приниження соціального статусу такого учня в класі, ігнорування його прав на самостійність і незалежність у діяльності і поведінці, дрібна опіка;

- створення в класі опозиції по відношенню до такого учня, поділ учнів на тих, хто на боці вчителя, і тих, хто співчуває такому учню, перетворення цих стосунків у хронічну "війну".

Спостереження переконують, що вчителі припускаються помилок не тільки щодо цієї категорії учнів, а й по відношенню до їх батьків. Частіше за все вони проявляються у: постійному нагадуванні батькам про недоліки їх дітей, про їх невихованість та інші негативні сторони; неповазі, негативному ставленні до батьків недисциплінованих і слабких учнів, які проявляються на зборах у присутності інших батьків; відвідуванні сім'ї такого учня зі скаргами на їх недоліки у навчанні і поведінці, з проханням "прийняти міри" до сина чи дочки; зниженні оцінки за навчання, звертання на це уваги батьків та ін. Все це призводить до конфліктів між учителями і батьками учнів, дітьми і батьками, учителями і учнями.

Про результативність такої діяльності школи, про навчальні успіхи та рівень педагогічно занедбаних учнів свідчать такі фрагменти розмови з ними

17

в інспекції у справах неповнолітніх.

"Володю, що ви тепер проходите з літератури? – Шевченка. – Ти зміг би нам щось прочитати? – Ми тільки розпочали. – А коли жив Шевченко? – Мовчання. – В якому столітті? – Знизує плечима. – 1861 рік – це який вік? – Не знаю. – Ти знаєш, що таке відсоток? – Ні... – П'ять процентів від сотні

друга? – Задумався. Дві других? – А скільки це, дві других? – Знизує плечима: не знаю. – Ти зміг би скоротити дріб чотири восьмих? – Довго розв'язує, нічого не виходить" (учень ПТУ).

Підсумовуючи сказане, на нашу думку, школі слід докорінно міняти систему виховання, яка вимагає бездумного послуху і сприяє появі педагогічно занедбаних учнів. Людина, яка цілком підпорядковується без опору кожному натиску, не може бути самодіяльною, ініціативною, творчою, а тільки швидше може потрапити під негативний вплив. У процесі виховання треба мати на увазі, що кожна нормальна дитина у своєму розвитку певною мірою пручається нормам і наказам, які обмежують її спонтанні реакції. І це заслуговує на позитивну оцінку. Завдання педагога не ліквідувати всякий опір, а певним чином спрямовувати чи обмежувати його. Йдеться про те, щоб вихованець позитивно реагував на певні впливи, але й умів протистояти іншим. Добрий вихованець не тільки вміє слухати педагога, а й міркувати при цьому, зважувати, що до чого. Вихователю при цьому не можна кожен непослух учня зводити до рангу негативного вчинку чи злочину.

карбованцівВзірець? – Двадцять п'ять карбованців?" (учень однієї з шкіл). "Васильку, ти зміг би розв'язати таку задачу: одна друга плюс одна

Школа має всі можливості зупинити процес падіння особистості учня. Ось приклад. Батьки Людмили К. мають вищу освіту, люди культурні, користуються повагою. Дівчинка в дитинстві багато хворіла, тому мати вирішила, що її здоров'я над усе. Люду звільнили від усіх обов'язків вдома, не перевантажували навчанням, забороняли брати участь у позакласних заходах. У І-ІІІ класах вона вчилась добре, потім щораз гірше, а в п'ятому

18

класі навіть стала невстигаючою. Почала обдурювати вчителів і батьків, симулювати на уроках, виправляти оцінки в щоденнику. Розмови з матір'ю Люди нічого не дали. Довелося вести серйозну розмову з батьком і матір'ю разом, навести їм приклади, коли діти більш хворі вчаться прекрасно, порадили звернутись до лікаря, може, їх переживання безпідставні. В бесіді

з’ясувалосьВзірець, що батьки не мають спільної думки щодо методики виховання. З розмови педагога батьки зрозуміли свої помилки, почали більш вимогливо

ставитись до навчання доньки, доручаючи їй посильну роботу вдома, цікавились її участю в житті класу. Все це допомогло Люді включитися в діяльність класного колективу. Вона стала краще вчитися.

1.4. Негативний вплив на дітей побутового оточення

Дітей виховують не тільки сім'я і школа, а й навколишнє середовище, де вони проводять свій позашкільний час. А значна частина дітей та підлітків не навчена ні батьками, ні школою розумно проводити свій вільний час. Вони витрачають його на пусте споглядання нерідко негативно впливаючих явищ нашого повсякденного життя, які ще некритично сприймаються ними, або безпосередньо потрапляють під вплив окремих осіб, що навмисне навчають або навіть примушують їх вчинювати правопорушення.

Незважаючи на сприятливі умови виховання в сім’ї, в ряді випадків негативно впливає на виховання дітей оточення даної сім'ї. Ще часто від сусідів можна почути брутальну лайку, бачити пияцтво, бійки тощо.

У спільних дворах нерідко за столиками зустрічаються сусіди, щоб „бити” доміно. Гра супроводжується "міцними фразами", не звертаючи увагу на дітей, які з цікавістю заглядають, що роблять старші.

Бездоглядні діти часто потрапляють у компанію хлопчиків двору або вулиці. Тут знаходяться старші, що верховодять у ній. Від нічого робити компанія "розважається" в дворі або на вулиці, допускає дрібне хуліганство.

19

З вивчених нами 334-х підлітків тільки 10 вчинили правопорушення самостійно, а решта входила до групи з 3-10-ти чоловік. Переважна більшість груп формувалась у дворі або в межах вулиці. Як правило, діти та підлітки до 14-ти років у таких групах посідали другорядну роль. Негативний вплив йшов від підлітків.

– народ жорстокий, дражнили його "сердешним" і не брали з собою грати в футбол чи хокей. Хлопчина знайшов собі іншу компанію у сусідньому дворі. Тут хлопці грали в "тихі" ігри: карти або "орлянку". Спочатку все мало безневинний характер: грали на "щиглі", потім – на морозиво, а згодом – на гроші. Юрко захопився, почав багато програвати. Щоб віддати "борги", відмовлявся від сніданків, а гроші, які давала мати на них, віддавав своїм новим "друзям". Борги зростали, грошей невистачало, тоді він почав красти їх у однокласників. Через деякий час усе виявилось. Розмова в класі була довгою і серйозною. Однокласники зрозуміли, що вони самі немало винуваті. Вони оточили хлопця увагою, піклуванням, захистили від "друзів" по картах. Виявилось, що він дуже любить ботаніку, багато читає і може із захопленням розповідати про життя рослин.

Вуличні групи, на думку І.Башкатова, до яких може потрапити підліток, у криміногенному відношенні поділяються на передкримінальні, кримінально нестійкі і кримінально стійкі.

ЮркоВзірецьС. фізично слабо розвинутий, у нього хворе серце. Хлопці з класу

Передкримінальні групи підлітків з орієнтацією на антисуспільну діяльність. Це стихійні, самовиникаючі неформальні групи за місцем проживання. Для них характерне безцільне проведення часу, ситуативна соціально несхвальна поведінка, гра в азартні ігри, пияцтво, незначні правопорушення і т.п. Члени групи в повному складі злочинів не скоюють, тому що для цього в них ще недостатньо організованості та згуртованості, хоч окремі члени вчинили або можуть вчинити злочини. Провідною метою діяльності таких груп є проста антисуспільна поведінка.

20