22. Мисленнєві операції. Узагальнення й означення.

Мислення – це процес розв’язування задач, вирішення проблем, який вимагає виявлення тих властивостей умов цих задач, проблем, використання яких може забезпечити успіх.

Узагальнення – це поєднання в клас чи категорію на основі абстрагованих спільних ознак. Ця мисленнєва операція функціонує в процесі утворення, уточнення, зміни понять. Так емпіричні поняття утвор.. на основі виявлених і абстрагованих практично-значущих ознак.

Вівчарка значно більше схожа на вовка ніж на пекінеса не лише за зовнішністю, а й за функціями, але ми поєднуєми вівчарку і пекінеса на основі найбільш значущої практичної ознаки.

Означення («приів’язування» до узагальненого значками). Роз'яснення чи витлумачення значення, сенсу терміну чи поняття.Є 2 способи означення:остенсивні(вказування на об*єкт і називання його,так допомагають засвоювати мову дітям) та інтенсивні(розкриття значення за допом.інших значень.

Основне значення знака, слова, поняття – це деннотат. Коннотат – переносне. Напр.. «морда»: деннотат – передня частина голови тварини; коннотат – неприємне обличчя людини. (рило, блискавка тощо.)

23. Теоретичне мислення. Правило. Закон.

Теоретичне мислення – розв’язування задач, вирішення проблем за допомогою оперування теоретичними поняттями.

Правило або закон якому підпорядковане утворення чи функціонування певного кола об’єктів - основа теоретичного мислення.

Закон (правило) являє собою спосіб виготовлення, а відтак і функціонування сукупностей об’єктів.

Правило – це незмінне у мінливому, яке змінюється не хаотично, а згідно з цим правилом.

Знаючи правило (закон) ми можемо прогнозувати як функціонуватиме будь-який об’єкт котрий підпадає під це правило. Наприклад ми стверджуємо, що будь-який газ займе увесь об’єм будь-якого обмеженого простору, розподілиться в ньому рівномірно тому, що закон утв. в ньому газу – відсутність жорсткого зчеплення його молекул, відтак дифузії.

Найбільш суттєвими, найістотнішими в усіх без виключення об’єктах є їхні функції, які відповідають певним законам, правилам, і за межі яких не можуть вийти.

Згадаємо також, що функціям об’єктів суворо відповідають їх структури. Наприклад: найістотнішою функцією ссавців є народження живих дитинчат і годування їх молоком. Відповідно до цього, дітородні органи усіх ссавців в своїй основі однакові, а такою основою є відповідна функція. Усі інші структури цих істот не є істотно значущими. вони можуть бути вельми відмінними. китоподібні за формою схожі на риб і дуже мало схожі на людей.

Абсолютна більшість абсолютних понять суто ідеальна. Це означає, що матеріально вони не лише не існують, а й в принципі не можуть існувати. Наприклад: коло – як теоретичне поняття – геометричне місце точок, рівновіддалених від центру.

Остаточно доведено, що матерія така ж нескінченна вглиб, як і вшир. Попри це, мікрочастинки рухливі. Отже, які б точки ми не створювали, ми не зможемо розмістити їх на суворо однаковій відстані від центра.

На ідеальності теоретичних понять побудовані апорії: стріла, випущена з лука ніколи не долетить до цілі тому, що перш ніж пролетіти усю віддаль вона має пролетіти половину, перш ніж пролетіти половину – половину половини, і так до тієї точки, у якої немає просторового виміру (він = 0). А в такій точці руху бути не може.

Апорії показують нам, що теоретичні поняття можна лиш помислити. Матеріально об’єкти які відображені в них не можуть існувати в чистому вигляді, а лиш у чисельних різноманітних взаємозв’язках з ін..об’єктами. звідси суперечливість теоретичних понять, яку іноді неможливо розв’язати.