- •1. Українська літературна мова як форма загальнонародної мови. Опрацювання розділу «Мова і мовлення» за лінійно-концентричним принципом програми початкової школи.
- •2. Текст як одиниця мовлення. Членування тексту. Складні синтаксичні цілі, граматичні засоби їх організації. Методика опрацювання розділу “Текст” на уроках рідної мови в початковій школі.
- •3. Речення, його ознаки. Типи речень за метою висловлювання, емоційним насиченням, структурою. Система вивчення речення у початковій школі.
- •4. Предикативний центр речення. Підмет і присудок, їх типи та способи вираження. Методика вивчення головних членів речення у початковій школі.
- •5. Другорядні члени речення, їх види та способи вираження. Вивчення другорядних членів речення на уроках рідної мови в початковій школі.
- •7. Омоніми, їх типи. Розмежування явищ омонімії та багатозначності. Вивчення слів, які звучать і пишуться однаково, у початковій школі.
- •8. Синоніми, типи синонімічних рядів. Антоніми. Слова, що не утворюють антонімічних пар. Вивчення близьких та протилежних за звучанням слів у початковій школі.
- •9. Структурні ознаки слова. Морфема. Морфеми, їх типи. Методика вивчення розділу “Будова слова” у початковій школі.
- •10. Графіка. Види письма: піктографія, ідеографія, звукове письмо. Буква як одиниця української графіки. Співвідношення між буквами і звуками у системі навчання грамоти молодших школярів.
- •12. Орфоепія. Орфоепічні норми, причини їх порушень. Правила вимови голосних і приголосних звуків та звукосполучень. Робота над формуванням правильної звуковимови у молодших школярів.
- •13.Засади та Правила вживання великої літери
- •14. Іменник. Лексико-граматичні розряди іменника. Система їх вивчення на уроках рідної мови в початковій школі.
- •15. Категорія роду і числа іменника. Вивчення цих категорій за лінійно-концентричним принципом програми початкової школи. Моделювання структури уроку вивчення іменника в 2 класі.
- •16. Категорія відмінка іменника. Система відмін іменників. Вивчення відмінювання іменників на уроках рідної мови у початковій школі.
- •19. Специфіка займенника як частина мови. Розряди займенників, їх відмінювання. Методика вивчення займенника у початковій школі
- •20. Дієслово. Неозначена форма дієслова, категорія виду дієслова. Вивчення неозначеної форми дієслова на уроках рідної мови. Моделювання структури уроку вивчення дієслова в 4 класі.
- •21. Дієслово: категорія часу
- •22. Минулий і майбутній час дієслів. Система роботи над правописом особових закінчень дієслів минулого і майбутнього часу в початковій школі.
- •22. Минулий і майбутній час дієслів. Система роботи над правописом особових закінчень дієслів минулого і майбутнього часу в початковій школі.
- •24.Прийменник. Сполучник. Вивчення службових слів на уроках рідної мови в початковій школі.
- •26.Способи передачі чужого мовлення. Діалог. Монолог. Розвиток діалогічного та монологічного мовлення на уроках рідної мови у початковій школі.
- •28.Однорідні члени речення. Вивчення однорідних членів речення у початковій школі.
- •29.Складносурядні і складнопідрядні речення. Їх типи та засоби зв’язку. Методика ознайомлення зі складним реченням на уроках рідної мови.
- •30. Просте речення і висловлювання. Актуальне членування речень. Функції порядку слів у реченні.
- •31.Неповні речення. Їх типи. Комунікативні умови їх функціонування. Методика опрацювання казки на уроках читання у початковій школі.
- •1) Конструктивний (формально-граматичний)
- •2) Комунікативний
- •33.Склад, типи складів. Закономірності фонетичного складоподілу і правила переносу слів, їх вивчення у початковій школі.
- •34.Cкладні речення з кількома частинами. Моделювання структури уроку позакласного читання в початковій школі.
- •V. Слухання віршів українських поетів, які діти підготували заздалегідь вдома.
10. Графіка. Види письма: піктографія, ідеографія, звукове письмо. Буква як одиниця української графіки. Співвідношення між буквами і звуками у системі навчання грамоти молодших школярів.
Графіка- це - розділ науки про мову, який вивчає сукупність умовних знаків, за допомогою яких мова передається на письмі.
Найголовнішою вимогою графіки є та, що кожному звукові мови повинна відповідати окрема літера (телемайстер - телемайстер, картопля - картопля, вода – вода.)
Піктографія- (від лат. pictus — писаний фарбами, намальований і грец. γράφω — писати) Піктографія — найдавніший тип знакової фіксації мови. За допомогою малюнків (піктограм, тобто зображення на камені, дереві, глині предметів, дій і подій) схематично передавався заг. зміст вислову без відображення мовних особливостей тексту (звуків, слів, їх послідовності і грамат. форм).
Одиниця піктографії- піктограма. Перший крок- начертальні знаки. Негативне- не відбивало звукової мови, потребувало художніх умінь.
Сьогодні- дорожні знаки, вивіски у місцях скупчення людей. Ідеографія- письмо символами. Позитив- передавали деякі абстрактні поняття. Простіше письмо- негатив- не передавали звуків.
Багатознакове письмо. Сьогодні- дорожні знаки, цифри. Складове- один склад, один знак. Прижилося в окремих мовах. Звукове або фонографічне- 1 знак, 1 звук. 1знак=1букві.
Співвідношення між буквами і звуками: Осн.приклад- буква=звуку. Відхилення- буква=звук+звук. а) для я, ю, є на початку слова і складу;
б) ї, щ – завжди. Приклад- їжак, соловї.
Буква+буква=звук. Для дж, дз, що належать до однієї морфеми.
Буква не дорівнює звуку для мякого знаку.
11. Українська орфографія, її принципи. Вивчення правил уживання апострофа у початковій школі. Позначення на письмі м’якості приголосних. М’який знак та вивчення правил його вживання молодшими школярами.
Орфографія- це система загальноприйнятих правил про способи передачі усного мовлення в писемній або звуковій формі. Терміну грецького походження орфографія відповідає українське слово правопис.
Принципи української орфографії. Принцип- це те, що лежить в основі правопису. Відповідно до цього визначають такі принципи: фонетичний; історичний; морфологічний; смисловий. Фонетичний- написання слова точно відображає його літературну вимову. Морфологічний- написання слова розходиться з його звучанням. Значущі частини морфеми у споріднених словах або граматичних формах того самого слова вимовляються по-різному, але пишуться однаково. Історичний або інакше кажучи традиційний- слова пишуться відповідно до традицій, що склалися історично. Смисловий- написання однозвучних слів залежить від їхнього значення.
В початковій школі вивчають такі правила: Апостроф пишеться – після б, п, в, м, ф, р перед я, ю, є, ї на позначення роздільної вимови: Напр: здоров’я, м’яч.
Після префіксів, що закінчуються на приголосну, перед я, ю,є,ї: під’їзд, об’єм, пів’яблука.
У словах іншомовного походження при роздільній вимові: ін’єкція, ад’ютант, Х’юстон.
Апостроф не пишеться:- перед сполученням йо: Соловйов, серйозний.
після б, п, в, м, ф, р перед я, ю, є, що позначають м’якість попереднього приголосного: пюре, буряк, дебют.
В українській мові м'якість приголосних на письмі позначають: 1) буквою ь (м'який знак): січень, льодовий; 2) буквами є, ю, я, коли вони стоять після м'якого приголосного: синє, люди, пісня; 3) буквою і: ліс, сірий.
В початковій школі учні повинні знати, що м’який знак пишеться – у кінці та в середині слова після м’яких д, т, з, с, дз, ц, л, н: вогонь, мідь, місяць, вчителька.
У суфіксах –еньк-, -оньк-, -ськ-, -зьк-, -цьк-: сільський, близький, синенький.
М’який знак не пишеться: - після р в кінці складу і слова: Харків, лікар, кобзар.
після н перед ж, ч, ш, щ: кінчик, менший, інший, барабанщик.
Між буквами, що позначають подвоєні м’які приголосні: обличчя, насіння, гілля.