Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
СУМ.docx
Скачиваний:
139
Добавлен:
14.02.2016
Размер:
136.13 Кб
Скачать

СУМ

1. Українська літературна мова як форма загальнонародної мови. Опрацювання розділу «Мова і мовлення» за лінійно-концентричним принципом програми початкової школи.

Мова- це система знаків (одиниць, звуків, складів, слів, словосполучень, речень), які забезпечують передачу інформації між людьми.

Кожна мова виникає, як усна, потім з мови племені стає мовою народу тобто загальнонародною. Загальнонародна мова- це мова народу, що включає в себе всі прояви- літературну форму, діалекти, жаргони, сленги, суржик, професійні слова, вульгаризми. Розвинута загально-народна мова має усну і писемну форми. Коли народ досягає найвищого етапу розвитку він стає національною мовою.

Українська мова- національна мова, загальнонародна, її визнали рідною 83% українців.  

 Літературна мова — спільна мова писемності одного, іноді декількох народів, мова офіційно-ділових документів, шкільної освіти, писемно-побутового спілкування, науки, публіцистики, художньої літератури, всіх проявів культури, що відбуваються в словесній формі, частіше писемній, але іноді усній. Розрізняються письмово-книжна й усно-розмовна форми літературної мови, виникнення, співвідношення й взаємодія яких підкоряються певним історичним закономірностям.

Українська літературна мова має систему норм, що складає норми усного мовлення, зокрема орфоепічні, граматичні, лексичні, стилістичні, синтакс

Розрізняють такі структурно-мовні типи норм:

-орфоепічні норми (вимова);Наприклад: (молод'ба)

-акцентуаційні норми (визначають правильний словесний наголос);Наприклад: вихо!дити- ви!ходити

-лексичні норми (розрізнення значень і семантичних відтінків, закономірності лексичної сполучуваності);

-словотвірні норми (регулюють вибір морфем, їх розташування і сполучення у складі слова);

-морфологічні норми (регулюють вибір варіантів морфологічної форми слова і варіантів її поєднання з іншими словами);

-синтаксичні норми (регулюють вибір варіантів побудови словосполучень і речень);

-стилістичні норми (доцільність використання мовно-виражальних засобів у конкретному лексичному оточенні, відповідній ситуації спілкування);

-орфографічні норми (написання слів);

-пунктуаційні норми (вживання розділових знаків).

Без норм мова не може існувати.

Поліфункціональність- це властивість літературної мови забезпечити всі функції життя суспільства. Вона забезпечує функції усного та писемного спілкування. Для України- це державна мова. ЇЇ державність закріплена 1996 року. Станом на сьогодні українська літературна мова забезпечує мовне функціонування державних органів, громадських установ, освіти, культури, спорту і щоденного спілкування.

Загальнонародна мова продовжує розвиватись за рахунок мовців, а з нього розвивається і літературна. В незалежній Україні статус державної мови підтримується такими державними документами , як :

Конституція;

Концепція розвитку освіти;

Закон про вищу школу.

Мовлення- це процес використання мовної системи, якщо мова- це є загальне, властиве для всіх носіїв об’єктивне явище, то мовлення- це суто індивідуальний, одиничний процес використання цієї системи одним індивідуумом. Мова має 300 тисяч знаків, а мовлення однієї людини складає 5,6 тисяч слів.

В початковій школі, зокрема у 2 класі учні отримують уявлення про мову як засіб людського спілкування. Ознайомлюються з мовними і немовними знаками. Пояснюють коли використовується усне та писемне мовлення. Вживають у своєму мовленні і спілкуванні слова ввічливості, слова-звертання. Володіють у процесі читання монологічними і діалогічними текстами, силою голосу і темпом мовлення, наближеними до природного говоріння і спілкування. В 3 класі учні пояснюють значення мови в житті людей; розрізняють поняття державна (українська) і рідна мова; знають основні ознаки культури усного і писемного мовлення; володіють словами ввічливості, різними формами звертання до тих, з ким спілкуються. А в 4 класі учні пояснюють значення мови в житті народу, упізнають нові і старі слова в художніх текстах, знають основні ознаки  культури усного та писемного мовлення, володіють лексичними засобами її вираження з огляду на ситуації та учасників спілкування.