- •1. Українська літературна мова як форма загальнонародної мови. Опрацювання розділу «Мова і мовлення» за лінійно-концентричним принципом програми початкової школи.
- •2. Текст як одиниця мовлення. Членування тексту. Складні синтаксичні цілі, граматичні засоби їх організації. Методика опрацювання розділу “Текст” на уроках рідної мови в початковій школі.
- •3. Речення, його ознаки. Типи речень за метою висловлювання, емоційним насиченням, структурою. Система вивчення речення у початковій школі.
- •4. Предикативний центр речення. Підмет і присудок, їх типи та способи вираження. Методика вивчення головних членів речення у початковій школі.
- •5. Другорядні члени речення, їх види та способи вираження. Вивчення другорядних членів речення на уроках рідної мови в початковій школі.
- •7. Омоніми, їх типи. Розмежування явищ омонімії та багатозначності. Вивчення слів, які звучать і пишуться однаково, у початковій школі.
- •8. Синоніми, типи синонімічних рядів. Антоніми. Слова, що не утворюють антонімічних пар. Вивчення близьких та протилежних за звучанням слів у початковій школі.
- •9. Структурні ознаки слова. Морфема. Морфеми, їх типи. Методика вивчення розділу “Будова слова” у початковій школі.
- •10. Графіка. Види письма: піктографія, ідеографія, звукове письмо. Буква як одиниця української графіки. Співвідношення між буквами і звуками у системі навчання грамоти молодших школярів.
- •12. Орфоепія. Орфоепічні норми, причини їх порушень. Правила вимови голосних і приголосних звуків та звукосполучень. Робота над формуванням правильної звуковимови у молодших школярів.
- •13.Засади та Правила вживання великої літери
- •14. Іменник. Лексико-граматичні розряди іменника. Система їх вивчення на уроках рідної мови в початковій школі.
- •15. Категорія роду і числа іменника. Вивчення цих категорій за лінійно-концентричним принципом програми початкової школи. Моделювання структури уроку вивчення іменника в 2 класі.
- •16. Категорія відмінка іменника. Система відмін іменників. Вивчення відмінювання іменників на уроках рідної мови у початковій школі.
- •19. Специфіка займенника як частина мови. Розряди займенників, їх відмінювання. Методика вивчення займенника у початковій школі
- •20. Дієслово. Неозначена форма дієслова, категорія виду дієслова. Вивчення неозначеної форми дієслова на уроках рідної мови. Моделювання структури уроку вивчення дієслова в 4 класі.
- •21. Дієслово: категорія часу
- •22. Минулий і майбутній час дієслів. Система роботи над правописом особових закінчень дієслів минулого і майбутнього часу в початковій школі.
- •22. Минулий і майбутній час дієслів. Система роботи над правописом особових закінчень дієслів минулого і майбутнього часу в початковій школі.
- •24.Прийменник. Сполучник. Вивчення службових слів на уроках рідної мови в початковій школі.
- •26.Способи передачі чужого мовлення. Діалог. Монолог. Розвиток діалогічного та монологічного мовлення на уроках рідної мови у початковій школі.
- •28.Однорідні члени речення. Вивчення однорідних членів речення у початковій школі.
- •29.Складносурядні і складнопідрядні речення. Їх типи та засоби зв’язку. Методика ознайомлення зі складним реченням на уроках рідної мови.
- •30. Просте речення і висловлювання. Актуальне членування речень. Функції порядку слів у реченні.
- •31.Неповні речення. Їх типи. Комунікативні умови їх функціонування. Методика опрацювання казки на уроках читання у початковій школі.
- •1) Конструктивний (формально-граматичний)
- •2) Комунікативний
- •33.Склад, типи складів. Закономірності фонетичного складоподілу і правила переносу слів, їх вивчення у початковій школі.
- •34.Cкладні речення з кількома частинами. Моделювання структури уроку позакласного читання в початковій школі.
- •V. Слухання віршів українських поетів, які діти підготували заздалегідь вдома.
СУМ
1. Українська літературна мова як форма загальнонародної мови. Опрацювання розділу «Мова і мовлення» за лінійно-концентричним принципом програми початкової школи.
Мова- це система знаків (одиниць, звуків, складів, слів, словосполучень, речень), які забезпечують передачу інформації між людьми.
Кожна мова виникає, як усна, потім з мови племені стає мовою народу тобто загальнонародною. Загальнонародна мова- це мова народу, що включає в себе всі прояви- літературну форму, діалекти, жаргони, сленги, суржик, професійні слова, вульгаризми. Розвинута загально-народна мова має усну і писемну форми. Коли народ досягає найвищого етапу розвитку він стає національною мовою.
Українська мова- національна мова, загальнонародна, її визнали рідною 83% українців.
Літературна мова — спільна мова писемності одного, іноді декількох народів, мова офіційно-ділових документів, шкільної освіти, писемно-побутового спілкування, науки, публіцистики, художньої літератури, всіх проявів культури, що відбуваються в словесній формі, частіше писемній, але іноді усній. Розрізняються письмово-книжна й усно-розмовна форми літературної мови, виникнення, співвідношення й взаємодія яких підкоряються певним історичним закономірностям.
Українська літературна мова має систему норм, що складає норми усного мовлення, зокрема орфоепічні, граматичні, лексичні, стилістичні, синтакс
Розрізняють такі структурно-мовні типи норм:
-орфоепічні норми (вимова);Наприклад: (молод'ба)
-акцентуаційні норми (визначають правильний словесний наголос);Наприклад: вихо!дити- ви!ходити
-лексичні норми (розрізнення значень і семантичних відтінків, закономірності лексичної сполучуваності);
-словотвірні норми (регулюють вибір морфем, їх розташування і сполучення у складі слова);
-морфологічні норми (регулюють вибір варіантів морфологічної форми слова і варіантів її поєднання з іншими словами);
-синтаксичні норми (регулюють вибір варіантів побудови словосполучень і речень);
-стилістичні норми (доцільність використання мовно-виражальних засобів у конкретному лексичному оточенні, відповідній ситуації спілкування);
-орфографічні норми (написання слів);
-пунктуаційні норми (вживання розділових знаків).
Без норм мова не може існувати.
Поліфункціональність- це властивість літературної мови забезпечити всі функції життя суспільства. Вона забезпечує функції усного та писемного спілкування. Для України- це державна мова. ЇЇ державність закріплена 1996 року. Станом на сьогодні українська літературна мова забезпечує мовне функціонування державних органів, громадських установ, освіти, культури, спорту і щоденного спілкування.
Загальнонародна мова продовжує розвиватись за рахунок мовців, а з нього розвивається і літературна. В незалежній Україні статус державної мови підтримується такими державними документами , як :
Конституція;
Концепція розвитку освіти;
Закон про вищу школу.
Мовлення- це процес використання мовної системи, якщо мова- це є загальне, властиве для всіх носіїв об’єктивне явище, то мовлення- це суто індивідуальний, одиничний процес використання цієї системи одним індивідуумом. Мова має 300 тисяч знаків, а мовлення однієї людини складає 5,6 тисяч слів.
В початковій школі, зокрема у 2 класі учні отримують уявлення про мову як засіб людського спілкування. Ознайомлюються з мовними і немовними знаками. Пояснюють коли використовується усне та писемне мовлення. Вживають у своєму мовленні і спілкуванні слова ввічливості, слова-звертання. Володіють у процесі читання монологічними і діалогічними текстами, силою голосу і темпом мовлення, наближеними до природного говоріння і спілкування. В 3 класі учні пояснюють значення мови в житті людей; розрізняють поняття державна (українська) і рідна мова; знають основні ознаки культури усного і писемного мовлення; володіють словами ввічливості, різними формами звертання до тих, з ким спілкуються. А в 4 класі учні пояснюють значення мови в житті народу, упізнають нові і старі слова в художніх текстах, знають основні ознаки культури усного та писемного мовлення, володіють лексичними засобами її вираження з огляду на ситуації та учасників спілкування.