24.Прийменник. Сполучник. Вивчення службових слів на уроках рідної мови в початковій школі.

Прийменник — службова частини мови, яка разом з формою непрямого відмінка іменників, а також деяких числівників і займенників виражає відношення між предметами, відношення дії, стану чи ознаки до предмета.

Службова роль прийменників полягає в диференціації значень відмінкових форм:вбігла в хату — означає напрямок об'єкта дії; від чого осміхнулись — означає причинові відношення. Прийменник як службова частина мови не є членом речення, але разом з повнозначними частинами мови,здебільшого іменниками, може бути у структурі підмета, присудка, додатка,обставини, неузгодженогоозначення. Ми пішли до лісу (обставина), минаючи сухі балки та невеличкі болітця.

Прийменники поділяються на:

1)первинні (непохідні),( біля, без, в (у), від (од), для, до, з (із, зі, зо), за, над (наді), під (піді), о (об), через);

2)вторинні (похідні), (поряд, коло, кінець, край, незважаючи на, зважаючи на, поблизу);

3) прості (по, про, у, без, коло, протягом), складні (з-поперед, з-за, понад, довкола), складені (з метою, паралельно з, згідно з, відповідно до).

Сполучник — незмінна службова частина мови, що сполучає однорідні члени речення та частини складного речення. Сполучники не мають лексичного значення, вони не є членами речення.

За будовою сполучники поділяються на прості (і (й), а, але, та, бо, як, що.), складні (ніби, якже, неначе, , якби, якщо, проте) і складені (через те що, тому що, для того щоб).

За значенням і синтаксичними функціями у реченні сполучники поділяються на  сурядні і підрядні:

Сурядні сполучники:

• єднальні (не тільки...а й, і (й), ні...ні, теж, також, як...так);

• протиставні (а, але, зате, проте, однак, все ж);

• розділові (або...або, то...то, чи то...чи то, поки не, з того часу як, або, чи).

Підрядні сполучники:

• часові (як, доки, щойно, поки, перш ніж, коли, з того часу як, поки, поки не);

• умовні (якби, якщо, як, коли б);

• мети (щоб, для того щоб, аби);

• допустові (незважаючи на те що, дарма що, хоч, , хай);

• наслідкові (так що, так що аж, так що й);

• порівняльні (мов, як, немов, наче, неначе, немовби, начебто);

• причинові (бо, тому що, через те що, оскільки, завдяки тому що).

Методика ознайомлення зі службовими словами

У 1-4 класах учні ознайомлюються зі службовими словами, до яких не ставлять питань, але без яких майже неможливо побудувати речення: на, в, із, по, до, у, над, під, а, але, чи, тому що. Відповідно до програми вже в 1-2 класах слід сформувати в молодших школярів такі вміння: упізнавати в реченні, тексті службові слова, писати їх окремо від інших слів; пов'язувати між собою слова, а також частини складного речення за допомогою службових слів; упізнавати в реченні, тексті загальновживані прийменники, використовувати їх у мовленні.

У 3 класі учні спостерігають за префіксами, співзвучними з прийменниками (без сорому - безсоромний, написьмі - написаний), навчаються розрізнювати їх на слух і на письмі. З терміном сполучник учні ознайомлюються у 4 класі під час вивчення однорідних членів речення.

25. Частки. Їх класифікація. Вигуки. Звуконаслідуванні слова. Вивчення службових слів на уроках української мови в початковій школі. Частка- це службова частина мови, яка вживається для надання окремим словам чи реченням додаткових емоційно-експресивних та смислових відтінків або для творення морфологічних форм та нових слів. Самостійно членом речення частка не буває. Формотворчі частки можуть брати участь у створенні форм дієслова.

За будовою частки поділяються на: прості і складені. Простими називаються ті, що складаються з одного слова. До них належать усі первинні частки, а також більшість однослівних вторинних часток: ще, же, би, навряд, мов, лише, тільки, навіть, ось, саме та ін.: Тільки музика хай виграє, Бо душа у мене є. Складені частки складаються з кількох слів. Найчастіше вони включають просту частку, що підсилюється або іншою простою часткою, або сполучником, або прийменником: трохи не, навряд чи, ще й, хай би, еге ж, тільки і, що за, невже ж, лиш би та ін.: Та хоча б вижив... Славний він хлопець.

За місцем у реченні частки бувають: препозитивні (стоять перед тим словом, до якого відносяться: хай, нехай, давай, не, ні, казна-, хтозна-, що) і постпозитивні (стоять після того сло¬ва, до якого відносяться: -бо, -но, -то, -небудь)

Класифікація часток

За роллю в слові і в реченні

• формотворчі — служать для творення дієслівних форм

• словотворчі — служать для утворення нових слів (у складі похідних слів стали префіксами і суфіксами)

• заперечні — надають заперечного значення тому слову, перед яким стоять

• модальні — вносять різні смислові відтінки в речення, а також виражають почуття і ставлення того, хто говорить до висловленого.

До модальних часток належать:

1.      Вказівні (ось, осьде, он, от, ото, це, оце)

2.      Означальні (якраз, ледве, просто, прямо, власне, майже, саме)

3.      Заперечні (не, ні, ані)

4.      Обмежувально — вказівні (тільки, лише, хоч, хоч би, виключно)

5.      Підсилювально — видільні (і, й, та, таки, аж, навіть, вже, ж, же, бо)

6.      Наказові (хай, нехай, бодай, давай)

7.      Умовні (би, б, ну)

8.      Стверджувальні (так, отак, еге, авжеж, отож, гаразд)

9.      Питальні (чи, невже, хіба, та ну, що за)

10.  Порівняльні (мов, мовби, немов, наче, неначе, начебто, ніби, нібито)

11.  Окличні (як, що за)

Вигук — незмінювана особлива частина мови, яка виражає почуття, волевиявлення мовця, не називаючи їх. За значенням вигуки поділяються на: емоційні, що виражають почуття і переживання: о, ой, ах, фу, пхе; вигуки волевиявлення, що передають спонукання, заклик і т. д.: цить, гов, алло, ну, гей, гайда, нумо, вйо, ціп-ціп та ін. Вигуки не належать ні до самостійних, ні до службових частин мови. Звуконаслідувальні слова Звуки різних явищ природи (шум дощу, вітру, води. гуркіт грому, звукові сигнали тварин і птахів) відтворюють так звані звуконаслідувальні слова:буль, ляп, ку-ку. Звуконаслідувальні слова, утворювані повторенням певних звуків або звукосполучень, пишуть через дефіс: кру-кру, гав-гав, бу-ух

У 1-4 класах учні ознайомлюються зі службовими словами, до яких не ставлять питань, але без яких майже неможливо побудувати речення: на, в, із, по, до, у, над, під, а, але, чи, тому що. Відповідно до програми вже в 1-2 класах слід сформувати в молодших школярів такі вміння: упізнавати в реченні, тексті службові слова, писати їх окремо від інших слів; пов'язувати між собою слова, а також частини складного речення за допомогою службових слів; упізнавати в реченні, тексті загальновживані прийменники, використовувати їх у мовленні.

Практичне ознайомлення з прийменниками відбувається ще в період навчання грамоти. Учитель на основі складання дітьми речень за малюнками та власними спостереженнями пояснює, що в реченні є «малі», «короткі» слова, без яких часто речення побудувати не можна: Діти йдуть до школи. Хлопчик катається на велосипеді.

У 2 класі після вивчення слів - назв предметів, ознак, дій опрацьовується тема «Службові слова в реченні».

На основі спостереження за кількома реченнями варто запропонувати учням зробити висновок:

Чи до всіх слів можна поставити питання? Чи можна обійтися в реченнях без цих слів, до яких питання не можна поставити? Перевірте це.

У 3 класі учні спостерігають за префіксами, співзвучними з прийменниками (без сорому - безсоромний, на письмі - написаний), навчаються розрізнювати їх на слух і на письмі. Сприймання і первинне усвідомлення цих мовних явищ можна організувати за словосполученнями такого типу: написав на дошці; заховався за дерево; злетів з гілки; доплив до берега та ін .

З терміном сполучник учні ознайомлюються у 4 класі під час вивчення однорідних членів речення. У процесі аналізу мовного матеріалу вчитель звертає увагу дітей на те, за допомогою яких службових слів можуть поєднуватися однорідні члени речення, і повідомляє, що слова і (и), а, але, та - сполучники. Закріплення цієї частини мови відбувається під час виконання учнями різних вправ: спостереження за вживанням речень з однорідними членами в тексті; складання речень з однорідними членами; використання речень з однорідними членами в побудові текстів; вправляння в моделюванні і побудові складних речень за зразком, схемою, малюнками, створеними ситуаціями та їх аналізі.