22. Минулий і майбутній час дієслів. Система роботи над правописом особових закінчень дієслів минулого і майбутнього часу в початковій школі.

Минулий час вказує, що дія відбулася до моменту повідомлення про неї, і відповідає на питання що робив? Що зробив?: намалював, прочитав. Н-д: По рецепту на базарі дятел вибрав окуляри, натягнув собі на ніс, полетів трудитись в ліс.

Дієслова в минулому часі змінюються за родами й числами. Форми минулого часу утворюються від основи інфінітива за допомогою суфіксів:

-в- для чоловічого роду(дякував, творив);

-л(а)- для жіночого роду(дякувала, творила);

-л(и)- у множині(дякували, творили);

-л(о)- для середнього роду(дякувало, творило).

Якщо суфікс неозначеної форми –ти вживається після приголосного, то форма чоловічого роду не має формотворчого суфікса –в: нести – ніс, пекти – пік.

Форми минулого часу вживаються із суфіксом –ся, якщо їх утворено від інфінітива з цим суфіксом: сподіватися – сподівався,сподівалася, сподівалося, сподівалися.

Майбутній час вказує, що дія відбудеться після моменту повідомлення про неї, і відповідає на питання що зроблю? Що робитиме?: малюватиме, буде читати. Н-д: Україно! Доки жити буду, доти відкриватиму тебе. Відповідно вони творяться від основ недоконаного і доконаного виду.

Проста форма доконаного виду

Основа майб.часу+особові закінчення

Особа Однина Множина

1 напишу, прочитаю напишемо,прочитаємо

2 напишеш, прочитаєш напишете,прочитаєте

3 напише, прочитає. напишуть,прочитають

Складна форма недоконаного виду

Інфінітив+особові закінчення

Особа Однина Множина

1 читатиму читатимемо

2 читатимеш читатимете

3 читатиме читатимуть

Складена форма недоконаного виду

Інфінітив+бути в особових формах

Особа Однина Множина

1 буду читати будемо читати

2 будеш читати будете читати

3 буде читати будуть читати

Дієслова майбутнього часу змінюються за особами й числами.

Систематичне спостереження за дієсловом-присудком у його зв'язку з підметом дозволяє розвивати в учнів навички координації головних членів речення і правильного написання особових закінчень. Цікавими в плані логічного мислення є спостереження над дієслівними словосполученнями, а запам'ятовування норм керування ряду дієслів організовує мовленнєву практику дітей.

Опрацювання дієслова як частини мови спрямоване на поглиблення знань учнів про граматичне і лексичне значення слова, про особливості словозмінювання і словотворення в українській мові, про синтаксичну роль у мовленні. При цьому вивчення дієслова відкриває великі можливості для усвідомлення граматичної будови мови, засвоєння та застосування навичок правильного вживання дієслівних форм, зв'язку їх з іншими словами.

23. Прислівник, його морфологічні ознаки. Розряди прислівників, їх творення. Правопис прислівників. Вивчення прислівника у початковій школі.

Прислівником називається незмінна самостійна частина мови, що виражає сталу ознаку дії, стану, ознаку іншої ознаки або предмета. До морфологічних ознак прислівників належать:

1) незмінність;

2)типові тільки для прислівників суфікси -о, -е, -ому, -и, -і(тихо,добре,);

3)лексична і словотвірна співвіднесеність з усіма відмінюваними частинами мови. Розряди: Означальні (якісно-означальні(як?гарно, весело), кількісно – означальні(Скільки? Наскільки? Якою мірою?: дуже, ледве),способу дії (як? яким способом?: босоніж, верхи;).

Якісно-означальні прислівники можуть мати вищий і найвищий ступені порівняння (веселіше, найкраще, значно вище)Найвищий ступінь порівняння прислівників також має просту і складену форми.

Обставинні (Місця (Де? Куди? Звідки?: згори, праворуч,там,тут),Часу (коли? З якого часу?як довго?доки?: вчора, навіки),Мети(З якою метою? Для чого?: назло, напоказ),Причини (Чому? Через що?: спросоння, спересердя).

Модальні прислівники не виражають певного значення, а лише надають окремому членові речення модальних відтінків, ствердження, порядок викладу думок.

Разом пишуться: утворені сполученням прийменника з іменником, займенником, прикметником, потім, занадто);складні прислівники, утворені з кількох основ: праворуч, стрімголов.

Окремо пишуться: прислівникові сполучення, утворені від іменника з прийменником. без: (без кінця, без черги); на: на добраніч, на жаль; до: (до побачення, до речі; з:( з радості, з жалю);в/у:( в разі, уві сні);прислівникові сполучення, де повторюються основи, між якими стоїть прийменник: день у день, рік у рік,. Сполучення, утворені поєднанням слова в називному відмінку зі словом в орудному відмінку: кінець кінцем, один одним, сама самотою. Пишуться через дефіс: прислівники, утворені від прикметників, займенників і прийменника по: (по-новому, по-батьківськи);— прислівники, утворені від порядкових числівників за допомогою префікса по-: (по-перше);— прислівники, утворені від синонімічних або антонімічних слів;— прислівники, в яких повторюються слова або корені (без службових слів або із службовими словами між ними): довго-довго.

Молодші школярі знайомляться з прислівником як частиною мови тільки в 4 класі. Вони дістають перше уявлення про специфічні особливості цієї частини мови, вчаться розпізнавати прислівники в тексті, знайомляться з прислівниками, близькими і протилежними за значенням, практично засвоюють правопис найчастіше вживаних прислівників.

Виконання різноманітних лексичних вправ сприяє не тільки розвиткові мовлення дітей, а й закріпленню в них навичок у розпізнаванні і правильному написанні прислівників.

Ознайомлення з прислівником як частиною мови доцільно провести на основі зв'язного тексту, де вжито прислівники різного значення, які відповідають на різні питання .

Отже, вся система роботи над прислівником має бути спрямована на усвідомлення учнями особливостей цієї частини мови та на розвиток умінь користуватися прислівниками залежно від ситуації спілкування