64. Характеристика основних типів жертв.

Види жертв несприятливих умов соціалізації умовно можна позначити як потенційні і латентні, які представлені різними типами-категоріями людей.  Латентними жертвами несприятливих умов соціалізації можна вважати тих, хто не зміг реалізувати закладені в них задатки в силу об'єктивних обставин їх соціалізації. Так, ряд фахівців вважає, що висока обдарованість і навіть геніальність «випадають» на частку приблизно однієї людини з тисячі народжених. Залежно від міри сприятливості умов соціалізації, особливо на ранніх вікових етапах, ця схильність розвивається в тій мірі, яка робить її носіїв високообдарованих людьми, приблизно в однієї людини з мільйона народжених. А дійсно генієм стає лише один з десяти мільйонів, що мали відповідні задатки. Тобто більшість Ейнштейнів і Чайковських втрачається на життєвому шляху, бо умови їх соціалізації (навіть досить сприятливі) виявляються недостатніми для розвитку і реалізації закладеної в них високої обдарованості. Оскільки ні вони самі, ні їхні близькі про це навіть не підозрюють, остільки їх і можна віднести до латентного увазі жертв несприятливих умов соціалізації.  Потенційними жертвами несприятливих умов соціалізації можуть розглядатися інваліди; діти, підлітки, юнаки з психосоматичними дефектами і відхиленнями; сироти та ряд категорій дітей, які перебувають під опікою держави або громадських організацій.  Потенційними, але дуже реальними жертвами можна вважати дітей, підлітків, юнаків з межовими психічними станами і з акцентуацією характеру; дітей мігрантів з країни в країну, з регіону в регіон, з села в місто і з міста в село; дітей, що народилися в сім'ях з низьким економічним, моральним, освітнім рівнями; метисів і представників інонаціональних груп в місцях компактного проживання іншого етносу.  Названі типи жертв далеко не завжди представлені «в чистому вигляді». Одні ознаки і обставини, що дозволяють віднести людини до числа можливих жертв несприятливих умов соціалізації, можуть мати постійний характер (сирітство, інвалідність), інші виявляються на певному віковому етапі (соціальна дезадаптація, алкоголізм, наркоманія); одні - непереборні (інвалідність), інші можуть бути запобігти або змінені (різні соціальні відхилення - протиправна поведінка та ін.) 

Зважаючи на це, жертвами несприятливих умов соціалізації найчастіше стають люди, які не здатні, лінуються або не хочуть проникнути у власну глибинну сутність, зрозуміти її з метою розвитку. Виявляється, що стати патріотом власних потенційних можливостей - подвиг, який не по плечу всім. Хоч, як стверджує американський філософ і письменник Ралф Уолдо Емерсон, поки людина залишається вірною самій собі, їй усе сприяє- уряд, суспільство, і навіть сонце, місяць і зорі.

65. Соціально- педагогічна віктимологія,її основні завдання.

Віктимологія- наука, що вивчає різні категорії людей, які стали жертвами несприятливих умов соціалізації та насильства.

Соціально-педагогічна віктимологія -галузь знань, яка,  вивчає на міждисциплінарному рівні різноманітні категорії реальних та потенційних жертв несприятливих умов соціалізації, досліджує чинники, які створюють передумови для дефіциту можливостей повноцінного фізичного, духовного, емоційного, культурного, соціального розвитку і самореалізації їх;

Важливими для віктимології поняттями є віктимогенність, віктимізації, віктимність.

Віктимогенність - наявність в об'єктивних обставинах соціалізації властивостей, рис, умов, які становлять певну небезпеку для нормального перебігу процесу соціалізації як окремої особистості, так і цілих груп населення (наприклад, віктимогенне угрупування, віктимогенний мікро-соціум і т.д.).

Віктимізація - процес і результат перетворення окремої особистості чи групи людей у певний вид жертви несприятливих умов соціалізації.

Віктимність-схильність людини до відхилення від нормального перебігу процесу соціалізації, що, врешті-решт, робить її жертвою несприятливих умов соціалізації.

Віктимність людини перебуває у тісному взаємозв'язку з ступенем та глибиною її соціалізації. Психологічні прояви останніх визначаються у соціальній психології поняттям ефекти соціалізації, що означає сформовані у свідомості людини на основі суб'єктивних уявлень про соціально-психологічні особливості, які повинна мати людина для виконання певної соціальної ролі, певних еталонів, із позиції яких вона оцінює рольову поведінку інших людей. Педагогічним інструментарієм вироблення соціальних еталонів часто виступають різноманітні психотехнічні системи, оскільки такі еталони поряд із відповідними установками, нормами, традиціями слугують стабілізуючими чинниками психіки, що й забезпечує формування відповідного внутрішнього психологічного "дому".