- •1. Предмет і завдання дидактики
- •2.Виникнення та основні етапи розвитку дидактики.
- •3. Завдання дидактики на сучасному етапі створення національної системи освіти.
- •4. Основні категорії дидактики.
- •5. Звязок дидактики з іншими науками.
- •6. Сутність процесу навчання, його істотні ознаки, зовнішня та внутрішня сторони.
- •7. Основні компоненти процесу навчання.
- •9. Зміст освіти в українській національній школі.
- •10. Види освіти за різними ознаками: за ступенем, за спеціальністю, за змістом.
- •11.Види освіти: загальна, політехнічна, професійна.
- •12. Навчальні плани і програми для початкової школи.
- •13.Навчальний план для початкової школи: загальна характеристика документа (інваріативна та варіативна складові)
- •14. Навчальна програма: структура, принципи побудови, вимоги до програми.
- •15. Підручники і посібникидля початкової школи.
- •2. До другого належать:
- •16. Модель структури підручника для початкової школи.
- •19. Базовий навчальний план
- •20. Сутність і поняття мотивів
- •21. Закономірності процесу навчання, їх характеристика
- •22. Етнопедагогіка про принципи навчання
- •23. Функції процесу навчння
- •24. Етапи, ланки процесу засвоєння знань.
- •25. Різні підходи до процесу навчання у сучасній школі. Дистанційне навчання.
- •26. Пояснювально-ілюстративне навчання
- •27. Проблемне навчання
- •28. Програмоване навчання.
- •29. Використання комп’ютерної техніки у навчальному процесі початкової школи
- •30. Принципи і правила навчання
- •31. Класифікація принципів навчання.
- •32. Характеристика принципів навчання у сучасній дидактиці.
- •33. Принцип науковості навчання.
- •34. Принцип зв’язку теорії навчання з життям і практикою.
- •35. Принцип систематичності й послідовності навчання.
- •36. Принцип свідомості та активності учнів у навчанні.
- •37. Принцип наочності навчання.
- •38. Принцип доступності навчання.
- •39. Принцип індивідуального підходу до учнів.
- •40. Принцип міцності засвоєння знань, умінь і навичок.
- •41. Виховуючий характер навчання
- •42. Принцип емоційності навчання
- •43. Типи навчально-виховних закладів освіти.
- •44. Наочність. Її значення в організації навчального процесу.
- •45. Види навчання
- •46. Виховання, навчання і розвиток особистості
- •47. Роль учителя у навчальному процесі початкової школи.
- •48-49. Урок як основна форма організації навчання в школі. Типи ти структура уроків.
- •50. Підготовка учителя до уроку
- •51. Основні вимого до уроку
- •52. Особливості роботи з обдарованими дітьми
- •53. Методи і прийоми навчання
- •54. Дидактичні особливості уроків для учнів шестирічного віку.
- •55. Форми роботи учнів на уроці
- •56. Методи організації і здійснення навчальної діяльності учнів
- •57. Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності
- •7.Метод створення відчуття успіху в навчанні
- •58. Методи контроль і самоконтролю у навчанні
- •59. Особливості роботи вчителя в сільській малокомплектній школі
- •60. Критерії якості уроку
- •61. Освітнє і виховне значення контролю і оцінки успішності учнів.
- •62.Педагогічні вимоги до контролю і оцінки успішності учнів.
- •63.Основні функції, форми та види контролю успішності учнів.
- •64.Диференціація та індивідуалізація навчання в початковій школі.
- •65. Критерії оцінки знань , навичок і вмінь учнів початкових класів.
- •67.Особливості класно-урочної системи.
- •68. Особливості організації інтегрованих уроків у початковій школі
- •69.Мета уроку як компонент цілісного педагогічного процесу.
- •70.Домашня навчальна робота учнів.
- •71. Засоби навчання і їх характеристика
- •72.Причини втрати інтересу до навчання в початкових класах
- •73. Особливості оцінювання знань за 12 бальною системою
- •74. Самостійна робота учнів.
- •75. Причини неуспішності та шляхи їх подолання
- •76. Проблема навчання обдарованих учнів
- •77. Оцінка результатів навч.-пізнавальної діяльності учнів
- •78. Критерії і норми оцінювання учнів
- •79. Компетентнісний підхід до змісту освіти
- •80. Ключові компетентності особистості
1. Предмет і завдання дидактики
Дидактика – галузь педагогіки, що розробляє теорію навчання та освіти.
Дидактика відповідає на питання: чого навчати (зміст освіти), як навчати (принципи та методи навчання), де, коли, і в яких організаційних умовах навчати (форми навчання).
Предметом дидактики є:
1) визначення мети і завдань навчання, без чого неможливе повноцінне навчання;
2) окреслення змісту освіти відповідно до вимог суспільства.
3) виявлення закономірностей процесу навчання на основі його аналізу, здійснення спеціальної пошуково-експериментальної роботи;
4) обгрунтування принципів і правил навчання на основі виявлених закономірностей навчання;
5) вироблення організаційних форм, методів і прийомів навчання. Дидактика покликана ознайомити вчителів зі способами і шляхами навчання учнів, за допомогою яких можна досягти цілей процесу навчання;
6) забезпечення навчально-матеріальної бази, засобів навчання, які може використовувати вчитель, щоб виконати завдання процесу навчання.
Перед дидактикою стоять такі основні завдання:
1) розкриття сутності навчання і обгрунтування принципів його організації;
2) визначення критеріїв відбору і способів структурування змісту освіти;
3) обгрунтування шляхів активізації пізнавальної діяльності учнів;
4) розробка методів і технологій навчання та визначення умов їх ефективного застосування;
5) удосконалення організаційних форм навчання.
2.Виникнення та основні етапи розвитку дидактики.
Вважається, що першим почав використовувати цей термін німецький педагог Вольфганг Ратке (1571 —1635), який тлумачив дидактику як наукову дисципліну, що досліджує теоретичні та методичні засади навчання. Статус науки дидактика отримала завдяки працям чеського педагога Я.-А. Коменського, який у книзі “Велика дидактика” (1632) виклав основні принципи навчання і форми його організації.
У розвиток дидактики вагомий внесок зробили французькі просвітники-педагоги XVIII ст. Клод-Андріан Гельвецій (1715—1771), Дені Дідро (1713—1784), Жан-Антуан Кондорсе (1743—1794), Жан-Жак Руссо (1712— 1778) та ін. Вони закликали враховувати вікові особливості учнів у навчальному процесі, виступали за активізацію методів навчання, опиралися на досвід та спостереження за учнями, перебудову школи, демократизацію освіти в інтересах народу. Швейцарський педагог Йоганн-Генріх Песталоцці (1746—1827) спробував поєднати дитячу працю з навчанням.
Видатним дидактиком практиком
XX ст. був вітчизняний педагог Василь Сухомлинський (1918—1970), який розвинув ідею розумового виховання дитини під час навчання та практичної діяльності у педагогічній справі. У 50—80-х роках XX ст. розробці теоретичних питань дидактики приділяли увагу багато вітчизняних та зарубіжних учених-педагогів, а також психологів. Дидактика як складова педагогічної науки постійно поповнюється оригінальними ідеями завдяки знахідкам творчо працюючих учителів, педагогів-новаторів. Нині педагогічній громадськості широко відомі імена таких майстрів педагогічної праці, як В. Шаталов, С. Лисенкова, ПІ. Амонашвілі, М. Щетинін, Є. Ільїн та інші.
Сучасна дидактика запроваджує нові підходи до навчального процесу — його кібернетизацію, “гнучкі технології”, модернізовані методи і форми навчання. Зберігаючи цінні ідеї традиційного навчання, вона сприяє вдосконаленню освіти і навчання відповідно до вимог суспільства.