36. Принцип свідомості та активності учнів у навчанні.

Принцип свідомості

Він передбачає використання логічних операцій і позитивного, відповідального ставлення учнів до навчання. Відповідно до вимог цього принципу навчання буде ефективним тоді, коли учні проявляють пізнавальну активність, є суб'єктами навчальної діяльності.

Із принципу свідомості випливають такі вимоги:

- забезпечувати усвідомлення учнями цілей і завдань учіння;

- планувати та організовувати власну навчальну роботу відповідно до поставлених цілей;

- виявляти інтерес до різних форм занять і видів діяльності;

- ставити проблеми і знаходити шляхи їх розв'язання;

-цілеспрямовано докладати зусиль щодо досягнення запланованого результату.

Принцип активності.

Він вимагає діяльного ставлення учнів до об'єктів, які вивчаються. Розрізняють активність репродуктивну і продуктивну (творчу).

Завдання педагога - стимулювати розвиток усіх рівнів активності учнів за допомогою створення проблемних ситуацій, емоційної забарвленості спілкування, ігрової імітації, "штучного" дефіциту інформації.

Вимоги, що випливають із принципу активності учнів у навчанні:

- доцільно використовувати у процесі навчання частково-пошукові бесіди, створювати проблемні ситуації;

- спонукати учнів до різноманітних видів творчості;

- показувати значення навчального предмета для вирішення життєвих проблем;

- задіювати у процесі навчання мисленнєві операції (аналіз, синтез, індукцію, дедукцію, узагальнення);

- навчати учнів раціональних прийомів організації навчальної діяльності.

37. Принцип наочності навчання.

Суть його полягає в необхідності залучати різні органи відчуття до процесу сприймання та аналізу навчальної інформації. Протягом онтогенезу (індивідуального розвитку) послідовно розвиваються три види мислення: наочно-дійове, наочно-образне і абстрактно-теоретичне (понятійне). У процесі навчання всі вони тісно взаємодіють. Понятійне мислення неможливе без наочного.

Принцип наочності висуває до процесу навчання такі вимоги:

- навчати на конкретних образах, які безпосередньо сприймаються учнями;

спрямовувати сприймання дітей на найістотніші ознаки та особливості предметів;

- створювати тенденції в пізнавальній діяльності учня до уявляння реальних предметів, явищ навколишньої дійсності;

- звертати увагу дітей на внутрішню суть зображень,

- від уявлень, конкретних образів підводити учнів до осмислення і пізнання внутрішньої сутності явищ;

- забезпечувати оптимальне співвідношення конкретного й абстрактного;

38. Принцип доступності навчання.

За цим принципом методи і засоби навчання слід добирати відповідно до рівня розумового, морального і фізичного розвитку учнів, щоб інтелектуально та фізично не перевантажити їх. Проте це не означає, що зміст навчального матеріалу має бути спрощеним, елементарним. Навчальні завдання повинні перевищувати рівень пізнавальних можливостей учнів, спонукати їх до напруження пізнавальних зусиль, долання посильних труднощів. За цієї умови навчання "вестиме за собою розвиток".

Із принципу доступності в навчанні випливають такі вимоги:

- вибирати основне, суттєве в емпіричному компоненті змісту (властивості, ознаки, функції);

- забезпечувати відповідність обсягу домашнього завдання встановленим нормам;

- використовувати достатню кількість фактів, прикладів для формування ядра знань - теорій, ідей, законів;

- надавати диференційовану допомогу учням у навчанні;

- встановлювати обсяг знань і темп навчання з урахуванням реальних можливостей учнів.