1. Етапи формування cbiтobої системи господарства.

Основи формування світового господарства почали закладатися ще в давні часи, коли вiдбулися перший, а пiзнiше другий та третiй суспiльнi подiли працi. Перший призвiв до утворення мiсцевого ринку, наслiдком другого був вихiд обмiну на регiональний piвeнь. Третiй суспiльний подiл працi, основне зна­чення в якому мало вiдокремлення торгiвлi на основі грошового обiгу, зумо­вив прискорений розвиток простого товарного виробництва й переростання регiональних ринкiв у регiонально-свiтовi.

Важливу роль у становленнi світового ринку вiдiграв перiод Великих географiчних вiдкриттiв та формування колонiальних iмперiй (ХУ - ХУІІ ст.). Проте вирiшальне значення для оформлення світової системи гоcподарства мало зародження й становлення промислового виробництва. Остаточно завершилося формування cвiтoвoгo гоcподарства в кінцi XІХ - початку ХХ ст. в результатi розвитку великої машинної iндустрiї, транспорту i cвiтo­вої торгiвлi.

З кiнця XIX до 20-х років ХХ ст. світове господарство складалося з двох пiдсистем: ринкового господарства iндустрiально розвинутих країн i мало­розвинутого ринковоro та доринкового господарства колонiй i залежних країн. Нерiвноправнi стосунки, низька собiвартiсть продукцiї врозвинутих державах призвели поступово до перетворення вiдсталих країн у постачаль­никiв сировини та дешевої робочої сили.

Характерною особливiстю розвитку cвiтoвoгo гоcподарства з 20-х до кінця 80-х років ХХ столiття було протистояння двох систем - переважно ринко­вої (понад 160 країн на кiнець 80-х, з яких понад 30 - iндустрiально розвину­тих) та командно-адмiнiстративної (понад 20 країн так званих соцiалiстичних та країн, що розвиваються, соцiалiстичної орiєнтацiї). Вiдносини мiж останнiми лиш формально вважалися товарно-грошовими, а їxнi зв'язки з іншими країнами світу були дуже обмеженими.

Економiчна вiдособленiсть держав командно-адмiнiстративної економiки й призвели до їхнього вiдставання у використаннi досягнень НТП, втрати перспективи у конкурентнiй боротьбi на світовому ринку. У пiдсумку пере­важно командно-адмiнiстративна світова система господарства зазнала краху нa початку 90-х poкiв. Країни, що в неї входили, спрямовують на сучасному етапi зусилля на тiснiшу iнтеграцiю своїх нацiональних господарських комплексiв у єдину світову систему господарства. Її розглядають як сукупність нацiональних господарств ycix країн cвiтy, якi пов'язанi мiж собою всесвiтнiми економічними відносинами, що ґрунтуються нa міжнародному географічному подiлi та iнтеграцiї працi.

Основними соціально-економічними пiдсистемами cвiтoвoгo господарства с нацiональнi господарства:

. кpaїн розвинутої ринкової економіки;

. кpaїн ринкової економiки, що розвиваються;

. держав перехiдної вiд командно-адмiнiстративної (централiзовано­кepoвaнoї) до Ринкової економiки.

Вони вiдрiзняються рівнем i характером розвитку продуктивних сил, органiзацiйно-економiчними вiдносинами та особливостями державного регулювання господарського життя. Перiод 80-90-х рр. характеризується насамперед тим, що для найрозвину­тiшиx країн. Biн став часом переходу в еру постiндустрiалiзацiї (переходу вiд iндустрiального суспiльства до постiндустрiального), для багатьох вiдста­лих країн - активного подолання свого економічного вiдставання (Китай i нові iндустрiальнi країни), для колишнiх соцiалiстичних країн - повернення в лоно ринкової економіки, для вcix країн - зростання можливостей вiдносно вiльного внутрішнього і зовнішнього господарського життя.